МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||
Обладнання, що використовується для гальванопокриттів1) Гальванічні ванни стаціонарні – зі стаціонарних ванн набираються автоматичні гальванічні лінії, які можуть містити 20 і більше ванн. Причому керування такими лініями здійснюється обчислювальною машиною, ця машина керує відразу декількома лініями (цинкувальна, хромувальна, нікелювальна тощо). Машина контролює всі режими: t° та концентрацію розчинів, час перебування у кожній ванні та автоматичний перенос з однієї ванни в іншу. 2) Ванни дзвонового типу – використовуються для покриття дрібних деталей. Використовуються електроліти двох типів: кислі (на основі кислот та кислих солей) та ціанисті солі синильної кислоти. Найбільш розповсюджені гальванопокриття: цинкування, хромування, нікелювання, міднення, сріблення. Позначення покриттів здійснюється у кресленнях згідно з ГОСТ 9791-71 та ГОСТ 2.310-68 (спосіб нанесення матеріалу та його товщина). Наприклад: Ц12М – покриття цинкове товщиною 12 мікрон, матове. Хим.Н1Б – покриття хімічне нікелювання товщиною 1 мікрон, блискуче. 1.4. Лакофарбові покриття. ГОСТ 9894-61 Використовуються як з декоративною метою, так і для боротьби з корозією та електроізоляційні. Матеріали: 1) лаки – колоїдні розчини плівкоутворюючих речовин в летючих розчинниках; 2) емалі – це лаки з введеними в них мінеральними речовинами, що утворюють порошок. Емалі та лаки бувають масляні, масляно-смоляні та слюдяні. За зовнішнім виглядом лакофарбові покриття поділяються на 4 категорії: I клас – високоякісні П клас – нормальні Ш клас – захисні IV клас – без декоративної відділки Технологія лакофарбових покриттів 1) Підготовка поверхні: – механічна (піскоструминнаабо дрібеструминна, крацевання, шліфування); – хімічна (обезжирювання, травлення). 2) Ґрунтування –перший шар лакофарбового покриття, який повинен забезпечити надійне зціплення покриття з металом. Ґрунт наноситься фарборозпилювачами, товщина шару в межах 20 мікрон. 3) Шпатлювання. Шпатльовка – густа фарбова маса, що складається з пігментів та наповнювачів, затертих на плівкоутворюючій основі. Товщина шпатльовки – десяті долі мм. Шпатльовка використовується для вирівнювання поверхні. Наноситься вона у 2-3 етапи з послідуючим після кожного етапу сушенням та зашкурюванням. 4) Нанесення шару покриття. Способи нанесення: – кистьова фарба –в одиничному та дрібносерійному виробництві при нанесені лаків та емалей, що повільно засихають; – зануряння та занурення –використовується для деталей обтічної форми та простої конструкції; – накатка –для декоративної відділки поверхні з метою відтворення дорогоцінних порід дерева; – фарбування розпиленням –проводиться для покриття кожухів приладів, лицевих панелей. Недолік – втрата фарби від 40 до 70%. – фарбування в електростатичному полі –втрати фарби 5-10%. 5) Сушення –для прискорення використовуються спеціальні методи: а) конвекційна: – з природною циркуляцією повітря; – зі штучною цирк уляцією повітря. б) терморадіаційна – сушення ІЧ-променнями ; в) сушення струмами ВЧ . 6) Контроль якості покриття. – контроль зовнішнім оглядом на відсутність непокритих місць, на наявність здуттів, відшарувань ; – перевірка якості покриття : товщини шару (методом каплі, струминним методом, електромагнітним або радіоактивним методами). – перевірка на пористість покриття за допомогою спеціальних розчинів, що наносяться на поверхню, і за інтенсивністю забарвлення визначають дуже пористе покриття чи ні. Тема 2. ТЕХНОЛОГІЯ ВИГОТОВЛЕННЯ ДЕТАЛЕЙ З ПЛАСТМАС 2.1. Класифікація пластичних мас. В залежності від хім. складу сполучної речовини розрізняють наступні групи пластмас: 1) пластмаси на основі штучних смол, отриманих ланцюговою полімеризацією (полівінілові смоли, полістироли, поліетилени); 2) пластмаси на основі штучних смол, отриманих конденсацією; 3) пластмаси на основі ефірів целюлози. В залежності від поведінки сполучної речовини при нагріві в процесі формування пластмаси поділяються на термореактивні і термопластичні. Термореактивні – пластмаси, смоли які володіють властивістю при дії на них тепла та тиску розм’якшуватись, заповнювати форми та переходи у неплавкий отверділий стан, зберігаючи надані їм форми тривалий час. Термореактивні пластмаси не підлягають вторинній переробці. До такого типу належать: фенопласти, амінопласти, меламінопласти та кремнійорганічні смоли. Термопластичні пластмаси – при дії на них тепла становляться плавкими, заповнюють форми та зберігають надану їм форму та розміри тільки лише у охолодженому стані. Вони оборотні і можуть неодноразово перероблятися. До термопластів відносять полістирол, полі акрилати, полі етилени, полі хлорвініл, поліаміди. Читайте також:
|
||||||||
|