• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

З обліку використання робочого часу

Для спрощення обліку фактично відпрацьований час у первинних документах, як правило, не проставляють, а обліковують за табелем обліку використання робочого часу.

На підприємствах, у цехах і на ділянках з дрібносерійним та індивідуальним виробництвом під час разових ремонтних робіт для обліку виробітку використовують нагромаджувальні або разові наряди. Виготовлену продукцію (виконані роботи) приймають майстер і контролер відділу технічного контролю та оформляють відповідними документами, а за відсутності на даних видах робіт контролера відділу технічного контролю приймає майстер (бригадир).У випадку, коли робітник виконує роботу за окремим завданням, її здачу оформляють без підпису робітників відділу технічного контролю, а кількість виготовленої продукції обліковує майстер. Виробіток продукції у серійному виробництві обліковують за допомогою маршрутних карт.

Доплати необхідно оформляти окремими документами – листками на доплату, робочими нарядами з відокремлювальними знаками та ін.

Відповідно до Закону України «Про оплату праці» заробітна плата – це винагорода, як правило, у грошовій формі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від багатьох чинників, а саме – від складності роботи, умов, професійно-ділових якостей, кількості продукції, що вироблена, тощо.

Витрати на оплату праці складаються із фонду основної заробітної плати, фонду додаткової заробітної плати, інших заохочувальних і компенсаційних виплат.

Основним документом, який визначає застосування на підприємстві оплати праці, розміри основної, додаткової заробітної плати, преміювання працівників тощо, є Положення про оплату праці на підприємстві. Цей документ містить загальні принципи організації оплати праці на підприємстві, системи і форми оплати праці, які застосовують до різних категорій працівників, штатний розпис працівників підприємства, побудову основної (тарифної) оплати праці з інструкціями за посадами і професіями тарифних ставок і окладів або порядку розрахунків залежно від показників роботи працівника і підприємства в цілому, обумовлені доплати, надбавки і компенсації із зазначенням їх розмірів, інші преміальні системи, що їх використовують на підприємстві, визначений стимулюючий показник, шкала преміювання.

Облік праці та заробітної плати має бути організований так, щоб сприяти підвищенню продуктивності праці, повному використанню робочого часу,зміцненню дисципліни праці, а також правильному обчисленню чисельності працівників для обліку заробітної плати з метою оподаткування.

На підприємствах використовують дві форми оплати праці – погодинну (просту погодинну і погодинно-преміальну) і відрядну.

Для нарахування заробітної плати використовують первинні документи,що свідчать про відпрацьований час чи обсяги виготовленої продукції, виконаних робіт, послуг.

За погодинної форми оплати праці основним первинним документом обліку особового складу, а також відпрацьованого робочого часу є табель обліку робочого часу. Нарахування заробітної плати працівникам за відрядної форми оплати праці, а також облік обсягу виготовленої продукції, виконаних робіт,наданих послуг здійснюється в первинних документах з обліку виробітку (наряд на відрядні роботи).

Первинний облік праці та її оплати здійснюють керівники виробничих підрозділів. У визначений термін належним чином оформлені первинні документи за встановленим графіком передають у бухгалтерію підприємства для перевірки та наступних розрахунків. З первинних документів з нарахувань заробітної плати підсумкові дані переносять в журнал – ордер №5

чи 5а. основою для видачі заробітної плати служать розрахунково-платіжні чи платіжні відомості.

Узагальнення інформації про розрахунки за виплатами працівникам ведеться на рахунку 66 «Розрахунки за виплатами працівникам», в розрізі субрахунків. За кредитом рахунка 66 відображаються нарахована працівникам основна та додаткова заробітна плата,премії, допомога по тимчасові непрацездатності, інші належні до нарахування працівникам виплати, а за дебетом – виплата основної та додаткової заробітної плати, премій, допомоги по тимчасовій непрацездатності тощо, вартість одержаних матеріалів, продукції та товарів у рахунок заробітної плати, утримання податку з доходів фізичних осіб, збору на обов’язкове державне пенсійне та соціальне страхування, платежів за виконавчими документами та інші утримання з виплат працівникам. Аналітичний облік розрахунків ведеться за кожним працівником, видами виплат та утримань.

