Параметри ультразвуку, що нормуються

Згідно ДСН 3.3.6.037-99, нормованими параметрами:

‒ повітряного ультразвуку у робочій зоні є рівні звукового тиску в дБ у третинооктавних смугах з середньогеометричними частотами 12,5; 16,0; 20,0; 25,0; 31,5; 40,0; 63,0; 80,0; 100,0 кГц;

‒ контактного ультразвуку є пікове значення віброшвидкості (м/с) у частотному діапазоні від 0,1 до 10 МГц, або його логарифмічний рівень у дБ, який визначається за формулою:

де v – пікове значення віброшвидкості, м/с; v₀ ‒ опорне значення віброшвидкості, що дорівнює 5· 10^-8 м/с;

‒ контактного ультразвуку допускається інтенсивність у ватах на квадратний сантиметр (Вт/см²).

Вимірювання ультразвуку у повітряному середовищі проводиться шумомірами, причому допустимі рівні ультразвукового тиску у третинооктавних смугах з середньогеометричними частотами 12,5; 16,0; 20,0; 25,0; 31,5; 40,0; 63,0; 80,0; 100,0 кГц не повинні перевищувати 110 дБ. При вимірюванні ультразвуку, який поширюється контактним шляхом, визначення пікового значення віброшвидкості на поверхнях, призначених для контакту з руками оператора, проводитися інтерферометром.Максимально допустиме значення логарифмічного рівня віброшвидкості протягом 8-ми годинного робочого дня не повинно перевищувати 110 дБ.

6.2.2.3. Заходи захисту від ультразвуку

Для захисту від повітряного ультразвуку застосовується методзвукоізоляції: встановлення екранів між обладнанням та працівниками; розташування ультразвукових установок в спеціальних приміщеннях чи в звукоізолюючих укриттях зі сталі, дюралюмінію, оргскла, текстоліту, личковані звукопоглинальними матеріалами.

У випадку дії контактного ультразвуку захист забезпечується засобамивіброізоляції (встановлення джерела вібрації на віброізолятори; застосування пружніх елементів (прокладок, пружин) в ручному механізованому інструменті) та засобами індивідуальногозахистурук (рукавиці, вкладиші, прокладки).

7. Електромагнітні поля та електромагнітні випромінювання: класифікація, нормування, заходи захисту

Спектрелектромагнітнихколивань за частотою сягає 10²¹ Гц. Залежно від енергії фотонів (квантів) його поділяють на випромінювання:

‒ неіонізуючі (електромагнітні поля та електромагнітні випромінювання, інфрачервоне, видиме, ультрафіолетове та лазерне випромінювання);

‒ іонізуючі (альфа-, бета-частинки, нейтронне, гамма-випромінювання та рентгенівське випромінювання).

7.1. Класифікація електромагнітних полів та електромагнітних випромінювань, їх загальна характеристика

Антропогенними (штучними) джерелами електромагнітних полів (ЕМП) є лінії електропередач (ЛЕП), засоби радіозв’язку різного призначення, телевізійні центри, ретранслятори, радіолокаційні станції, установки для термообробки матеріалів, фізіотерапевтична апаратура, вимірювальні і лабораторні прилади різного призначення, персональні комп’ютери тощо).

ЕМП поширюються у вигляді електромагнітних хвиль і характеризуються довжиною хвилі, частотою коливань, швидкістю розповсюдження, а також напруженістю електричної (Е, В/м)і магнітної (Н, А/м) складових.

Областьпоширення ЕМП від джерела випромінювання поділяють на тризони, радіус (R) яких визначається відповідно до довжини хвилі (λ):

‒ ближню (зона індукції), для якої R = 1/6 λ,і в якій електромагнітна хвиля несформована, а тому на людину діє незалежно одна від одної напруженість електричного і магнітного полів;

‒ проміжну (зона інтерференції), для якої R = λ,і в якійодночасно діють на людину напруженість електричного, магнітного полів, а також щільність потоку енергії;

‒ далеку (хвильова зона), для якої R = 6 λ, і в якій на людину діє лише енергетична складова електромагнітного поля ‒ щільність потоку енергії.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Ультразвук	\|	Нормування УФВ

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.013 сек.