Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник






Життя Франка - невсипуща праця і боротьба.

27 серпня 1856 р. в селі Нагуєвичі на Галичині, що увіходила до Австро-Угорської імперії (тепер село Івана Франка Львівської області), в сім'ї сільського коваля народився Іван Якович Франко.

1875 р- по закінченні Дрогобицької гімназії вступає на філософсь­кий факультет Львівського університету.

1876 р. - перша збірка "Баляди і роскази".

1877 р. - перший арешт, "страшна і тяжка проба", у в'язниці написані чисельні твори, серед яких "Товаришам із тюрми", "Каменярі".

1878 р. - разом з М. Павликом засновує журнал "Громадський друг" (далі "Дзвін", "Молот") -перше революційно-демократичневидання в Україні.

1880 р. - другий арешт (за гратами створено цикл "Думи пролетарія", вірш "На суді" та ін.)

1885 р. ~ вперше відвідує Київ.

1887 р. - збірка "З вершин і низин".

1889 р. ~ третій арешт.-

1896 р. - відзначення 25-річного ювілею літературної і громадськ діяльності.

1905 р. - поема "Мойсей". '

1913 р. - відзначення 40-річчя літературної і громадської діяль­ності.

27 травня 1916 р. великий Каменяр помер уЛьвові. Похований наЛичаківському цвинтарі.

2. Збірка "З вершин і низин" (1887р., друге видння 1893р.) -

найвизначніше явище української поезії післяШевченкового"Кобзаря".

а)Програмна поезія "Гімн" ("Вічний революціонер"). Цевершина політичної лірики І. Франка - поета боротьби.Покладений на музику Миколою Лисенком 1905 р., став відомоюпіснею. Темапоезії - вічна боротьба народних мас за кращу долю:

Хоч від тисяч літ родився, Та аж вчора розповився І о власній силі йде. І простується, міцніє...

Поетизація нескореного революційного духу, чий голос

...чути скрізь:

По курних хатах мужицьких, По верстатах ремісницьких, По місцях недолі й сліз,

Оптимістична віра в прийдешні часи, одвічний рух народних мас підтримує інтелігенція, разом вони сильніші, і

Вічний революционер -Дух, наука, думка, воля -Не уступить пітьмі поля, Не дасть спутатись тепер, Розвалилась зла руїна, . Покотилася лавина, І де в світі тая сила, Щоб в бігу її спинила, Щоб згасила, мов огень,

Розвидняющийся день? 1 (1880 р.)

б) Цикл "Веснянки" (15 поезій).

- Використання традиційної форми народнопоетичнихпісень про весну як пору оновлення, цвітіння природи.

- Образна аналогія між оновленням природних сил і пробуджен­ням суспільної свідомості, потяг до іншого життя.

- Використання народнопоетичного паралелізму увеснянці"Гримить" (всього 2 строфи). Перша змальовуєкартину весняногопередгроззя. Яскраві епітети, метафористворюють піднесену,схвильовану тональність.

Гримить! Благодатна пора наступає, Природу розкішная дрож пронимає, Жде спрагла земля плодотворноїзливи,І вітер над нею гуляє бурхливий, І з заходу темная хмара летить -

Гримить!

У другій строфі говориться про передгроззя, що охоплює людське суспільство. Тут панує вже зовсім інша - рішуча й вольова - інтонація, що передає впевненість поета у найблжчих змінах у людському суспільстві.

Гримить! Тайна дрож пронимає народи, -Мабуть, благодатная хвиля надходить...

Мільйони чекають щасливої зміни, Ті хмари - плідної будущини тіни, Що людськість, мов красна весна, обновить...

Гримить! (1880 р.)

Алітерація "р" породжує звуковийобраз грому.

- Молитва до рідної землі, щоб дала сили, наснаги "правді . служити, неправду палити" (поезія "Земле, моя всеплодющая мати..."). Саме вона, матір-земля, яка все породила, може дати потугу і ліричному герою поезії, і самому автору, то ж до неї він звертається зі словом-проханням, словом-закликом.