5.4.3. Організація обліку відпусток та її розрахунку

Відповідно до ст. 74 КЗпП України громадяни, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності (в т. ч. працюють за сумісництвом), а також ті, котрі працюють за трудовими договорами у фізичних осіб, мають право на щорічну оплачувану відпустку.

Умови, тривалість, порядок надання відпусток установлені Законом України «Про відпустки» від 15.11.1996 p. № 504/96-ВР.

Згідно зі ст. 4 цього Закону є такі види відпусток: 1) щорічна (основна і додаткова);

2) додаткова відпустка у зв’язку з навчанням; 3) творча;

5) відпустка без збереження заробітної плати.

Крім того, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток.

Відповідно до ст. 91 КЗпП та ст. 69 Господарського кодексу підприємства, установи, організації в межах своїх повноважень i за рахунок власних коштів можуть установлювати додаткові порівняно із законодавством трудові й соціально-побутові пільги для працівників, у тому числі й щорічні відпустки більшої тривалості.

Отже, щорічна основна відпустка – це відпустка, право на яку мають усі працівники відповідно до чинного законодавства. Це головна відмінність щорічної основної відпустки від усіх інших. Для одержання інших видів відпусток потрібні спеціальні юридичні факти, підстави для їх одержання, тоді як для одержання щорічної основної відпустки потрібен один

юридичний факт –перебування працівника у трудових відносинах на даному підприємстві.

Відповідно до ст. 6 Закону «Про відпустки» № 504/96-ВР щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.

Окремим категоріям громадян, наприклад, державним службовцям, суддям, прокурорам, слідчим прокуратури тощо, тривалість щорічної основної відпустки встановлена законами України «Про державну службу» від 16.12.1993 p. № 3723-XII, «Про статус суддів» від 15.12.1992 p. № 2862-ХІІ, «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в результаті Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 p. № 796-ХІІ, «Про державну підтримку засобів масової інформації і соціальний статус журналістів» від 23.09.1993 p. № 540/97-ВР, «Про пожежну безпеку» від 17.12.1993 p. № 3745-XII, «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 p. № 2011-ХІІ тощо (із змінами та доповненнями).

Деякі категорії працівників користуються правом на відпустку більшої тривалості: наприклад, керівним працівникам навчальних закладів та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ i закладів, педагогічним, науково-педагогічним працівникам та науковим працівникам надається щорічна основна відпустка тривалістю до 56 календарних днів; інвалідам I i II груп надається щорічна основна відпустка тривалістю 30 календарних днів, а інвалідам III групи – 26 календарних днів; особам віком до вісімнадцяти років надається щорічна основна відпустка тривалістю 31 календарний день тощо.

Сезонним працівникам, а також тимчасовим працівникам відпустка надається пропорційно до відпрацьованого ними часу.

Слід зауважити, що працівникам, зайнятим на роботах, пов’язаних із негативним впливом на здоров’я шкідливих виробничих факторів, щорічна додаткова відпустка за роботу із шкідливими i важкими умовами праці надається тривалістю до 35 календарних днів.

Окрім того, щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці надається:

окремим категоріям працівників, робота яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних i геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я, – тривалістю до 35 календарних днів.

працівникам з ненормованим робочим днем – тривалістю до 7 календарних днів згідно зі списками посад, робіт та професій, визначених колективним договором, угодою.

Щорічні додаткові відпустки за бажанням працівника можуть надаватись одночасно з щорічною основною відпусткою або окремо від неї.

Загальна тривалість щорічних основної та додаткових відпусток не може перевищувати 59 календарних днів, а для працівників, зайнятих на підземних гірничих роботах, – 69 календарних днів.

Щорічні основна й додаткові відпустки надаються працівнику з таким розрахунком, щоб вони були використані переважно до закінчення робочого року.

