• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тема 8. Впровадження та економічна ефективність наукових результатів

Зміст теми

6.1 Структура та вимоги до наукових статей.

Виконуючи науково-дослідну роботу, студенти оформляють реферати, курсові (дипломні) роботи, виступи на семінарі, конференції, наукові статті; наукові працівники, спеціалісти готують інформації, дисертації, звіти, аналітичні записки тощо.

Наукові результати повинні пройти апробацію, бути опублікованими в спеціальній науковій літературі, мати відповідні рецензії.

В процесі апробації з метою інформування про результати виконаних наукових досліджень, розробки рекомендацій за напрямами подальшої роботи використання їх в навчальному процесі чи в умовах виробництва організується обговорення проблеми на семінарі, симпозіумах, науково-практичних конференціях.

Наукова стаття - - один із основних видів наукової роботи. Вона містить виклад проміжних або кінцевих результатів наукового дослідження, висвітлює конкретне окреме питання за темою дослідження, фіксує науковий пріоритет автора, робить її матеріал надбанням фахівців.

Оптимальний обсяг наукової статті - 6-12 сторінок (0,5 - 0,7 друкованого аркушу).

Рукопис статті, як правило, має містити повну назву роботи, прізвище та ініціали автора, анотації трьома мовами (українською, російською, англійською) на окремій сторінці, список використаної літератури. Стаття має просту структуру, її текст, як правило, не поділяється на розділи і підрозділи.

Умовно в тексті можна виділити такі структурні елементи.

1. Вступ - постановка наукової проблеми, її актуальність, зв'язок з найважливішими завданнями, що постають перед Україною, значення для розвитку певної галузі науки або практичної діяльності (1 абзац або 5-10 рядків);

2. Основні (за останній час) дослідження і публікації, на які спирається автор; сучасні погляди на проблему; труднощі при розробці даного питання, виділення невирішених питань у межах загальної проблеми, котрим присвячена стаття (0,5 - 2 сторінки машинописного тексту);

3. Формулювання мети статті (постановка задачі) - висловлюється головна ідея даної публікації, яка суттєво відрізняється від сучасних уявлень про проблему, доповнює або поглиблює вже відомі підходи; звертається увага на введення до наукового обігу нових фактів, висновків, рекомендацій, закономірностей або уточнення відомих раніше, але недостатньо вивчених. Мета статті випливає з постановки наукової проблеми та огляду основних публікацій з теми (1 абзац, або 5-10 рядків).

4. Виклад змісту власного дослідження - основна частина статті. В ній висвітлюються основні положення і результати наукового дослідження, особисті ідеї, думки, отримані наукові факти, виявлені закономірності, зв'язки, тенденції, програма експерименту, методика отримання та аналіз фактичного матеріалу, особистий внесок автора в досягнення і реалізацію основних висновків тощо (5-6 сторінок).

5. Висновок, в якому формулюється основний умовивід автора, зміст висновків і рекомендацій, їх значення для теорії і практики, суспільна значущість; коротко накреслюються перспективи подальших розвідок з теми (1/3 сторінки).

Підготовка наукової статті вимагає дотримання певних правил:

1. У правому верхньому куті розміщуються прізвище та ініціали автора; за необхідності вказуються відомості, що доповнюють дані про автора;

2. Назва статті стисло відбиває її головну ідею, думку (якомога менше слів, краще - до п'яти);

3. Ініціали ставлять перед прізвищем;

4. Слід уникати стилю наукового звіту чи науково-популярної статті;

5. Недоцільно ставити риторичні запитання; мають переважати розповідні речення;

6. Не слід перевантажувати текст цифрами 1, 2 та ін. при переліках тих чи інших думок, положень; перелік елементів, позицій слід починати з нового рядка, відокремлюючи їх одне від одного крапкою з комою;

7. У тексті прийнятним є використання різних видів переліку: спочатку, на початку, спершу, потім, далі, нарешті; по-перше, по-друге, по-третє; на першому етапі, на другому етапі.

8. Цитати в статті використовуються дуже рідко; необхідно зазначити основну ідею, а після неї в дужках вказати прізвище автора, який уперше її висловив;

9. Усі посилання на авторитетні дослідження подаються на початку статті, основний обсяг статті присвячують викладу власних думок; для підтвердження достовірності своїх висновків і рекомендацій не слід наводити висловлювання інших учених, оскільки це свідчить, що ідея дослідника не нова, була відома раніше і не підлягає сумніву;

10. Стаття має завершуватися конкретними висновками і рекомендаціями.