Земле, моя всеплодющая мати, Сили, що в твоїй живеглибині,Краплю, щоб в бою сильнішестояти,Дай і мені! . '

Чотири визначні чесноти, які, на думку поета, мають стати стрижнем його земного буття, просить ліричний герой у матері-землі: отже, сили, "щоб в бою сильшіше стояти"; "чисту любов" до людей; "огню, щоб ним слово налити"; наснагу до праці - "дай працювать, працювать, працювати, В праці сконать!" Це молитва української душі. В ній відбиті вагоміші риси нашої ментальності:

волелюбність, емоційність, віра в магію слова, працезадтність - вони становлять силу нації. Коли б українці частіше перечитували і вдумувались у ці Франкові рядки, то питання про чин, про концентрацію сили і волі, про їх спрямування не було б таким болісним для наших людей, а отже й усієї нації. Короткий, рубаний четвертий рядок кожної строфи надає думці особливої енергійності, активності.

- Оптимістичний настрій у веснянці"Гріє сонечко", грома­дянська трансформація образів орача й сівача.

в)Патріотичний цикл "Україна". Великийпоет обстоює право рідного народу на незалежність і соборність, на власну державність.

- "Скрізь і завжди у мене була одна провідна думка - служити інтересам мого рідного народу та загальнолюдським поступовим гуманним ідеям. Тим двом провідним зорям я, здається, не споневірився досі ніколи і не споневірюся до кінця мого життя". Іван Франка, 1914р.

Це твердження з великою емоційною силою втілене в чудовій поезії "Моя любов", що стала осердям циклу. На початку вірша поет (а в цій поезії іпостась автора і ліричного героя явно злилися) малює привабливий образ своєї великої любові.

Вона так гарна, сяє так Святою, чистою красою, І на лиці яріє знак Любові, щирості, спокою.

Цей портрет нагадує читачеві сяючий і лагідний абрис обличчя •< і постави Божої матері, стільки в ньому краси і доброти, внутріш-j нього благородства.

Вона так гарна, а проте Так нещаслива, стільки лиха Знесла, що квилить лихо те В й кождіській пісні стиха.

Шлях життя героїні цього вірша так само стражденний, як і шлях її небесної захисниці. Він позначений муками і боріннями, в її піснях "квилить лихо", пережите на тих шляхах.

Так, це образ України - лагідної, оповитої красою і щирістю, водночас - нещасливої і стражденної.

її пізнавши, чи ж я міг Не полюбить її сердечно, Не відректися власних втіх, Щоб їй віддатись доконечно?

Це не стільки риторична фігура, як щирий вияв того, що діється! в поетовій душі. Народжений в українському селі, спізнавши красу" творчого генія свого народу і нещасливу дорогу його історії, з' юнацьких літ - пори кохання - полюбив поет свою єдину, Богом дану Батьківщину. Що б не траплялося з ним у житті, горе й терпіння (самих тільки арештів цілих три пережив Іван Франко), він ніколи не забував своєї найпершої юнацької любові-обов'язку.

А полюбивши, чи ж би міг Я божую її подобу Згубити з серця мимо всіх Терпінь і горя аж до гробу?

І хоча поет бачив довкола, які нещасливі й бідні інші народи,' котрі теж "ллють свій піт і кров" і котрих теж "гнетуть окови", він співчував їм саме в ім'я своєї найбільшої любові.

Ні, хто не любить всіх братів, Як сонце Боже, всіх зарівно, Той щиро полюбить не вмів Тебе, коханая Вкраїно!

- Заклик звільнитись від ганебного рабства й прислужництва царській Росії та Австро-У горській імперії в поезії "Не пора..", що "стає згодом національним гімном галицьких українців". А. Крушель-ницький. Цей визначний твір має відбиток того грунту, на якому створений: галицька інтелігенція кінця минулого століття поділялася на "москвофілів", що бажали слугувати російському царатові, та "народовців", котрі орієнтувались на Відень і Варшаву. Франко засвідчив, що почався новий етап національно-визвольного руху, коли на політичну арену вийшла нова, молода генерація, яка хоче жити і працювати задля рідної землі, задля України.

Не пора, не пора, не пора Москалеві й ляхові служить! Довершилась України кривда стара -Нам пора для України жить!

д) "Кривда стара" - то криваві сторіччя, упродовж яких Україна була роздерта між двома імперіями і їй, цій кривді, приходить край. Досить "за невігласків лить свою кров", кров козаків, вояків-українців, за інтереси корон, що обдирають "наш люд". Національне усвідомити себе як єдиний народ, згуртуватись, дійти національної згоди, до якої кликав ще Тарас Шевченко у своєму "Посланії" ("Обніміться, брати мої..."), обстоювати Україну як єдину соборну державу - от ідеал нового покоління.