Слід наголосити, що право працівника на щорічні основну й додаткові відпустки повної тривалості у перший рік роботи настає після закінчення шести місяців безперервної роботи на даному підприємстві.

Проте, існують випадки, коли щорічні відпустки повної тривалості надаються до настання шестимісячного терміну безперервної роботи в перший рік роботи на даному підприємстві за бажанням працівника (інвалідам; жінкам – перед відпусткою у зв’язку з вагітністю та пологами або після неї, а також жінкам, які мають двох i більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда; чоловікам, дружини яких перебувають у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами; особам віком до вісімнадцяти років; сумісникам – одночасно з відпусткою за основним місцем роботи тощо).

Черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, i доводиться до відома всіх працівників. Графіки відпусток складаються на кожен робочий рік не пізніше 5 січня, де зазначають прізвище працівника, котрому надають відпустку, посаду, період, на який надають відпустку. Затверджує графік керівник підприємства. Цей графік може мати такий вигляд (табл. 5.4).

Таблиця 5.4 Графік надання відпусток працівникам підприємства

Підставою для надання відпустки є заява працівника. На підставі заяви працівника керівник видає наказ про надання відпустки.

Наказ про надання відпустки оформляють у двох примірниках. Один залишають у відділі кадрів, а інший передають до бухгалтерії підприємства.

На підставі наказу про надання відпустки роблять відповідні записи в особовій картці працівника ф. № П-2 у розділі IV «Відпустки». У цьому розділі зазначають вид наданої відпустки, за який період часу її надають, дати початку і закінчення відпустки, а також дату і номер наказу (розпорядження) керівника підприємства про надання відпустки працівникові.

При визначенні тривалості щорічних відпусток, які надають працівникові, не враховують святкових та неробочих днів. 1 січня – Новий рік; 7 січня – Різдво Христове; 8 березня – Міжнародний жіночий день; 1 і 2 травня – День міжнародної солідарності трудящих; 9 травня – День Перемоги; 28 червня – День Конституції України; 24 серпня – День незалежності України; один день (неділя) – Великдень; один день (неділя) – Трійця.

Згідно зі ст. 12 Закону про відпустки адміністрація підприємства має право відкликати працівників із щорічної відпустки для запобігання стихійному лиху, виробничій аварії, загибелі або псуванню майна підприємства, за умови, що основна безперервна частина відпустки становить не менше чотирнадцяти календарних днів. Для відкликання необхідна згода працівника. Невикористану частину щорічної відпустки має бути надано працівникові до кінця робочого року, але не пізніше 12 місяців після закінчення року, за який надають відпустку. При перенесенні щорічної відпустки новий строк її надання встановлюється за погодженням між працівником i власником.

Забороняється ненадання щорічних відпусток повної тривалості протягом двох років підряд, а також ненадання їх протягом робочого року особам віком до вісімнадцяти років та працівникам, які мають право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими i важкими умовами чи з особливим характером праці.

Обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв’язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи.

При обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження та надання допомоги у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю, по вагітності і пологах включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу у нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-погодинниками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді.

При обчисленні середньої заробітної плати для оплати за час щорічної відпустки до фактичного заробітку включаються виплати за час, протягом якого працівнику зберігається середній заробіток (за час попередньої щорічної відпустки, виконання державних і громадських обов’язків, службового відрядження тощо) та допомога у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю.

