Планування витрат на персонал

Статистичні методи

Їх умовно поділяють на дві групи: стохастичні і методи експертних оцінок.

Стохастичні методи – грунтуються на аналізі взаємозв,язку між потребами в персоналі і іншими змінними величинами (наприклад обсягом виробництва). Це регресійний, кореляційний аналіз і розрахунок числових характеристик.

Метод експертних оцінок здійснюється з використанням досвіду спеціалістів і керівників і поділяється на просту оцінку і розширенну оцінку, яка включає в себе однократну і багатократну експертну оцінку.

Проста оцінка – потреба в персоналі визначається керівником відповідної служби, розширена– проводиться групою компетентних працівників (експертів). При однократній оцінці потреба в персоналі оцінюється кожним членом експертної групи окреми і потім узгоджується всіма членами, метод багатократної оцінки має назву метод Дельфі і сутність його полягає в тому, що первинна експертна оцінка узагальнюється і доводиться до відома всіх членів експертної групи.

Розраховуючи потребу в персоналі необхідно враховувати, що вона формується по трьох основних напрямах:

- потреба на плануємий обсяг виробництва або послуг, враховуючи кількість персоналу що є, тобто планова чисельність персоналу, яка розраховується за такою формулою: Чп=Чб х Іоп / Іпт (де Чп – планова чисельність персоналу у календарному періоді, чол.; Чб – фактична чисельність персоналу в базовому календарному періоді, чол.; Іоп – індекс змін обсягів виробництва; Іпт – індекс змін продуктивності праці). Цей метод використовується у тих випадках коли підприємство працює в умовах стабільного розвитку і стабільної економічної системи, і як правило для розрахунку чисельності робітників. Планова чисельність також розраховується і за допомогою вище охарактеризованих методів розрахунку

- покриття вибуття персоналу, що передбачається

- покриття вибуття персоналу, що не передбачається

Тому, для визначення покриття вибуття персоналу розраховуються ще додаткові показники, а саме:

- додаткова потреба в персоналі: Дч= Ч – Фч (Ч – загальна потреба в персоналі, Фч – фактична кількість персоналу на початок року)

- додаткова потреба на приріст посад: Дп = Чпл – Чб (Чпл - загальна потреба в персоналі на період, що планується, Чб – загальна потреба в персоналі в базовому періоді)

- додаткова потреба на заміщення природнього вибуття персоналу: Дв = Чпл х Кв (Кв – середньорічний коефіціент вибуття персоналу)

Перехід до ринкової економіки призвів до зміни всієї системи планування діяльності організацій і в тому числі до планування трудових показників.

Організації отримали повну самостійність а разом з нею і відповідальність за планування своєї діяльності.

На перший план виходять не чисельність персоналу, не фонд заробітної плати і не середня зарплата, а розмір витрат на персонал, віднесенний до одиниці виробу.

Витрати на персонал – це загальнопризнаний для країн ринкової економіки інтегральний показник, який включає в себе всі витрати, пов'язані з функціонуванням людського фактору: витрати на заробітну плату, виплати роботодавця по різним видам соціального страхування, витрати організації на різного рода соціальні виплати і пільги, на утримання соціальної інфраструктури, на навчання і підвищення кваліфікації і т.ін.

В ринковій економіці встановлення припустимого розміру витрат на персонал – початковий показник для планування всіх інших показників по праці. Якщо в організації витрати на персонал є більшими ніж у конкурентів, подальша діяльність такої організації втрачає зміст.

Для того, щоб організації було легше співставити свої витрати на персонал з витратами конкурентіів бажано розробляти методики аналізу показників по праці.

Приблизний перелік показників по праці, який необхідний організації для аналізу і планування представлений в таблиці 10.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Метод розрахунку по робочих місцях і нормативах чисельності	\|	Частка цих витрат в обсязі реалізації

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.012 сек.