• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Міжнародне приватне право в правовій системі, його принципи та функції.

Міжнародне приватне право — одна із складових приватного права, яке регулює майнові та особисті немайнові відносини громадян і юридичних осіб не тільки засобами національної правової системи, а й за допомогою відповідних міжнародних документів. Ці відносини засновані на юридичній рівності учасників, автономії їх волі, майновій самостійності (відособленості) та вільному волевиявленні.

Приватне (міжнародне приватне) право регулює відносини, що забезпечують приватні інтереси, автономію та ініціативу приватних власників і об’єднань приватних осіб: 1) в їхній майновій діяльності; 2) в особистих стосунках.

Щодо місця МПП в правовій системі, можна стверджувати наступне:

1) МПП пов'язане як з міжнародним публічним правом, з якого воно історично виділилось, так і з національним правом держав, перш за все з галузями приватного права;

2) незважаючи на тісний зв'язок з міжнародним публічним правом, МПП входить в систему внутрішнього національного права держави. Це обумовлено предметом правового регулювання - приватноправовими відносинами. Воно регулює відносини між такими суб'єктами (фізичні і юридичні особи), які знаходяться під верховенством держави і, отже, під дією його внутрішнього права;

3) в системі внутрішнього права МПП не є частиною цивільного, сімейного. трудового чи цивільного процесуального права, хоча пов'язане з ними. Воно займає самостійне місце в цій системі через наявність власного специфічного предмету та методів правового регулювання;

4) всупереч назві, МПП має національно-правову природу. На відміну від міжнародного публічного права, єдиного для всіх держав, МПП існує в рамках внутрішнього національного права кожної держави.

Основними галузевими принципами МПП є:

1. Принцип національної (внутрішньодержавної) юрисдикції приватноправових відносин з іноземним елементом.

Даний принцип означає, що правове регулювання вказаних відносин здійснюється в рамках певного національного правопорядку; в МПП не існує наднаціонального регулювання вказаних відносин. В свою чергу, це передбачає, що на іноземних суб'єктів поширюється юрисдикція держави їх перебування, міжнародно-правові за походженням джерела МПП (міжнародні договори і міжнародні звичаї) в тій чи іншій державі застосовуються виключно з її санкції. Кожна держава створює власну систему норм МПП і як суверен в межах своєї території має право обмежувати чи взагалі не допускати дію норм іноземного права, не визнавати акти органів іноземної держави, встановлювати правові режими щодо визначення статусу іноземних суб'єктів та ін.

2. Рівність учасників приватноправових відносин з іноземним елементам.

Даний принцип, в цілому, можна вважати загальним для сфери приватного права, проте в МПП його застосування має дещо особливий характер, оскільки у доктрині та практиці регулювання воно обумовило перегляд традиційних уявлень про імунітет держави, а також утвердження концептуального положення про недопустимість дискримінації іноземних суб'єктів.

3. Автономія волі учасників правовідносин.

Автономія волі с похідною від принципу диспозитивності, який
передбачає можливість для учасників приватноправових правовідносин у встановлених законодавством межах самостійно врегульовувати свої права та обов'язки. В сфері МПП така диспозитивність має дещо особливий характер, оскільки, в першу чергу передбачає право учасників правовідносин у встановлених законом випадках визначати, який правопорядок (національне законодавство) буде регулювати їх права та обов'язки.

4. Визнання правосуб'єктності іноземних осіб.

В сучасній доктрині МПП прийнято вважати, що іноземні суб'єкти в державі перебування мають право на визнання їх правосуб'єктності, набутої ними в державі походження. На практиці це відбувається шляхом надання їм в державі перебування певного правового режиму (національного, найбільшого сприяння або спеціального).

5. Безумовне застосування іноземного права (законодавства) відповідно до колізійної норми.

Даний принцип означає, що: застосування іноземного права відповідно до колізійної норми є обов'язком, а не правом суду; воно не залежить від волі сторін і є обов'язковим для суду також у тому випадку, коли сторони бажають застосування права іншої країни; застосування іноземного права не обумовлено взаємністю, тобто не вимагається, щоб відповідна держава в аналогічних випадках застосовувала право країни суду; незастосування або неправильне застосування іноземного права тягне за собою ті ж наслідки, що і незастосування або неправильне застосування норми національного права; відмова в застосуванні іноземного права можлива лише з підстав, прямо передбачених законом.