При обчисленні середньої заробітної плати не враховуються :

а) виплати за виконання окремих доручень (одноразового характеру), що не входять в обов’язки працівника ( за винятком доплат за суміщення професій і посад, розширення зон обслуговування або виконання додаткових обсягів робіт та виконання обов’язків тимчасово відсутніх працівників, а також різниці в посадових окладах, що виплачується працівникам, які виконують обов’язки тимчасово відсутнього керівника підприємства або його структурного підрозділу і не є штатними заступниками ) ;

б) одноразові виплати ( компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо ) ;

в) компенсаційні виплати на відрядження і переведення (добові, оплата за проїзд, витрати на наймання житла, підйомні, надбавки, що виплачуються замість добових);

г) доходи (дивіденди, проценти), нараховані за акціями трудового колективу і вкладами членів трудового колективу в майно підприємства ;

д) премії за винаходи та раціоналізаторські пропозиції, за сприяння впровадженню винаходів і раціоналізаторських пропозицій, за впровадження нової техніки і технології, за збирання і здавання брухту чорних, кольорових і дорогоцінних металів, збирання і здавання на відновлення відпрацьованих деталей машин, автомобільних шин, введення в дію виробничих потужностей та об’єктів будівництва ( за винятком цих премій працівникам будівельних організацій, що виплачуються у складі премій за результати господарської діяльності ) ;

е) грошові і речові винагороди за призові місця на змаганнях, оглядах, конкурсах тощо ;

є) пенсії, державна допомога, соціальні і компенсаційні виплати ;

ж) літературний гонорар штатним працівникам газет і журналів, що сплачується за авторським договором ;

з) вартість безплатно виданого спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту, мила, змивних і знешкоджувальних засобів, молока та лікувально-профілактичного харчування ;

і) виплати, пов’язані з ювілейними датами, днем народження, за довголітню і бездоганну трудову діяльність, активну громадську роботу;

ї) вартість безплатно наданих деяким категоріям працівників комунальних послуг, житла, палива та сума коштів на їх відшкодування ;

й) заробітна плата на роботі за сумісництвом (за винятком працівників, для яких включення її до середнього заробітку передбачено чинним законодавством);

к) суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я.

Святкові та неробочі дні, які припадають на період відпустки, у розрахунок тривалості відпустки не включаються і не оплачуються.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців календарні дні на число календарних днів (годин ).

Сума відпускних нараховується виходячи з середнього заробітку за 12 місяців, що передують відпустці (у перший рік 6 місяців). Зарплату за 12 місяців ділять на кількість календарних днів за ці місяці і множать на кількість календарних днів відпустки.

Відпустки працівникам звичайно надаються впродовж року нерівномірно. З метою запобігання впливу фактично нарахованої заробітної плати за період відпустки на витрати і фінансовий результат звітного періоду підприємства створюють резерв на забезпечення виплат відпусток. Таке рішення фіксується в відповідному наказі по підприємству або іншому розпорядчому документі.

Такі забезпечення нараховуються за встановленим відсотком і включаються у витрати звітного періоду у визначеній сумі незалежно від фактичної суми нарахованих відпускних. Наприкінці року необхідно проводити інвентаризацію таких забезпечень, у результаті якої розрахована сума забезпечення коригується: сторнується надлишок або донараховується недостатня сума забезпечення.

Механізм розрахунку резерву на забезпечення відпусток здійснюється за наступною формулою:

де Р – розмір резерву на забезпечення відпусток (місячний);

ФОПфм– фактична величина витрат на оплату праці (фонд оплати праці) за місяць;

Вплр– планова сума витрат на виплату відпускних за рік;

У разі звільнення працівнику виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки та додаткової відпустки працівникам, які мають двох або більше дітей, дітей-інвалідів тощо при умові, що працівник не використав їх протягом встановленого терміну. Інші види оплачуваних відпусток, не використані працівником, компенсації не

підлягають (відпустка по вагітності та пологах, по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, навчальні, творчі відпустки).

Слід зауважити, що у разі звільнення працівника за порушення трудової дисципліни (наприклад, за появу в нетверезому стані, за прогули тощо) працівник позбавляється права на надання йому відпустки перед звільненням. Однак це не означає, що він позбавляється права на отримання грошової компенсації за не використані ним дні відпустки.

