Інноваційна діяльність як складова інвестиційної політики.

У контексті сучасних ринкових трансформацій одним із найголовніших показників економічного зростання країни є темпи розвитку інноваційної діяльності. Тому стає цілком очевидним той факт, що коли країна продовжує розвиватися лише в сфері сировинних галузей промисловості, де переважає низько наукоємне матеріальне виробництво, то вона буде залишатися в рядах країн з низьким рівнем конкурентоспроможності на зовнішньому ринку. Відомо, що рівень розвитку країни залежить від рівня розвитку інноваційної діяльності, тому впровадження інновацій є головним чинником успіху підприємства, який впливає й на рівень розвитку країни загалом.

Теоретичні та практичні засади інноваційної діяльності висвітлені в працях І. Шумпетера. Окремі аспекти, пов’язані з розробкою та реалізацією стратегії інноваційної діяльності, її інвестиційного та ресурсного забезпечення досліджували такі вітчизняні вчені, як: А.Ф. Бондаренко, А.Н. Бузні, О.Б. Бутнік-Сіверський, О.В. Крисальний, М.Ф Кропивко, О.А. Лапко, М.А. Садиков, С.В. Шолудченко, а також зарубіжні дослідники: М. Туган-Барановський, С.Д. Ільєнкова, В. Дергачов, С. Покропивний [17, с.24], Р. Фатхутдінова [18] інші.

Таблиця 5.1

Систематизація наукових трактувань поняття «інноваційна діяльність»

Автор	Запропоноване визначення
Т.О. Скрипко	- процес, спрямований па реалізацію результатів завершених наукових досліджень і розробок або інших науково-технічних досягнень у повий або вдосконалений продукт, що реалізується на ринку, у новий або вдосконалений технологічний процес, що використовується у практичній діяльності, а також супутні наукові дослідження і розробки.
О.М. Вінник	- це різновид господарської діяльності, що здійснюється з метою впровадження досягнень науково-технічного прогресу у виробництво і соціальну сферу з метою досягнення певного соціально-економічного ефекту, в тому числі випуску і розповсюдження принципово нових нидів техніки і технології, досягнення прогресивних міжгалузевих структурних зрушень, здійснення якісних змін у стані продуктивних сил, поліпшення соціального й екологічного становища, випуску нових конкурентноздатних товарів, послуг та ін.
С. Покропивний	- це процес, спрямований на розроблення й реалізацію результатів закінчених наукових досліджень і розробок або інших науково-технічних досягнень у новий чи вдосконалений продукт, реалізований на ринку, у новий чи вдосконалений технологічний процес, використовуваний у практичній діяльності, а також зв’язані з цим додаткові наукові дослідження й розробки.
Закон України «Про інноваційну діяльність»	- діяльність, що спрямована на використання і комерціалізацію результатів наукових досліджень та розробок і зумовлює випуск на ринок нових конкурентоздатних товарів і послуг.

Об'єктами інноваційної діяльності є:

- інноваційні програми і проекти;

- нові знання та інтелектуальні продукти;

- виробниче обладнання та процеси;

- інфраструктура виробництва і підприємництва;

- організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру і якість виробництва і (або) соціальної сфери;

- сировинні ресурси, засоби їх видобування і переробки;

товарна продукція;

- механізми формування споживчого ринку і збуту товарної
продукції.

Суб'єктами інноваційної діяльності можуть бути фізичні і (або) юридичні особи України, фізичні і (або) юридичні особи іноземних держав, особи без громадянства, об'єднання цих осіб, які провадять в Україні інноваційну діяльність і (або) залучають майнові та інтелектуальні цінності, вкладають власні чи запозичені кошти в реалізацію в Україні інноваційних проектів.

Інноваційна діяльність як одна із форм інвестиційної діяльності здійснюється з метою впровадження досягнень науково-технічного прогресу у виробництво і соціальну сферу, що включає:

— випуск і розповсюдження принципово нових видів техніки і технології;

— прогресивні міжгалузеві структурні зрушення;

— реалізацію довгострокових науково-технічних програм з великими строками окупності витрат;

— фінансування фундаментальних досліджень для здійснення якісних змін у стані продуктивних сил;

— розробку і впровадження нової, ресурсозберігаючої технології, призначеної для поліпшення соціального та екологічного становища.

