Студопедия
Новини освіти і науки:
Контакти
 


Тлумачний словник






Мовна норма, варіанти норм

Поняття літературної мови

Тема 1.2 Літературна мова. Мовна норма. Культура мови. Культура мовлення під час дискусії.

Українська мова – слов’янська мова. Вона є національною мовою українського народу. Загальнонародна мова – це дуже широке поняття, що охоплює і літературну мову, і діалекти, і професійну лексику, жаргони, розмовну мову. Українська національна мова існує: 1) у вищій формі загальнонародної мови – сучасній українській літературній мові; 2) у нижчих формах загальнонародної мови – її територіальних одиницях. Літературна мова – це унормована, регламентована,відшліфована форма існування загальнонародної мови, що обслуговує найрізноманітніші сфери суспільної діяльності людей: державні та громадські установи, пресу, художню літературу, науку, театр, освіту й побут людей.

Унормованістю (наявність усталених мовних норм)  
Уніфікованістю (стандартністю)  
Наддіалектністю (функціонує без будь-яких обмежень на всій території України)
· Полуфункціональністю (охоплює всі сфери комунікативної практики суспільства за допомогою мовно державних засобів);  
Стилістичною диференціацією (розвиненою системою стилів).  
Писемна форма літературної мови функціонує в галузі державної, політичної, господарської, наукової і культурної діяльності.  
Усна форма літературної мови обслуговує безпосереднє спілкування людей, побутові й виробничі потреби суспільства.  
Форми реалізація літературної мови:
Літературна характеризується такими мова ознаками:  

 

 


Зачинателем нової української літератуної мови був І.П. Котляревський – автор перших високохудожніх творів українською мовою („Енеїда”, „Наталка Полтавка”, „Москаль чарівник”).
Основоположником сучасної української літературної мови по праву вважають Тараса Григоровича Шевченка. Саме він уперше „своєю творчістю підніс її на високий рівень суспільно-мовної і словесно-художньої культури, заклав основи для розвитку в ній наукового, публіцистичного та інших стилів літературної мови...”.
 
Mовна норма — сукупність мовних засобів, що відповідають системі мови й сприймаються її носіями як зразок суспільного спілкування у певний період розвитку мови і суспільства. Унормованість — головна ознака літературної мови. Норма літературної мови — це сукупність загальноприйнятих правил реалізації мовної системи, які закріплюються у процесі суспільної комунікації; це сукупність загальновизнаних мовних засобів, що вважаються правильними і зразковими на певному історичному етапі.

традиційність – відповідає усталеним нормам, зразкам, прийнятим за традицію  
стабільність – сталість, незмінність, стійкість норми
варіантність – наявність варіантів, видозміна норми
Літературним нормам властиві такі риси:  

 

Мовні норми характеризуються
 

 

Системністю(наявні на всіх рівнях мовної системи)
Історичною зумовленістю (виникають у процесі історичного розвитку мови)
Соціальною зумовленістю (виникають у зв’язку з потребами суспільства)
Стабільністю(не можуть часто змінюватися)

 

Ø Літературні норми мови – це ознаки, правила опрацьованого мовлення, яке є зразком писемної і усної форм спілкування. Вони диференційовані і загальнообов’язкові.    
Стильові норми мови – це спосіб добору і організації мовних засобів у певному типі мовлення, у функціональному стилі.  
Стилістичні норми – це норми, що діють у межах літературної мови і регламентують не лише правильність мовлення, а й доцільність та довершеність його відповідно до умов спілкування.
Різновиди норм мови:  

 


У сучасній українській літературній мові розрізняють такі типи норм:  
 
1. Орфоепічні(норми правильної вимови звуків і звукосполучень під час мовлення). наприклад: тверда вимова шиплячих: чай, чому, Польща (а не чьай, чьому, Польщьа); дзвінкі приголосні в кінці слова або складу не оглушуються: гриб, репортаж, любов, раз, лід (а не грип, репорташ, любоф, рас, літ); голоснийоніколи не наближається до а : молоко, потреби, дорога (а не малако, патреби, дарога); літеращ передає звуки шч: вищий, що (а не висший, шо); буквосполучення дж, дз передають злиті звуки: сиджу, кукурудза (а не сижу, кукуруза); літера ґ передає звук ґ: обґрунтування, ґатунок (а не обгрунтування, гатунок).

