Вчинення злочину організованою групою.

Злочин визнається вчиненим організованою групою, якщо в його готуванні або вчиненні брали участь декілька осіб (три і більше), які попередньо зорганізувалися у стійке об’єднання для вчинення цього та іншого (інших) злочинів, об’єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи (ч. 3 ст. 28 КК).

Згідно з законодавчим формулюванням для організованої групи притаманні такі ознаки:

1) множинність учасників – наявність трьох або більше осіб, причому мінімальна кількість таких осіб повинна бути наділена ознаками загального суб’єкта злочину;

2) стійкість об’єднання характеризує наявність достатньо міцних зв’язків між учасниками групи. Про стійкість групи, зокрема, можуть свідчити висока ступінь організованості (розподіл ролей між співучасниками, внутрішня дисципліна, активна роль організатора тощо), стабільність складу учасників групи тривалість злочинної діяльності, тісний взаємозв’язок між її членами, наявність специфічних форм та методів вчинення посягань, здатність групи продовжувати свою діяльність у випадку, коли з її складу вибувають окремі учасники групи. У визначенні організованої групи наводиться допоміжна ознака, яка розкриває поняття стійкості такої групи – наявність єдиного плану, який відомий всім учасникам групи та розподіл функцій між ними;

3) спосіб утворення – попередня зорганізованість учасників організованої групи, яка означає, що вони не просто домовилися спільно вчинити злочин (що є характерним для групи осіб за попередньою змовою), а досягли об’єктивної та суб’єктивної спільності між собою з метою подальшого вчинення злочинів;

4) члени групи беруть участь у готуванні або вчиненні злочинів. Така ознака організованої групи передбачає, що її учасниками можуть бути особи, які брали участь у розробленні плану вчинення злочинів (особи, які брали участь у готуванні злочинів) або особи, які знали про такий план та активно його виконували (особи, які брали участь у вчиненні злочинів). Найчастіше діяльність організованої групи пов’язана з розподілом ролей, але не виключається і така форма співучасті як співвиконавство;

5) мета створення – вчинення як мінімум двох злочинів. Про це свідчить використання законодавцем єднального сполучника “та” при формулюванні мети створення організованої групи – “для вчинення цього та іншого (інших) злочинів”. При цьому законодавець не обмежує злочини, які може скоювати організована група, їх ступенем тяжкості. Група не буде вважатися організованою, якщо вона створена для вчинення одного злочину. Одиничний факт скоєння злочину, який вимагав тривалої підготовки, може бути визнаний діянням, що вчинене організованою групою, лише за наявності доказів, що її учасники в подальшому мали намір продовжувати злочинну діяльність.

Створення організованої групи без подальшого скоєння злочинів кваліфікується як готування до злочину (за ознакою змови на вчинення злочину), за винятком складів злочинів, передбачених ч. 4 ст. 258, ч. 3 ст. 303 та ст. 392, у яких однією з форм об’єктивної сторони є відповідно створення терористичної групи, створення організованої групи, яка забезпечує діяльність з надання сексуальних послуг особами чоловічої та жіночої статі з метою отримання прибутків, створення організованої групи з метою тероризування у виправних установах засуджених або нападу на адміністрацію. У вище перерахованих випадках утворення відповідних організованих груп без подальшого вчинення злочинів її учасниками кваліфікується як закінчений злочин.

Вчинення злочину злочинною організацією.

Злочин визнається вчиненим злочинною організацією, якщо він скоєний стійким ієрархічним об’єднанням декількох осіб (трьох і більше), члени якого або структурні частини якого за попередньою змовою зорганізувалися для спільної діяльності з метою безпосереднього вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів учасниками цієї організації, або керівництва чи координації злочинної діяльності інших осіб, або забезпечення фінансування як самої злочинної організації, так і інших злочинних груп (ч. 4 ст. 28 КК).

Законодавче формулювання злочинної організації дозволяє вказати на такі її ознаки:

1) множинність учасників – наявність трьох або більше осіб, причому мінімальна кількість таких осіб повинна бути наділена ознаками загального суб’єкта злочину;

2) стійкість об’єднання. Така ознака збігається з відповідною ознакою організованої групи;

3) ієрархічність об’єднання передбачає більш високу ступінь погодженості злочинної діяльності співучасників порівняно з організованою групою. Злочинна організація повинна мати певну систему ієрархічних зв’язків, на чолі якої стоїть керівник. Злочинна організація структурована, тобто поділяється на більш дрібні структурні частини, які виконують чітко визначені функції. Одні з них можуть займатися безпосереднім вчиненням злочинів, інші підшуковують можливі об’єкти посягання, а треті здійснюють легалізацію (відмивання) “брудних” коштів і т.д. Ієрархічність, як правило, передбачає наявність підпорядкування структурних частин, членів злочинної організації її керівництву;

4) зорганізованість за попередньою змовою для спільної діяльності; 5) наявність спеціальної мети: а) безпосереднє вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів; б) керівництво чи координація злочинної діяльності інших осіб; в) забезпечення функціонування як самої злочинної організації, так і інших злочинних груп.

У ч. 4 ст. 28 КК вказано, що злочинна організація може бути створена з метою вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів (тобто, декількох посягань відповідного ступеня тяжкості). А відповідні норми Особливої частини КК сформульовані так, що допускають створення злочинних організацій з метою скоєння навіть одного тяжкого або особливо тяжкого злочину (див. статті 255, 257 КК). У такому випадку пріоритет необхідно віддавати загальному положенню, яке сформульоване у ч. 4 ст. 28 КК, оскільки воно поширюється на статті Особливої частини КК, в яких передбачається кримінальна відповідальність за створення злочинних організацій.

Злочинна організація виступає як конститутивна ознака складів злочинів у таких статтях: ч. 5 ст. 143 КК (транснаціональна організація, яка займається вилученням у людини шляхом примушування або обману органів і тканин з метою їх трансплантації чи незаконною торгівлею органами або тканинами людини), ст. 255 КК (злочинна організація незалежно від виду), ст. 257 КК (банда), ч. 4 ст. 258 КК (терористична організація), ст. 260 КК (воєнізоване або збройне формування, не передбачене законом). незалежно від того, чи вчинили члени відповідних злочинних організацій будь-які злочини чи ні. Вчинення злочину злочинною організацією не передбачене ні в одному зі складів злочинів як кваліфікуюча або особливо кваліфікуюча ознака.

Моментом закінчення відповідних злочинів визнається саме створення злочинної організації незалежно від того, вчинили чи не вчинили її учасники конкретні суспільно небезпечні діяння.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб.	\|	Підстави і межі відповідальності співучасників.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.011 сек.