При цьому розрахунок грошової компенсації за невикористану відпустку аналогічний до розрахунку суми відпускних:

де К–сума компенсації за невикористану відпустку;

3 – сума заробітної плати за 12 календарних місяців або за фактично відпрацьований період (меншої тривалості);

365 (366) – кількість календарних днів у році за 12 місяців у «звичайному» та високосному році відповідно;

С – кількість святкових і неробочих днів, передбачених законодавством;

Д – кількість календарних днів невикористаної відпустки, що підлягають компенсації.

На підставі проведених та затверджених розрахунків визначається відсоток відрахувань у резерв забезпечення виплат відпусток за штатами і контингентами. Щомісяця визначається сума відрахувань у резерв забезпечення виплат відпусток (бухгалтерська довідка-розрахунок): Дт 23 (91, 92.93, 94, 97) Кт 471. Нарахування зобов’язань у Фонди соціального захисту на суму нарахованих відпускних (бухгалтерська довідка-розрахунок): Дт 471 Кт 65. На суму сплачених зобов’язань у Фонди соціального захисту (платіжне доручення): Дт 65 Кт 311. Виплата відпускних працівникам (готівкою – платіжна відомість, безготівково – платіжне доручення): Дт 661 Кт 301 (311). Регістрами з обліку відпусток є Журнали 1, 5, 7.

5.4.4. Організація відрахувань та утримань із заробітної плати

Із заробітної плати осіб, що працюють на підприємстві за трудовими угодами, договорами підряду, за сумісництвом, виконують разові і випадкові роботи проводяться різного роду утримання. За своїм характером вони поділяються на 2 групи:

- обов'язкові;

- утримання за ініціативою підприємства (суми для відшкодування матеріального збитку, за допущений брак, нестачу та ін., не повернуті своєчасно підзвітні суми,раніше виданий аванс,надмірно виплачені суми).

На підставі чинного законодавства із сум нарахованої заробітної плати здійснюється утримання (відрахування). Відповідно до статті 70 Закону України «Про оплату праці» загальний розмір всіх відрахувань при кожній виплаті заробітної плати не може перевищувати двадцяти відсотків

заробітної плати, яка належить до виплати працівників, в тому числі при відрахуванні за кількома виконавчими документами. Таке обмеження не поширюється на утримання із заробітної плати при відбуванні виправних робіт і при стягненні аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не повинен перевищувати 50 відсотків.

З нового 2011 року розрахунок відрахувань із заробітної плати та нарахувань на фонд оплати праці дуже і дуже спростився. Адже замість внесків до Пенсійного фонду та фондів соціального страхування, тепер існує один — єдиний соціальний внесок.

Отже, роботодавець, з нового 2011 року, повинен утримувати із заробітної плати працівників суму єдиного соціального внеску, яка складає 3,6% від суми нарахованої заробітної плати (п.7 ч.1 ст.8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» №2464-VI від 08.07.2010) та податок на доходи фізичних осіб, який складає 15% від суми нарахованої заробітної плати, зменшеної на суму єдиного внеску на загальнообов’язкове соціальне страхування та податкової соціальної пільги (п.164.6 Податкового кодексу).

Утримання із заробітної плати та інших видів доходів у першочерговому порядку здійснюється у фінансові органи та органи соціального захисту, а вже із суми, що залишається після утримання податків, здійснюються інші види відрахувань.

Фінансовий облік утримань із заробітної плати здійснюється на підставі документів, які підтверджують правильність утримань із заробітної плати. До таких документів відносять:

- Розрахункові відомості, в яких фіксуються суми прибуткового податку, та обов’язкових зборів до фондів обов’язкового державного пенсійного та соціального страхування та інших фондів;

- Наказ власника чи уповноваженої ним особи про здійснення певних видів утримань (про утримання сум, зайво виплачених внаслідок помилок в розрахунках, про погашення невитраченого та своєчасно не повернутого авансу, інші);

- Виконавчі документи (на утримання аліментів та інші). На рахунках бухгалтерського обліку нарахованої суми утриманих податків, зборів, платежів за виконавчими документами та інших відрахувань відображається за дебетом рахунка 66 "Розрахунки з оплати праці".

