• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Форми, види та способи СС.

Поняття СС. Його програма

СС –планомірний, науково організований процес збору даних щодо масових явищ і процесів відповідно завданням статистики.

Об'єкт СС –сукупність, про яку треба зібрати необхідні відомості.

Одиниця сукупності – елемент об'єкту СС, який є носієм ознак, що підлягають реєстрації у процесі данного спостереження.

Одиниця спостереження –джерело інформації, тобто елемент сукупності, від якого мають одержати відомості про одиниці сукупності. Наприклад: Під час перепису промислового обладнання, одиниця сукупності – кожний станок, агрегат, одиниця спостереження – підприємства, об'єкт СС – сукупність промислового обладнання.

Програма СС –перелік ознак, що підлягають реєстрації або сукупність питань, відповіді на які і будуть складати необхідну статистичну інформацію.

Своє відображення програма одержує у статистичному формулярі – обліковому документі, який містить 2 обов'язкових елементи:

1. титульна частина – в якій розміщується назва СС, назва органу, який його проводить, ким і коли затверджен формуляр.

2. адресна частина – в ній запис точної адреси одиниці спостереження і деякі інші відомості.

Забезпечити правильні відповіді на питання статистичного формуляру допомагає інструкція – сукупність роз'яснень і вказівок щодо питань програми.

І. За джерелами отримання відомостей розрізняють 3 організаційні форми СС:

1. Звітність – така форма СС, при якій відомості надходять до органів статистики від підприємств, установ, організацій у виді обов'язкових звітів про їх діяльність. Вимогами до звітності є обов'язковість, систематичність, вірогідність.

2.Спеціально - організовані спостереження охоплюють ті сторони суспільного життя, які не відобразились в звітності або їх проводять для перевірки і уточнення звітних даних (переписи, спеціальні обстеження, опитування).

3. Статистичний реєстр – перелік одиниць певного об'єкта СС із зазначенням необхідних ознак, який складається та оновлюється під час постійного відстежування (єдиний державний реєстр підприємств та організацій України)

ІІ. За характером реєстрації фактів у часі СС поділяють на такі види:

1. Поточне – по мірі виникнення фактів.

2. Періодичне – через певні (рівні) проміжки часу.

3. Одноразове

ІІІ. За ступенем охоплення одиниць сукупності СС поділяються на суцільні (обстежуються всі одиниці) та несуцільні (обстежується частина одиниць).

Види несуспільних спостережень:

1. Вибіркове – характеристика сукупності надається за даними про певну, випадково відібрану частину сукупності (обстеження бюджетів домогосподарства).

2.Монографічне – досліджуються окремі одиниці сукупності з метою поглибленого їх вивчення.

3. Основного масиву – охоплює переважну частину елементів сукупності, обсяг значень істотної ознаки у яких визначає розмір явища (рівень цін на ринках)

4. Моніторинг – спеціально – організоване систематичне спостереження за станом певного явища (моніторинг радіоактивного забруднення територій після аварії на ЧАЕС).

Способи СС:

1. Безпосереднє – передбачає безпосередній огляд, перелік, вимірювання, зваження особою, яка проводить дослідження (інвентаризація).

2. Документальний – відомості доходять до статистичних органів у виді документів первинного обліку (звітність).

3. Опитування:

а) експедиційне – спеціально підготовленні реєстратори заповнюють формуляри спостережень (перепис населення);

б) самореєстрація;

в) кореспондентський – опитування здійснюють спеціальні дописувачі, які заповнюють формуляри згідно з інструкцією і передають відомості статистичним органом.

г) анкетне – анкети респондентами вручають особисто або надсилають поштою.

3. Помилки спостереження і способи їх виправлення

Розбіжності між даними спостереженнями і дійсними значеннями величини показників називаються помилками спостереження, які можна класифікувати на кілька груп. Розрізняють помилки реєстрації і репрезентативності..

Помилки репрезентативностімають місце тільки при вибірковому спостереженні. Вони виникають внаслідок того, що відібрана для обстеження частина сукупності не досить точно відображує всю досліджувану сукупність.

