• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Завдання.

Та,

Голю),

Майбутньому,

Хворого,

Ускладнення,

Чання,

· попередження про можливі наслідки і

· вселити в пацієнта надію на одужання,

· щоденне відвідування післяопераційного

· моральна підтримка пацієнта для запобі-

гання психічним розладам,

· пояснення змін, котрі чекають хворого у

· робота з самим хірургом для запобігання

його «вигоранню» та пошуку ним штуч-

них засобів релаксації (наприклад: алко-

· робота з медичним персоналом у справі

підняття авторитета хірурга в очах пацієн-

· робота з родичами пацієнта.

___________________________________

У клініці ортопедії та травматології

На відміну від:

- агресивності паралізованих та

- дратівливості ампутованих

Хворі на віддалених етапах хвороби:

- терпеливі та

- невибагливі,

- старанні та

- добросовісні,

- для них характерна альтруїстична пове-дінка

Медичний психолог в клініці ортопедії і травматології:

· проводить бесіди з пацієнтом з пояс-ненням суті лікування,

· запобігає пригніченню, інфантильності, агресивності хворих,

· налагоджує оптимальні психологічні сто-сунки між медпрацівниками,

· індивідуальна психокорекційна робота з медичним та допоміжним персоналом,

· виявлення недружніх стосунків і їх нівелювання,

___________________________________

· робота з родичами хворого,

· робота з лікарями проти їх психологічного «вигоряння».

Для онкологічного хворого з несприятливим прогнозом характерні:

· страх перед невиліковністю та смертю,

· страх перед ризикованою операцією,

· страх викликається думками про біль та

перед болісним вмиранням,

· шепіт родичів біля ліжка викликає не- впевненість,

· утрудняється спілкування з хворим,

· хворого дратує підвищена «технічна» ак- тивність навколо нього на фоні безвиході

· хворий намагається сам ізолювати себе

· хворий перебуває в атмосфері сімейної стагнації

· у термінальній стадії хворого заспокоює сам факт, що хтось є у його ліжка

При роботі у менш тяжких відділеннях медичний персонал працює на підйомі, оскільки бачить результат. В онковідділенні є небезпека урівнятись в очах хворого з хво-рими та іх родичами та тривалого перебу-вання у цьому принизливому для фахівця стані.

___________________________________

Медпсихолог в клініці онкології намагається:

· добитись беззаперечної довіри хворого до лікаря,

· добитись від хворого повірити в офіційну медицину щоб не потрапити під вплив міфічних уявлень про «чудодійні ліки» і «чудодійні одужання» поза клінікою і поза оперативним втручанням,

· перебороти уявлення про невиліковність хвороб у онкохворих,

· перебороти агресію, пригніченість, страх смерті, аутоагресію, депресії,

· сприяти налагодженню чіткої, злагодже-ної, самовідданої роботи медпрацівників стаціонару,

· цілий блок роботи з родичами,

· боротись з психологічною деформацією лікарів-хірургів,

· іноді необхідно вмовити пацієнта дос-тойно закінчити свій життєвий шлях, підготуватися до смерті, завершити важливі справи, а якщо пацієнт віруючий, то звер-нутись до Бога,

___________________________________

· сприяти зменшенню негараздів у самій клініці стосовно:

· фахового рівня персоналу,

· наявності сучасного обладнання,

· сприйняття нового і його

· впровадження в медичну практику,

· дати поради медпрацівнику:

· щоб він не так гостро відчував нестачу зарплатні,

· менше ображався, бо грошей ніде взяти більше,

· треба задовольнятися меншими амбіціями,

· запобігати агресії,

· сумлінно виконувати свої святі обов’язки,

· боротися з категоричністю,

· негнучкістю,

· цинізмом лікарів,

· зловживанням алкоголем.

Хворі у акушерсько-гінекологічній клініці:

- вагітні жінки:

- невротичні розлади:

- підвищена чутливість до запахів

___________________________________

- нудота,

- блювання,

- втомлюваність,

- тривога за майбутню дитину

- побоювання генетичних вад, каліцтв,

- психомоторне збудження,

- звужена свідомість.

