• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Питання 3.Витрати виробництва за довгостроковий період

Криві середніх змінних, середніх сукупних і граничних витрат мають U-подібну форму. Це пояснюється дією спадної віддачі змінного фактора виробництва. Таким чином, середні витрати будуть мінімальними за умови їх рівності з граничними витратами. Тобто криві граничних і середніх витрат перетнуться в точці мінімального значення середніх витрат

Рисунок 34. Змінні витрати

Сукупні витрати підприємства (ТС)-це сума постійних і змінних витрат фірми у зв’язку з виробництвом продукції у короткостроковому періоді. Загальні витрати є функцією від виробленої продукції (Q): ТС = f (Q). Вони можуть бути визначені як: ТС= FC+VC. Графічно це означає сумування кривих постійних і змінних витрат.

Рисунок 35. Сукупні витрати.

Кожного товаровиробника цікавить, чому дорівнюють витрати виробництва в розрахунку на одиницю продукції, тобто середні витрати (АС). При визначенні прибутковості або збитковості саме АС порівнюються з ціною продукції. Причому показники середніх витрат розраховуються як для постійних, так і для змінних та загальних витрат.

1. Середні сукупні витрати (АТС) - цекількість сукупних витрат виробництва, що припадає на одиницю виробленої продукції

АТС = ТС / Q

2. Середні постійні витрати (АFС) - цекількість постійних витрат виробництва, що припадає на одиницю виробленої продукції

АFС = FС / Q

3. Середні змінні витрати (АVС) - цекількість змінних витрат виробництва, що припадає на одиницю виробленої продукції

АVС=VС / Q

4. Граничні витрати МС–які розраховуються як відношення приросту сукупних витрат до приросту обсягів виробництва. Інакше кажучи, граничні витрати показують, яких додаткових витрат коштувало виробнику виробництво додаткової одиниці продукції:

МС = ΔТС / ΔQ

Типовий характер динаміки витрат виробництва ілюструє рис. 36а Оскільки постійні витрати FС не залежать від змін обсягів виробництва, то на графіку їх крива матиме вигляд прямої лінії, яка проходить паралельно до осі обсягу виробництва. Зображеннякривої змінних витрат VС дзеркально відбиває форму кривої сукупного продукту змінного фактора. Крива матиме вигляд зростаючої з поступовим затуханням лінії. У перспективі вона досягне точки зламу після якої подальше зростання змінних витрат не супроводжуватиметься збільшенням обсягів виробництва. Крива сукупних витрат ТС показує зміни загальної вартості факторів, що використовуються у виробництві, залежно від збільшення обсягів виробництва. Вона матиме таку саму форму, як і крива змінних витрат, однак проходитиме вище на величину постійних витрат.

Рисунок 36. Типовий характер зміни витрат виробництва у короткостроковому періоді: а — сукупні витрати; б — середні та граничні витрати

Як бачимо, змінні та сукупні витрати змінюються зі збільшенням обсягу виробництва (рис. 6 б). Темпи зміни витрат залежать від особливостей виробничого процесу. Крива середніх постійних витрат має тенденцію до зниження, оскільки зі збільшенням обсягу виробництва загальна сума постійних витрат лишається незмінною.

Динаміка витрат зумовлює поведінку підприємства. За даної технології та організації виробництва підприємство оптимізує свою діяльність, виробляючи продукцію в обсязі, що відповідає мінімальним середнім сукупним витратам. Якщо маркетингові дослідження підтверджують, що фірмі доцільно розширювати виробництво, то саме на третій або навіть на другій фазі слід вжити випереджальних заходів. На рішення підприємця про збільшення обсягу продукції, особливо в умовах невизначеного попиту, впливають саме граничні витрати, оскільки вони показують, як дорого фірмі обійдеться виробництво додаткової одиниці продукції. У динаміці витрат виробництва можна також вирізнити кілька фаз (табл. 1).

