Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник






Класифікація факторів ПП

Методи виміру ПП у розвинутих країнах

В розвинених країнах ПП розглядають як один із показників глобальної продуктивності різних факторів.

Використовують натуральні (умовно-натуральні) та вартісні показники: валова продукція, валова кінцева продукція (аналог-товарна продукція); чиста продукція (за винятком матеріальних витрат); валова новоутворена вартість (валовий випуск за мінусом вартості продуктів проміжного вживання); чиста новоутворення вартість (новоутворенна вартість за винятком амортизації основного капіталу).

Обсяг витрат праці виміряють на підгрунті або середньої облікової чисельності працівників за розрахунковий період, або кількістю відпрацьованого часу. Витрати праці не найманого персоналу включають час, відпрацьований підприємцем (власником) та членами його родини, які працюють безоплатно (на підставі вибіркових обстежень).

Під час розрахунків ПП в цілому в економіці ураховують чисельність економічно активного населення (включно безробітних).

Найчастіше використовують таки показники: валова ПП; чиста продуктивність праці; інтегральна ПП; глобальна продуктивність факторів; тотальна продуктивність факторів; показник реальних доходів на одиницю витрат праці;

4. Фактори та резерви росту ПП

Факторами називаються рушійні сили, суттєві причини , що впливають на рівень та динаміку ПП. Дію факторів слід розглядати у тісній залежності від природних та суспільно-економічних умов. Умови – це конкретні обставини, на терені яких відбувається вплив того, чи іншого фактора на рівень ПП.

Шляхи підвищення продуктивності праці – це конкретні напрямки дії того, чи іншого фактора.

Резерви росту продуктивності праці – це невикористані можливості підвищення продуктивності праці в результаті дії того, чи іншого фактора.

За рівнем керованості фактори підвищення продуктивності праці можна поділити на дві групи:

ті, якими може керувати господарюючий суб’єкт;

ті, що знаходяться поза сферою керування господарюючого суб’єкта.

З огляду на сутність праці як на процес споживання робочої сили й засобів виробництва фактори ПП об’єднуються у три групи: матеріально-технічні, організаційні, соціально-економічні.

Матеріально-технічні фактори залежні від рівня розвитку, стану і ступеня використання засобів виробництва і таки, що впливають безпосередньо на трудомісткість продукції. Серед матеріально-технічних факторів особливу роль відіграє науково-технічний прогрес, який впливає на засоби виробництва, його організацію й управління, працівників. НТП здійснюється за такими напрямами: розвиток науки; впровадження комплексної механізації та автоматизації, удосконалення технології виробництва; хімізація виробництва, інші.

Технологічну озброєність праці визначають такі показники: електро-, енерго-, фондоозброєність праці (Фо), фондовіддачі (Фв), рівень механізації праці, тощо.

Вплив технічної озброєності праці на рівень продуктивності праці та на національний дохід можна визначити за формулами:

 

I ПП = I Фо х I Фв; І НД = І ПП х ІЧ = І Фо х І Фв х ІЧ,,

 

де Ч – чисельність працівників.

 

Велике значення для підвищення ПП мають організаційні фактори, які залежні від рівня організації праці, виробництва і управління. Вони впливають, головним чином, на використання робочого часу. До них належать таки групи: удосконалення організації управління суспільним виробництвом; удосконалення організації праці; удосконалення організації управління виробництвом.

Соціально-економічні фактори залежні від змісту праці, складу, кваліфікації кадрів, умов праці, відносин працівників до праці і їхньої зацікавленості в індивідуальних і колективних результатах виробництва. Це об’єктивні закономірні зміни у відносинах між працівниками в процесі виробництва, а також ті зміни, що відбуваються в самих працівниках під впливом засобів праці та виробничих відносин, які постійно розвиваються. Тобто, мова йде переважно про особистісний чинник виробництва. Третя група факторів впливає як на трудомісткість, так і на використання робочого часу. Крім того, продуктивність праці обумовлена природними і суспільними умовами, у яких протікає праця.

Особливості впливу цих факторів на ПП полягають в таких обставинах:

– нелінійний характер зв’язку між ПП і окремими соціальними факторами;

– сукупним впливом соціальних факторів на результати праці;

– тісним зв’язком із матеріально-технічними та організаційними факторами.

Відносно продуктивності суспільної праці, під час визначення якої співставлюють результат праці й сукупні витрати живої та уречевленої праці, велике значення (з точки зору економії сукупних витрат на виробництво) мають фактори економії уречевленої праці. Тому відокремлюють фактори, які пов’язані з:

– поточними витратами уречевленої праці,

– економічним та ефективним використанням основних виробничих фондів.

Резерви зростання ПП

Резерви зростання ПП – це реальні можливості більш повного використання ПСП з метою скорочення витрат праці на одиницю продукції завдяки більш ефективного використання техніки, технології, покращення організації виробництва, праці, управління, інші.

Кожен вид резервів розглядається відносно певного фактора, тому усю сукупність резервів доцільно класифікувати відповідно до класифікації факто-рів. Це дає можливість під час аналізу виявити основні причини втрат та непро-дуктивних витрат праці за кожним фактором та визначити шляхи їх, усунення.