- породіллі:

- післяпологові психози:

- млявість,

- безсоння,

- загальне погане самопочуття,

- ілюзорні, галюцинаторні розлади

Такі хворі можуть бути небезпечними для себе та для оточуючих.

Медпсихолог_в акушерсько-гінекологічній клініці здійснює:

· справляння певного позитивного психо-логічного впливу на жінок в умовах необ-

хідності втручання лікарів в інтимну сфе-

ру їх життя,

· сприяє довірчим відносинам жінок з медперсоналом,

· проводить діагностику станів прихованої депресії у вагітних жінок і зняття цих станів,

____________________________________

· використання проективних методів психо-корекції,

· арт-терапія,

· тілесно орієнтована терапія,

· відкриті психотерапевтичні групи,

· у разі надмірної екзальтованості жінки – індивідуальна робота та використання медикаментів у гінекології,

· при відчутті комфорту і довіри - збільшується виділення нейромедіаторів: серотонін, дофамін, фенілетиламін – в результаті зростає виділення оцитоцину, а він сприяє нормальній пологовій діяльності жінки – зменшує тривожність,

депресію і біль і зменшує кількість усклад-нень.

Медпсихолог у клініці педіатрії:

Психологами прийнята така класифікація віку людини:

· період новонародженості ™ - до 1 міс.
• період немовляти - 1-12 місяців;
• період раннього дитинства - 1-4 роки;
• дошкільний період - 4-7 років;
- молодший шкільний - 7-12 років;
• підлітковий період - 12-16 років;
• рання юність - 16-19 років;
• пізня юність - 19-21 рік.

___________________________________

262

• молодість (рання зрілість) - 21-35 років;
• зрілість - 35-60 років;
• перша старість (літній вік) - 60-75 років;
• старість (похилий вік) - 75-90 років;
• довгожительство - старше 90 років.

Новонароджена дитина виявляється особли-во чутливою до мови дорослого і готова до спілкування (мімікою, жестами, вокаліза-цією).

До кінця 1 місяця розвивається «комплекс оживлення» (з’являється усмішка).

До кінця 3 місяця з’являється рухове пожвавлення і вокалізація.

До кінця періоду немовляти з'являється:

- здатність до розуміння людської мови,

- починають вимовлятися перші самостійні слова,

- немовля опановує найпростішими пред-метними діями.

Провідне значення в психічному розвитку дитини набуває задоволення його нових потреб:

- у спілкуванні з людьми,

- у нових враженнях.

___________________________________

Вік немовляти закінчується кризою першого року життя, обумовленою станов-ленням ходьби й мови. В цей період для немовляти бувають характерними акти протесту, оппозиції, протиставлення себе іншим (гіпобулічні реакції Кречмера). В деяких випадках опозиція дитини приймає характер «істерик», афективно-респіра-торних судом, припадків.

Дитині 1-3 років стає доступним навколиш-ній світ речей і предметів, які його притя-гують або відштовхують. Його дії і мова визначаються цією наочною ситуацією.

Поведінка дитини 1 – 3 років характеризу-ється єдністю:

- моторних і

- сенсорних функцій (все, що він бачить, йому необхідно помацати руками) і недо-статньою диффереційованістю афектів і сприйняття. Провідна діяльність дитини цього віку - предметно-маніпулятивна.

З'являється розуміння, що кожна річ має своє ім'я, своє призначення. Словесне сприйняття дитини («А що це?», «Як це називається?") дозволяє структурувати зовнішній світ. Відбувається виділення фігури з фону.

___________________________________

До 3 років формуються більш тонкі емоції. Важливим новоутворенням цього віку є усвідомлення власного «Я», виділення себе з навколишнього світу, що супровод-жується прагненням до самостійності: «Я сам», «Я хочу» і найбільш яскраво проявляється в кризі 3 років. Основні його прояви - негативізм, норовистість, свавілля (знецінення, приниження цінностей, деспо-тизм, ревнощі).