Помилки реєстрації – помилки, які виникли внаслідок неправильного встановлення фактів або неправильного їх запису, або того і іншого разом. Вони допускаються як при суцільному так і несуцільному спостереженні. Помилки реєстрації можуть бути випадковими або систематичними.

Випадкові помилки виникають внаслідок дії випадкових непередбачених причин і спричиняють відхилення даних. Такі помилки частіше бувають ненавмисними, вони не є небезпечними.

Систематичні помилки виникають з якоїсь певної причини і діють, в одному напрямку: або зниження, або завищення. Причиною може бути несправність вимірювальних приладів, неправильне розуміння реєстратором окремих вказівок щодо заповнення бланків та ін. Систематичні помилки можуть бути навмисними і ненавмисними. Систематичні навмисніпомилки реєстрації виникають внаслідок свідомого, навмисного викривлення фактів з певною метою. Це приписки у звітах.

Тема 2. Статистичне зведення

1. Поняття зведення і групування. Види групувань.

2. Визначення інтервалів в групах.

3. Ряди розподілу.

1. Поняття зведення і групування. Види групувань

Статистичне зведення –научна систематизація, обробка і упорядкування первинного статистичного матеріалу для виявлення узагальнених типових рис і закономірностей явищ і процесів, що вивчаються. Проводять зведення за допомогою групувань.

Групування –розподіл явища на групи за будь–якою істотною ознакою.

Види і завдання групувань.

Взаємопов'язані ознаки, які застосовуються в аналітичному групуванні ділять на :

· факторні;

· результативні.

Факторні –ознаки, які впливають на інші і зумовлюють їх змінювання.

Результативні –ознаки, які змінюються під впливом факторних.

За кількістю ознак групування поділяють на:

· просте – за будь-якою однією ознакою;

· складне – за двома і більш ознаками.

Найбільш поширеним видом складного групування є комбінаційне групування, при якому групи, утворені за однією ознакою, поділяють на підгрупи за іншою ознакою.

Особливим видом в статистиці є вторинне групування – групи, утворені за однією ознакою, поділяють на підгрупи за тією самою ознакою.

2. Визначення інтервалів в групах

Якщо групування проводять за кількісною ознакою, постає питання щодо кількості груп і інтервалів групування.

Інтервал –різниця між максимальною і мінімальною величиною ознаки у кожній групі.

Питання про кількість груп і величину інтервалів слід вирішувати залежно від багатьох обставин, насамперед відповідно до мети дослідження і діапазону варіації групувальної ознаки. Якщо зміни кількісної ознаки в середині сукупності відбуваються рівномірно і вона варіює в достатньо вузьких межах, тоді застосовують рівні інтервали, величина яких визначається за формулою:

; де n – кількість груп.

3. Ряди розподілу

Ряд розподілу –упорядкований розподіл одиниць сукупності на групи за будь-якою ознакою.

Розподіл за якісною ознакою утворює атрибутивні ряди розподілу.

Ряд розподілу за кількісною ознакою називається варіаційним рядом.

Він складається з 2-х елементів: варіант і частот.

Варіанта –окреме значення групувальної ознаки у ряді розподілу.

Частота –число, яке показує як часто зустрічається та чи інша варіанта у ряді розподілу, тобто це кількість елементів у групі з відповідним значенням ознаки.

Варіаційні ряди за способом побудови можуть бути:

· інтервальні – варіанта наводиться в виді інтервалів;

· дискретні – групова ознака має значення цілих чисел (розподіл студентів за курсами).

Лекція за темою: Статистичні таблиці

План:

1. Поняття статистичних таблиць, їх підмет і присудок.

2. Класифікація статистичних таблиць.

1. Поняття статистичних таблиць, їх підмет і присудок

Статистичні таблиціпризначені для найбільш раціонального, научного та систематизованого викладання результатів зведення і групування статистичних данних. Статистичними таблицями вважають тільки ті, що містять наслідки статистичного аналізу соціально-економічних явищ і процесів.

Подібно до граматичного речення у статистичній таблиці розрізняють підмет і присудок.

Підметом таблиці є об’єкти або їх частини, які характеризуються рядом числових показників. Показники, що характеризують статистичну сукупність, називається присудком.

