Формування системи валютного регулювання і валютного контролю

Після розголошення незалежності Україна не успадкувала нічого позитивного в економічному плані від колишнього Радянського Союзу. Так внаслідок нав'язування нашій державі в складі колишнього Союзу невигідних, із точки зору перспектив світового науково - технічного розвитку, спеціалізації і кооперування, структура загального експорту і імпорту України була ще більш деформована ніж у цілому в СРСР . Практично весь кадровий потенціал, який більш - менш знався на зовнішньо - економічній діяльності, було зосереджено за межами України в Москві .

Після розпаду СРСР Росія привласнила валютний й інші внески України, фактично весь алмазний і художні фонди колишнього Союзу. Саме за таких обставин Україна змушена була взяти на себе обслуговування і погашення 16,37% загального боргу колишнього СРСР.

Забезпечення стабільності національних грошей та їхньої реальної ціни молода незалежна держава не могла здійснювати без відповідної валютної політики. Тому на початку 1993 р. Уряд прийняв декрет "Про систему валютного регулювання і валютного контролю”, яким призначив Національний банк України головним валютним органом держави.

Основна складова частина валютної політики - це впровадження механізму регулювання платіжного балансу України, що є одним із найважливіших макроекономічних аспектів діяльності НБУ.

Пріоритетними завданнями вищенаведеного декрету були:

1) стабілізація курсу українського карбованця до іноземних валют;

2) концентрація валютного попиту та пропозиції;

3) поступова ліквідація паралельного обігу іноземних і національної валют;

4) залучення валютних коштів в Україну;

5) скорочення імпортованої інфляції.

Декретом установлювався принцип внутрішньої конвертованості українського карбованця на розвинутому міжбанківському ринку, було запроваджено обов'язків продаж через уповноважені банки на Міжбанківському валютному ринку України 50% надходжень в іноземній валюті на користь резидентів. При цьому такий порядок не поширювався на:

валютну виручку, яка спрямовувалася на погашення використаних валютних кредитів, отриманих за дозволом НБУ або гарантованих урядом;

залишки коштів на поточних балансових рахунках резидентів на момент прийняття Декрету;

іноземну валюту , що вивозиться для внесення у статутні фонди спільних підприємств;

виручку в іноземній валюті за експорт продукції власного виробництва, яка надходить на користь підприємств і іноземними інвестиціями[12,с.61].

Ці декрети поклали початок формувань певної системи валютного регулювання і валютного контролю, що мало сприяти подоланню традиційних процесів й оздоровлення економіки в цілому.

Пізніше, залежно від економічної ситуації. Що склалась в Україні. Виконавча влада постійно вдосконалювала існуючу систему валютного регулювання і контролю.

Протягом 1993-1996 рр. НБУ було здійснено низку заходів на поступову лібералізацію децентралізацію валютного ринку України. З 31 жовтня 1994 року офіційний курс українського карбованця почали визначати на підставі відновлення торгів на Українській міжбанківській валютній біржі, що відкрило можливість встановлювати реальний курс українського карбованця о іноземних валют.

З 1 січня 1995 року припинено використання готівкової іноземної валюти як засобу платежу на території нашої держави. Для поглиблення інтеграції у світову економічну систему НБУ здійснено ряд заходів для досягнення режиму конвертованості національної грошової одиниці за поточними операціями.

Так, для створення умов для офіційного визнання на міжнародній фінансовій арені гривні конвертованою валютою за поточними операціями, розроблено ряж нових нормативних документів, які поступово лібералізують порядок проходження платежів у іноземній валюті.

З метою поліпшення умов для здійснення інвестиційної діяльності іноземних інвесторів в Україні було вдосконалено порядок відкриття іноземними інвеститорами рахунків у грошовій одиниці України та іноземній валюті.

Разом із тим повільні темпи структурної перебудови , великі політичні ризики та недосконала правова база захисту приватної власності сприяли посиленню процесів відпливу капіталів з України. Ці явища , а також значні інфляційні очікування в економіці призвели до підвищено попиту як суб'єктів господарювання, так і населення на фінансові активи у вигляді конвертованої валюти, які за умов інфляції стають надійним захистом купівельної спроможності споживачів.

Адже всі види валют, відповідно до міжнародної практики поділені на три групи:

вільно конвертована валюта, що без обмежень обмінюються на інші види валют, курси яких котирує Національний банк;

валюти з обмеженою конвертованістю, що обмінюються на інші валюти з певними обмеженнями;

неконвертовані валюти, що не обмінюються на інші валюти.

Здійснення валютної лібералізації валютного ринку України та зняття валютних обмежень потребує посилення контролю за суворим дотриманням суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності валютного законодавства України , заходів передбачених Указами Президента України, постановами Кабінету міністрів України та інструкціями Національного банку щодо децентралізації і лібералізації валютного ринку.

Національний банк України повинен приділити увагу:

ліцензуванню та контролю за отриманням і використанням резидентами іноземних кредитів;

ліцензування права роботи з валютними цінностями комерційних банків України.

Отже тільки за таких умов можна з впевненістю неухильно просуватись в бік запровадження повноцінної грошової одиниці України, яка відповідала б усім вимогам , ставляться до національної валюти. Сучасне українське законодавство в аспекті валютної сфери, як і економіка загалом, перебуває ще в досить глибокому кризовому становищі.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Реформування валютної системи України здійснюється поетапно.	\|	Передумови та періоди валютного ринку України

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.008 сек.