Тези (від thesis - положення, твердження) - це коротко, точно, послідовно сформульовані ідеї, думки, положення наукової доповіді, повідомлення, статті або іншої наукової праці.

Тези доповіді - це опубліковані на початку наукової конференції (з´їзду, симпозіуму) матеріали попереднього характеру, що містять виклад основних аспектів наукової доповіді.

Обсяг тез може бути в межах 2-3 сторінки машинописного тексту через 1,5-2 інтервали.

Алгоритм написання тез можна подати так: теза - обґрунтування - доказ - аргумент - результат - перспектива.

6.2 Наукові тези.

Тези доповіді, будь-якої наукової публікації оформляють згідно до вимог:

1. У правому верхньому куті розміщують прізвище автора та його ініціали та доповнюють відомостями про нього;

2. Назва тез доповіді коротко відображає головну ідею, думку, положення (2-5 слів);

3. Послідовність викладу змісту може бути наступна: актуальність, проблеми; стан розробки проблеми в науці і практиці; основна ідея, положення, висновки дослідження; основні результати та їх практичне значення. В тезах зазвичай не використовують цитати, цифровий матеріал.

Формулювання кожної тези починається з нового рядка, кожна теза має самостійну думку, висловлену в одному або кількох реченнях.

6.3 Види звітів наукових робіт.

Аналітична записка є основним підсумковим документом невеликої наукової дослідної роботи. Вона може бути значною за обсягом і мати таку структуру:

а) вступ – обґрунтовується необхідність проведення дослід­ження, вказуються причини використання тих чи інших методів збору, обробки та аналізу інформації, описуються мета і завдання дослідження, його об’єкт і предмет, дається характеристика про­блемної ситуації, доводиться репрезентативність вибірки;

б) основна частина – включає аналіз зібраної інформації (здійснюється групування і зіставлення результатів досліджен­ня). Увесь цифровий матеріал інтерпретується і аналізується, на­водяться таблиці, графіки, діаграми тощо, виводяться законо­мірності функціонування тих чи інших явищ і процесів;

в) висновок, в якому подаються основні результати дослід­ження і обґрунтовуються методи, прийоми розв’язання соціаль­них проблем.

Головним підсумковим документом дослідження є звіт. За своєю структурою звіти мають відповідати загальній логіці нау­кового аналізу і включати:

а) вступну частину з викладом найважливіших програмних положень. До них належать опис проблеми, мета і завдання до­слідження, об’єкт та предмет аналізу, інтерпретація основних по­нять, висунуті гіпотези, характеристика вибіркової сукупності;

б) основну частину звіту, яку складають проблемні розділи, кількість яких, як правило, визначається кількістю висунутих гіпотез;

в) заключну частину звіту, яку складають головні висновки дослідження, а в разі потреби, додаються також практичні реко­мендації щодо вирішення існуючих проблем;

г) додатки до звіту, які містять, як правило, інструментарій дослідження (баланс, звіти, анкети), за допомогою яких отрима­но емпіричну інформацію. Сюди ж включаються таблиці і гра­фіки, що не увійшли до наукового звіту.

Загальними вимогами до звіту є: чіткість і логічність викла­ду, аргументованість основних положень, висновків, точність формулювань, конкретність викладу результатів роботи, об­ґрунтованість рекомендацій і пропозицій. Він обов’язково вклю­чає титульний лист, виконавців, реферат, зміст, перелік умовних позначень і символів.

Окрім вищеназваних видів документів, розрізняють ще нау­кові публікації, які адресовані, головним чином, фахівцям, що вивчають цю проблему, і публікації у засобах масової інформа­ції – розраховані на широкі верстви населення, яких хвилюють найактуальніші проблеми громадського життя.

Широко використовується така форма впровадження як доповіді, виступи, лекції на наукових та практичних заходах.

Нарада - це форма колективних контактів вчених і фахівців одного наукового спрямування.

Колоквіум - це форма колективних зустрічей, де, як правило, обмін думками вчених різних напрямів, тобто це форма невимушеної дискусії, але де є офіційні доповідачі.