З психопатологічних і психосоматичних розладів, характерних для періоду новонародженості, дитинства і раннього

дитинства виділяють (Ковальов В. В.) такі синдроми, як:

- синдром невропатіі,

- синдром раннього дитячого аутизму,

- гіпердинамічний синдром,

- синдроми страху.

До характерних для дітей у період ново- народженості, немовлятства і раннього дитинства є такі психосоматичні розлади

(Д.Н.Ісаев):

- дитяча коліка,

- аерофагія,

- відрижки,

___________________________________

- відсутність апетиту (анорексія),

- перекручення апетиту,

- жуйка (меріцізм),

- недостатня прибавка маси тіла або ожи-ріння,

- закреп (констіпація),

- енкопрез (нетримання калу).

У дошкільняти формується справжня само-свідомість.. З розвитком дитини рольові ігри переростають в ігри з правилами. Ігри з правилами стимулюють досягнення певних соціально значущих цілей. Формується самооцінка, рівень домагання. З іншого

боку, в іграх з правилами дитина навчається обмежувати свої бажання, підкорятися заборонам. Вона набуває досвіду керівництва, але не такий, який йому хочеться, а відповідно до певних вимог, норм та заборон.

Молодший шкільний вік нерідко супровод-жується кризою 7 років, для якої харак-терні:

1) втрата дитячої безпосередності,

2) манерність, капризи, в поведінці – наро-читість, безглуздість, верткість, блазнюван-ня, клоунада, дитина будує з себе блазня,

3) початок диференціації внутрішньої і зовнішньої сторони особистості дитини;

4) об'єктом аналізу стають суб'єктивні переживання: «Я радію», «Я засмучуюся»; 5) йде формування афективного узагаль-нення, логіки почуттів.

У молодшому шкільному віці відбувається формування нової діяльності - навчальної, яка стає провідною. Сутність її полягає в засвоєнні наукових знань через збагачення і перебудову особистості дитини, що прояв-ляється у змінах рівня знань, навичок,

умінь, в розумових операціях і в особли-востях особистості.

У школярів відмінників формується завищена самооцінка, у погано успішних - занижена.

Корекція самооцінки - важливий момент, який вимагає порівняння дитини тільки з самим собою. Важливим є використання заохочення. Похвала важлива в присутності інших, осуд - наодинці. Як похвала, так і осуд повинні стосуватися не глобально людини, а окремих сторін її особистості або окремих операцій.

___________________________________

Навчальна діяльність призводить до зміни і психічних процесів, серед яких найбільш важливим є розвиток вищих почуттів:

- почуття товариства,

- боргу,

- відповідальності,

- колективізму;

- інтелектуальних почуттів:

- допитливості,

- здивування,

- сумніву,

- задоволення від вдалого виконання

Успіх у навчанні - єдине джерело внутріш-ніх сил дитини, що народжують енергію для подолання труднощів.

Типовими для дитини дошкільного та молодшого шкільного віку психопато-логічних синдромів можна назвати:

- синдром догляду та бродяжництва,

- синдроми патологічного фантазування.

Криза пубертатного віку є найгострішою і тривалою. Пов'язано це з поєднаним впли-вом на підлітка цілого ряду соматичних, психологічних і соціальних факторів.

__________________________________

У підлітків відбувається формування нової самосвідомості з підвищеним:

- почуттям власної гідності,

- власних можливостей і

- здібностей.

Розвиваються і більш повно усвідомлю-ються високі почуття дружби і любові, причому любов аж ніяк не обумовлена сексуальними потребами, а, навпаки, носить виключно платонічний, духовний характер.

Медичний психолог, працюючи у дитячому лікувальному закладі повинен:

· добитися повної довіри дитини і її батьків до медичного персоналу,

· подолати у них тривожність і страх,

· впевнити у високій кваліфікації лікарів (іноді показати їх професійну статистику),

· змінити уяву, негативні фантазії у дітей щодо лікарні і лікарів, особливо у випадках, коли необачні батьки лякали ними дитину,

· іноді батьки не вірять у хворобу дитини або, навпаки, схильні до уявних діагнозів,

___________________________________

У дітей після лікування можуть бути наслід-

ки психотравми:

- розлади сну,

- нічні страхи,

- іпохондричні страхи,

- нічне нетримання сечі, калу,

- страх смерті,

- впертість,

- затинання,

- неврози і розлади поведінки.