У таблиці ліві бічні і верхні клітини призначенні для текстових заголовків, а решта для числових даних.

Обов’язковими атрибутами статистичних таблиць є загальний і внутрішні заголовки (збоку і зверху). У бічних заголовках – зміст підмета, у верхній – зміст присудка.

Сукупність горизонтальних рядків і вертикальних граф без наведення числових даних утворює макет статистичної таблиці.

2. Класифікація статистичних таблиць

За будовою підмета таблиці поділяють на 3 види :

· прості;

· групові;

· комбінаційні.

Коли підмет містить лише перелік одиниць статистичної сукупності, таблиці називаються простими. Прості таблиці поділяються на:

1. спискові (підмет – список окремих ознак або об’єктів);

2. територіальні (підмет – перелік регіонів, областей, країн, територій);

3. хронологічні (підмет – періоди часу: місяці, квартали, роки, або моменти часу, дати).

Групові таблиці відрізняються тим, що у підметі їх розміщуються групи елементів сукупності за однією ознакою (наприклад: ряди розподілу). Вони дають більш інформації для аналізу досліджуваних явищ.

У комбінаційних таблицях наводяться дані, згруповані за двома і більше ознаками, взятими в комбінації.

За розробкою присудка таблиці можуть бути простими і складними (комбінованими)

За метою досліджень та призначенням статистичні таблиці поділяються на:

· описово – інформаційні (дають кількісну характеристику окремих явищ);

· аналітичні (відображають взаємозв’язки між явищами та тенденціями в їх розвитку);

· типологічні (характеризують основні соціально-економічні типи явищ);

· спеціального призначення (балансові, матричні, тощо).

Техніка оформлення статистичних таблиць – сукупність раціональних прийомів.

Таблиці треба вміти читати і аналізувати.

Таблиця повинна бути закінченою – мати групові та загальні підсумки.

Абсолютні і відносні величини

1. Сутність абсолютних величин, їх одиниці виміру.

2. Порядок розрахунку відносних величин.

1. Сутність абсолютних величин, їх одиниці виміру

Абсолютні величини –кількісні показники, які показують абсолютні розміри (обсяг, рівень, чисельність) суспільних явищ у певних умовах місця і часу.

Вони поділяються на:

· індивідуальні;

· узагальнюючі.

Індивідуальні характерезують величину ознаки окремих одиниць сукупності.

Узагальнюючі (сумарні) характерезують сукупність одиниць в цілому, або за групами.

Узагальнюючі абсолютні величини класифікують за такими ознаками:

· за ознакою характеристики самої сукупності:

а) показники чисельної сукупності (кількість підприємств, чисельність робітників і т.д)

б) показники обсягу ознаки (обсяг виробництва продукції, заробітна плата робітників)

· за ознакою характеристики процесу розвитку

а) моментні – характерезують стан явища на певний момент часу, певну дату (чисельність населення, вартість основних фондів, залишки оборотних коштів);

б) інтервальні – характерезують результати процесів за певні інтервали часу, їх величина залежить від велечини цього інтервалу.(обсяг виробництва продукції, заробітна плата, прибуток).

Крім того абсолютні величини поділяють на:

· кількісні;

· якісні.

Кількісні показники характерезують обсяг явища, але не можуть надати уяву про рівень його розвитку (обсяг продукції, вартість ОФ, залишки оборотних коштів).

Якісні показники надають уяву про ступінь розвитку явища (собівартість, ціна, поточні витрати матеріалів).

Одиниці вимиру абсолютних величин:

1. натуральні:

а) прості (тони, метри, штуки);

б) комбіновані (кіловат/години, тона/км);

2. вартісні (грошові);

3. трудові (людино/години, людино/дні).

2. Порядок розрахунку відносних величин

Відносні величини (ВВ) –відображують співвідношення між суспільними явищами у виді ступіню, темпу, частки.

Обчислюють їх співвідношенням між собою абсолютних величин.

Одиниці вимиру ВВ:

1. Коефіцієнти: база порівняння дорівнює 1; ступінь точності 0,001.

