Типи грошових систем

Державний орган, що здійснює грошово-кредитне регулювання в країні.

Організація обороту грошей звичайно покладається чинним законодавством на банки. Це одна з важливих функцій банків, яку вони виконують у процесі розрахунково-касового обслуговування клієнтів. Проте важлива роль грошового обороту, переплетіння в ньому інтересів окремих економічних суб'єктів та суспільства в цілому вимагають державного нагляду і контролю за виконанням банками вказаної функції. Кожна держава покладає це завдання на спеціальні органи регулювання грошового обороту та контролю за дотриманням законодавства з монетарних питань. В Україні таким органом є Національний банк України, що передбачено Конституцією та Законом "Про Національний банк України".

Інші органи державного управління економікою – Кабінет Міністрів, Міністерство економіки, Міністерство фінансів, реалізуючи свої заходи економічної та фінансової політики, теж впливають на грошовий оборот.Проте свої регулятивні дії в монетарній сфері вони повинні координувати з НБУ.

Грошова система забезпечує правову та організаційну базу для розроблення та реалізації грошово-кредитної (монетарної) політики в країні. З цього погляду монетарну політику можна розглядати як продукт функціонування грошової системи. Тому успішна реалізація цілей монетарної політики є одночасно свідченням ефективного функціонування грошової системи. І навпаки, не можна вважати ефективною грошову систему, якщо в країні проводиться не досить виважена монетарна політика, що не забезпечує надійного регулювання грошової маси (пропозиції грошей) і належної стабільності грошей.

Існує така класифікація типів грошових систем:

1. залежно від форми в якій функціонують гроші поділяються на

· системи металевого обігу

· системи кредитно-паперового обігу.

Система металевого обігу – це грошова система, при якій метал безпосередньо перебуває в обігу та виконує всі функції грошей.

Існувало два різновиди систем металевого обігу:

· біметалізм

· монометалізм.

Біметалізм – це грошова система, при якій держава законодавчо закріплює роль загального еквівалента за двома металами – золотом і сріблом, монети з яких функціонують на рівних засадах. Існували три різновиди біметалізму:

· система паралельної валюти – при якій співвідношення між золотими та срібними монетами встановлювалось стихійно на ринку;

· система подвійної валюти – при якій це співвідношення встановлювалось державою;

· система «кульгаючої» валюти – при якій золоті та срібні монети є законним засобом платежу, але не на рівних засадах, тому що карбування срібних монет проводилось у закритому порядку на відміну від вільного карбування золотих монет. За таких обставин срібні монети стають знаком золота.

Найбільшого поширення біметалізм набув у XVI – XVII століттях, а в ряді країн Західної Європи й у XIX столітті. У 1865 році Франція, Бельгія, Швейцарія й Італія спробували зберегти біметалізм за допомогою міжнародної угоди – Латинського монетного союзу. В укладеній монетній конвенції було передбачено вільне карбування монет з обох металів гідністю від 5 франків і вище з установленням законного цілісного співвідношення між золотом і сріблом 1:15,5 .

У результаті здешевлення виробництва срібла наприкінці XIX століття і його знецінення спрацював закон Коперніка – Грешема: ”погані гроші витискають з обороту гарні” і золоті монети стали виходити з обігу та перетворюватись на скарб. Стрімкий розвиток капіталізму потребував стійких грошей, тому біметалізм поступається місцем монометалізму.

Монометалізм – це грошова система, при якій один грошовий метал є загальним еквівалентом і одночасно в обігу присутні інші знаки вартості розмінні на цей метал (золото або срібло).

Виділяють срібний та золотий монометалізм. Срібний монометалізм існував у Росії в 1843-1852, в Індії у 1852 – 1893, у Голландії у 1847 – 1875 роках.

Золотий монометалізм як тип грошової системи вперше склався у Великобританії наприкінці XVIIІ століття і був законодавчо закріплений у 1816 році. У більшості інших держав він був введений в останній третині ХІХ століття. Існувало три різновиди золотого монометалізму:

· золотомонетний стандарт;

· золотозлитковий стандарт;

· золотодевізний стандарт.

Золотомонетний стандарт характеризується тим, що золото виконує усі функції грошей, в обігу знаходяться як золоті монети, так і знаки золота, здійснюється вільне карбування золотих монет із фіксованим утриманням золота, золоті монети вільно обмінюються на знаки золота по номінальній вартості.

Золото зливковий стандарт характерний тим, що банкноти обмінюються на золоті злитки, але тільки при пред’явленні визначеної їх кількості. В Англії ціна стандартного злитка в 12,4 кг складала 1700 фунтів, у Франції 12,7 кг – 215 тисяч франків.

Золотодевізний стандарт характерний тим, що банкноти обмінюються на девізи, тобто іноземну валюту, розмінну на золото. Важлива роль золотодевізного стандарту полягала в тому, що він закріпив залежність одних країн від інших, що стало підґрунтям для запровадження системи міжнародних валютних договорів і систем валютного регулювання.

З 30-х років ХХ століття у світі починають функціонувати грошові системи, побудовані на обігу нерозмінних кредитних грошей. Еволюція грошових систем призводить до створення все більш економічних грошових систем, у яких втрати грошового обігу постійно зменшуються, відповідно зменшуються і витрати суспільної праці.

Системи кредитно-паперового обігу характеризуються:

· Вилученням золота із внутрішнього та зовнішнього обігу і зосередженням його в золотих резервах банків; золото при цьому виконує функцію скарбів.

· Розвиток безготівкового грошового обігу і скорочення готівкового обігу.

· Створення і розвиток механізмів грошово-кредитного регулювання грошового обігу.

· Індикативне планування грошового обігу.

· Централізоване управління грошовою системою за допомогою апарату державного центрального банку.

· Активний контроль за коштами з боку податкових органів.

2. Залежно від ступеня втручання держави в економічні відносини грошові системи можуть бути ринковими та неринковими.

Неринковим грошовим системам притаманне переважання адміністративних неринкових методів регулювання грошового обігу, що проявляється насамперед у штучному розмежуванні його на готівкову та безготівкову сфери.

Ринкові грошові системи характеризуються переважанням економічних методів та інструментів регулювання грошового обігу.

3. За характером регулювання національної валютної системи грошові системи можуть бути відкритими та закритими.

Відкриті грошові системи характеризуються мінімальним втручанням держави у регулювання валютних відносин всередині країни.

Закриті грошові системи характеризуються наявністю значної кількості валютних обмежень.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Розв’язання	\|	Сутність і види інфляції

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.017 сек.