Симпозіум - це напівофіційна бесіда за завчасно підготовленими доповідями, а також виступами експромтом. Це можуть бути і бесіди в кулуарах.

Конференція - найбільш поширена форма обміну інформацією за певною тематикою. Одна частина доповідачів повідомляє певні наукові ідеї, результати дослідження, досвіду роботи, інша - більша частина є слухачами, сприймають інформацію беруть участь в обговоренні.

Тут на доповідачів і слухачів велике інформаційне навантаження, тому встановлюються регламент в виступах і обговоренні, організовується секційна робота.

На конференціях може використовуватись стендова інформація, виставка літератури, зразки матеріалів, оформлюються тематичні експозиції конференції, зазвичай приймаються рішення і рекомендації.

Питання для самостійної роботи

Тема 7. Порядок та принципи підготовки та оформлення курсових робіт

7.1 Поняття, загальна характеристика і вимоги до курсових робіт.

7.2 Основні етапи підготовки курсових та дипломних робіт.

7.3 Структура курсових та робіт.

7.4 Вимоги до оформлення тексту курсової роботи.

7.5. Підготовка до захисту та захист курсової роботи.

Рекомендована література: 1-4; 6; 15-18; 23; 27-3.

Питання для підготовки до заняття:

1. Що таке курсова робота? Яка мета її виконання?

2. Назвіть етапи виконання курсової роботи.

3. Вкажіть вимоги до теми курсової роботи. Яка процедура її вибору?

4. Вкажіть порядок відбору літератури для виконання курсової роботи.

5. Назвіть структурні розділи курсової роботи.

6. Які обов’язкові елементи має містити вступ? Дайте їх характеристику.

7. поясніть важливість визначення мети курсової роботи, об’єкта, предмета та завдань дослідження.

8. Яким критеріям повинна відповідати мета та завдання курсової роботи?

9. Дайте характеристику основної частини курсової роботи. Що повинно міститься у розділах і підрозділах?

10. Назвіть головні вимоги до змісту основної частини.

11. Чому у роботі повинен міститись аналітичний розділ?

12. Що вказується у висновках до роботи?

13. Які правила оформлення списку використаних джерел та додатків у курсовій роботі?

14. Назвіть правила технічного оформлення роботи, нумерації сторінок, таблиць, рисунків, переліків, додатків.

15. За якими критеріями оцінюється курсова робота рецензентом?

16. З яких етапів складається процедура захисту роботи?

7.1 Поняття, загальна характеристика і вимоги до курсових робіт

Курсова робота є одним із видів наукової роботи, самостійним навчально-науковим дослідженням студента, виконується на кожному курсі з певної дисципліни або з двох-трьох дисциплін одного спрямування. Виконання курсової роботи має за мету дати студентам навички проведення наукового дослідження, розвинути у них навички творчої самостійної роботи, оволодіння загальнонауковими і спеціальними методами сучасних наукових досліджень, поглибленим вивченням будь-якого питання, теми навчальної дисципліни. Згідно з Положенням про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах України курсова робота виконується з метою закріплення, поглиблення і узагальнення знань, одержаних студентами за час навчання та їх застосування до комплексного вирішення конкретного фахового завдання.

Тематика курсових робіт має відповідати завданням навчальної дисципліни і тісно пов´язуватися з практичними потребами конкретного фаху. Термін виконання курсових робіт визначається робочим навчальним планом.

Курсова робота допомагає студентові системно показати теоретичні знання з вивченої дисципліни, оволодіти первинними навичками дослідної роботи, на перших курсах - з інформаційними матеріалами, на третьому-четвертому - з практичними даними роботи конкретних підприємств галузі, збирати дані, аналізувати, творчо осмислювати, формулювати висновки, пропозиції та рекомендації з предмету дослідження.

Тематика курсових робіт з навчальної дисципліни щорічно затверджується кафедрою.

7.2 Основні етапи підготовки курсових робіт.

Процес виконання курсової роботи поділяється на декілька етапів, а саме:

- вибір теми курсової роботи;

- підготовка до написання курсової роботи;

- складання плану роботи;

- формування тексту курсової роботи;

- оформлення роботи;

- захист курсової роботи.