2. Відсотки: база порівняння дорівнює 100; ступінь точності 0,1

3. Проміле: база порівннення дорівнює 1000.

4. Іменовані числа

Види ВВ:

1. ВВ планового завдання (прогнозування):

2. ВВ виконання плану:

3. ВВ динаміки – співвідношення величини явища в поточному періоді з його велечиною у попередньому періоді.

ВВ дінаміки ще мають назву темпи зростання:

;

Між ВВ динаміки, планового завдання і виконання плану існує взаємозв’язок:

ВВ дин. = ВВ пл.завд * ВВ вик.пл

Якщо темпи зростання розраховуються за декілька періодів (місяців, кварталів, років), то слід розрізняти ланцюговий і базисний спосіб іх розрахунку.

Ланцюговий спосіб (зі змінною базою порівняння) –кожна наступна величина порівнюється з попередньою

Базисний спосіб(з постійною базою порівняння) –кожна наступна величина порівнюється з якоюсь однією базисною величиною.

Між ланцюговими і базисними темпами зростання існує взаємозв'язок:

- перемноження ланцюгових темпів дає останній базисний темп;

- поділивши відповідний базисний темп на попередній отримують відповідний ланцюговий темп.

4.ВВ структури – співвідношення розмірів частини і цілого, тобто частка (питома вага) частини у цілому:

5. ВВ кордінації – характерезує співвідношення між окремими частинами статистичної сукупності:

6. ВВ порівняння – співвідношення, яке характерезує різні об'єкти або теріторії.

7. ВВ інтенсивності – характерезує ступінь поширення або розвиток явища у певному середовищі. Це завжди порівняння різноіменних показників, вимірюються в іменованих числах: густота населення, коефіцієнти народжуваності, смертності.

Тема 4. Середні величини

1. Поняття середніх величин і їх значення в статистиці.

2. Порядок розрахунку середніх величин.

1. Поняття середніх величин і їх значення в статистиці

Середня величина – це узагальнююча характеристика сукупності за певною кількісною ознакою. Вона показує рівень цієї ознаки на одиницю сукупності.

Середня характеризує типовий рівень варіюючої ознаки і відображує те спільне, характерне, що об’єднує всю масу елементів, тобто статистичну сукупність.

Проте слід пом’ятати, що середня відображує типовий рівень ознаки лише в тому випадку, коли сукупність, за якою вона обчислюється, якісно однорідна. Це одна з основних умов застовування методу середніх в статистиці. Саме тому цей метод пов’язують в статистиці з методом групування.

Обчислення середніх величин є складовою частиною багатьох статистичних методів: рядів динаміки, індексних розрахунків і т.ін. За допомогою середніх величин проводять порівняльний аналіз у часі і просторі, вивчають тенденції та закономірності розвитку явищ, досліджують залежності між явищами.

2. Порядок розрахунку середніх величин

В статистичній практиці в залежності від особливостей досліджуваних явищ застосовуються різні види середніх величин:

а) середня арифметична;

б) середня гармонічна;

в) середня хронологічна;

г) середня геометрична.

Найбільш поширена середня арифметична, яка визначається як проста і зважена.

Середня арифметична проста застосовується, коли сукупність, для якої вона обчислюється наведена простим переліком індивідуальних значень ознаки. Вона визначається за формулою:

Середня арифметична зважена використовується коли сукупність попередньо згрупована і наведена рядом розподілу, який складається з варіант (х) і частот (f). Конкретне абсолютне значення частоти називають в статистиці вагою.

Середня арифметична зважена визначається за формулою:

Середня гармонічна – це величина, обернена середній арифметичній з обернених значень ознаки. Її можна застосовувати тоді, коли загальний обсяг ознаки формується як сума зворотних значень варіант. За змістом середня гармонічна – це перетворена середня арифметична. Вона також визначається як проста і зважена.

Середня гармонічна проста визначається за формулою:

Середня гармонічна зважена застосовується тоді, коли показники частоти (f), які виступають статистичною вагою, відсутні, але відомі добутки ознаки (х) на ваги (f)

Тема 4. Середні величини

1. Поняття про середні величини.

