• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Обладнання, що використовується для гальванопокриттів

1) Гальванічні ванни стаціонарні – зі стаціонарних ванн набираються автоматичні гальванічні лінії, які можуть містити 20 і більше ванн. Причому керування такими лініями здійснюється обчислювальною машиною, ця машина керує відразу декількома лініями (цинкувальна, хромувальна, нікелювальна тощо). Машина контролює всі режими: t° та концентрацію розчинів, час перебування у кожній ванні та автоматичний перенос з однієї ванни в іншу.

2) Ванни дзвонового типу – використовуються для покриття дрібних деталей. Використовуються електроліти двох типів: кислі (на основі кислот та кислих солей) та ціанисті солі синильної кислоти.

Найбільш розповсюджені гальванопокриття: цинкування, хромування, нікелювання, міднення, сріблення.

Позначення покриттів здійснюється у кресленнях згідно з ГОСТ 9791-71 та ГОСТ 2.310-68 (спосіб нанесення матеріалу та його товщина). Наприклад:

Ц12М – покриття цинкове товщиною 12 мікрон, матове.

Хим.Н1Б – покриття хімічне нікелювання товщиною 1 мікрон, блискуче.

1.4. Лакофарбові покриття. ГОСТ 9894-61

Використовуються як з декоративною метою, так і для боротьби з корозією та електроізоляційні.

Матеріали:

1) лаки – колоїдні розчини плівкоутворюючих речовин в летючих розчинниках;

2) емалі – це лаки з введеними в них мінеральними речовинами, що утворюють порошок.

Емалі та лаки бувають масляні, масляно-смоляні та слюдяні.

За зовнішнім виглядом лакофарбові покриття поділяються на 4 категорії:

I клас – високоякісні

П клас – нормальні

Ш клас – захисні

IV клас – без декоративної відділки

Технологія лакофарбових покриттів

1) Підготовка поверхні:

– механічна (піскоструминнаабо дрібеструминна, крацевання, шліфування);

– хімічна (обезжирювання, травлення).

2) Ґрунтування –перший шар лакофарбового покриття, який повинен забезпечити надійне зціплення покриття з металом. Ґрунт наноситься фарборозпилювачами, товщина шару в межах 20 мікрон.

3) Шпатлювання.

Шпатльовка – густа фарбова маса, що складається з пігментів та наповнювачів, затертих на плівкоутворюючій основі. Товщина шпатльовки – десяті долі мм. Шпатльовка використовується для вирівнювання поверхні. Наноситься вона у 2-3 етапи з послідуючим після кожного етапу сушенням та зашкурюванням.

4) Нанесення шару покриття.

Способи нанесення:

– кистьова фарба –в одиничному та дрібносерійному виробництві при нанесені лаків та емалей, що повільно засихають;

– зануряння та занурення –використовується для деталей обтічної форми та простої конструкції;

– накатка –для декоративної відділки поверхні з метою відтворення дорогоцінних порід дерева;

– фарбування розпиленням –проводиться для покриття кожухів приладів, лицевих панелей. Недолік – втрата фарби від 40 до 70%.

– фарбування в електростатичному полі –втрати фарби 5-10%.

5) Сушення –для прискорення використовуються спеціальні методи:

а) конвекційна:

– з природною циркуляцією повітря;

– зі штучною цирк уляцією повітря.

б) терморадіаційна – сушення ІЧ-променнями ;

в) сушення струмами ВЧ .

6) Контроль якості покриття.

– контроль зовнішнім оглядом на відсутність непокритих місць, на наявність здуттів, відшарувань ;

– перевірка якості покриття : товщини шару (методом каплі, струминним методом, електромагнітним або радіоактивним методами).

– перевірка на пористість покриття за допомогою спеціальних розчинів, що наносяться на поверхню, і за інтенсивністю забарвлення визначають дуже пористе покриття чи ні.

Тема 2. ТЕХНОЛОГІЯ ВИГОТОВЛЕННЯ ДЕТАЛЕЙ З ПЛАСТМАС

2.1. Класифікація пластичних мас.

В залежності від хім. складу сполучної речовини розрізняють наступні групи пластмас:

1) пластмаси на основі штучних смол, отриманих ланцюговою полімеризацією (полівінілові смоли, полістироли, поліетилени);

2) пластмаси на основі штучних смол, отриманих конденсацією;

3) пластмаси на основі ефірів целюлози.

В залежності від поведінки сполучної речовини при нагріві в процесі формування пластмаси поділяються на термореактивні і термопластичні.

Термореактивні – пластмаси, смоли які володіють властивістю при дії на них тепла та тиску розм’якшуватись, заповнювати форми та переходи у неплавкий отверділий стан, зберігаючи надані їм форми тривалий час. Термореактивні пластмаси не підлягають вторинній переробці. До такого типу належать: фенопласти, амінопласти, меламінопласти та кремнійорганічні смоли.

Термопластичні пластмаси – при дії на них тепла становляться плавкими, заповнюють форми та зберігають надану їм форму та розміри тільки лише у охолодженому стані. Вони оборотні і можуть неодноразово перероблятися. До термопластів відносять полістирол, полі акрилати, полі етилени, полі хлорвініл, поліаміди.

Читайте також:

1. Випробувальне обладнання, ЗВТ випробувальної лабораторії та методи випробувань продукції
2. Законодавча і нормативна інформація, що використовується під час контролю і ревізії трудових ресурсів і заробітної плати
3. Залежно від джерел інформації, яка використовується при здійсненні контрольних функцій, внутрішній контроль поділяється на документальний і фактичний.
4. Зауваження. Використовується при аналізі точності й стабільності технологічних процесів, вимірювальних пристроїв, тощо.
5. Навчальне обладнання, ТЗН:мультимедійний проектор, комп’ютер.
6. Найчастіше підхід використовується під час визначення вартості майна, що здатне потенційно приносити прибуток – це
7. Небезпечні зони обладнання, засоби і заходи захисту
8. Перша умова використовується для визначення максимальної чисельності експертної групи
9. ТЕРМІНОЛОГІЯ, ЩО ВИКОРИСТОВУЄТЬСЯ В СИСТЕМАТИЦІ.
10. Товар — це економічне благо (або продукт праці і природи), що задовольняє певну потребу людини і використовується для обміну (купівлі-продажу на ринку).

Переглядів: 941