Аналітичний облік ведеться за кожним працівником та видами утримань. В той же час роботодавець повинен робити нарахування на фонд оплати

праці, які складають суму від 36,76% до 49,7%, в залежності від класу професійного ризику виробництва (п.5 ст.8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» №2464-VI від 08.07.2010).

Відповідно до пункту 1 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі — Закон), який набрав чинності з 01.01.2011 р., платниками єдиного

внеску є підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, та фізичні особи — підприємці, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою — підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію її як підприємця).

Базою для нарахування єдиного внеску для підприємств, установ та організацій, інших юридичних осіб, утворених відповідно до законодавства України незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб, відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону є сума нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Розміри єдиного внеску визначені частинами п’ятою — чотирнадцятою статті 8 Закону.

Згідно з частиною другою статті 9 Закону обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Якщо особа реалізує свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, установах, організаціях чи у фізичних осіб — підприємців, вона є застрахованою особою, а кожний із цих роботодавців є платником єдиного внеску, який зобов’язаний нараховувати його на суму заробітної плати, нараховану ним у межах максимальної величини, встановленої законодавством, тобто кожним роботодавцем окремо.

Якщо особа виконує роботу або надає послуги за цивільно-правовим договором, який укладено з підприємством за основним місцем роботи особи, то максимальна величина бази нарахування єдиного внеску таким роботодавцем визначається з урахуванням заробітної плати та винагороди за договором, які нараховані працівнику.

Якщо нарахування фонду оплати праці здійснюються за попередній період, зокрема, у зв’язку з уточненням кількості відпрацьованого часу, виявленням помилок, вони відображаються у фонді оплати праці того місяця, у якому були здійснені нарахування.

Обчислення територіальними органами Пенсійного фонду сум єдиного внеску за минулі періоди провадиться виходячи з розміру єдиного внеску, що діяв на день нарахування (обчислення, визначення) заробітної плати

(доходу), на яку відповідно до цього Закону нараховуються єдиний внесок (частина четверта статті 9 Закону).

Порядок нарахування та сплати єдиного внеску визначений Iнструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, яка затверджена постановою правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010 р. №21-5 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 27 жовтня 2010 року за №994/18289 (далі — Iнструкція).

Згідно з підпунктом 4.3.2 Iнструкції застосування максимальної величини при нарахуванні єдиного внеску на суми допомоги по тимчасовій непрацездатності, оплати щорічної відпустки, період яких більше одного місяця, здійснюється окремо за кожний місяць.

5.5. Організація обліку доходів і результатів діяльності

5.5.1. Визнання, класифікація та оцінка доходів

Основними нормативними документами, що визначають методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та фінансові результати, а також порядок їх розкриття у фінансовій звітності є П(С)БО15 «Дохід» та П(С)БО 3 «Звіт про фінансові результати».

Норми цих стандартів застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами не залежно від форм власності (крім бюджетних та банківських установ).

Основним внутрішнім нормативним документом, який визначає порядок організації і конкретну методологію відображення в обліку та звітності доходів і фінансових результатів є наказ про облікову політику підприємства. У наказі в обов’язковому порядку має бути розділ про облік доходів і результатів діяльності, в якому зазначаються основні принципи їх організації на підприємстві.

Основними завданнями організація обліку доходів і результатів діяльності підприємства є:

- забезпечення правильного визначення та достовірної оцінки доходів підприємства;

- забезпечення правильного і повного документального оформлення і своєчасного відображення в регістрах обліку доходів та результатів діяльності;

- забезпечення контролю за виконанням договорів на реалізацію продукції; - забезпечення контролю за правильним визначенням фінансового результату від звичайної діяльності з метою оподаткування;

- забезпечення своєчасного одержання достовірної інформації про фінансові результати підприємства;

- забезпечення контролю за рухом та наявністю прибутку на підприємстві;

- узагальнення інформації про наявність та рух нерозподіленого прибутку (непокритих збитків) підприємства.

Дохід є збільшенням економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов’язань, яке призводить до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників).