2. Види середніх величин і порядок їх обчислення.

3. Рішення типових задач.

1. Поняття про середні величини

Однією з кількісних характеристик статистичних закономірностей є середня величина, яка здатна відобразити характерний рівень ознаки, притаманної усім елементам сукупності.

Середня величина – це узагальнююча характеристика сукупності однотипних одиниць за певною кількістю. Вона характеризує рівень цієї ознаки на одиницю сукупності.

За допомогою середніх величин масу елементів можна охарактеризувати одним числом, не зважаючи на те, що середня величина абстрактна і може не збігатися с жодним з індивідуальних значень ознаки. Вона відображає те загальне, типове для маси явищ, яке реально існує в конкретних умовах простору і часу.

Критерієм розрахунку середньої величини є правильний вибір початкової бази обчислення, яка відображає зміст середньої величини та її зв’язок з іншими показниками. Розрахунок середніх величин повинен бути підпорядкований соціально-економічному змісту явищ, тобто треба, щоб він реально відображав істотну характеристику.

Виходячи з того, що середня величина характеризує розмір ознаки в розрахунку на одну одиницю, існує взаємозв’язок між середньою величиною і показниками, які потрібні для її визначення.

Наприклад:

Побудова таких співвідношень є базою для розрахунку середніх величин. Крім цього, спосіб розрахунку залежить від характеру вихідної інформації.

2. Види середніх величин і порядок їх обчислення.

В залежності від способу розрахунку середньої величини розрізняють декілька видів середніх величин, умови застосування яких залежить від характеру вихідної інформації.

Основними видами середніх величин є:

1) середня арифметика (проста і зважена);

2) середня гармонічна;

3) середня геометрична

4) середня хронологічна;

5) мода і медіана.

Найбільш поширеною в статистиці є середня арифметична, яка визначається як проста і зважена.

Середня арифметична проста застосовується у тих випадках, коли сукупність наведена індивідуальними значеннями ознаки, і визначається за формулою:

Наприклад, заробітна платня робітника бригади, що складається з 7 чоловік (грн.): 280, 280, 320, 320, 230, 350, 400. Розрахуємо середню зарплатню:

Середня арифметична зважена застосовується коли сукупність надана варіаційним розподілу, який складається з варіант (х) і часток (f). Конкретне Арифметична зважена визначається за формулою:

Наприклад:

Заробітна платня робітників бригади.

У статистиці середня геометрична використовується для розрахунку середніх відносних величин динаміки (ланцюгових).

Середня хронологічна застосовується для розрахунку середнього значення моментних показників (середнього рівня моментних рідів динаміки) і визначається за формулою:

Середні арифметична і гармонійна є узагальнюючими характеристиками сукупності за тою чи іншою варіючою ознакою. Порядок з ними у статистиці розраховують додаткові характеристики – порядкові середні моду та медіану.

Мода – значення ознаки, що найчастіше зустрічається у сукупності, тобто та варіанта, що має найбільшу частину.

Медіана – е значення варіанти, розташованої в середні варіаційного ряду розподілу, по обидві боки від медіани знаходиться однакова кількість одиниць сукупності.

Визначити моду і медіану у дискретному ряді розподілу достатньо легко.

Наприклад:

Розподіл родин за кількістю дітей.

Ми бачимо, що модою у цьому ряді розподілу є родина з двома дітьми, тому що цьому значенню варіанти відповідає найбільша кількість родин.

Щоб визначити медіану, спочатку треба обчислити її порядковий номер:

У нашому прикладі:

Тобто носієм медіанної ознаки буде 101родина. Визначити до якої групи відноситься 101 родина ми можемо за сумою кумулятивних (накопичення) часток. Кумулятивні частина – це результат послідовного об’єднання груп і підсумовування відповідних їм частот.

Визначимо яка з груп у нашому ряді розподілу буде медіаною.

Визначимо середню заробітну плату:

Середня гармонічна застосовується у тих випадках, коли вагою є не кількість одиниць сукупності, а добуток значень ознак на кількість одиниць сукупності (W=Xf). Вона визначається за формулою:

Наприклад:

Заробітна платня робітників бригади.