 

2. Акцентуаційні- норми правильного наголошування. В українській мові наголос вільний, різномісцевий і рухомий, тобто може падати на будь- який склад слова і замінювати своє місце в однокореневих словах або у формах одно й того ж слова: збѝтки – збитко̀вий, прийма̀льня – приймѝ, будува̀ти – буду̀ю, бага̀ж – багажѐм. Правильно Неправильно бюлетѐнь бю̀летень валовѝй ва̀ловий вимо̀ва вѝмова відсо̀тковий відсотко̀вий господа̀рчий госпо̀дарчий контракто̀вий контра̀ктовий корѝсний ко̀рисний надлѝшковий надлишко̀вий новѝй но̀вий ознак̀а о̀знака податко̀вий пода̀тковий порядко̀ий поря̀дковий прожитко̀вий прожѝтковий рѝнковий ринко̀вий роздрібнѝй роздрі̀бний фаховѝй фаховий Наголос допомагає виділити у словосполученні чи реченні головне. Наприклад: Іваннавчасно написала модуль; Іванна вчасно написала модуль; Іванна вчасно написаламодуль; Іванна вчасно написала модуль. Типовим порушенням правил наголошування слів є вплив російської мови, суржикового мовлення та діалектного середовища: посередині, спина, фартух, кухонний, кухарський, кажу, одного(а не посередині, спина, фартух, кухонний, кухарський, кажу, одного);

 

3. Морфологічні(норми правильного вживання відмінкових закінчень, родів, чисел, ступенів порівняння і под.),наприклад: - вживання закінчень кличного відмінка: пане професоре, Андрію Петровичу, Ольго Василівно, добродію Панчук; - вживання паралельних закінчень іменників у Д.в.: декану і деканові, директору і директорові, сину і синові; при цьому, називаючи осіб, слід віддавати перевагу закінченням -ові, -еві, наприклад: панові Ткаченку, ректорові, але заводу, підприємству, відділу тощо. У випадку, коли кілька іменників-назв осіб підряд стоять у Д.в., закінчення потрібно чергувати: генеральному директорові Науково-дослідного інституту нафти і газу панові Титаренку Сергію Олександровичу; - вживання іменників чол.р. у на позначення жінок за професією або родом занять: професор Городенська, лікар Тарасова, заслужений учитель України Степова, декан Світлана Шевченко, викладач Олена Петрук (слова лікарка, викладачка, завідувачка і под. використовуються лише в розмовно-побутовому стилі, але аспірантка, артистка, журналістка, авторка – і в професійному мовленні); - чоловічі прізвища відмінюються за відмінками); жіночі прізвища на –о і на приголосні – не відмінюються. Наприклад: Олегові Ткачуку (але Олені Ткачук), Василя Марченка (але Мар'яни Марченко), Максимові Брикайлу (але Тетяні Брикайло); (Винятки: Черних, Долгих, Польських) - форми ступенів порівняння прикметників та прислівників: Наприклад:дорожчий, найдорожчий (а не більш дорожчий, самий дорогий); швидше, найшвидше, якнайшвидше, щонайшвидше (а не саме швидше, більш швидше, більш швидкіше і т.д.); - визначення роду іменників: так, слова шампунь, аерозоль, біль, степ, нежить, тюль, ступінь, Сибір, поні, ярмарок - чоловічого роду; слова бандероль, барель, ваніль, авеню, альма-матер – жіночого; євро, Тбілісі, табло – середнього роду; - використання іменників, прикметників тощо замість активних дієприкметників: завідувач кафедри (а не завідуючий), виконувач обов'язків (а не виконуючий), чинний правопис (а не діючий), відпочивальники (замість відпочиваючі) і т.д. Наприклад: найвищий ступінь (а не найвища); канцелярське приладдя (а не канцелярські); загорну плащем (а не плащом); вирок кількох суддів (а не суддей); поверталися з Балкан (а не Балканів); хліб крають (а не краять) до річниці Акта проголошення Незалежності України (а не Акту); директори шкіл (а не директора); найефективніші ліки (а не самі ефективні); більш вдалі спроби (а не більш вдаліші); на своєму полі (а не свойому); чиєїсь руки (а не чийоїсь); шістдесятники (а не шестидесятники); півтора долара (а не півтори); півтори сторінки (а не півтора); чотири грузини (а не грузина); мак мелють (а не мелять);

 