Для подальшого дослідження важливо з’ясувати залежності між динамікою середніх і граничних витрат. Розміри граничних і середніх витрат мають важливе значення, тому що від них залежить вибір фірмою обсягу виробництва. Поки граничні витрати будуть меншими, ніж середні, виробництво додаткової одиниці продукції зменшуватиме середні витрати. Якщо виробництво додаткової одиниці коштуватиме дорожче, ніж середні витрати, то збільшення обсягів виробництва призводитиме до зростання середніх витрат. Таким чином, середні витрати будуть мінімальними за умови їх рівності граничним витратам. Тобто криві граничних і середніх витрат перетнуться в точці мінімального значення середніх витрат.

Таблиця 1. Характер зміни витрат виробництва у короткостроковому періоді

На відміну від короткотермінового періоду в довготерміновому періоді всі фактори виробництва змінні. Якщо зберегти припущення, що для виробництва використовується тільки два фактори (праця та капітал) і технологія залишається незмінною, то зростання виробництва в довготерміновому періоді можна розглядати як таке, що відбувається при незмінному співвідношенні факторів виробництва. Це означатиме, що виробництво збільшуватиметься тоді, коли використання його факторів зростатиме за променем, спрямованим від початку координат (рис. 37). При цьому можливі кілька варіантів реакції середнього продукту на збільшення масштабів виробництва:

— зростаюча;

— нейтральна;

— спадна.

Тут проявляються різні наслідки так званого ефекту масштабу виробництва.

Зростаюча віддача від масштабу виробництва відбувається тоді, коли обсяг виробництва зростає відчутніше, ніж обсяги використання ресурсів. Наприклад,при подвоєнні факторів виробництва обсяг випуску продукції зростає більш ніж у два рази. Він може досягатися за рахунок таких факторів:

1. Поділ праці. На більших підприємствах можлива глибша внутрішня спеціалізація, що дає ефект зростання продуктивності праці і, отже, зменшення затрат.

2. Поліпшення управління. Поглиблена спеціалізація поширюється і на управлінську діяльність. По ява управлінців, які спеціально займаються маркетингом, рекламою, постачанням, організацією науково-технічних робіт тощо, допомагає збільшити ефективність діяльності підприємства в цілому, що проявляється в зростанні середнього продукту.

3. Збільшення масштабів виробництва найчастіше не вимагає пропорційного збільшення всіх ресурсів. Скажімо, витрати часу лектора не збільшаться, якщо в аудиторії на лекції буде не одна, а дві групи студентів.

Рисунок 37 Збільшення виробництва у довготерміновому періоді.

Постійна (нейтральна) віддача від масштабу виробництваспостерігається тоді, коли обсяги виробництва продукції та обсяги використання ресурсів зростають пропорційно. Наприклад, збільшення вдвічі ресурсів виробництва призводить до подвоєння обсягів випуску продукції.

Разом з тим, можлива й така ситуація, коли зростання масштабів виробництва негативно позначається на середньому продукті: його рівень зменшується.

Спадна віддача від масштабу виробництваспостерігається тоді, коли обсяги виробництва продукції зростають менш відчутніше, ніж зростають обсяги використаних факторів виробництва. Наприклад, збільшення вдвічі ресурсів призводить до підвищення випуску продукції у півтора рази. Справа в тому, що збільшення виробництва може призвести до виникнення проблем, з якими стикається підприємство. Спадний ефект масштабу виробництва виникає через вплив таких факторів:

1. Значна інерція великих систем і втрата ними гнучкості, вкрай необхідної в умовах нестабільного ринку.

2. Вихід фірми за межі порогу керованості: занадто великі розміри створюють громіздку систему управління, розвивають бюрократичні тенденції, що негативно позначається на ефективності управлінських рішень.

При аналізі динаміки середнього продукту в довготерміновому періоді для одного й того самого підприємства на різних дільницях збільшення обсягів виробництва, як правило, виявляються всі з перелічених реакцій. Їх комбінація багато в чому залежить від специфіки галузі, ринкової ситуації тощо.