Визначимо середню заробітну платню:

За наведеннями прикладами ми бачимо, що рішення одного і того ж завдання – розрахунку середньої зарплатні – здійснювалося по різному. У даному випадку вибір форм середньої величини залежіть від характеру вихідної інформації.

Основою вибору середньої є також формула зосереджуваного показника. У нашому випадку:

Для правильного вибору форм середньої величини можна використовувати право:

Якщо вага для розрахунку середньої є числівник логічної формули показника, то треба застосовувати середню гармонічну, а якщо знаменник – то середню арифметичну.

Середня геометрична застосовується у тих випадках коли, загальне значення визначається на як сума індивідуальних значень ознак, а як їх добуток, і розраховується за формулою:

Розподіл родин за кількістю дітей.

Ми бачимо, що 101 родина відноситься до третьої групи, тобто медіаною буде також родина, яка має двох дітей.

У даному випадку мода і медіана співпали, але це відбувається не завжди.

В інтервальних рядах розподілу моди та медіану розраховують формулами:

Мо – мода;

– мінімальне значення ознаки в модальному інтервалі;

- величина модального інтервалу;

- частота модального інтервалу;

- частота перед мовного інтервалу;

- частота після модального інтервалу.

- медіана;

- мінімальне значення ознаки в модальному інтервалі;

- величина медіанного інтервалу;

- кумулятивна частота передмедіанного інтервалу;

- частота медіанного інтервалу.

Показники варіації – це показники, які характеризуються міру варіації (коливання) окремих значень ознаки по відношенню до середньої величини.

Найбільш простим показником, який характеризує варіацію знань ознак, є розмах варіації. Всі являє собою різницю між максимальним і мінімальним значенням ознаки (амплітуда коливань);

Для всебільшої характеристики індивідуальної різниці ознак статистичної сукупності, а також для оцінки ступеню однорідності ознаки і між варіації ознак обчислюють такі показники варіації:

1) середнє лінійне відхилення;

2) дисперсія (середній квадрат відхилення);

3) середнє квадратичне відхилення;

4) коефіцієнт варіації.

Формули розрахунку показників варіації

Середнє лінійне і середнє квадратичне відхилення є іменованими величинами. Вони виражаються в тих одиницях вимірювання, що й індивідуальні та середні ознаки. Вона вказують, наскільки в середньому коливається величини ознаки одиниць статистичної сукупності.

При розрахунку дисперсії і розкладанні її на складанні частини можна оцінити вплив різних чинників, які зумовлять варіацію ознак.

Коефіцієнт варіації - відносний показник, який дозволяє зіставити варіацію різних ознак, або варіацію однієї ознаки в кілько сукупностях.

Розрізняють такі значення відносних коливань:

V < 10% - незначне коливання;

V = 10% - 30% - середнє коливання;

V > 30% - велике коливання.

Вважається, що при коефіцієнті варіації більш ніж 33% сукупність не можна вважати якісно однорідною.

Рішення типових задач.

Задача 1.

Відомі такі дані про виконання плану у двох цехах підприємства:

Розрахуйте середній процент виконання плану по підприємству в цілому.

Рішення.

Щоб визначити, яка середня нам потрібна побудуємо логічну форму зосереджуваного показника:

Вагою для визначення середнього процента виконання плану в нашій задачі є плановий обсяг виробництва продукції, тобто знаменник логічної формули, тому ми застосуємо середню арифметичну зважену:

Висновок: план підприємство перевиконало у середньому на 3,1%

Задача 2.

Відомі дані про реалізацію товару А на біржі у звітному та базисному періодах:

Розрахуйте середню ціну товару А у звітному та базисному періоді.

Рішення.

Побудуємо логічну формулу зосереджуваного показника.

У базисному періоді для розрахунку середньої ціни вагою пропонується вартість товару – числівників логічної формули, тобто для визначення середньої ціни одиниці товару А нам потрібна середня гармонічна:

У звітному періоді вагою для розрахунку середньої ціни дана кількість реалізованих товарів – знаменник логічної формули, тобто для визначення середньої ціни товару А нам потрібна середня арифметична:

Задача 3.