Активна робота з вибору теми починається зі спільної наради студентів і викладачів - наукових керівників. Доцільно при цьому врахувати актуальність теми, професійні інтереси студента й напрямок науково-дослідницької роботи, якщо він вже визначився раніше.

Вибираючи тему курсової роботи з тематики, запропонованої кафедрою, студент повинен зорієнтуватись у тому, щоб дослідження, здійснене в процесі розробки курсової роботи, можливо було продовжити в подальших наукових пошуках.

Назва курсової роботи повинна бути короткою, відповідати обраній спеціальності та суті дослідження.

Вибрана тема погоджуються з науковим керівником і затверджується на кафедрі. Подальше її змінення або коригування можливе лише з дозволу наукового керівника при достатньому обґрунтуванні змін студентом.

У процесі підготовки до написання курсової роботи підбираються й вивчаються літературні джерела, складається бібліографія.

Самостійний пошук літературних джерел здійснюється за допомогою бібліотечних каталогів (систематичного, алфавітного), реферативних журналів, бібліографічних довідників. Особливу увагу слід звернути на періодичні видання: газети, журнали, де можна знайти останні результати досліджень спеціалістів. Важливо підібрати джерела сучасної зарубіжної літератури.

Спочатку потрібно ознайомитись з основною літературою (підручниками, теоретичними статтями), а потім - прикладною (законодавчими актами, інструктивними матеріалами, статтями про конкретні дослідження чи досвід господарювання тощо). Вивчення складних джерел (монографій) слід починати лише після опрацювання простіших (підручників). Вивчення книг передує вивченню статей давніших видань – найновіших джерел.

Відібрана література підлягає уважній обробці. Попереднє ознайомлення включає побіжний огляд змісту, читання передмови, анотації. Розділи, що мають особливе значення для курсової роботи, старанно обробляють, звертаючи особливу увагу на ідеї й пропозиції щодо вирішення проблемних питань обраної теми, дискусійні питання, наявність різних точок зору й протиріч.

У процесі опрацювання літератури на окремих аркушах або картках роблять конспективні записи, виписки з тексту, цитати, цифровий матеріал. При цьому слід обов´язково робити повні бібліографічні записи джерел: автора, назва книги (статті), видавництва (назви журналу), року видання, обсягу книги (номеру журналу), номеру сторінки з тим, щоб використати ці записи для підготовки списку використаної літератури й зробити необхідні посилання на джерела в тексті курсової роботи.

Попереднє ознайомлення з літературними джерелами є основою для складання плану курсової роботи. План включає: вступ; 3 взаємопов´язані і логічно побудовані питання розділів, у кожному розділі можлива конкретизація окремих питань (2-4), що дозволяють розкрити тему; висновки. Самостійно складений студентом план обговорюється з науковим керівником, у разі необхідності коригується й після цього затверджується.

Формування тексту курсової роботи відбувається шляхом систематизації й обробки зібраних матеріалів з кожної позиції плану. До тексту вносяться тільки старанно підібрані й цілеспрямовано проаналізовані матеріали. На цьому ж етапі виконуються обчислення, обґрунтовуються пропозиції, формулюються висновки, підбирається ілюстративний матеріал (графіки, рисунки, таблиці). У процесі роботи визначається необхідність доповнення додатковими матеріалами. Одержаний чорновий варіант курсової роботи доповнюється, уточнюються деякі положення, остаточно формулюються всі висновки й пропозиції.

7.3 Структура курсових робіт

Курсову роботу студенти виконують самостійно, додержуючись рекомендованої структури та вимог до технічного оформлення.

Рекомендується така структура роботи:

1.Титульна сторінка(приклад оформлення у додатку А) .

2. Зміст курсової роботи, де вказуються заго­ловки розділів та підрозділів і сторінки, на яких вони розміщені.

3. Вступ, де розкриваються актуальність та практичне зна­чення теми, надається стислий огляд попередніх досліджень вітчизняних та зарубіжних вчених, формулюються мета і основні завдання, предмет і об’єкт досліджен­ня, стисло викладається структура курсової роботи, визначаються джерела інформації та вказуються результати апробації роботи, якщо такі є (наукові публікації, виступи на студентських наукових конференціях, наукових гуртках, участь у конкурсах наукових робіт тощо).

