Кругообігом виробничих фондів називається їх рух, у процесі якого вони проходять три стадії, три форми і в кожній з них виконують відповідну функцію.

Аналіз досвіду роботи процвітаючих підприємств у розвинутих країнах приводить до висновку, що їх стабільно високі результати визначаються забезпеченням взаємодії технологічних, організаційних і соціальних елементів виробництва, яке досягається завдяки реалізації нової концепції розвитку економіки. Основу цієї концепції складає управління, що орієнтовано на людину, на відміну від використовуваних довгий час методів, при яких головними об'єктами управління були комплекси машин і технологічні процеси.

Підприємство є такою формою організації господарства, при якій індивідуальний споживач і виробник взаємодіють за допомогою ринку з метою вирішення трьох основних економічних проблем: що, як і для кого виробляти.

При цьому ніхто з підприємців і організацій свідомо рішенням цієї тріади економічних проблем не зайнятий (кожний вирішує в стихії ринку на індивідуальному рівні). Проблемою є той факт, що послідовність цих питань некоректна, оскільки має бути: для кого, що і як.

Головна задача підприємства – задовольняти в чому-небудь суспільні потреби даного регіону, одержуючи при цьому прибуток, за рахунок якого і задовольняються соціальні і економічні інтереси даного колективу і власника майна підприємства.

Сучасна економічна ситуація загострює проблему пошуку шляхів підвищення стабільності роботи підприємств. Найважливішим стабілізуючим і одночасно маловивченим фактором є створення внутрішньогосподарської (щодо підприємства) інфраструктури, що відповідає сучасним вимогам, які висуваються до умов і характеру праці, взаємозв'язку інтересів окремих працівників і колективів, соціально-психологічної обстановки. Недостатнє приділення уваги цим вимогам як при створенні нових, так і в процесі організації функціонування діючих підприємств призводить до того, що оснащення підприємств високопродуктивним обладнанням часто не дає очікуваної економічної ефективності.

Інтеграція технологічних, організаційних і соціальних процесів досягається шляхом створення внутрішньогосподарської соціальної інфраструктури, основу якої складає набір факторів, що формуються в результаті виконання комплексу соціальних вимог. За своєю економічною природою структура підприємства є складовою частиною виробничих сил суспільства, яка виконує функції забезпечення умов ефективного розвитку даної виробничої системи.

З метою забезпечення ефективного функціонування об'єктивних і суб'єктивних факторів виробництва (способів виробництва і робочої сили) дві складові частини внутрішньогосподарської структури підприємства слід розглядати окремо:

– власне виробничу (покликану забезпечити умови для нормального функціонування об'єктивних факторів);

– соціальну. Остання є частиною засобів виробництва, умов праці і побуту, здатних забезпечити раціональну організацію трудової діяльності, підвищення професійного рівня працівників, охорону і зміцнення їх здоров'я, задоволеність працею і її результатами, можливість працювати з повною віддачею.

Як відомо, в будь-якому процесі виробництва незалежно від його суспільної форми беруть участь матеріальні і соціальні фактори виробництва -– засоби виробництва і робоча сила.

З матеріально-технічної сторони виробничі фонди підприємства характеризуються певною структурою. Так, виробничі фонди поділяються на продуктивні і фонди обігу, на основні і оборотні фонди, на грошову, продуктивну та товарну частини, а основні фонди – на активну і пасивну частини і т.д. Матеріально-технічна структура підприємства різна залежно від галузі, технічного прогресу і є важливим показником розвитку продуктивних сил суспільства.

Соціально-економічна природа підприємства визначається формою власності на виробничі фонди. Власність може бути державною, комунальною, приватною, колективною, змішаною, акціонерною. Виходячи з цього, виробничими фондами слід вважати матеріальні фактори виробництва, які знаходяться у власності або розпорядженні підприємства і служать матеріальною основою його виробничої діяльності.

Виробничі фонди знаходяться в постійному русі (рис. 1.1). Вони проходять три стадії, міняють три форми – грошову, продуктивну і товарну – і в кожній з них виконують відповідну функцію.

Рис. 1.1. Структура виробничих фондів на підприємстві

Перша стадія кругообігу охоплює перетворення грошових фондів у продуктивні, тобто в засоби виробництва і виробничий персонал. Ця стадія полягає в купівлі засобів виробництва і наймі працівників і відбувається на ринку.

Друга стадія кругообігу виробничих фондів полягає в перетворенні продуктивних фондів в готову продукцію, товар. Ця стадія відбувається у сфері виробництва. На стадії кругообігу виробничі фонди функціонують в продуктивній формі, тобто у вигляді засобів виробництва.

Третя стадія кругообігу виробничих фондів – перетворення товару в гроші. Вона відбувається у сфері обслуговування. На третій стадії продуктивні фонди переходять у форму товару. Від товару, купленого на першій стадії, цей товар відрізняється як своєю натуральною формою, так і вартістю, оскільки він включає, окрім вартості робочої сили і вартості витрачених засобів виробництва, ще і додаткову вартість.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Основним завданням підприємства є створення багатства для своїх клієнтів, персоналу, кредиторів, дебіторів, власників та акціонерів.	\|	Економічні проблеми підприємництва. Концепція та шляхи їх вирішення

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.009 сек.