МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
||||||||||||||||||||
Нормування УФВНормативи інтенсивності УФВ встановлені з урахуванням тривалості дії на працівників, необхідності використання спецодягу, засобів захисту голови, очей (ГОСТ 12.4.080-79). Інтенсивність опромінення працюючих за наявності незахищених ділянок шкіри не більше 0,2 м2 (обличчя, шия, кисті рук і ін.), тривалості опромінення до 5 хв., тривалості перерв між ними не менше 30 хв. і загальній тривалості дії за робочу зміну до 60 хв. не повинна перевищувати: 50,0 Вт/м2 для ділянки УФ-А; 0,05 Вт/м2 для ділянки УФ-В; 0,001 Вт/м2 для ділянки УФ-С. Інтенсивність опромінення працюючих за наявності незахищених ділянок шкіри не більше 0,2 м2 (обличчя, шия, кисті рук і ін.), загальній тривалості дії 50% робочої зміни і тривалості одноразового опромінення протягом 5 хв. і довше не повинна перевищувати: 10,0 Вт/м2 для ділянки УФ-А; 0,01 Вт/м2 для ділянки УФ-В; УФВ ділянки С не допускається. За умови використання спецодягу і засобів захисту обличчя та рук інтенсивність опромінення для ділянки УФ-В + УФ-С не повинна перевищувати 1,0 Вт/м2. Для вимірювання інтенсивності УФВ слід використовувати прилади типу спектрорадіометрів відомої спектральної чутливості.
8.2.3. Заходи захисту від дії УФВ Захист персоналу від дії УФВдосягається шляхом: ‒ організаційнихзаходів (обмеження місця і часу перебування персоналу в зоні опромінювання, поточний санітарний нагляд за рівнем опромінення робочих місць); ‒ інженерно-технічнихзаходів (конструкторські та технологічні рішення усунення або послаблення джерел випромінювання, раціональне розміщення обладнання, дистанційне керування, екранування джерел випромінювання світлофільтрами, листами з металу, пластику, скла з домішками сполук Плюмбуму); ‒ використаннязасобівіндивідуальногозахисту (спецодяг та головні убори з бавовни, сукна, окуляри зі світлофільтром, рукавиці, мазь для шкіри на основі салолу); ‒ лікувально-профілактичнихзаходів (попередні і періодичні (не рідше одного разу на рік) медичні огляди працівників; тимчасове або постійне переведення на іншу роботу у випадках, що характеризуються прогресивним перебігом хвороби, вираженими формами професійної патології, або при виникненні в результаті дії фактора загальних захворювань).
9. Іонізуюче випромінювання: класифікація, джерела, нормування, захист 9.1. Класифікація іонізуючих випромінювань, джерела у виробничих приміщеннях Іонізуюче ‒ випромінювання, що при взаємодії з речовиною безпосередньо або непрямо викликає іонізацію та збудження її атомів чи молекул. До іонізуючих відносяться випромінювання: ‒ корпускулярні, що складаються з частинок з масою спокою, котра відрізняється від нуля (альфа-, бета-частинки, нейтрони); ‒ електромагнітні, зокрема, рентгенівське та гамма-випромінювання. Джерелами іонізуючих випромінювань в промисловості є установки рентгеноструктурного аналізу, високовольтні електровакуумні системи, радіаційні дефектоскопи, товщиноміри, густиноміри та ін. 9.2. Нормування іонізуючих випромінювань Допустимі рівні іонізуючого випромінювання регламентуються НРБУ 97/Д-2000 “Нормами радіаційної безпеки України. Доповнення: радіаційний захист від джерел потенційного опромінення, 2000 р.”, ОСП 72/87 “Основними санітарними правилами роботи з радіоактивними речовинами та іншими джерелами іонізуючого випромінювання”, “Основними санітарними правилами забезпечення радіаційної безпеки України” Згідно з цими нормативними документами опромінювані особи поділяються на наступні категорії: ‒ категорія А ‒ особи з числа персоналу, які постійно чи тимчасово працюють безпосередньо з джерелами іонізуючих випромінювань; ‒ категорія Б ‒ особи з числа персоналу, які безпосередньо не зайняті роботою з джерелами іонізуючих випромінювань, але у зв’язку з розташуванням робочих місць у приміщеннях та на промислових майданчиках об’єктів з радіаційно-ядерними технологіями можуть отримувати додаткове опромінення; ‒ категорія В ‒ усе населення. За ступенем зниження чутливості до іонізуючого випромінювання встановлено 3 групи критичних органів, опромінення котрих спричиняє найбільший збиток здоров’ю: I – все тіло, гонади та червоний кістковий мозок; II – щитовидна залоза, м’язи, жирова тканина, печінка, нирки, селезінка, шлунково-кишковий тракт, легені, кришталик очей; III – шкіра, кістки, передпліччя, литки, стопи. В залежності від групи критичних органів для категорії А встановлена гранично допустима доза (ГДД) за рік (найбільше значення індивідуальної еквівалентної дози за рік, котре при рівномірному впливі протягом 50 років не викликає в стані здоров’я персоналу несприятливих змін, котрі виявляються сучасними методами), для категорій Б – границя дози (ГД) за рік. Дози опромінення наведено в табл. 4. Таблиця 8 Дози зовнішнього та внутрішнього опромінень
9.3. Захист від іонізуючого випромінювання Захист від іонізуючих випромінювань може здійснюватись шляхом використання наступних принципів: – використанняджерел змінімальнимвипромінюванням шляхом переходу на менш активні джерела, зменшення кількості ізотопа; – скороченнячасуроботи з джерелом іонізуючого випромінювання; – віддаленняробочогомісця від джерела іонізуючого випромінювання; – екранування джерела іонізуючого випромінювання залежно від його скаду (альфа-частинки, бета-, гамма-, нейтронне випромінювання); ‒ дистанційногокерування; ‒ застосуваннязасобівіндивідуальногозахисту в залежності від характеру виконуваних робіт (халати та шапочки з бавовняної тканини, захисні фартухи, гумові рукавиці, щитки, засоби захисту органів дихання, комбінезони, пневмокостюми, гумові чоботи). Дієвим чинником забезпечення радіаційної безпеки є дозиметричний контроль за рівнями опромінення персоналу та за рівнем радіації в навколишньому середовищі. Оцінка радіаційного стану здійснюється за допомогою приладів, принцип дії котрих базується на наступних методах: – іонізаційний (вимірювання ступеня іонізації середовища); – сцинтиляційний (вимірювання інтенсивності світлових спалахів, котрі виникають в речовинах, що люмінесціюють при проходженні через них іонізуючих випромінювань); – фотографічний (вимірювання оптичної щільності почорніння фотопластинки під дією випромінювання); – калориметричні методи (вимірювання кількості тепла, що виділяється в поглинальній речовині).
Читайте також:
|
|||||||||||||||||||||
|