Культурні права і свободи людини і громадянина

Важливе місце в системі конституційних прав і свобод людини і громадянина посідають культурні права і свободи, які ще іноді визначають як духовні, або ідеологічні права і свободи. Така множинна назва цієї групи прав і свобод є виправданою з огляду на те, що реалізація культурних прав сприяє духовному розвитку особи та формуванню національної ідеології як суспільного феномена.

Культурні (духовні) права і свободи людини і громадянина - це міра можливої поведінки або діяльності особи щодо задоволення своїх законних потреб у сфері освіти, літературної, художньої, наукової та технічної діяльності.

Одним з основних культурних прав є право на освіту (ст, 53 Конституції). Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах ; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої та після дипломної освіти різних форм навчання; надання державних стипендій і пільг учням і студентам.

Держава також дбає про забезпечення права на освіту громадян, які належать до національних меншин, і гарантує їм право на навчання рідною мовою чи на вивчення рідної мови у державних і комунальних навчальних закладах або через національні культурні товариства.

Іншим істотним культурним правом, що гарантується державою, є право громадян на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості (ст. 54 Конституції). Тобто держава надає громадянам можливість займатися будь-яким видом творчості з метою самовираження особистості, вдосконалення індивідуальних духовних якостей і задоволення власних моральних і матеріальних інтересів, що виникають у зв’язку з різними видами інтелектуальної діяльності.

Українська держава також покладає на себе обов’язок сприяти розвиткові науки, встановленню наукових зв’язків України зі світовим співтовариством. З цією метою в Україні розробляються загальнодержавні програми розвитку вітчизняної науки. Провідні вітчизняні науковці також беруть активну участь у міжнародних науково-дослідних програмах і проектах. На жаль, підтримка розвитку науки на сьогодні вимагає покращення, оскільки дедалі помітнішою стає тенденція щодо відтоку наукових кадрів за межі України.

Конституція також декларує охорону культурної спадщини; збереження історичних пам’яток та інших об’єктів, що становлять культурну цінність.

У вітчизняній конституційно-правовій науці залишається суперечливою оцінка права на результати своєї інтелектуальної, творчої діяльності (ст. 54 Конституції), яке більшість правознавців однозначно відносять до культурних прав і свобод людини і громадянина. Це право передбачає, що ніхто не може використовувати або поширювати без згоди автора результати інтелектуальної та творчої діяльності (літературні твори, наукові відкриття, технічні винаходи, художні вироби, твори мистецтва тощо), за винятками, встановленими законами. Тобто йдеться про авторське право, що захищається державою і є одним із видів приватної власності. За сутністю це право слід відносити до економічних прав і свобод, оскільки Конституція гарантує право на результат (матеріальний і моральний). Водночас це право здійснюється в культурній сфері суспільних відносин, що дає підстави відносити його до змішаних, культурно-економічних прав і свобод людини і громадянина.

До культурних прав і свобод людини і громадянина також традиційно відносять право на інформацію. Ст. 34 Конституції України закріплює право кожного вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Правовий режим збирання, зберігання, використання і поширення інформації визначається Законом України «Про інформацію» від 2 жовтня 1992 р. та іншими актами чинного законодавства.

З лютого 2011 р. Президент України підписав Закон України «Про доступ до публічної інформації», який вступає в силу 10 травня цього ж року і має на меті забезпечення прозорості та відкритості суб’єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації. Очікувано, що цей Закон забезпечить реалізацію конституційного права громадян на інформацію.

Здійснення права на інформацію може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету та неупередженості правосуддя.Утім у вітчизняній науковій і навчальній літературі існує й точка зору щодо виділення права на інформацію в самостійну групу інформаційних прав і свобод людини і громадянина в Україні.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Економічні права та свободи людини і громадянина в Україні	\|	Гарантії прав і свобод людини і громадянина в Україні

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.