Відомі такі дані про випуск продукції підприємства за 3 квартали:

1 кв. – 340 тис. грн.

2 кв. – 360 тис. грн.

3 кв. – 400 тис. грн.

Розрахуйте середні темпи зростання (відносні величини динаміки) випуск продукції за три квартали. Зробіть висновок.

Рішення.

Спочатку нам треба розрахувати темп зростання для другого і третього кварталу.

Для розрахунку середніх темпів зростання нам потрібна середня геометрична:

Висновки: випуск продукції щоквартально збільшувався у середньому на 8,4%.

Задача 4.

Відомі такі дані про кількість клієнтів філії ощадного банку України:

Розрахуйте середню кількість клієнтів філії за 1,2 квартал та за півріччя.

Рішення.

Кількість студентів – це моментний показник, який визначається на відповідну дату. Для обчислення середнього рівня таких показників застосовується середня хронологічна:

Розрахуймо середню чисельність клієнтів філії ощадбанку за перший квартал:

за 2 квартал:

Для розрахунку середньої кількості клієнтів за півріччя можна використовувати середню арифметичну просту з середньої кількості клієнтів за два квартали:

А можна також застосувати середню хронологічну:

Ряди динаміки

1. Поняття про РД, їх класифікація

2. Показники рядів динаміки

1. Поняття про РД, їх класифікація

РД – ряди в послідовно хронологічному порядку розташованих показників, які характерезують зміну того чи іншого соціально – економічного явища у часі.

РД складаються з двох елементів: періодів або моментів часу (t) та числових значень, розмірів конкретних суспільних явищ (y). Окремі чіслові значення явищ називаються рівнями ряду.

Класифікація РД:

І. В залежності від способу вираження рівней ряду розрізняють:

1. РД абсолютних величин

2. РД відносних велечин

3. РД середніх велечин

ІІ. За ознакою часу:

1. моментний – рівні таких рядів не можна складати

2. інтервальні – рівні таких рядів можна складати

ІІІ. За ознакою повноти часу, відображеного у РД:

1. повні – в них дати або періоди слідують один за одним з рівними інтервалами.

2. не повні – у послідовності дат або періодів рівневий інтервал не витримується.

2. Показники рядів динаміки

Показники аналізу РД

1. Середній рівень РД

а) Для повних інтервальних рядів (середня арефметична)

б) Для повних моментних РД (середня хронологічна)

в) Для неповних моментних РД (середня арефметична)

2. Абсолютний приріст – показує на скільки більше або менше поточний рівень ряду рівня, який прийнят за базу порівняння. Вимірюється у тих же одиницях виміру, що і рівні ряду.

а) ланцюговий

б) базисний

3. Темп зростання (ВВ динаміки)

4. Темпи приросту – показують на скільки % збільшився або змінився показник порівняно з попереднім або базисним періодом.

5. Абсолютне значення 1% приросту – показує яка абсолютна величина ховається за відносним показником. Вимірюється у тих самих одиницях виміру, що й рівні ряду.

Розрахунок цього показника має економічний зміст тільки на ланцюговій основі.

6. Середній абсолютний приріст:

· за ланцюговими показниками

· за базисними показниками

7. Середній темп зростання:

· за ланцюговими показниками

· за базисними показниками

8. Середній темп приросту

Правила побудови РД. Характеристика основної тенденції.

Читайте також:

1. Безстатеве розмноження, його визначення та загальна характеристика. Спори — клітини безстатевого розмноження, способи утворення і типи спор.
2. Біологічні способи лікування ран.
3. Валютний курс і способи його визначення
4. Варіанти і способи вимірювань характеристик телефонних каналів
5. Види і способи вибіркового спостереження.
6. Види середніх величин та способи їх обрахування.
7. Види середніх величин та способи їх обрахування.
8. Види середніх і способи їх обчислення
9. Види та способи гартування.
10. Види та способи здійснення посягань на територіальну цілісність.
11. Види цивільно-правових договорів в “Руській Правді”, способи їх укладення.
12. Види, форми і способи спостереження.

Переглядів: 824