Перш за все резерви можна поділити на три групи:

– матеріально-технічні;

– організаційні;

– соціально-економічні.

Крім того, резерви можна класифікувати за іншими критеріями.

З точки зору економії суспільної праці виділяють:

– резерви підвищення рівня використання засобів виробництва (уречевленої праці);

– резерви поліпшення використання робочої сили (живої праці).

Реалізація перших дозволяє підвищити продуктивність суспільної праці, а других – поряд із суспільною і індивідуальну працю.

За часом використання розрізняють: резерви поточні й перспективні.

Перші реалізуються в поточному періоді без істотних витрат. Другі зв’язані зі значними капітальними витратами, для підготовки свого використання вимагають тривалого часу, але дають більш істотний результат, що необхідно враховувати при оцінці ефективності результатів.

За сферами виникнення: загальнодержавні, регіональні, міжгалузеві, галузеві, внутрішньовиробничі резерви.

Загальнодержавні, галузеві і внутрівиробничі резерви впливають на підвищення продуктивності суспільної праці на різних рівнях народного господарства: перші – у всьому народному господарстві, другі – у визначеній галузі виробництва, внутрівиробничі резерви використовуються безпосередньо на підприємствах і в першу чергу підвищують продуктивність живої праці, а через це – і продуктивність суспільної праці.

Підвищення якості продукції, будучи одним з найважливіших народногосподарських резервів, забезпечує зростання продуктивності праці й у народногосподарському, і галузевому масштабі. У той же час підвищення трудовитрат при випуску більш якісної продукції на внутрівиробничому рівні може трохи знизити продуктивність живої праці. Тому фактор якості необхідно враховувати особливо. Внутрівиробничі резерви поділяються, у свою чергу, на інтенсивні й екстенсивні.

Внутрішньовиробничі резерви виявляються й реалізуються безпосередньо на підприємстві. Вони зумовлені недостатньо ефективним використанням техніки, сировини, матеріалів, робочого часу, наявністю прихованого безробіття. В їх структурі виділяють: резерви зниження трудомісткості продукції; резерви кращого використання робочого часу та робочої сили, за рахунок зміни обсягу виробництва і структури виробництва продукції.

Залежно від місця їх виявлення можна виділити резерви підвищення ПП заводські, цехові, бригадні, робочого місця.

На рівні підприємства виділяють також резерви запасу та резерви втрат.

Використання тієї чи іншої класифікації резервів росту ПП залежить від мети та завдань дослідження й аналізу ефективності праці.

Резерви запасу і резерви втрат. До першого відносяться такі резерви зростання продуктивності праці, що можуть бути реалізовані в будь-який час. Наприклад, ще не освоєне високопродуктивне устаткування, ще не розповсюджені серед робітників передові методи праці; розроблена, але ще не впроваджена в масове виробництво нова, більш продуктивна технологія і т.п.

До другого відносяться резерви, що після закінчення виробничого (трудового) процесу втрачаються назавжди і вже не можуть бути використані надалі. Наприклад, втрати основного продукту в процесі його видобутку і переробки, а також утрати від браку. Усі ці резерви можуть бути використані тільки в процесі виробництва.

Особливо велике значення має скорочення браку продукції. Це не тільки підвищує продуктивність живої праці, але і забезпечує більш економне витрачання праці уречевленої, тобто сприяє зростанню продуктивності суспільної праці.

Виявлення резервів зростання продуктивності праці і зв’язані з цим розрахунки засновані головним чином на порівнянні і зіставленні: показників того самого підприємства, взятих за різні періоди (базовий, плановий, звітний); показників різних підприємств і цехів; фактичних і еталонних показників.

Виявлення резервів зростання продуктивності праці є одним з елементів його аналізу і тісно з ним зв’язано.

 

 

лекция 12. політика доходів і Заробітна плата

1. Сутність, функції та принципи організації заробітної плати

2. Види заробітної плати

3. Тарифна система оплати праці

4. Форми та системи заробітної плати

5. Оплата праці службовців

6. Колективні системи оплати праці

7. Організація преміювання працівників


Читайте також:

  1. I визначення впливу окремих факторів
  2. II. Класифікація видатків та кредитування бюджету.
  3. V. Класифікація і внесення поправок
  4. V. Класифікація рахунків
  5. А. Структурно-функціональна класифікація нирок залежно від ступеню злиття окремих нирочок у компактний орган.
  6. Адаптація до абіотичних факторів середовища.
  7. Адаптація організму до зовнішніх факторів середовища.
  8. Адміністративні провадження: поняття, класифікація, стадії
  9. Аналіз впливу факторів на зміну сумми гуртової реалізації
  10. Аналіз факторів впливу на обсяги виробництва суспільного продукту.
  11. Аналіз факторів і причин відхилень від плану введення виробничих потужностей і основних фондів
  12. Аналіз факторів, що впливають на цінову політику.




Переглядів: 731

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Вартісний метод виміру. | Функції заробітної плати

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.003 сек.