Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник






Зв’язок між здоров’ям населення та соціальною диференціацією.

Різноманітні дослідження підтверджують, що соціально-економічні відмінності є значущими факторами нерівності щодо здо ро в’я і ризику смерті. Так, особи з вищими доходами зазвичай мають більше матеріальних, фінансових та інших ресурсів для забезпечення кращого харчування, лікування та відпочинку; водночас високі заробітки часто поєднуються із надмірними психологічними навантаженнями, за тяжними стресами, що не сприяє збереженню здоров’я. Так само вищий освітній рівень передбачає кращу обізнаність щодо основних принципів здорового способу життя, але не дає абсолютної впевненості у тому, що особи з вищою освітою будуть реально дотримуватися цих принципів, наприклад відмовляться від тютюнопаління чи вживання алкоголю.

Скорочення нерівності щодо здоров’я не відбудеться без підвищення освітнього рівня населення, збільшення питомої ваги вищих освітніх груп та зменшення частки низь кок валіфікованих, без „переливання” молодих поколінь у сферу висококваліфікованої праці. Виграють від цього не лише нижчі освітні групи, а все населення. Перспективи зростання середньої тривалості життя населення в Україні тісно пов’язані зі зменшенням соціаль ної нерівності, формуванням нових страт економічно активного населення та набуттям ними тих якісних характеристик, що визначають середній клас. Є підстави вважати, що такі показники і характеристики, як чисельність середнього класу, висока консистентність його основних характеристик (залежність-поєднання високого рівня освіти з високими доходами), оптимальна «відстань» диференціації між соціально-економічними статуса ми та переважання висхідної соціальної мобільності над низхідною, відкритість середніх і вищих страт є не лише основними критеріями належної якості соціально-економічної структури, а й необхідною передумовою і головною базою позитивних зрушень у стані здоров’я і смертності населення.

 

7.У межах соціальної структури відбувається постійне переміщення як індивідів, так і груп — з однієї страти в іншу, а також і в межах тієї самої страти. Соціальна мобільність виявляється під час руху індивідів та груп від одного соціального статусу до іншого.

Вертикальна соціальна мобільністьпереміщення з однієї страти в іншу. Розрізняють висхідну соціальну мобільність (наприклад, доцент став професором чи завідувачем кафедри) і низхідну(доцент став таксистом чи сміттярем);

Горизонтальна соціальна мобільністьперехід із однієї соціальної групи в іншу, але в межах однієї страти(наприклад, перехід з однієї сім'ї в іншу, таку саму за своїм соціальним статусом, або переїзд з одного місця проживання в інше без зміни свого соціального статусу, як-от: доцент Львівського університету стає доцентом Дніпропетровського університету).

Також розрізняють індивідуальну соціальну мобільність і групову(групова, як правило, є наслідком серйозних соціальних зрушень, таких як революції чи економічні перетворення, іноземні інтервенції або зміни політичних режимів та ін.).

Прикладом групової соціальної мобільності може бути падіння соціального статусу професійної групи вчителів, які свого часу

посідали дуже високі позиції в нашому суспільстві, або зниження статусу політичної партії, яка через поразку на виборах чи внаслідок революції втратила реальну владу. Згідно з образним висловлюванням Сорокіна, випадок низхідної індивідуальної соціальної мобільності нагадує падіння людини з корабля; а групової — корабель, що затонув із усіма людьми, які були на борту.

Пітірім Сорокін описав своєрідні канали вертикальної мобільності, які функціонують у кожному суспільстві, яким би закритим воно не було. Він вважав, що між стратами завжди існують своєрідні "ліфти", якими індивіди їдуть нагору-вниз, такі, наприклад, як:армія, церква, школа, освіта, власність,сім'я і шлюб.

В процесі трансформації суспільства в Україні виникло значне майнове розшарування населення. Якщо у 1990 році середній прибуток 10% найзаможніших громадян України в 4 рази перевищував відповідний показник 10% найбідніших, то в 1999 році – у 12 разів. Найбільш помітні зміни відбулися в положенні тих, хто належав до середнього класу. Цей статус зберегла лише частина, а більшість значно знизила рівень свого життя. Все це призвело до того, що маргіналізація перетворилася в одну з гострих соціальних проблем. При “класичному” підході до маргіналізації її головною ознакою визнається розрив соціальних зв’язківв широкому розумінні цього слова.

