Інші моделі є різновидами цих двох систем.

Одним з нових сучасних підходів до управління запасами є впровадження системи «точно за часом»,за якої надходження і вибуття запасів здійснюється точно в той момент, коли в них виникає потреба.

У системі управління запасами важливе значення має оцінка матеріалів за їх передачі у виробництво та іншого вибуття зі складу. Згідно зі світовою практикою та Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 «Запаси» застосовуються такі методи оцінювання вибуття запасів:

· за собівартістю перших за часом надходжень запасів, або коротко — «перший—перший» (FIFO);

· за собівартістю останніх за часом надходжень запасів, або «останній—перший» (LIFO);

· за середньозваженою собівартістю запасів;

· за нормативними витратами;

· за ідентифікованою собівартістю;

· за ціною продажу.

Кожний з цих методів має свої особливості та сферу застосування.

Метод ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів застосовують для тих видів виробничих запасів, що використовуються для виконання спеціальних замовлень та проектів, а також для видів запасів, які не замінюють один одного. Отже, він передбачає ведення індивідуального обліку з кожного виду запасів.

За застосування цього методу рух вартості запасів співпадає з їх фактичним рухом.

За використання методу середньозваженої собівартості собівартість кожної одиниці визначається шляхом ділення сумарної вартості залишку таких запасів на початок звітного місяця і вартості отриманих у звітному місяці запасів на сумарну кількість запасів на початок звітного місяця і отриманих у звітному місяці запасів.

Використання методу собівартості перших за часом надходжень запасів (ФІФО) ґрунтується на припущенні, що одиниці запасів, які надійшли першими і вибувають першими. Таким чином, вартість запасів на кінець звітного періоду відображається фактично за вартістю останніх за часом придбання.

Оцінювання запасів за нормативними витратами полягає у застосуванні норм витрат на одиницю продукції (робіт, послуг), встановлених підприємством з урахуванням нормальних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей та чинних цін. Застосування методу допускається лише тоді, коли результати оцінювання запасів приблизно дорівнюють їх собівартості.

Метод нормативних витрат застосовується у разі стабільності цін на запаси.

Оцінювання за цінами продажу засновано на застосуванні підприємствами роздрібної торгівлі середнього процента торговельної націнки товарів. Цей метод можуть застосовувати (якщо застосування інших не виправдано) підприємства, що мають значну й змінну номенклатуру товарів з приблизно однаковим рівнем торговельної націнки. Собівартість реалізованих товарів визначається як різниця між продажною (роздрібною) вартістю реалізованих товарів і сумою торговельної націнки на ці товари. Остання визначається як добуток продажної (роздрібної) вартості реалізованих товарів і середнього відсотка торговельної націнки.

Використання методу собівартості останніх за часом надходжень запасів (ЛІФО) ґрунтується на припущенні, що одиниці запасів, які надійшли останніми,вибувають першими. Таким чином, вартість запасів на кінець звітного періоду відображається фактично за вартістю перших за часом придбання.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
І. Основні категорій і поняття	\|	ФОРМИ ФІНАНСУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВ

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.