Коди, незахищені від перешкод

У вимірювальній техниці найбільше розповсюдження отримав двійковий код, який технічно реалізується значно простіше, ніж інші.

Перевод будь-якого десятичного числа у іншу систему обчислення здійснюється шляхом послідовного ділення чисел на основу цієї системи та виписування залишків, які і складають число у іншій системі.

Наприклад, число 27(10) переведемо у двійковий еквівалент:

27:2 = 13 залишок 1;

13:2 = 6 залишок 1;

6: 2 = 3 залишок 0;

3:2 = 1 залишок 1;

1:2 = 0 залишок 1.

Читаємо залишок знизу в гору та отримуємо 21(10) = 11011(2)

Це число переводиться у десятичну систему наступним чином:

Недоліком двійкового коду є те, що при переході від одного сусіднього числа до іншого змінюються одразу усі розряди кодової комбінації.

Наприклад, 7(10) ® 8(10). У двійковій системі це 0111(2) ®1000(2). Це може призвести до значних помилок при проходженні перешкоди.

Захищений від цього недоліка двійковий рефлексний код (код Грея). Для його утворення двійковий код із даного числа зсувається на один розряд вправо та сумується із вихідним по правилу mod2 (сумування без переносу одиниць у старші розряди). Наприклад, число 1011(2) перетворюється в код Грея таким чином:

+ 1011

1110 — прямий перехід ( остання одиниця відкидається).

Двійковий код незручний з-за своєї громіздкості при вводі та виводі інформації. На практиці отримали поширення коди, які легко зводяться до двійкового, але зберігають переваги десятичних. До них відносяться шістнадцятиричний, восьмиричний та двійково-десятичний коди. Останній отримав найбільше розповсюдження у вимірювальній техниці. Суть коду полягає в тому, що кожна цифра десятичного числа подається його чотирьохрозрядним двійковим кодом 8-4-2-1.

Наприклад, число 393(10) :

3 9 3 0011 1001 0011

Коди із виявленням помилок

Усі коди, які захищені від перешкод, характеризуються коефіціентом надлишковості k:

де n – кількість інформаційних символів кодової комбінації;

m – загальна кількість символів комбінації, що передається.

Чим вища захищеність коду, тим вищий коефіціент надлишковості.

Код із перевіркою на парність утворюється шляхом додавання до комбінації, що передається, одного надлишкового символу (0 або 1) так, щоб загальна кількість одиниць у комбінації була парною. Наприклад:

11011 + 0 ® 110110

10011 + 1 ® 100111

Цей код розпізнає тільки одиничні помилки.

Аналогічно утворюється код із постійною кількістю одиниць або нулів (додаванням відповідних надлишкових символів).

Кореляційний код дає більш високу захищеність від перешкод. Кожен елемент двійкового коду передається двома символами, причому 1 перетворюється у 10, а 0 у 01.

Наприклад, замість комбінації 11011 передається 10 10 01 10 10. Таким чином, кореляційний код має удвічі більше елементів, чим вихідний. Помилка не виявляється, тільки коли два поряд розташованих символи, які відповідають одному елементу вихідної кодової комбінації, будуть викривлені так, що 1 перейде в 0, а 0 в 1.

Правило утворення інверсного коду наступне: якщо у вихідній комбінації парна кількість одиниць, то комбінація, що додається, повторює вихідну; якщо непарна -– то у розрядах, що додаються, усі 0 перетворюються в 1, а 1 в 0.

Наприклад, 1110001 + 1110001 ® 11100011110001

1111100 + 0000011 ® 11111000000011.

Цей код також характеризується подвоєнням елементів та високим ступенем виявлення помилок.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Кодування сигналів	\|	Приладів

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.