Актуальність у перекладі з латинської оз­начає важливість, практичну значущість розглядуваної пробле­ми. Курсова робота може претендувати на той чи інший ступінь актуальності тільки тоді, коли її тема відповідає сучасним потребам розвитку суспільства, а питання, що розкриваються в роботі, важливі для розуміння суті окремих подій і явищ.

Огляд попередніх досліджень є обов’язковою складовою вступу курсової роботи і містить інформацію про те, які окремі питання за обраною темою досліджено, хто з видатних вчених опікувався зазначеними проблемами, і які треба було б дослідити ретельніше, удосконалити, узагальнити тощо, що й може складати основну мету курсової роботи.

Мета курсової роботи чітко відповідає обраній темі і спрямована на її розкриття.

Наявність поставленої мети дослідження дозволяє визначи­ти завдання курсової роботи, які можуть включати такі складові:

1) вирішення певних теоретичних питань, які входять до за­гальної проблеми дослідження (наприклад, визначення сутності понять, явищ, процесів, подальше їх вдосконалення;

2) вивчення ознак, особливостей, рівнів функціонування, критеріїв ефек­тивності, принципів та умов застосування тощо);

3) всебічне вивчення (з залученням статистичної та фактичної інформації) даної проблеми, виявлення її типового ста­ну, недоліків і труднощів, їх причин, типових особливостей пере­дового досвіду вирішення проблем тощо;;

4) обґрунтування необхідної системи заходів щодо вирішен­ня встановлених проблем;

5) прогнозування розвитку запропонованої системи за­ходів щодо відповідності її критеріям оптимальності, тобто до­сягнення максимально важливих у відповідних умовах резуль­татів вирішення цієї проблеми при певних затратах часу і зусиль;

6) розробка методичних рекомендацій та пропозицій щодо використання результатів дослідження.

Мета і завдання формулюється з використанням настановних слів, таких як: «проаналізувати», «вивчити», «встановити», «дослідити», надати характеристику», «оцінити» та ін.

При з’ясуванні об’єкт і предмета дослідження слід зважати на те, що між ними і темою курсової роботи є системні логічні зв’язки. Об’єктом дослідження є вся сукупність відношень різних аспектів теорії і практики науки, яка слугує джерелом необхідної для студента інформації. Предмет дослідження – це тільки ті суттєві зв’язки та відношення, які підлягають безпосередньому вивченню в даній роботі, є головними, визначальними для конкретного дослідження. Таким чином, предмет дослідження є вужчим, ніж об’єкт.

Стисло подається структура роботи, тобто вказується, чому присвячено кожен розділ, скільки міститься у роботі рисунків, таблиць, додатків, зі скількох джерел складається список використаної літератури, та на скількох сторінках викладено всю роботу.

4.Основна частина, що складається з 3-5 основних розділів, які, у свою чергу, можуть поділятися на 2-5 підрозділів і за змістом мають відповідати спрямованості теми, підпо­рядковуватись основній меті та завданням, бути органічно взаємопов’язаними, мати приблизно однаковий обсяг.

Кожен розділ чи підрозділ повинен мати таку схему: короткий вступ, факти та їх опис, проведення дослідження на основі обраного наукового методологічного апарату, проведення підсумків. Висновки повинні нести наукову новизну чи особисту думку автора до уже відомого матеріалу як результату проведеного дослідження.

Основна частина курсової роботи повинна містити розділ, що, присвячується теоретико-методологічним аспектам досліджуваної теми, другий - аналізу стану об’єкту дослідження, останній – рекомендаціям, пропозиціям або прогнозуванню щодо вирішення досліджуваної проблеми.

У теоретичному розділі подається опрацьована студентом інформація щодо теорії досліджуваного питання. Розділ може містити визначення основних понять дослідження, наведення класифікацій за обраними критеріями, узагальнень; демонстрацію існуючих у сучасній літературі підходів до вивчення проблеми, викладення методів дослідження та ін..

У аналітичному розділі визначають характерні риси досліджуваного об’єкта на підставі оцінки статистичної та фактичної інформації, встановлення взаємозв’язків між структурними елементами об’єкта дослідження, визначення внутрішніх та зовнішніх чинників розвитку об’єкта тощо. Розділ обов’язково повинен містити розрахунки, які зроблені автором самостійно. Наведення статистичної інформації без відповідного опрацювання не вважається аналізом. Інформація для розрахунків може бути розміщена у додатках до курсової роботи. Наведення інформації повинно бути спрямовано на вирішення завдань курсової роботи.