Доходи включаються до складу об’єктів облікового процесу за принципами нарахування та відповідності.

Принцип нарахування передбачає відображення в обліку доходів і витрат на момент їх виникнення, незалежно віддати надходження або сплати грошових коштів.

Принцип відповідності передбачає визначення фінансового результату шляхом порівняння доходів звітного періоду з витратами цього ж періоду, понесеними для отримання цих доходів.

Дохід визнається, якщо існує ймовірність збільшення майбутніх економічних вигод у вигляді збільшення активу або зменшення зобов’язань та коли оцінка доходу може бути достовірно визначена. Разом з тим. Окремі види доходу мають певні особливості визнання.

Дохід відображається в бухгалтерському обліку в сумі справедливої вартості активів, що отримані або підлягають отриманню.

У бухгалтерському обліку визнані доходи класифікують за такими групами:

- дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); - інші операційні доходи;

- фінансові доходи; - інші доходи;

- надзвичайні доходи.

Склад доходів, що відносяться до відповідної групи, встановлено П(С)БО 3 «Звіт про фінансові результати» і відображено в таблиці 5.5.

Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) включає фінансовий результат від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), одержання якого є метою створення даного підприємства, а для установ і організацій, які не знаходяться на господарському розрахунку і одержують доходи від господарської та іншої комерційної діяльності, - суму перевищення доходів над витратами, здійсненими для отримання таких доходів.

Фінансовий результат визначається як різниця між сумою виручки від реалізації і одержаними на державне регулювання цін коштами та сумою витрат на виробництво реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), комерційних витрат,податку на додану вартість,акцизного збору та інших непрямих податків.

Не визнаються доходами такі надходження від інших осіб:

- сума податку на додану вартість, акцизів, інших податків і обов’язкових платежів, що підлягають перерахуванню до бюджету й позабюджетних фондів;

- сума надходжень за договором комісії;

- сума авансу в рахунок оплати продукції (товарів, робіт, послуг);

- сума завдатку під заставу або в погашення позики, якщо це передбачено відповідним договором;

- надходження, що належать іншим особам;

- надходження від первинного розміщення цінних паперів.

Таблиця 5.5 Класифікація доходів за видами діяльності

Дохідне визнається також у випадку здійснення обміну продукцією (товарами, роботами, послугами та іншими активами), які є подібними за призначенням та мають однакову справедливу вартість.

Для накопичення інформації про доходи від операційної, інвестиційної і фінансової діяльності підприємства призначені рахунки класу 7 «Доходи і результати діяльності», на яких, крім рахунка 76 «Страхові платежі», протягом звітного року за кредитом відображається сума загального доходу разом з сумою непрямих податків, зборів (обов’язкових платежів), що включені до ціни продажу, за дебетом – щомісячне відображення належної суми непрямих податків,зборів (обов’язкових платежів). Щорічне або щомісячне віднесення суми чистого доходу на рахунок 79 «Фінансові результати».

Для узагальнення інформації про доходи від операційної, інвестиційної і фінансової діяльності підприємства та фінансові результати підприємства від звичайної діяльності та надзвичайних подій призначено журнал 6, у якому

накопичуються обороти за рахунками 80-76 та 79. при спрощеній формі бухгалтерського обліку доходи відображають у розділі III Відомості 5-м.

5.5.2. Особливості організації обліку доходів діяльності

Читайте також:

1. А. Розрахунки з використанням дистанційного банкінгу.
2. Автоматизовані форми та системи обліку.
3. Альтернативна вартість та її використання у проектному аналізі
4. Аналіз використання капіталу.
5. Аналіз використання матеріальних ресурсів
6. Аналіз використання матеріальних ресурсів.
7. Аналіз використання обладнання.
8. Аналіз використання прибутку та резервів його зростання
9. Аналіз використання робочого часу на підприємстві
10. Аналіз використання фонду робочого часу.
11. Аналіз ефективності використання каналів розподілу
12. Аналіз ефективності використання оборотних активів

Переглядів: 1071