Формування основних підконтрольних показників

Ефективність управлінських рішень залежить від правильно сформованого переліку підконтрольних показників, що оцінюють діяльність підприємства. Перелік підконтрольних показників визначається на основі показників поточної діяльності підприємства, аналізу вузьких місць виробництва з урахування специфіки та особливостей підприємства.

Термін «підконтрольні показники» передбачає визначення посадових осіб, які здійснюють контроль за їх виконанням.

Таким чином, основними рівнями формування переліку підконтрольних показників повинні бути структурні підрозділи підприємства, менеджери яких здатні впливати на них.

Існує єдина точка зору щодо загальних принципів формування системи підконтрольних показників, а саме:

1. обмеженість кількості показників, тобто скорочення їх числа до найважливіших наочних та широко інтерпретуємих.

2. багатофункціональність формулювання, тобто включення даних всього підприємства і за центрами відповідальності.

3. динамізація та перспективність, тобто дослідження показників в динаміці з метою представлення перспектив розвитку.

4. передбачуваність, тобто можливість передбачити негативність ситуацій або неправильність шляхів розвитку.

5. порівнювальність, тобто забезпечення умов для порівняльного аналізу показників в середині підприємства.

Принцип визначення переліку підконтрольних показників передбачає обов’язкову наявність цілей. Серед переліку підконтрольних показників звертає на себе увагу показник «cash-flow», під яким розуміють кошти, що зароблені власними силами підприємства. Найбільш простий спосіб його розрахунку полягає в сумуванні чистого прибутку та розрахункової амортизації звітного періоду. Цей показник характеризує як фінансову силу підприємства, так і його платоспроможність. В зв’язку з цим щомісячне спостереження за ним дозволить контролювати вплив поточної виробничої діяльності на платоспроможність підприємства.

3. Метод «Директ - кост»

У основі методу лежить принцип розділення витрат організації на постійні і змінні, тобто залежність витрат від динаміки ділової активності організації.

Згідно даному методу планування і управлінський облік витрат здійснюється тільки в їх змінній частині, іншими словами, тільки змінні витрати підлягають розподілу по відповідних калькуляційних статтях. При цьому постійні витрати в калькуляцію собівартості продукції не включаються і підлягати відособленому управлінському обліку з подальшим включенням в розрахунок фінансового результату організації за певний звітний період. Процес калькуляції собівартості по методу «Директ-костінг»припускає вирішення наступних завдань: визначення центрів відповідальності; угрупування витрат відповідно до принципів методу і організацію їх управлінського обліку; формування внутрішньої управлінської звітності; проведення аналізу показників внутрішньої управлінської звітності для обґрунтування управлінських рішень. Послідовність операцій при калькуляції собівартості по змінних витратах можна представити у вигляді схеми (рис. 6.2).

Застосування методу Дірект-костінг передбачає складання дворівневого звіту про прибуток і збитки. Перший рівень звіту містить

Рис. 6.2. Послідовність визначення результату роботи підприємства за методом «Директ-кост»

відомості про маржинальний дохід, другий про операційний прибуток.

Складений за методом «Директ-костинг» звіт про прибуток і збитки є ефективним інформаційним джерелом для проведення політики ціноутворення і управління витратами організації і концентрує особливу увагу керівництва організації на зміні маржинального доходу як в цілому по підприємству, так і за певними найменуваннями продукції.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Склад інструментарію оперативного контролінгу	\|	Методи аналізу беззбитковості

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.01 сек.