Не пора, не пора, не пора В рідну хату вносити роздор! Хай пропаде незгоди проклятамара!Під Украйни єднайтесь прапор!

Вірш написано відвертими гаслами, закликами. Доба початку XX ст. - час національного піднесення в Україні - вимагала саме такої форми висловлення - енергійної й економної на слово, яка б сконцентрувала найважливіші засади творення своєї держави.

У четвертій строфі Франко розкриває зміст попередньої анафори "Не пора, не пора, не пора", перегукуючись із рефреном гімну "Ще не вмерла Україна".

Бо пора се великая єсть:

У завзятій, важкій бротьбі

Ми поляжем, щоб волю, іславу, і честь,

Рідний краю, здобути тобі!

Годі шукати цю поезію у радянських виданнях творів Каменяра, її немає навіть у його 50-томнику. "Такого сильного, могутнього революційного слова, сповненого віри у визволення народу, такого

відчайдушного заклику до боротьби за його святі ідеали українська поезія до Франка не знала". (Журн. "Тернопіль". - 1992 - № 1.).

Музику до поезії створили композитор Денис Січинський, чия мелодія набула великої популярності, й український історик і композитор Микола Аркас.

- "Розвивайся ти, високий дубе" - вірш, витриманий у народно­поетичній традиції, виражає ідею національно-визвольного руху. Образ високого дуба - це символічне уособлення народу, його могутніх сил, здатних розірвати віковічні пута.

Розвивайся ти, високий дубе, Весна красна буде! Розпадуться пута віковії, Прокинуться люде. Розпадуться путавіковії,Тяжкії кайдани,

Непобіджена злимиворогамиУкраїна встане.

Продовження Шевченківських мотивівв образі матері-України, її монолозі. Слова матері звенені до дітейз проханням захистити її гідність, змінити лад у власній хаті.

Пора, діти, добра поглядіти Для власної хати, Щоб ґаздою, не слугою Перед світом стати.

г) Революційна символіка в збірці "З вершин і низин".

- Монументальні каменярі - символічні образи революціонерів, скала - символ реакції, гніту; твердий гостинець (шлях) - дорога в майбутнє (поезія "Каменярі").

- Беркут - символ хижої монархічної влади: "Я не люблю тебе, ненавиджу, беркуте... ненавиджу за теє, що ти цар" (поезія "Беркут").

- Вільний, власний лан - символ трудового щасливого май­буття: "І в власнім краю сам свій пан" - символ незалежностітасамостійності (вірш "Наймит").

д)Поезія "Товаришам із тюрми", яка не ввійшладо збірки, -це величний і запалюючий марш-заклик, що перегукується з "Інтер­націоналом" Ежена Потьє.

Наша ціль - людське щастя і воля, Розум владний без віри основ І братерство велике, всесвітнє, Вільна праця і вільна любов!

3. "Лірична драма" "Зів'яле листя" (1896 p., друге видання 1911 p.) .складається з трьох "жмутків" {розділів).

а)"Зів'яле листя" - не просто кілька "жмутків" ліричних зізнань, а й лірична драма в усіх розуміннях цього слова, драма самого Франка, а не "ліричного героя", як це намагався автор довести, випускаючи перше видання книжки". Максим Рильський. Основою до створення цих поезій стало нещасливе, неподілене кохання поета до Целіни Зигмунтовської, почуття, яке принесло йому велику радість і спопеляючі страждання.

- Темп збірки - муки розбитого серця, опромінені злеліяним у душі образом коханої.

"Це такі легкі, ніжні вірші, з такою широкою гамою чувства і розуміння душі людської, що, читаючи їх, не знаєш, кому оддати перевагу: чи поетові боротьби, чи поетові-лірикові, співцеві кохання і настроїв". Михайло Коцюбинський.

- Монолог-сповідь зболеної душі - поезія "Чого являєшся мені у сні...": обличчя коханої, її постава, рухи, хода. Однак художні засоби: епітети, порівняння - мають подвійне значення, вони малюють чудову жіночу вроду і водночас передають крижаний холод у ставленні до ліричного героя, "Чому уста твої німі", очі - "немов криниці дно студене",серце закоханого, "неначе перла у болоті, марніє" і т.д.

Поезія сповнена великого самозреченого почуття: "Являйся, зіронько, мені хоч в сні!"

б) Більшість поезій другого "жмутку" витримана в дусі народної творчості.

