• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Одиничні й комплексні властивості та показники надійності

Згідно із ДСТУ 2860–94 “Надійність техніки. Терміни та визначення”: надійність– це властивість об’єкта зберігати у часі в уста­новлених межах значення всіх параметрів, які характеризують здатність виконувати потрібні функції в заданих режимах та умовах за­стосування, технічного обслуговування, зберігання і транспортування. У цьому визначенні під об’єктом розуміють систему, споруду, машину, підсистему, апаратуру, функціональну одиницю, одиницю обладнання, пристрій, елемент чи будь-яку їх частину, що розглядається відносно надійності як самостійна одиниця. Об’єктами можуть бути й інші технічні засоби, технічний персонал або їх поєднання. Отже, влас­тивість «надійність» стосується не тільки рукотворних об’єктів, а й виконавців – операторів, слюсарів-ремонтників, інженерно-технічного персоналу тощо.

Цей самий стандарт (ДСТУ 2860–94) регламентує п’ять властивостей об’єкта, рівень яких можна оцінювати кількісно: безвідмовність, довговічність, ремонтопридатність, збережуваність, готовність.

Розглянемо визначення кожної з них.

Безвідмовність– властивість об’єкта виконувати потрібні функції в певних умовах протягом заданого ін­тервалу часу чи наробітку.

Довговічність– властивість об’єкта виконувати потрібні функції до переходу в граничний стан при встановленій системі технічного обслуговування (ТО) та ремонту.

Ремонтопридатність– властивість об’єкта бути пристосованим до підтримання та відновлення стану, в якому він здатний виконувати потрібні функції за допомогою ТО та ремонту.

Характеризувати ремонтопридатність можна часом вимушеного простоювання машин та обладнання, який дорівнює сумарному часу, потрібному для профілактики, пошуку місця відмови та її усунення. Чим надійнішою є технічна система, чим вища її ремонтопридатність, тим менше вона відмовляє і простоює, тобто тим вища ймовірність застати систему в будь-який момент часу у роботоздатному стані.

Поняття ремонтопридатності стосується об’єктів і систем тривалого використання та виробів з тривалим терміном зберігання. Це поняття не застосовується для об’єктів і систем разового використання, які не відновлюються ні протягом зберігання, ні в період експлуатації.

Збережуваність – властивість об’єкта зберігати в заданих межах значення параметрів, що характеризують здатність об’єкта виконува­ти необхідні функції під час і після зберігання та транспортування.

Готовність– властивість об’єкта бути здатним виконувати потрібні функції в заданих умовах у будь-який час чи протягом заданого інтервалу часу за умови забезпечення необхідними зовнішніми ресурсами.

Ця властивість залежить від поєднання властивостей безвідмовності, ремонтопридатності, а також від матеріально-технічного забезпечення його ТО і ремонту.

Для визначення окремих властивостей виробів уживають терміни “стан”, “граничний стан”. Стандарт регламентує 25 різновидів ста­нів об’єктів. Розглянемо лише шість станів, зокрема справний, несправний, працездатний, непрацездатний, критичний, які хара­ктеризують машини та обладнання харчової, мікробіологічної і фармацевтичної промисловості.

Справний стан (справність)– стан об’єкта, за яким він здатний виконувати усі задані функції.

Несправний стан (несправність)– стан об’єкта, за яким він

незда­тний виконувати хоча б одну із покладених на нього функцій.

Працездатний стан (працездатність)– стан об’єкта, який характе­ризується його здатністю виконувати усі потрібні функції.

Непрацездатний стан (непрацездатність)– стан об’єкта, за яким він нездатний виконувати хоча б одну з потрібних функцій.

Критичний стан – стан об’єкта, що може призвести до травмування людей, значних матеріальних збитків чи інших небажаних

на­слідків. Критичний стан об’єкта може характеризуватися несправнос­тями вузлів і агрегатів об’єкта, які впливають на безпеку його експлуатації (гальмова система, система запобіжних клапанів, система світлової сигналізації тощо).

Граничний стан – стан об’єкта, за яким його подальша експлуатація неприпустима чи недоцільна або відновлення його непрацездатного стану неможливе чи недоцільне (гранично спрацьовані всі базові вузли і деталі).

Кожну з п’яти властивостей (безвідмовність, довговічність, ремонтопридатність, збережуваність, готовність) об’єкта, які характеризують його надійність, оцінюють відповідними показниками.

Безвідмовність об’єкта оцінюють такими показ­никами: імовірністю безвідмовної роботи (ІБР); середнім наробітком до відмови; інтенсивністю відмов; гамма-відсотковим наробітком на відмову; наробітком на відмову; параметром потоку відмов.

Імовірність безвідмовної роботи об’єкта (його вузлів і агрегатів) – це імо­вірність того, що протягом заданого наробітку відмова об’єкта не вини­кне.

Середній наробіток до відмови – це математичне сподівання наробітку об’єкта до першої відмови.

Інтенсивність відмов– умовна густина імовірнос­ті виникнення відмови об’єкта, яка визначається за умови, що до цього моменту відмова не виникла.

Гамма-відсотковий наробіток на відмову– це наробіток, протягом якого відмова об’єкта не виникне з імовірністю g, вираженою у відсотках.

Наробіток на відмову– це відношення наробітку ремонтопридатного об’єкта до математичного сподівання числа його відмов протягом цього наробітку.

Параметр потоку відмов– це відношення математичного сподівання кількості відмов відновлюваного об’єкта за досить малий його наробіток до значення цього наробітку.

