Фермою називається стержнева система, що складається із прямолінійних стержнів, які з’єднуються між собою у вузлах за допомогою наскрізних шарнірів.
Розглянемо основні терміни, які прийнято вживати щодо елементів ферми. Стержні ферми поділяються (рис.13) на верхній і нижній пояси та решітку. Решітка складається з похилих стержнів - розкосів та вертикальних - стояків. Розтягнуті стояки іноді називають підвісками. Стояки та розкоси, які розташовані біля опори, називають опорними.
Рис.13
Горизонтальна проекція відстані між опорами ферми l називається її прогоном. Горизонтальна проекція d відстані між суміжними вузлами верхнього або нижнього поясів називається відповідно верхньою або нижньою панеллю. Найбільша відстань h між вузлами верхнього і нижнього поясів називається висотою ферми.
Ферми вельми поширені в будівництві. Вони використовуються як основна несуча конструкція в покрівлях промислових і цивільних споруд великого прогону, підкранових балках, залізничних і автодорожніх мостах, потужних кранах тощо. Якщо на відокремлений від конструкції стержень з двома шарнірами на кінцях не діють зовнішні сили, він перебуває у стані рівноваги під дією двох сил взаємодії із залишеною частиною конструкції. Така система сил може бути зрівноваженою тільки в тому випадку, коли обидві сили розташовані на одній прямій. Отже, на не завантажений стержень ферми діють сили, спрямовані вздовж прямої, що з’єднує її кінці. Таким чином, у прямолінійних стержнях ферми, які не мають місцевого поперечного навантаження, можуть виникати лише поздовжні зусилля. Згинаючі моменти та поперечні сили відсутні.
При використанні ферми як несучого елемента споруди необхідно застосовувати конструктивні рішення, які передбачають навантаження ферм лише у вузлах, щоб уникнути дії місцевих сил на стержні. Тоді у стержнях виникають тільки притаманні ним поздовжні зусилля, що приводить до істотної економічності ферм порівняно з балками.
Розрахунок ферми полягає у визначенні зусиль в її стержнях.