Ці вади свідчать про недосконалу роботу медичного психолога.

Хворий у клініці терапії:

Масивна і тривала інтоксикація, порушення обмінних процесів, виснаження призводять до зміни протікання психічних процесів, до зниження операціонально-технічних мож-ливостей пацієнтів (В. В. Ніколаєва).

Відбувається перебудова ієрархії мотивів за типом їх перепідпорядкування новому голов ному засадничому мотиву:

- збереження життя і

- відновлення здоров'я,

названому Тхостовим А.Ш. «зрушенням мети на мотив».

З'являються:

· замкнутість,

· відчуженість,

· збіднення контактів з людьми,

· пасивність,

· обмежувальна поведінка:

· інертність,

· зниження активності.

У хворих на серцево-судинні захворювання спостерігаються:

· інертність,

· нерішучість,

· втрата вольової активності і

· життєвої стійкості,

· втрата інтересу до праці і життя в

цілому,

· звуження кола інтересів,

· егоцентричність,

· образливість,

· нестриманість.

Найбільш частим типом ставлення цих пацієнтів до своєї хвороби є:

- сенситивний і

- ергопатичний

___________________________________

Хворі на цукровий діабет мають особливу особистісну структуру, що відрізняє їх як від хворих з іншими хронічними захворюван-нями, так і від здорових людей.

У цих хворих спостерігаються:

- шизоїдні риси характеру з «параноїчною готовністю»,

- явна або прихована тривожність,

- занепокоєння,

- риси нервозності.

- типовими є обсесивно-компульсивні яко-сті.

Діти, котрі страждають на цукровий діабет, ще до захворювання відрізняються:

- підвищеною сумлінністю,

- серйозністю,

- відсутністю дитячої безтурботності.

У дітей часто відзначаються:

- порушення контактів з дорослими,

- конфлікти з родичами.

Ці діти і підлітки виглядають як:

- чутливі,

- замкнуті,

- важкі для розуміння шизоїди, в той час як хворі в зрілому віці відрізняються рисами:

- циклоїдності (перепади настрою) і

- синтонності (товариськості).

Для хворих на остеохондроз характерні:

· нетерплячість,

· метушливість,

· незібраність і,

· як наслідок, порушення координації рухів.

· Виявляються такі типи реагування на хворобу:

· ергопатичний,

· неврастенічний і

· тривожний

Медичний психолог у терапевтичному відділенні повинен:

· враховувати, що велике значення для пацієнта мають відомості про походження його хвороби, про причини виникнення,

· боротись проти задавнених психологіч-них проблем,

· здійснювати діагностування особистісних особливостей стану психічного здоров’я пацієнта,

· витягти з свідомості чи підсвідомості факти анамнезу життя пацієнта, що були ним приховані від лікаря і дати їм пояснення чи корекцію,

___________________________________

· підготувати пацієнта до діагностичних досліджень та лікування,

· пояснити стратегію і тактику лікування,

· досягти впевненості пацієнта у високій кваліфікації лікаря і викликати довіру до нього і клініки, де він працює,

· нівелювати зайву напругу у пацієнта.

Хворі у дерматологічному відділенні та завдання медичного психолога:

· у цих хворих велика інтимна складова в їх хворобі, але вона від лікаря прихована; лише медпсихолог, використовуючи завуа-льовані опитувальники, може виявити:

· підспудні страхи,

· акценти,

· тривоги,

котрі володіють хворим, і відкорегувати їх,

· завдання медпсихолога полягає в тому, щоб поєднати у гармонію соматичне і психічне і впевнити хворого у необхідності довіри до лікаря і інформування його по всіх питаннях, що мають значення для лікуван-ня,

· корекції потребує зняття тривалих осередків збудження, котрі гальмують усі інші прояви психіки і заважають лікуванню,

____________________________________

· особливість даного напрямку клініки є те, що однією лише психокорекцією можна іноді зняти, ліквідувати хворобу, наприклад, підвищивши імунітет.

