Гарантії прав і свобод людини і громадянина в Україні

Права і свободи людини і громадянина є однією із найважливіших суспільних цінностей, головним об’єктом більшості конституційно-правових відносин. Ефективність їх виконання, використання та дотримання, врешті їх реальність, залежать від рівня їх захищеності, гарантованості.

Більшість українських правознавців вважає, що важливим елементом конституційно-правового статусу людини і громадянина є гарантії цих прав і свобод, або ж їх забезпечення та пропонують власні підходи до їх визначення. Більш вдалою та традиційною, на наш погляд, є категорія «гарантії прав і свобод людини».

Під гарантіями конституційних прав і свобод людини слід розуміти систему умов і засобів, юридичних механізмів забезпечення належної реалізації визначених Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина.

Система гарантій конституційних прав і свобод представлена загальними і спеціальними (юридичними) гарантіями. Загальні гарантії визначаються рівнем розвитку основних сфер суспільного і державного життя - політичної, економічної, соціальної, культурної (духовної) та ін.

До політичних гарантій конституційних прав і свобод належать насамперед такі основні політичні інститути, як інститут народного суверенітету, форм безпосередньої демократії, політичного та ідеологічного плюралізму, багатопартійності та ін. Економічні гарантії конституційних прав і свобод представлено інститутами власності, економічного плюралізму, свободи і захищеності підприємницької та господарської діяльності тощо. Соціальні гаранти конституційних прав і свобод передбачають наявність розвиненого громадянського суспільства, соціальної держави, громадського контролю тощо. Культурні (духовні) гарантії конституційних прав і свобод виражені в наявності розвиненої національної культури та культури національних меншин, повагою до прав і свобод як до традиційних духовних цінностей тощо.

Загальні гарантії конституційних прав і свобод людини і громадянина мають великий, а іноді й визначальний вплив на реалізацію цих прав і свобод, оскільки вони розкривають готовність суспільства і держави реалізувати вказані права і свободи. Будь- який, навіть самий доскональний юридичний механізм реалізації конституційних прав і свобод є безсилим за умови низького рівня політичного та соціально-економічного розвитку суспільства і держави, відсутності традицій правової культури.

Спеціальні юридичні гарантії конституційних прав і свобод людини і громадянина в Україні подано нормативно-та організаційно-правовими механізмами реалізації цих прав і свобод.

Нормативно-правові гарантії основних прав і свобод людини і громадянина представлено системою норм конституційного права, що встановлюють і закріплюють основні права і свободи, визначають принципи та шляхи їх реалізації. Нормативні гарантії знаходять своє об’єктивне відображення в системі чинного законодавства України у сфері прав і свобод людини і громадянина, а саме - в Конституції України, законах України та підзаконних нормативно-правових актах.

Наприклад, виборче право та принципи й механізми його реалізації закріплено в статтях 38, 69, 70, 71, 76 Конституції України, законах «Про вибори народних депутатів України» від 25 березня 2004 р., «Про вибори Президента України» від 5 березня 1999 р., «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» від 10 липня 2010 р., «Про Центральну виборчу комісію» від ЗО червня 2004 р., «Про державний реєстр виборців» від 22 лютого 2007 р., постановах Верховної Ради України, указах Президента України, інших актах чинного законодавства. Подібні нормативно-правові гарантії створюють умови для належної реалізації й інших конституційних прав і свобод людини і громадянина в Україні.

Конституція України також встановлює загальні принципи нормативно-правових гарантій. Зокрема, ст. 57 Основного Закону визначає, що закони й інші нормативно-правові акти, які визначають права громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом. В іншому випадку такі нормативно- правові акти є не чинними.

При цьому конституційні права і свободи людини і громадянина, згідно зі ст. 64 Основного Закону, не можуть бути обмеженими, крім випадків, передбачених Конституцією України. Окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень можуть встановлюватися виключно в умовах воєнного або надзвичайного стану.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Культурні права і свободи людини і громадянина	\|	Визначення та класифікація небезпечних і шкідливих виробничих чинників, характерних для офісів та фінансових.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.