Довговічність об’єкта оцінюють такими показниками: середнім ресурсом; середнім терміном служби; гамма-відсотковим ресурсом; гамма-відсотковим терміном служби; призначеним ресурсом; призначеним терміном служби.

Середній ресурс– це математичне сподівання ресур­су (від початку експлуатації або від моменту капітального ремонту об’єкта до настання його граничного стану).

Середній термін служби – це математичне сподівання терміну служби (календар­ної тривалості від початку експлуатації нового або відремонто­ваного об’єкта до настання його граничного стану).

Гамма-відсотковий ресурс– це сумарний наробіток, протягом якого об’єкт не досягне граничного стану із імовірністю g, вираженою у відсотках.

Гамма-відсотковий термін служби – це календарна тривалість експлуатації, протягом якої об’єкт не досягне гранич­ного стану із імовірністю g,вираженою у відсотках.

Призначений ресурс– це сумарний наробіток, при досягненні якого експлуатацію об’єкта належить припинити незалежно від його технічного стану.

Призначений термін служби – це календарна тривалість експлуатації, при досягненні якої експлуатацію об’єкта належить припинити незалежно від його технічного стану.

Ремонтопридатність об’єкта оцінюють такими показниками: імовірністю відновлення; середньою тривалістю віднов­лення;гамма-відсотковою тривалістю відновлення; інтенсивністю відновлення; середньою інтенсивністю відновлення; середньою трудомісткістю ТО (ремонту).

Імовірність відновлення– це імовірність того, що час відновлення працездатного стану об’єкта не перевищить заданого значення.

Середня тривалість відновлення– це математичне сподівання часу відновлення працездатного стану об’єкта після відмо­ви.

Гамма-відсоткова тривалість відновлення– це інтервал часу, протягом відновлення працездатності об’єкта здійснюється з імовірністю g, вираженою у відсотках. Відновлення означає, що після виявлення не­справності об’єкта він знову відновлює здатність виконувати потрібну функцію.

Інтенсивність відновлення– це умовна густина імовірності відновлення працездатності об’єкта, визначена для одного моменту ча­су за умови, що до цього моменту відновлення не завершилося.

Середня інтенсивність відновлення– це її середнє значення в заданому інтервалі часу.

Середня трудомісткість ТО (ремонту)– це математичне сподівання трудомісткості ТО (ремонту), виражене у людино-годинах.

Збережуваність об’єкта оцінюють середнім терміном збережуваності і гамма-відсотковим терміном збережуваності.

Середній термін збережуваності– це математичне сподівання строку збережуваності.

Гамма-відсотковий термін збережуваності– це термін збережуваності, якого до­сягає об’єкт із заданою імовірністю g, вираженою у відсотках.

Готовністьоці­нюють такими показниками: коефіцієнтом готовності; коефіцієнтом неготовності; середнім коефіцієнтом готовності; стаціонарним коефіцієнтом готовності; коефіцієнтом оперативної готовності; коефіцієнтом технічного використання; коефіцієнтом збереження ефективності.

Коефіцієнт готовності– імовірність того, що об’єкт виявиться працездатним у довільний момент часу, крім запланованих періодів, протягом яких використання об’єкта за призначенням не передбачене.

Коефіцієнт неготовності(коефіцієнт простою) – імовірність то­го, що об’єкт виявиться непрацездатним у довільний момент часу, крім запланованих періодів, протягом яких використання об’єкта за призначенням не передбачене.

Середній коефіцієнт готовності– середнє значення нестаціонарного коефіцієнта готовності у заданому інтервалі часу.

Стаціонарний коефіцієнт готовності– значення коефіцієнта готовності, визначене для умов роботи об’єкта, коли середній параметр потоку відмов і середня тривалість відновлення залишаються сталими.

Коефіцієнт оперативної готовності– імовірність того, що за винятком тих запланованих періодів, протягом яких використання об’єкта за призначенням не передбачено, він у довільний момент часу ви­явиться у працездатному стані і надалі виконуватиме потрібну фун­кцію протягом заданого інтервалу часу.

Коефіцієнт технічного використання– це відношення математичного сподівання сумарного часу перебування об’єкта у працездат­ному стані за деякий період експлуатації до математичного споді­вання сумарного часу перебування об’єкта в працездатному стані та у простоях, зумовлених ТО і ремонтом за той самий період.

Коефіцієнт збереження ефективності– це відношення значення показника ефективності використання об’єкта за призначенням за пев­ну тривалість експлуатації до номінального значення цього показника, розрахованого за умови, що відмови цього об’єкта протягом того ж періоду не виникають.

Кожен із цих показників, які характеризують ту чи іншу властивість об’єкта щодо його надійності, розраховують за результата­ми попередньо проведених експериментальних досліджень чи спо­стережень з використанням відповідних формул.

Читайте також:

1. IV група- показники надійності підприємства
2. Абсолютні показники фінансової стійкості
3. Абсолютні показники фінансової стійкості та її типи
4. Абсолютні та відності показники результатів діяльності підприємства.
5. Аеродинамічні властивості колісної машини
6. Аналізатори людини та їхні властивості.
7. Аналізатори людини та їхні властивості.
8. Аналітичні показники динаміки та прийоми їх обчислення
9. Аналітичні показники ряду динаміки.
10. Аналітичні показники ряду динаміки.
11. Атрибутивні ознаки і властивості культури
12. Базисні показники

Переглядів: 2685