Медичний психолог повинен мати прості і чіткі критерії розпізнавання межі між нормою та патологією психіки. І коли йдеться про патологічні розлади, залучати до роботи лікаря психіатра. А де ж ця межа?

Запропоновані ВООЗ ООН 7 критеріїв психічного здоров’я (Женева, 1976) піддані психологами нищівній критиці.

Введені Всесвітньою організацією охорони здоров'я критерії психічного здоров'я базуються на сумнівних постулатах і є фор-мою нав'язування конформної поведінки мільярдам людей (http://psychiatrick. livejournal.com/101137.html).

1. Усвідомлення і відчуття безперервності, постійності та ідентичності свого фізичного та психічного «Я».

Критерій заснований на постулаті, що фізичне і психічне «Я» кожної нормальної людини незмінно або повинно бути незмін-ним з самого народження людини до остан-нього дня його життя.

Тому Ви повинні переконати психіатра, що Ваше фізичне і психічне «Я» ніколи не піддавалося змінам, що воно завжди було незмінним, безперервним і ідентичним самому собі. Небажано говорити, що Ви коли-небудь втрачали свідомість або пере-бували в комі.

2. Почуття сталості та ідентичності пере-живань в однотипних ситуаціях.

Критерій заснований на постулаті, що всі почуття, емоції, думки і переконання кож-ної нормальної людини пов'язані або повинні бути пов'язані тільки з якою- небудь ситуацією. Тому Ви повинні переко-нати лікаря, що в однотипних ситуаціях Ви завжди відчували і думали одне й те саме.

3. Критичність до себе і своєї власної психіч-ної продукції (діяльності) та її результатів.
Критерій заснований на постулаті, що психічна діяльність у кожної нормальної людини не є або не повинна бути спонтанною і безконтрольною, при цьому кожна нормальна людина повинна постійно усвідомлювати, оцінювати, аналізувати і контролювати всі свої думки, емоції, почуття, фантазії, сни та інші прояви психічної продукції (діяльності). Тому Ви повинні переконати лікаря, що у Вас не з'являється ніяких думок, емоцій, почуттів, фантазій і снів, непідконтрольних Вашим розуму і волі.

4.Відповідність психічних реакцій (адекват-ність) силі й частоті середовищних впливів, соціальних обставин і ситуацій.

Критерій заснований на постулаті, що кожна психічна реакція людини пов'язана тільки зі середовищними впливами, соці-альними зобов'язаннями і ситуаціями. Тому Ви повинні переконати лікаря, що всі Ваші думки, емоції, фантазії і сни повністю від-повідали наданому на Вас впливу природ-ного або соціального середовища або були пов'язані з виконанням Вами будь-яких соціальних зобов'язань.

5. Здатність самоврядування поведінкою відповідно до соціальних норм, правилами, законами.
Критерій заснований на постулаті, що по-ведінка кожної нормальної людини регулю-ється або повинна регулюватися тільки со-ціальними нормами, правилами і законами, яким кожна нормальна людина зобов'язана беззаперечно підкорятися. Необхідно під- креслити, що даний критерій ефективніше всіх інших служить для насадження кон-формізму і дає підставу для використання психіатрії в політичних цілях. Тому Ви повинні досконально знати всі діючі у Вашій країні соціальні норми, правила і закони або звертатися за допомогою до юриста, який буде інформувати Вас про по-

___________________________________

яву кожного нового правила і закону, щоб Ви могли регулювати свою поведінки в залежності від них.

6. Здатність планувати власну життєдіяль-ність і реалізовувати це.