- Народнопоетична символіка в поезії "Червона калино, чого в лузі гнешся...": червона калина - молода, вродлива дівчина, дуб -могутній, дужий юнак, у вірші йдеться про складне становище жінки в Галичині, ззамкнсної у межах своєї родини, свого "лугу":

Та ти ж мене, дубе, отінив як хмара, Отінив, як хмара...

- Стиль народної пісні в поезії "Ой ти, дівчино, з горіха зерня...":

поезія побудована на протиставленні краси дівчини і її погорди до закоханого. Дівчина гарна, як "з горіха зерня", та серце в неї "колюче терня", її уста "тиха молитва", а слово - "гостре, як бритва"; її усміх - то "скрута" для юнака, "буря люта". У вірші багато пестливих форм: серденько, устонька, весь він перейнятий збен­теженням закоханої душі, яка ще надіється на взаємність. Покла­дений на музику композитором А. Кос-Анатольським.

4. Збірка "Мій Ізмарагд" (1898 p., перевидана 1911 p. під назвою "Давнє й нове").

а)Назва збірки - то запозичення з давньоруської літератури, яку вивчав Іван Франко. "Ізмарагд" - це збірник статей, повчань, притч, легенд. Франко переосмислив факти давньоруської літера­тури, надав- ЇМ нового, сучасного звучання. А до слова "Ізмарагд" додав епітет "мій".

б) Поетичне кредо Івана Франка, висловлене в поезії "Дека^ дент".

- Полемічне спрямування вірша: критик Василь Щурат за викінчену художню довершеність назвав збірку "Зів'яле листя" проявом декадентства, і обурений Франко (бо для декадентства характерні занепад, крайній індивідуалізм, історична безперспек­тивність при високій художній цінності творів поетів-декадентів) дав йому віршовану відповідь. Автор наголошує на своєму кревному зв'язку з життям, з його боротьбою:

Я не люблю безпредметно тужити, Ні шуму в власних слухати вухах;

Поки живий, я хочу справді жити, А боротьби життя мені не страх.

- Тричі вживається риторичне запитання, кожного разу підсилюючись:

- Я декадент?

- Який я декадент?

- Який же я у біса декадент?

- Поет проголошує самовизначення, і воно звучить гідно і гордо:

Я син народа, Що вгору йде, хоч був запертий в льох. Мій поклик: праця, щастя і свобода, Я є мужик, пролог не епілог.

- В цій поезії Франко висловлює оптимістичний погляд на життя і його розвиток на відміну від декадентської зневіри.

в) Вірш "Сідоглавому" - палка відповідь тим, хто звинуватив І. Франка у тому, що йому бракує почуття патріотизму.

- Засоби сарказму при змалюванні "патріотизму" своїх опо­нентів:

Ти, брате, любиш Русь, Як хліб і кусень сала,

Як дім, воли, корови,

Ти любиш в ній князів, Гетьмання, панування...

- Утвердження активної дійової любові до Русі-України, спрямованої змінити злиденне життя її народу:

Я ж гавкаю раз в раз, Щоби вона не спала...

Мене ж болить її Відвічнеє стврждання.

Я ж не люблю її З надмірної любови.

"У Франковому патріотизмі немає місця особистій користі, а також багатьом "ідеалізаціям" традицій, що Втратили значення і що їх Франко називає "празничною одежиною" Франкова любов до рідного народу загальнолюдська своїм змістом, пов'язана з безнастан­ною працею, "кривавою в серці раною", що завжди болить і весьчасзмушує його думати про добро народу", Симон Петлюра.

5. Вершина поезії Івана Франка - поема "Мойсей" (1905р.).

Франкові належить близько ЗО ліро-епічних поем - філо­софських, історичних, сатиричних, Серед них "Панські жарти" (1887 р.), "Лис Микита" (1890 р.), "Пригоди Дон-Кіхота" (1891 р.), "Похорон" (1897 р.), "Іван Вишенський" (1900 р.). Кращою з цього жанру вважається поема "Мойсей"

а) Пролог до поеми "Мойсей".

- Франко показує, що, обравши біблійнийсюжет, він має наувазі, безумовно, свою сучасність.

- Висловлює свій погляд на історичну долю українського народу, якому й присвячує твір.

Народе мій, замучений, розбитий, Мов паралітик той на роздорожжу, ' Людським презирством, ніби струпомвкритий!Твоїм будущим душу я тривожу...