Аналізуючи витрати у довготерміновому періоді слід мати на увазі, що при цьому немає поділу на постійні та змінні витрати: усі витрати можуть змінюватися залежно від обсягу виробництва. Можна відмовитися від оренди чи повернути кредит, продати основні фонди чи придбати нові. Отже, в довготерміновому періоді всі витрати фірми є змінними, тому найголовнішою проблемою є оптимізація розмірів підприємства. Довгострокові середні сукупні витрати (LATC) – це витрати виробництва у довгостроковому періоді на одиницю виробленої продукції. LATC=LТC/Q

де LTC – сукупні витрати в довгостроковому періоді.

Довгострокові граничні витрати (LMC) – витрати на виробництво додаткового обсягу продукції. LMC= LTC/Q

Рисунок 38 Динаміка середніх і граничних витрат у довгостроковому періоді.

Крива середніх сукупних витрат довгострокового періоду LATC має також U- подібну форму, як і крива середніх сукупних витрат короткострокового періоду АТС, але по іншій причині. В короткостроковому періоді на форму АТС впливає дія закону спадної граничної продуктивності, а в довгостроковому періоді на форму LATC впливає спочатку зростаюча, а потім спадна віддача від масштабу. Крива граничних витрат у довгостроковому періоді перетинає криву LATC у точці мінімуму. Між кривими середніх витрат короткотермінового та довготермінового періодів існує певний зв'язок. Крива LATC огинає короткострокові криві АТС у точках їх мінімуму.

Подібно до того, як середній продукт залежно від обсягів виробництва може зростати, зменшуватися чи залишатися незмінним, середні витрати також по-різному реагують на ефект масштабу. Ця реакція багато в чому залежить від специфіки галузі, ситуації на ринку, напрямків удосконалення технології виробництва тощо. На рис. 39 наведено три найтиповіші ситуації.

У варіанті, що на рис. 39 а, спостерігається відносно короткий період, коли зростання виробництва супроводжується зниженням витрат, тобто позитивний ефект масштабу виробництва вичерпується досить швидко. Однак при цьому існує широкий діапазон обсягів виробництва, при якому зберігається постійний рівень середніх витрат. У таких галузях підприємства різних розмірів можуть бути однаково життєздатними.

Рисунок 39. Варіанти довготермінової динаміки середніх витрат

На рис. 39 б можна спостерігати довготривалий ефект від збільшення масштабів виробництва. У таких галузях переваги отримують великі підприємства.

У третьому варіанті (рис. 39 в), навпаки, позитивний ефект масштабу виробництва досить швидко трансформується у негативний. Тому підприємцю важливо правильно оцінити межі ефективного розширення виробництва. Існуючі бар'єри зростання уможливлюють ефективне функціонування у таких галузях невеликих підприємств.

Проте намагання мінімізувати витрати — це лише один бік, що визначає поведінку виробника. Вибір реальних масштабів виробництва як в короткотерміновому, так і в довготерміновому періоді визначається зрештою можливостями максимізувати економічний прибуток. Для цього витрати виробництва слід порівнювати з доходами.

Тема 8. Ринок досконалої конкуренції

1. Модель ринку досконалої конкуренції та її характеристики.

2. Ринковий попит на продукцію фірми за умов досконалої конкуренції.

3. Ринкова поведінка підприємства в короткотерміновому періоді.

4. Економічна стратегія конкурентної фірми в довгостроковому періоді.

5. Ефективність РДК.

Читайте також:

1. D) оснащення виробництва обладнанням, пристроями, інструментом, засобами контролю.
2. I період – адаптаційний.
3. I. Грецький період (друга половина VII — середина
4. IV-й період Римської держави ( ІІІ – V ст. н. е. ) – пізня Римська імперія
5. IV. Питання самоконтролю.
6. L2.T4/1.1. Засоби періодичного транспортування штучних матеріалів.
7. Ni - загальна кількість періодів, протягом яких діє процентна ставка ri.
8. V. Питання для самоконтолю
9. V. Питання туристично-спортивної діяльності
10. VI . Екзаменаційні питання з історії української культури
11. А.1 Стан , та проблемні питання застосування симетричної та асиметричної криптографії.
12. Абстрактна модель оптимального планування виробництва

Переглядів: 2098