6. Право держави обмежувати застосування на своїй території іноземного права.

Даний принцип втілюється в існування такого загальноприйнятого інституту МПП як застереження про публічний порядок, яке дає підстави обмежувати дію вітчизняної колізійної норми, якщо це призводить до результатів, несумісних з публічним порядком даної держави. Крім того, загальновизнаним у доктрині МПП можна вважати положення, згідно якого на підставі колізійних норм з певними застереженнями допускається застосування матеріальних норм іноземного права, які регулюють приватноправові відносини, проте не допускається застосування норм іноземного процесуального та публічного права.

7. Забезпечення адекватності правового регулювання.

Особливістю правового регулювання в МПП є те, що застосування колізійного методу пов'язане із можливістю звернення до іноземного правопорядку (іноземного національного законодавства) щодо врегулювання відповідних правовідносин. У тому випадку, якщо колізійні норми мають імперативний характер, то традиційно прийнято вважати, що застосування положень визначеного ними права є обов'язковим як для правозастосовного органу, так і для сторін правовідносин. При цьому за допомогою застереження про публічний порядок усуваються найбільш очевидні негативні наслідки такого підходу до правового регулювання.

Водночас і в доктрині, і в практиці правового регулювання порушується питання про те, що застосуванню підлягає той правопорядок (національне законодавство), що найбільш адекватно регулює відповідні відносини та/або найбільшою мірою захищає права та інтереси сторін. Вказане, зокрема, проявляється в розширенні сфери застосування «автономії волі», закріпленні альтернативних колізійних норм, що надають можливість обирати з-поміж декількох запропонованих колізійних прив'язок, а також в запроваджені «гнучкого колізійного регулювання». Що стосується останнього, то мова йде про здійснення колізійного регулювання, при якому до уваги беруться не традиційні «жорсткі» колізійні прив'язки, які в ряді випадків є достатньо формальними і не відображають реальних потреб правового регулювання, а враховується фактичний зв'язок даних правовідносин з певним правопорядком («закон найбільш тісного зв'язку»). На практиці мають місце випадки, коли правозастосовний орган, керуючись даним принципом, відступав від приписів колізійної норми і застосовував право певної держави, котре, згідно колізійної норми, застосуванню не підлягало

8. Право держави на застосування взаємності.

В літературі взаємність розглядається як фундаментальний принцип МПП, завдяки якому відбувається співпраця держав в сфері регулювання відносин за участю іноземних суб'єктів. Так, кожна держава має право вимагати від іншої держави створення для її національних суб'єктів таких же умов, якими користуються суб'єкти інших держав, тобто умов, загальних і однакових для всіх.

9. Право на реторсії.

Із застосування взаємності при врегулюванні відносин в сфері МПП випливає право держав на введення реторсій. Реторсії - заходи примусового впливу у відповідь на недружні дії іншої держави, які передбачають запровадження аналогічних обмежень для суб'єктів з цієї ж держави; при цьому таке запровадження є наслідком реалізації попереднього принципу - права на застосування взаємності. Мета реторсій - домогтися відміни дискримінаційних заходів, що запроваджені в іноземній державі стосовно вітчизняних суб'єктів.

Читайте також:

1. A) правові і процесуальні основи судово-медичної експертизи
2. I. Загальна характеристика політичної та правової думки античної Греції.
3. IV. Відмінність злочинів від інших правопорушень
4. V. Класифікація і внесення поправок
5. А. Правобережну Україну.
6. А/. Право власності.
7. Аграрна політика як складова економічної політики держави. Сут­ність і принципи аграрної політики
8. Аграрне право
9. Аграрне право та законодавство США, Німеччини, Франції, Великої Британії, Ізраїлю, Польщі, Росії
10. АГРАРНЕ ПРАВО УКРАЇНИ
11. Аграрне право як галузь права, його історичні витоки та особливості.
12. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС - один із важливих інструментів створення в Україні нової правової системи та громадянського суспільства

Переглядів: 4487