Лекція 6. Тема 2.1 Сутність естетичного ставлення людини до дійсності.

ОСНОВИ ЕСТЕТИЧНОГО ЗНАННЯ

Змістовний модуль 2.

Проблема щастя та сенсу життя: теоретичний та практичний аспект.

При аналізі питання щастя та сенсу життя необхідно уяснити три найбільш впливові традиції, які існують в історії етики:

Гедонізм - представляє таке розуміння щастя, в якому щастя виступає як ствердження і досягнення максимальної кількості чуттєвих задоволень (перш за все тілесних), незалежно від засобів їх досягнення. Позиція гедонізму представлена старогрецькою школою киренаїків, її представник Арістіпп. Необхідно акцентувати та аморальному характері гедоністичної позиції, згідно з якою власні чуттєві задоволення ставляться вище інтересів іншої людини.

Евдемонізм - етична позиція, згідно якої саме прагнення людини до досягнення особистого щастя є основною метою і рушійним мотивом моральної поведінки. Представник - Демокріт. На відміну від гедонізму, евдемонізм відзначає здатність людини зважувати задоволення і незадоволення, врівноважувати прагнення до задоволення, зважуючи їх наслідки. Щастя і є здатність правильного розрізнення задоволень. Евдемонізм акцентує увагу на перевазі духовних задоволень перед тілесними.

Аскетизм – позиція, згідно якої метою справжнього життя є шлях придушення чуттєвих та плотських спокус заради духовного очищення. Аскетичним можна вважати стоїчний тип життя (від грецької філософської течії стоїцизму, представник – Діоген Синопський). Але найбільш явного вираження аскетизм набув в середньовічному сприйнятті.

Утилітаризм - позиція, заснована на ухваленні як вищої цінності деякого корисного безпосередньо відчутного блага. Найбільш явного вираження утилітаризм отримує в принципі корисності, сформульованому Ієремієй Бентамом. Згідно цьому принципу, моральна діяльність є виправданою, якщо веде до досягнення найбільшої кількості щастя для найбільшого числа людей. Необхідно зробити важливий висновок, що цей принцип виглядає у власне етичному сенсі далеко не бездоганним, оскільки не забороняє використання іншого як засобу для свого щастя, навіть якщо це могло принести іншій людині страждання.

При формулюванні висновків по останньому запитанню слід визначитись у власній позиції, відносно проблеми щастя та сенсу життя.

2 год.

Мета: Навчальна: засвоїти сутність естетичного відношення людини до дійсності, види та форми естетичної діяльності, основні підходи до проблеми естетичного в історії філософії, різноманітність прояву естетичного у житті людини та суспільства.

Розвиваюча: вміти орієнтуватися в основних світових і вітчизняних естетичних школах, концепціях і напрямах, давати характеристики і оцінки вченням про естетичне, здобути навички роботи з навчальною, науковою, навчально-методичною та довідниковою літературою в межах курсу.

Виховна: виховання естетичних потреб і смаків майбутніх правоохоронців.

Опорні поняття: естетичне, мімесис, калокагатія, правило “золотого перетину”, досконалість, ідеал, краса, добро, дизайн, мистецтво, мода.

П Л А Н

1. Предмет естетичного знання. Специфіка естетичного.

2. Практика і становлення естетичної діяльності. Форми та види естетичної діяльності. Мистецтво.

3. Філософсько-історичні погляди на естетичне.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
П Л А Н	\|	Предмет естетичного знання. Специфіка естетичного.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.002 сек.