4. Лексичні (норми правильного вживання слів у властивому для них значенні). Вимоги: слово в контексті повинно бути вмотивоване. Наприклад: Правильно: Неправильно: зіставляти співставляти численний багаточисельний нечисленний малочисельний збігатися співпадати наступний, такий слідуючий навчальний учбовий триденний трьохденний протягом, упродовж тижня на протязі тижня добре ставлення добре відношення вживати заходи приймати міри брати участь приймати участь брати до уваги приймати до уваги передплачувати підписуватися на газети захід міроприємство витяг із протоколу виписка з протоколу вважати помилкою рахувати помилкою принаймні по крайній мірі укладати угоду, підписувати догові заключати договір напр.: надійшло (а не прийшло повідомлення), переказуйте (а не передавайте вітання), а також не допускають вживання діалектної, жаргонної та іншої ненормативної лексики;
5. Синтаксичні(норми правильної побудови речень і словосполучень, уживання прийменників тобто правильне поєднання слів за змістом у відповідних граматичних формах: Наприклад: завідувач (чого?, а не чим?) кафедри вищої математики (а не кафедрою), медаль, яку він здобув (а не здобута ним медаль), робота за контрактом (а не по контракту); Помилки полягають: 1) неправильних дієслівних керуваннях: Наприклад: поступитив інститут замість вступитидоінституту; звернутися по адресу замість звернутисяна адресу; заступник проректорапо виховній роботі заступник проректораз виховної роботи; розмовлятина англійській мові – розмовляти англійськоюмовою, по-англійськи, по-англійському; 2) нелогічній сполучуваності слів, двозначності, неправильному порядку слів. Наприклад: більша половина замість більша частина, більш як половина, більшість. Двозначним є речення Прошу відпустити мене з п’ятої пари з математичного аналізу; 3) калькулюванні російських словосполучень: битком набитий замість ущерть наповнений, переповнений; приймати участь – брати участь; приймати міри – уживати заходів; першу чергу – перш за все, передусім, насамперед; нанести ущерб – завдати витрат; без надобності – без потреби; книжний магазин – книгарня. 4) неправильному вживанні дієприслівникових зворотів: закінчивши школу, наша родина переїхала – коли я закінчив школу, наша родина переїхала або закінчивши школу, я переїхав разом із родиною;
6.Стилістичні (норми правильного відбору мовних засобів залежно від стилю та ситуації), наприклад: він кваліфікований працівник, а не добрий роботяга (офіційно-діловий стиль). Неправильно: Правильно: Залишилося лише залишилося тільки пам'ятний сувенір сувенір, пам'ятний подарунок моя автобіографія автобіографія, моя біографія, життєпис захисний імунітет імунітет глухий тупик глухий кут, тупик Стилістичні норми (як краще, доцільніше побудувати синтаксичну конструкцію, якому зворотові надати перевагу) менш категоричні й однозначні. Вони здебільшого залежать від стилю,

 

7. Графічні (норми передавання звуків і звукосполучень на письмі)
8. Орфографічні (норми написання слів)

 

9. Пунктуаційні (це сукупність правил, спрямованих на правильне використання розділовихзнаків у реченнях, текстах. Графічні, орфографічні, пунктуаційні норми – правописні.

 

Норми характеризуються системністю, історичною і соціальною зумовленістю, стабільністю. Проте з часом літературні норми можуть змінюватися. Тому в межах норми співіснують мовні варіанти — видозміни однієї й тієї самої мовної одиниці, наявні на різних мовних рівнях: фонетичному, лексичному, морфологічному чи синтаксичному. Варіанти виникають відповідно до потреб суспільства в кодифікації написань

 

як впливом російської мови, так і діалектного наголошування слів чи діалектної вимови (хо̀жу, хо̀дю зам. літературного ходжу̀)
сплутуванням слів, що мають близьке звучання, але відмінну семантику, тобто слів-паронімів типу тактовний- тактичний, талан — талант
незнанням законів синтаксичної сполучуваності слів, коли вживають вислів типу молодший брата замість нормативних молодший від (за) брата, тощо.  
Порушення літературної норми спричиняються:  

 


 


Читайте також:

  1. А — позитивна умовна реакція натискання на клавішу, В — бурхлива емоційно-рухова реакція за відсутності харчового підкріплення сигналу.
  2. АЛОМОРФИ І ВАРІАНТИ МОРФЕМ
  3. Альтернативні варіанти геополітичної орієнтації України
  4. Альтернативні варіанти довгострокового фінансування діяльності підприємства
  5. Багатомовна пошукова система
  6. Варіанти акультураційних стратегій
  7. Варіанти вибору ділової їжі (буфет або a la carte).
  8. Варіанти вибору ринкових сегментів
  9. ВАРІАНТИ ВИКОРИСТАННЯ ПРОГНОЗІВ В ОРГАНІЗАЦІЇ
  10. ВАРІАНТИ ВІДМІНКОВИХ ФОРМ ІМЕННИКІВ
  11. Варіанти групи крові
  12. Варіанти диверсифікації




<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Атестація робочих місць за умовами праці | Володіння культурою мовлення – важлива умова професійного успіху та фахового зростання.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.003 сек.