Критерій заснований на постулаті, що всі плани, побудовані нормальною людиною, реалізовані або повинні бути реалізовані незалежно від стану його фізичного здоро-в'я, матеріального становища та економіч-них умов. Тому Ви повинні переконати ліка-

ря, що постійно будуєте тільки такі плани, які завжди повинні реалізувати навіть у випадку розорення Вашого підприємства

або економічної кризи, інакше з Вашою психікою не все гаразд.

7. Здатність змінювати спосіб поведінки в залежності від зміни життєвих ситуацій і обставин.
Критерій заснований на постулаті, що поведінка нормальної людини змінюється або повинна змінюватися при зміні життєвих ситуацій і обставин. Тому як тільки змінять-ся життєві ситуації та обставини, Ви повинні відразу ж змінити або замінити будь-яку здійснювану Вами діяльність, інакше Вас можуть визнати психічно хворим.

___________________________________

Виділяють такі складові здоров'я людини: 1) фізична (фізичний розвиток, фізична активність, фізичне благополуччя, фізичні обмеження),

2) психічна (психічний розвиток, психічне благополуччя, контроль поведінки і емоцій-них реакцій, функціонування когнітивних процесів),

3) соціальна (міжособистісне спілкування), 4) рольова (свобода в виконанні звичайних ролей вдома, на роботі),

5) загальна самооцінка здоров'я.

Загальновизнаним є виділення 5 груп здоров'я:
1. Здорові з нормальним розвитком і нормальним рівнем функцій.
2. Здорові, але мають функціональні або деякі морфологічні відхилення, а також знижену опірність до гострих і хронічних захворювань.
3. Хворі хронічними хворобами в стані ком-пенсації зі збереженими функціональними можливостями організму.
4. Хворі з хронічними хворобами в стані субкомпенсації, зі зниженими функціональ-ними можливостями.
___________________________________

5. Хворі з хронічними хворобами в стані декомпенсації зі значно зниженими функціональними можливостями організму.

Психічне здоров'я – це:

- відсутність психічного захворювання;

- нормальний психічний розвиток і

- сприятливий функціональний стан вищих

відділів ЦНС.

Відповідно до більш ранніх критеріїв ВООЗ, під психічним здоров'ям слід розуміти:

1. Відсутність виражених психічних розла-дів;

2. Певний резерв сил людини, завдяки якому вона може подолати несподівані стреси, труднощі, що виникають у виняткових обставинах;

3. Стан рівноваги між людиною і навколиш-нім світом, гармонії між ним і суспільством, співіснування уявлень окремої людини з уявленнями інших людей про "об'єктивну реальність".

___________________________________

У сучасній психології виділяють кілька підходів до розуміння «норми».

1. Статистичний підхід

Найпоширенішим для багатьох психологів і психіатрів є розуміння норми як чогось се-реднього, усталеного, такого, що не виділя-ється з маси, як найбільш пристосованого, адаптованого до навколишнього середови-

ща. Як правило, чим рідше зустрічається та чи інша форма поведінки, тим більша ймо- вірність, що її будуть сприймати як аномаль-ну. Бути нормальним означає бути, як всі, відповідати усередненому стандарту (серед-ньостатистичному нормативу) оцінки мож-ливостей людини.

Цьому підходу відповідає оцінка розумової відсталості по показнику IQ.

Нижче 20 - глибока розумова відсталість
20-34 - виражена розумова відсталість

35-49 - помірна розумова відсталість

50-70 - легка розумова відсталість

71-84 – розум. відсталість близька до норми
85-114 - НОРМА

Читайте також:

1. V. Завдання.
2. VІ. Підсумки уроку і повідомлення домашнього завдання.
3. Адаптація персоналу: цілі та завдання. Введення у посаду
4. Виконайте завдання.
5. Виконайте завдання.
6. Випереджаюче завдання.
7. Відповідь на практичне завдання.
8. Встановлення нормованого завдання.
9. Грошово-кредитна політика центрального банку: типи, стратегічні цілі, проміжні й тактичні завдання. Інструменти реалізації грошово-кредитної політики.
10. Домашнє завдання.
11. Домашнє завдання.
12. Домашнє завдання.

Переглядів: 550