- Поет стверджує віру у сили народу і його історичну перспек­тиву:

Та прийде час, і ти огнистим видом Засяєш у народів вольнім колі, Труснеш Кавказ, впережешся Бескидом,

123.

Покотиш Чорним морем гомінволіІ глянеш, як хазяїн домовитий, По своїй хаті і по своїм полі.

"І звідси, з прологу поеми його голоссягає вершин, незнанихвід часів Шевченка. Він показує візію змученого народу, паралітика на роздоріжжі, що, проте, призначений повстати силою свого Духа і стати господарем України, землі від Карпат по Кавказ і зайняти належне місце в колі інших народів.

Моисей у Франковій поемі завіщає своєму народові "печать Духа", що має завдання вести його почерез століття. В українському житті печать Франкової духовної сили є величезною творчою потугою, що порушує маси і спонукає їхдо нових жертв, з візією Обіцяної Країни..." Святослав Гординський.

6) Біблійнепершоджерело поеми. В основі твору лежить біблійна'розповідь про давньоєврейського пророка Мойсея, який говорив з Богом і за його велінням вивів давньоєврейський народ з єгипетської неволі. Сорок років блукали євреї під проводом Мойсея пустелею, аби дістатись землі обітованої. Проти нього почалася смута, втомлені люди, підбурювані Датоном і Авіроном, проганяють його. Змучений Мойсей сумнівається, чи правильно він вів свій народ. Знесилений фізично й духовно, Мойсей помирає неподалік Палестини. На чолі народу стає новий ватажок - Єгошуа. Смерть Мойсея стала стимулом, який надав нових сил людям, що не лише змели зі своєї дороги лжепророків, а й продовжили шлях далі - до оновлення і соціальних змін.

в) "В "Мойсеї" нас цікавить не так тема (герой і юрба, Мойсей і старозаповітний Ізраїль, Франко і галицька інтелігенція), як спроба поетова підвести підсумки своєї творчості, сказати своє оснаннє слово, вкоронувати своє життьове мандрівництво. Отже, ліквідація Азазеля, духа сумніву і зневіри". Микола Зеров.

На цей прихований, але істинний зміст поеми: підбиття підсумків свого життя, подолання сумнівів, чи правильно він пройшов його, чи правильно вчинив, віддавши горіння душі і титанічну працю на благо народу, котре прийде невідомо коли, -вказували чисельні цінителі цього видатного утвору.

- "Народ, що породив висловника своїх думок і настроїв, чи поета, чи діяча на громадській ниві, наділяє його рисами свого я". І ця спадщина, яку передав народ своєму синові, яскраво виявля­ється особливо в дні терпінь ("дні проби і міри") або, навпаки, в моменти напруження і злетів народних сил. Франко чудово висловив цю думку в одному з найдосконаліших своїх творів - поемі "Мойсей", що замикає коло його творчості. Характеризуючи героя

цієї поеми, котрий, майже досягнувши мети свого важкого життя, вже стоїть "на краю могили", поет говорить про нього.

Все, що мав у житті, він віддав

Для одної ідеї,

І горів, і яснів, і страждав,

І трудився для неї.

Із неволі в Міцраїм свійлюд

Вирвав він, наче буря,

І на волю провадив рабів

Із тіснин передмур'я.

Як душа їх душі, підіймавсь

Він тоді миогі рази

До найвищих піднебнихвисот

І відхнення, й екстази.

І на хвилях бурхливих їх душ

У дні проби і міри

Попадав він із ними не раз

У безодню зневіри.

Симон Петлюра.


Читайте також:

  1. V здатність до встановлення та підтримки гарних особистих стосунків і веденню етичного способу життя.
  2. А. 5-7 день життя.
  3. Авілум – “син чоловіка” – повноправна людина, охороні його життя, здоров’я, захисту його майнових інтересів присвячена значна частина законника.
  4. Австрії: мистецтво повсякденного життя.
  5. Аграрні проблеми в працях письменників аграрників.
  6. Адаптації до паразитичного способу життя
  7. Анамнез життя
  8. Архітектурно- планувальні заходи по поліпшенню стану міського середовища .Аналіз циклу життя споруди
  9. Бізнес – це тяжка праця.
  10. Біохімічна гіпотеза виникнення життя.
  11. Блок 5. Доходи та рівень життя населення.
  12. Братства,їх роль в активізації культурного життя 16-17ст.




Переглядів: 801

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Ліричні твори Л. Глібова. | Протилежність, контраст - основний принцип композиції.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.007 сек.