Останній розділ повинен бути розроблений студентом самостійно і містити практичні рекомендації, моделі, алгоритми, прогнози що стосуються досліджуваної теми та допоможуть у розв’язанні поставлених завдань.

5. Заключна частина роботи - висновки - це коротке резюме з усього змісту курсової роботи. Тут вміщуються висновки та рекомендації, що показують, якою мірою вирішено завдання й досягнуто мети, сформульованої у вступі. Обсяг заключної частини - 2-3 сторінки. У висновку не може міститись інформація, яка не розглянута у основній частині роботи.

6. Список використаної літератури розміщують у кінці роботи в алфавітному порядку або за порядком посилання у тексті роботи.

У літературних і наукових джерелах вказують прізвище, ініціали автора, повну назву книги, місце видання, видавництво, рік видання. Для статей, що опубліковані в періодичній пресі, зазначають прізвище, ініціали автора, назву статті, назву жур­налу чи газети, рік видання, номер журналу чи дату виходу газе­ти.

У курсових роботах, що виконуються студентами з дисциплін профілюючої кафедри, повинні бути обов’язково використані та подані у загальному списку монографії, підручники, навчальні посібники, методичні рекомендації, статті, тези та інші джерела, що розроблені викладачами кафедри. Перелік джерел подано у ДОДАТКУ Б. Приклади оформлення списку літератури наведено у ДОДАТКУ В

7. Додатки, до яких слід включати допоміжні матеріали (таб­лиці проміжних цифрових даних, ілюстрації, схеми допоміжного характеру тощо). Кожний додаток починають з нової сторінки, у правому верхньому куті пишуть слово «Додаток». Додаток пови­нен мати тематичний заголовок. Посилання на додатки в текстовій частині роботи є обов’язковим.

7.4 Вимоги до оформлення тексту курсової роботи.

Роботу друкують на комп’ютері з однієї сторони аркуша біло­го паперу формату А4 (210x297 мм), дотримуючись таких вимог:

Шрифт Тimeas New Roman

Розмір 14

Відстань між рядками 1,5 інтервали

Верхнє, нижнє, ліве поле 20 мм

Ліве поле – 20 мм

Праве поле 10 мм

Розташування книжне.

У роботі допускається виконання ілюстрацій та таблиць на аркушах формату АЗ. Забороняється виділяти жирним чи курси­вом назви таблиць та ілюстрацій. Щільність тексту робіт має бути однаковою.

Текст основної частини курсової роботи поді­ляють на розділи та підрозділи.

Заголовки структурних частин проекту «ЗМІСТ», «ВСТУП», «РОЗДІЛ», «ВИСНОВКИ ТА РЕКОМЕНДАЦІЇ», «СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ», «ДОДАТКИ» друкуються великими літерами з вирівнюванням по центру і виділенням жир­ним шрифтом.

Заголовки підрозділів друкуються маленькими літерами (окрім першої великої) з абзацу, крапку в кінці заголовку не став­лять. Відстань між заголовком та текстом має становити 2 інтер­вали.

Не допускається розміщення назви розділу чи підрозділу в нижній частині сторінки, якщо далі подається лише рядок тексту.

Розділи обов’язково пишуться з нової сторінки. Підрозділи у межах одного розділу не розриваються на окремі сторінки.

Правила оформлення та нумерації.

1)Нумерація сторінок подають арабськими цифрами у право­му верхньому куті без крапки. Титульний аркуш вважається за першу сторінку, але нумерація на ньому не проставляється. Наступні сторінки нумерують починаючи з другої сторінки вступу.

Такі структурні частини проекту як зміст, вступ, висновки, перелік використаних літературних джерел, додатки не мають порядкового номеру.

2) Номер розділів позначають арабською цифрою після слова «РОЗДІЛ» без крапки, а після цього з нового рядка друкують назву розділу.

Підрозділи нумеруються в межах розділу: «2.3.», тобто третій підрозділ другого розділу, причому крапка проставляється і між цифрами і після останньої, а далі в тому ж рядку подається назва підрозділу.