Маргінал — це індивід, який втратив свій попередній соціальний статус і виявився нездатним адаптуватися до того соціокультурного середовища, в межах якого він змушений функціонувати. Наприклад, інженер, який втратив роботу за спеціальністю і змушений торгувати на базарі, але не адаптувався на новому місті, відчуває приниження в своєму новому соціальному стані. Від старих культурних цінностей і звичок він відмовлятися не може і не хоче, а нові сприймати не бажає. Так само у маргінальній ситуації опинилися і представники нижчого класу, які поповнили ряди "нових українців": у них є проблеми з тим, як пристойно себе поводити, розмовляти, одягатися відповідно до вимог нового соціального статусу.

8. Кожне суспільство має дбати про задоволення різноманітних потреб своїх членів, про передачу своєї культурної спадщини наступним поколінням Безпека людини, її освіта, здоров’я, господарська діяльність, родинні стосунки та ін.. – всі ці явища суспільного життя відбуваються згідно з певними установками (приблизно так перекладається з латини слово « інститут».

Соціальні інститутице стійкі види соціальних взаємодій, які склалися історично, самовідтворюються і задовольняють певні життєво важливі потреби людей. Поняття «соціальний інститут» запровадив Герберт Спенсер, який виділив основні соціальні інститути:

- сімейний – відповідає за опіку і виховання дітей, їх соціалізацію, впорядкування сімейного життя( сім’я, материнство, батьківство, шлюб, опіка);

- обрядовий – встановлює звичаї, обряди, регулює щоденну поведінку людей;

- політичний – відповідає за організацію й розподіл влади в суспільстві ( держава,армія, суд,партії, вибори та ін..)

- релігійний – згуртовує суспільство, встановлює моральні норми, і принципи людського життя;

- економічний – регламентує соціальні відносини в сфері виробництва, розподілу і споживання матеріальних благ та послуг ( власність,гроші, ринок, трудова діяльність тощо).

Ця класифiкацiя безумовно спрощує реальну ситуацiю. Бiльш повнi класифiкацiї, крiм названих, додають ще чотири iнституції - це:

Медична система , головна функцiя якої - лiкування хворих та охорона здоров'я.

Наука - функцiя якої - здобуття знання про природу i соцiальний свiт.

Правова система , головна функцiя якої - встановлення соцiального контролю.

Вiйськова система , функцiя якої - напад або захист вiд нападу зовнiшнiх ворогiв суспiльства.

Кожен соціальний інститут виникає і функціонує, виконуючи певну соціальну потребу. Якщо інститут не здатний ефективно справлятися із цією потребою, настає його криза, виникає необхідність в інших інститутах( криза загальноосвітньої школи привела до появи інституту репетиторів;з розвитком капіталістичних відносин змінювались етичні норми в суспільстві, що зробило зайвим інститут дуелі).

9.Медицина як соціальний інститут – самостійна робота.

10. Головною особливістю соціального життя є взаємодія індивідів, соціальних груп у межах відповідних соціальних інститутів.

На думку німецького соціолога М. Вебера соціальна дія — це будь-яка дія людини, що орієнтована на мотиви інших людей.При цьому вона, щоб називатися соціальною має володіти двома обов'язковими рисами: свідомою мотивацією та орієнтацією на інших людей.


Читайте також:

  1. А. Заходи, які направлені на охорону навколишнього середовища та здоров’я населення.
  2. Адміністративний поділ, площа і населення українських земель у складі Речі Посполитої в першій воловині ХVІІ ст.
  3. Алкени – вуглеводні, в молекулах яких є один подвійний зв’язок між атомами вуглецю . Алкені називають також олефінами або етиленовими вуглеводнями.
  4. Аналіз диференціації населення за доходами
  5. Антиінфляційна політика. Взаємозв’язок інфляції та безробіття.
  6. Антропологічні особливості давнього населення території України
  7. Безробіття і зайнятість населення: причини, види та наслідки
  8. Біосфера, її складові, взаємозв’язок між ними.
  9. Блок 5. Доходи та рівень життя населення.
  10. Будова атомів та хімічний зв’язок між атомами визначають будову сполук, а отже і їх фізичні та хімічні властивості.
  11. Вартість робочої сили і доходи населення
  12. Вартість робочої сили. Рівень життя й доходи населення




Переглядів: 4065

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Відомі чотири основні історичні типи організації соціальної нерівності — рабство, касти, стани і класи. | Аналізу соціальної взаємодії присвячено чимало наукових теорій.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.001 сек.