• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Злочини, які перешкоджають своєчасному розкриттю і присіченню злочину

Закон України «Про державний захист працівників суду і право­охоронних органів» від 23 грудня 1993 р. і Закон України «Про за­безпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судо­чинстві» від 23 грудня 1993 р.1, які прийняті з метою охорони жит­тя, здоров'я і майна зазначених осіб, і спрямовані тим самим на за­безпечення ефективного розкриття злочинів і їх присічення, докладно регулюють види заходів з такого захисту, коло осіб, на яких такий захист поширюється, встановлюють органи, що уповно­важені його застосовувати, їх права й обов'язки, види відповідаль­ності. За найбільш небезпечні порушення вимог цих законів вста­новлюється кримінальна відповідальність у ст. 380 і 381 КК.

2.4.1. Невжиття заходів безпеки щодо осіб, взятих під захист (ст. 380). З об'єктивної сторони цей злочин потребує встановлен­ня діяння, наслідку та причинного зв'язку між цим діянням і наслід­ком. Діяння може полягати: 1) у неприйнятті рішення, несвоєчасно­му прийнятті або прийнятті недостатньо обгрунтованих рішень про заходи захисту або 2) у невжитті або несвоєчасному вжитті достат­ніх заходів для безпеки працівників суду, правоохоронних органів або осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, членів їх­ніх сімей та їхніх близьких родичів.

Відповідно до зазначених вище законів рішення про застосуван­ня заходів безпеки щодо судів, робітників правоохоронних органів приймає голова суду, керівники органів внутрішніх справ, служби безпеки, прокуратури, а щодо осіб, які беруть участь у кримінально­му судочинстві — органи суду, дізнання, слідства, прокуратури у провадженні яких знаходиться справа, або органи, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність. Органами, що забезпечують без­пеку зазначених осіб, є органи внутрішніх справ, служби безпеки, прикордонної охорони, командування військових частин щодо вій­ськовослужбовців.

Можуть застосовуватися різні заходи захисту або безпеки. Це, наприклад, особиста охорона, охорона помешкання або майна, вида­ча зброї чи інших засобів індивідуального захисту, візуальне спостереження, прослуховування телефонних розмов, переведення на ін­шу роботу, направлення на навчання, заміна документів, зміна зов­нішності, переїзд до іншої місцевості тощо.

Особами, які беруть участь у кримінальному судочинстві вва­жаються заявник, потерпілий, його представник, підозрюваний, об­винувачуваний, захисник, законний представник, цивільний пози­вач і відповідач, їх представники, свідок, експерт, члени їх сімей і близькі родичі.

Злочин вважається закінченим, якщо внаслідок неприйняття відповідного рішення або заходів безпеки настали тяжкі наслідки. Ними слід вважати вбивство, заподіяння тяжких тілесних ушко­джень особі, щодо якої повинні були вживатися заходи безпеки, знищення майна, викрадення дитини цієї особи та інші подібні на­слідки. Зазначені наслідки повинні бути заподіяні саме внаслідок зазначених дій, тобто знаходитися з ними у причинному зв'язку.

Суб'єктивна сторона цього злочину — умисел або необереж­ність щодо діяння (неприйняття заходів) і необережність щодо на­слідків. Мотиви злочину можуть бути різними і значення для квалі­фікації не мають. У більшості випадків ними є прагнення перешко­дити розкриттю злочину та його присіченню, а також помста за здійснення правоохоронної діяльності.

Суб'єкт цього злочину спеціальний — це службові особи орга­нів, на які покладені функції забезпечення безпеки зазначених рані­ше осіб. Конкретніше — це особи, які відповідно до Закону від 23 грудня 1993 р. зобов'язані приймати рішення, або особи, які зо­бов'язані вживати заходи захисту.

Читайте також:

1. Амністія являє собою повне або часткове звільнення від кримінальної відповідальності і покарання певної категорії осіб, винних у вчиненні злочину.
2. В яких же випадках може мати місце опосередковане вико­нання злочину?
3. Видами співучасників злочину, поряд із виконавцем, є організатор, підбурювач та пособник.
4. Відмежування замаху на злочин від готування до злочину.
5. Відмінність дійового каяття від добровільної відмови від доведення злочину до кінця.
6. Відмінність злочину від інших правопорушень та аморальних проступків.
7. Вчинення злочину групою осіб.
8. Вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб.
9. Вчинення злочину організованою групою.
10. Готування до злочину варто відрізняти від виявлення умислу.
11. Діяльне каяття при вчиненні злочину.
12. Друге питання. Елементи та ознаки складу злочину

Переглядів: 789