3) Нумерація таблиць і рисунків у тексті здійснюється аналогічно:

«Рисунок 3.4- Напрямки підвищення ефективності діяльності підприємства», означає, що поданий рисунок четвертий у третьому розділі;

«Таблиця 2.8 – Географічна структура імпорту країни», восьма таблиця другого розділу.

У таблиці всі заголовки граф таблиці починають з великої літери, а під­ заголовки — з малої, якщо вони складають одне речення з заголовком. Підзаголовки, що мають самостійне значення, пишуть з великої літери. В кінці заголовків і підзаголовків таблиць крапки не ставлять. Заголовки і підзаголовки граф указують в однині. У таблиці вказуються одиниці виміру усіх показників загально для всієї таблиці або окремо у кожній графі.

Рисунки та таблиці подаються у тексті після посилання на них. У тексті роботи використовують скорочення «табл.». та «рис.», а у назві пишуть повністю.

4) Переліки, за потреби, можуть бути наведені всередині пунктів або підпунктів. Перед переліком ставлять двокрапку. Перед кожною позицією переліку слід ставити малу літеру української абетки з дужкою, або, не нумеруючи — дефіс (перший рівень деталізації). Для подальшої деталізації переліку слід використовувати арабські цифри з дужкою (другий та ін. рівні деталізації).

Приклад оформлення:

а) міжнародна торгівля сировиною;

б) міжнародна торгівля готовою продукцією:

1) товарами масового споживання;

2) машино-технічними виробами;

2.1) у експлуатаційному стані;

2.2) у розібраному вигляді;

2.3) комплектним обладнанням;

в) міжнародна торгівля послугами.

Переліки першого рівня деталізації друкують малими літе­рами з абзацного відступу, другого і наступних рівнів — з відступом відносно місця розташування переліків першого рівня.

5) Формули та рівняння розташовують безпосередньо після тексту, в якому вони згадуються, посередині сторінки. Вище і нижче кожної формули або рівняння повинно бути зали­шено не менше одного вільного рядка. Їх слід нумерувати порядковою нумерацією в межах розділу. Номер формули або рівняння складається з номера розділу і порядкового номера формули або рівняння, відокремлених крапкою, наприклад, формула (1.3) — третя формула першого розділу.

Номер формули або рівняння зазначають на рівні формули або рівняння в дужках у крайньому правому положенні на рядку.

Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів, що входять до формули чи рівняння, слід наводити безпосередньо під формулою у тій послідовності, в якій вони наведені у формулі чи рівнянні. Пояснення значення кожного символу та числового коефіцієнта слід давати з нового рядка. Перший рядок пояснення починають з у словом «де» без двокрапки.

Приклад

«Відомо, що

(3.1)

де — математичне очікування;

— середнє квадратичне відхилення міцності та навантаження [23]».

6) Додатки нумеруються літерами послідовно великими літерами укра­їнської абетки, за винятком літер Ґ, Є, З, І, Ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад, додаток А, додаток Б і т. д. Один додаток позначається як додаток А.

Додатки повинні мати спільну з рештою звіту наскрізну нумерацію сторінок. Ілюстрації, таблиці, формули та рівняння, що с у тексті додатку, слід нумерувати в межах кожного додатку, наприклад, ри­сунок Г.З — третій рисунок додатку Г; таблиця А.2 — друга таблиця додатку А; формула (А.І) — перша формула додатку А.

Якщо в додатку одна ілюстрація, одна таблиця, одна формула, одне рівняння, їх нумерують, наприклад, рисунок А.1, таблиця А.1, формула В.1.

В посиланнях у тексті додатку на ілюстрації, таблиці, формули, рівняння рекомендується писати: «... на рис. А.2 ...», «... на рису А.1 ...» — якщо рисунок єдиний у додатку А; «... в табл. Б.З ... » або «... в табл. Б.З ...»; «... за формулою (В.1) ...», «... у рівнянні (Г.2) ...».

7) Посилання у тексті подають у квадратних дужкам з наведенням номеру за переліком літератури та сторінок, на яких розміщено інформацію, що цитується.

Відсутність посилань вважається плагіатом.

Приклад оформлення титульного аркушу, оформлення тексту, таблиць та рисунків у курсовій роботі подано у ДОДАТКУ А.