Згідно з нормами Господарського кодексу України № 436—IV від 16 січня 2003 р., що набрав чинності з 1 січня 2004 р., інноваційною діяльністю у сфері господарювання є діяльність учасників господарських відносин, що здійснюється на основі реалізації інвестицій, з метою виконання довгострокових науково-технічних програм з тривалими строками окупності витрат і впровадження нових науково-технічних досягнень у виробництво та інші сфери суспільного життя.

Згідно з Господарським кодексом України, формами інвестування інноваційної діяльності є:

— державне (комунальне) інвестування, що здійснюється органами державної влади або органами місцевого самоврядування за рахунок бюджетних коштів та інших коштів відповідно до закону;

— комерційне інвестування, що здійснюється суб'єктами господарювання за рахунок власних або позичкових коштів з метою розвитку бази підприємництва;

— соціальне інвестування, що здійснюється в об'єкти соціальної сфери та інших невиробничих сфер;

— іноземне інвестування, що здійснюється іноземними юридичними особами або іноземцями, а також іншими державами;

— спільне інвестування, що здійснюється суб'єктами України разом з іноземними юридичними особами чи іноземцями [1].

Активізація науково-технічної та інноваційної діяльності сприяє зміцненню інвестиційного потенціалу суб’єктів господарювання, підвищенню їх конкурентоспроможності, зростанню рівня технічної оснащеності підприємств, інтенсифікації процесів оновлення основних фондів та інше.

Широкомасштабне проведення інноваційних заходів завжди потребує великих капіталовкладень, готовності інвесторів до участі в їх освоєнні, а також проведення якісної та всебічної оцінки інвестиційних та інноваційних проектів. На жаль, на сьогоднішній день в Україні відсутні офіційні, нормативно затверджені методичні рекомендації щодо техніко-економічного обґрунтування та оцінки ефективності інвестиційних проектів. Україна потребує заходів покращення інвестиційного клімату таких, як:

- покращення правового середовища;

- розбудова інвестиційної інфраструктури;

покращення інвестиційного іміджу України.

Важливою складовою інвестиційного проектування є інноваційна складова. Прискорений розвиток інноваційних процесів, що базується на ефективному використанні науково-технічного потенціалу, є основним чинником економічного зростання України. Перехід на новий рівень науково-технічного розвитку викликав посилення інноваційної активності і нового підходу до нововведень, що і поєднують знання і техніку з ринком.

Зацікавленість в інновації обумовлюється тим, що приріст обсягів збуту та доходів має місце на тих підприємствах, на яких впроваджуються інновації. Ці підприємства прагнуть своєчасно виявляти тенденції розвитку ринку і просувати на ньому нові високоякісні товари, орієнтовані на задоволення сучасних, а також майбутніх потреб і бажань споживачів.

Організаційною основою трансформації інтелектуальної власності в інноваційний продукт є побудова і реалізація інноваційного проекту за відповідними стадіями інвестиційного проектування, до яких належить:

1) початкова стадія, на якій здійснюється розробка бізнес-плану інноваційної діяльності;

2) передінвестиційна стадія, на якій розробляється техніко-економічне обґрунтування інвестицій в інноваційну діяльність;

3) передкінцева стадія, на якій здійснюється оцінка ефективності інноваційного проекту;

4) інноваційний проект - стадія, на якій формується інноваційний проект;

5) кінцева стадія, на якій впроваджується інноваційний проект. На цій стадії підключається інвестиційна стадія, якій передує передінвестиційна стадія, коли здійснюється пошук і використання фінансових ресурсів інвестиційної діяльності [12].

Організаційною основою трансформації інтелектуальної власності в інноваційний продукт є розробка і реалізація інноваційного проекту за відповідними стадіями інвестиційного проектування. Основною проблемою інвестиційного забезпечення інноваційної діяльності є не обмеженість інвестиційних ресурсів як таких, а обмежене їхнє використання для інноваційних цілей.

Отже, першочерговою задачею є вдосконалення організаційних форм забезпечення інноваційної діяльності з метою підвищення зацікавленості підприємств в ініціюванні інноваційних процесів.

Формування стратегії економічного зростання необхідно здійснювати з урахуванням факторів інвестиційного, інноваційного та науково-технічного розвитку. Одним із ефективних інструментів управління науково-технічним розвитком є інвестиційне проектування, яке повинно бути спрямоване на забезпечення реалізації пріоритетних напрямків соціального-економічного та інноваційного розвитку, підвищення технологічного рівня і конкурентоспроможності виробництва, забезпечення виходу нової продукції на внутрішні та зовнішні ринки збуту.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Податкове регулювання державної інвестиційної політики	\|	Дайте характеристику атмосфери ресторану.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.229 сек.