• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Досвід регіонального вирівнювання

Концепція нової політики регіонального вирівнювання, що пропонується добре узгодиться з європейським і передусім німецьким досвідом. Відома прихильність політиків, законодавців, суспільних діячів ФРН ідеям соціальної справедливості. Застосовно до теми, що розглядається важливе законодавче уявлення про характер сучасної соціальної держави: ідеал соціальної держави, який повинен здійснюватися на практиці, складається в уніфікації умов життя на загальній території. Для реалізації цього уявлення створені вельми тонкі інструменти первинного (вертикального) і повторного (горизонтального) розподілу і перерозподілу фінансових ресурсів між землями і общинами.

Щоб подолати територіальні відмінності східної і західної частин Німеччини, власті активно використовують вирівнюючі трансферти. Відразу після об'єднання країни для фінансування розвитку Східних земель був створений спеціальний фонд, сформований на основі додаткових федеральних відрахувань.

Разом з тим ясно дається зрозуміти: федеральна підтримка не є загальногерманським "соцзабезом" і насамперед виступає інструментом розвитку. Назвемо основні принципи цієї політики:

· згідно з фундаментальним принципом взаємної підтримки і солідарною відповідальністю, землі, незважаючи на їх самостійність і фінансову незалежність, прямо або непрямо зобов'язані надавати допомогу іншим, більш слабим в фінансовому відношенні землям;

· вирівнювання фінансових потенціалів земель не повинне вести ні до значного ослаблення потенціалів тих з них, на які покладені обов'язки по виплаті коштів, ні до нівелювання фінансового положення земель загалом;

· фінансова підтримка повинна тільки доповнювати власні зусилля земель, але ні в якому разі не бути премією за її недостатнє фінансове забезпечення з власній вини;

· надання фінансової підтримки не повинне ослабляти прагнення земельних органів влади до вияву ініціативи і зростання виробництва;

· федеральний конституційний суд оцінив довголітню практику надання субсидій одній і тій же землі як антиконституционную.

Окрім Німеччини слід також розглянути досвід інших країн:

Західна Європа. Регіональна політика в Західній Європі почала формуватися в період Великої депресії 1929-1933 рр. як інструмент державного регулювання економіки. У 50-60 рр. минулих віки вона була направлена на створення робочих місць в регіонах з надмірним зосередженням робочої сили.

Поступово на основі "регіонів Європи" формується "Європа регіонів". У той же час фахівці відмічають парадоксальність регіонального розвитку країн ЄС: паралельно вирівнюється рівень розвитку країн і збільшуються регіональні диспропорції.

Для боротьби з депресією країни ЄС використовують універсальні кошти: розвиток бізнесу за допомогою нових технологій; підвищення якості робочої сили; розширення інформаційного обміну інноваціями.

Великобританія. У 1835 р. для боротьби з відсталістю регіонів в Великобританії уперше в світі були введені цільові бюджетні гранти.

Нідерланди. Нідерланди мають півстолітній досвід проведення регіональної політики. Зараз в країні працюють 5 державних компаній регіонального розвитку. Вони стимулюють розвиток потенціалу провінцій, надають допомогу малим і середнім підприємствам, беруть пайову участь в діяльності окремих фірм. За участю однієї з них – LIOF – колишній депресивний шахтарський регіон Лімбург за 20 років перетворився в діловий і промисловий центр ЄС.

Ірландія. Щоб подолати депресію і залучити міжнародні інвестиції, Ірландія знизила податок на прибуток підприємств. Прибутки бюджету компенсувалися за рахунок збільшення прибуткового податку. Для цього уряд провів інтенсивну пояснювальну кампанію.

Чехія. Один з головних напрямів регіональної політики розвиток малого і середнього бізнесу. Його частково субсидує уряд. Координує дії Міністерство навколишнього середовища і регіональної політики.

Норвегія. Головним суб'єктом регіональної політики Норвегії є комуни – міста з прилеглими околицями.

США. У США створені агентства регіонального розвитку. Раніше вони вкладали державні кошти в розвиток міст, які, в свою чергу, "підтягали" відсталу периферію. Пізніше від політики домінування державних інвестицій уряд США перейшов до цільового державного фінансування. Один з найбільших проектів ліквідації економічного відставання територій – програма будівництва автомобільних доріг між штатами.

Японія. Японія, що Бореться з післявоєнною депресією в основу своєї регіональної економічної політики поклала три принципи: орієнтацію на використання місцевих ресурсів, залучення передових технологій і виховання нації. Саме в Японії виникло світове визнання, що отримало рушення "Одне село – один товар". Японці також першими почали культивувати створення технополісів, градоутворюючими для яких ставали дослідницькі центри. Навколо них розвивалася мережа бізнесу-інкубаторів, "бібліотек" технічної інформації, формувалася інфраструктура.

Китай. Китай відрізняється сильною диференціацією територій по рівню соціально-економічного розвитку. Найбільш благополучні Приморський регіон (Пекінський столичний і Шанхайський райони) і Південний Китай (спеціальний адміністративний район Сянган, м. Гуанчжоу і спеціальні економічні зони Шеньчжень, Чжухай і Шаньтоу). Депресивну периферію формують малоосвоєний провінції і автономні райони північно-західної і південнозахідної частин країни. Там зустрічаються острівці абсолютної бідності, де річний прибуток не перевищує $200 на 1 людину. Принцип нерівності розвитку регіонів встановлений в основу поетапної регіональної політики, що реалізовується в Китаї. На першому етапі державна підтримка виявлялася тільки економічно розвиненим східним провінціям. Керівництво КНР вважало надто нераціональним тратити кошти на вирівнювання територій. Зараз Китай починає надавати допомогу депресивним внутрішнім районам.

Отже, принципове значення для вироблення політики регіонального вирівнювання мають наступні обставини:

· поглиблення регіональної диференціації супроводиться падінням (погіршенням) показників;

· зближення регіональних показників або міжрегіональна стабілізація здійснюються одночасно з їх зростанням (поліпшенням).

Читайте також:

1. В якості критеріїв для оцінки або вимірювання предмета завдання з надання впевненості не можуть використовуватись очікування, судження або власний досвід аудитора.
2. Валютний кліринг: світовий досвід та його значення
3. Вибірковість сприймання – це зміна діяльності органів чуття під впливом попереднього досвіду, установок та інтересів людини.
4. Видатки на дослідження і розробки, видатки державного (регіонального) значення плануються за КЕКВ 2280.
5. Використання світового досвіду організації роботи щодо поліпшення умов і підвищення безпеки праці на основі міжнародного співробітництва.
6. Використання світового досвіду організації роботи щодо поліпшення умов і підвищення безпеки праці на основі міжнародного співробітництва.
7. Використання світового досвіду організації роботи щодо поліпшення умов і підвищення безпеки праці на основі міжнародного співробітництва.
8. Вирівнювання бюджетної забезпеченості місцевих бюджетів.
9. Віковий підхід і взаємодія різних рівнів соціального досвіду в діяльності різновікових дитячих об’єднань. Функції різновікової групи.
10. Вітчизняний та закордонний досвід стратегічного управління
11. Держава і ринок: досвід взаємодії в розвинутих країнах
12. Договірні відносини сільськогосподарських підприємств щодо впровадження досягнень науково-технічного прогресу та передового досвіду у виробництво.

Переглядів: 574