7.5 Підготовка до захисту та захист курсової роботи

Виконана курсова робота у встановлений регламентом термін здається науковому керівнику для рецензування. У своїй рецензії викладач зазначає позитивні сторони й недоліки курсової роботи, оцінює:

- ступінь самостійності формулювання основних положень та висновків,

- наявність елементів творчого пошуку й новизни,

- величину масиву опрацьованої інформації,

- дотримання вимог щодо змісту й оформлення роботи,

- робить висновок щодо допуску до захисту з попередньою оцінкою за чотирибальною шкалою.

У разі незадовільної оцінки робота повинна бути перероблена з урахуванням зауважень рецензента. Вдруге робота здається з попередньою рецензією.

Захист курсових робіт здійснюється за встановленим графіком, прилюдно, перед комісією. Процедура захисту передбачає стислий виклад студентом головних проблем дослідження та їх вирішення, відповіді на запитання членів комісії. До захисту студент отримує свою роботу, знайомиться з рецензією й готується аргументовано відповісти на зауваження й запитання. У процесі захисту членами комісії оцінюється глибина знань студентом досліджуваної теми, уміння вести дискусію, обґрунтовувати й відстоювати свою точку зору, чітко відповідати на поставлені запитання. Остаточна оцінка вноситься в відомість та залікову книжку студента й перезахисту не підлягає.

Захист курсової роботи проводиться відповід­но до графіка, затвердженого кафедрою, у присутності комісії у складі керівника та двох-трьох членів кафедри.

Процедура захисту включає:

а) доповідь студента про зміст роботи;

б) запитання до автора;

в) оголошення відгуку наукового керівника;

г) відповіді студента на запитання членів комісії із захисту;

д) рішення комісії про оцінку роботи.

Вступне слово слід підготувати заздалегідь у формі виступу, в якому доцільно висвітлити такі важливі питання: обґрунтування актуальності теми дослідження; мета, завдан­ня, об’єкт, предмет дослідження; що вдалося встановити, вияви­ти, довести; якими методами це досягнуто; елементи новизни у теоретичних положеннях та в практичних рекомендаціях; з яки­ми труднощами довелося зіткнутися в процесі дослідження, які положення не знайшли підтвердження. У виступі мають містити­ся також відповіді на основні зауваження наукового керівника. Доповідь студента не по­винна перевищувати за часом 5 хвилин.

Під час захисту курсової роботи студент зобо­в’язаний дати вичерпні відповіді на всі зауваження та питання.

Курсові роботи, які було передано науковому керівникові на перевірку з порушенням графіку виконання, які мають зауваження щодо змісту та оформлення не можуть бути оцінені на «відмінно».

8.1. Впровадження результатів закінчених наукових досліджень.

8.2. Ефективність результатів наукових досліджень та її критерії

8.3. Розрахунок економічної ефективності наукових досліджень

Рекомендована література: 3-4; 12-14;19

Питання для підготовки до заняття:

1. Назвіть основні види впровадження результатів наукових досліджень.

2. Як використовуються результати фундаментальних досліджень?

3. Назвіть основні критерії економічної ефективності дослідження.

4. Які види ефектів наукових досліджень ви знаєте?

5. Що таке економічний ефект наукових досліджень?

6. Дайте характеристику попереднього та очікуваного ефекту результатів наукових досліджень.

7.Що таке показник перспективності? Дайте тлумачення.

8. Чим відрізняються фактичний від потенціального ефекту?

9. Назвіть якісні показники оцінки фундаментальних досліджень.

10. Назвіть показники ефективності науково-дослідної роботи.

Читайте також:

1. X Впровадження Зростання Зрілість Спад Час
2. Абсолютні та відності показники результатів діяльності підприємства.
3. Аксіоматизація знань та причинні зв'язки у методології наукових досліджень
4. Аналіз результатів за відхиленнями
5. Аналіз результатів національного виробництва.
6. Аналіз результатів практичної діяльності Київського освітньо-методичного центру соціальної роботи
7. Аналіз рівня, динаміки та структури фінансових результатів підприємства
8. Аналіз фінансових результатів діяльності туристичних підприємств
9. Аналізу соціальної взаємодії присвячено чимало наукових теорій.
10. Анотування і реферування наукових текстів
11. Апробація результатів дисертації
12. Аудит доходів і результатів діяльності

Переглядів: 737