Навчальні питання

Види за безпосереднім об’єктом:

1) проти порядку підлеглості і військової честі: непокора – ст. 402; невиконання наказу – ст. 403; опір начальникові або примушування його до порушення службових обов’язків – ст. 404; погроза або насильство щодо начальника – ст. 405; порушення статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності відносин підлеглості – ст. 406.

2) проти порядку проходження військової служби: самовільне залишення військової частини або місця служби – ст. 407; дезертирство – ст. 408; ухилення від військової служби шляхом самокаліченням або іншим способом – ст. 409;

3) проти порядку користування військо­вим майном і його зберігання: викрадання, привласнення вимагання військовослужбовцем зброї, бойових припасів, вибухових або інших бойових речовин, засобів пересування, військової та спеціальної техніки чи іншого військового майна, а також заволодіння ним шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем – ст. 410; умисн6е знищення або пошкодження військового майна – ст. 411; необережне знищення або пошкодження військового майна – ст. 412; марнотратство або втрата військового майна – ст. 413; порушення правил поводження зі зброєю, а також із речовинами і предметами, що становлять підвищену небезпеку для оточення – ст. 414;

4) проти порядку експлуатації військової техніки: порушення правил водіння або експлуатації машин – ст. 415; порушення правил польотів або підготовки до них ст. 416; порушення правил кораблеводіння – ст. 417;

5) проти порядку несення бойового чергування та інших спеціальних служб: порушення статутних правил вартової служби чи патрулювання – ст. 418; порушення статутних правил несення прикордонної служби – ст. 419; порушення статутних правил несення бойового чергування – ст. 420; порушення статутних правил внутрішньої служби – ст. 421;

6) проти встановленого порядку збереження військової таємниці – ст. 422;

7) військові службові злочини: зловживання військовою службовою особою владою або службовим становищем – ст. 423; перевищення військовою службовою особою влади чи службових повноважень – ст. 424; недбале ставлення до військової служби – ст. 425; бездіяльність військової влади – ст .426;

8) проти порядку несення служби на полі бою і в районі воєнних дій :здача або залишення ворогові засобів ведення війни – ст. 427; залишення гинучого військового корабля – ст. 428; самовільне залишення поля бою або відмова діяти зброєю – ст. 429; добровільна здача в полон – ст. 430; злочинні діі військовослужбовця, який перебуває в полоні – ст. 431; мародерство – ст. 432; насильство над населенням у районі воєнних дій – ст. 433;

9) злочини проти законів та звичаїв війни – погане поводження з військовополоненими – ст. 434; незаконне використання символіки Червоного Хреста і Червоного Напівмісяця та зловживання ними – ст. 435.

Об'єктивна сторона військових злочинів полягає у вчиненні суспільне небезпечного діяння, що порушує встановлений порядок несення або проходження військової служби. Такі діяння можуть бути вчинені як шляхом дії (ст. 404, 405, 432 тощо), так і без­діяльності (ст. 403, 425, 426 тощо), а також дії та бездіяльності (ст. 415, 417, 422 тощо). Деякі склади військових злочинів міс­тять в якості необхідної або кваліфікуючої ознаки вказівку на на­стання тяжких наслідків (ст. 416, 421 тощо): зрив виконання бо­йового завдання, загибелі людей, заподіяння тілесних ушкоджень, знищення або пошкодження цінного воєнного майна, послаблення боєздатності підрозділу тощо.

Ряд військових злочинів характеризується такими ознаками, як вчинення діяння в умовах воєнного стану, в бойовій обстановці, під час бою, в районі бойових дій, тобто мова йде про такі обов’язкові ознаки об’єктивної сторони, як час, обставини, місце.

Воєнний стан — період фактичного знаходження України у стані війни з іноземною державою. Початком воєнного стану є день і час оголошення стану війни або нападу (агресії) на Україну. Закін­ченням воєнного стану вважається день і час припинення військо­вих дій. Якщо ж військові дії фактично продовжуються після оголо­шення про їх припинення, то закінченням воєнного стану слід вва­жати фактичне закінчення таких дій.

Бойова обстановка — період знаходження військової частини, підрозділу, окремих військовослужбовців у безпосередньому зіт­кненні з противником, підготовка чи ведення бою (бойової операції).

Бойова обстановка може виникнути як у воєнний, так і в мирний час, наприклад, при відбитті нападу на державний кордон України.

Поле бою — це частина території суші, повітряного або водного простору, на якій відбувається, відбулося або повинно відбутися оз­броєне зіткнення з противником.

Район військових дій — це ширший простір, ніж поле бою. Він включає в себе територію, яка зайнята під час бойових дій війська­ми у межах від переднього краю фронту до розташування тилових підрозділів фронту.

Для деяких військових злочинів обов’язковою ознакою об’єктивної сторони є спосіб, напр. шляхом самокалічення або симуляції хвороби - ст. 409, шляхом підпалу або іншим загально небезпечним способом – ч. 2 ст. 411;

Суб'єктивна сторона військових злочинів характеризується або умисною виною (ст. 402, 404, 406 тощо), або виною необе­режною (ст. 403, 412 тощо), деякі військові злочини можуть вчи­нятися як умисно, так і необережно (ст. 418, 419, 420 тощо).

Для деяких службових злочинів обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони є мета, наприклад з метою ухилитися від військової служби – ст. 408, забезпечення поблажливого до себе ставлення з боку ворога – ч. 3 ст. 431, та мотив, наприклад корисливий чи інший особистий інтерес – ст. 423, ч. 3 ст. 431.

Суб'єктами військових злочинів можуть бути: а) військово­службовці Збройних Сил України; б) військовослужбовці Служби безпеки України, Прикордонних військ України, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України; в) військовослужбовці військових формувань, утворених відповідно до законів України; г) особи, щодо яких є спеціальна вказівка в законодавстві України; д) військовозобов'язані під час проходження ними навчальних (чи перевірних) або спеціальних зборів. Таким чином, закон виділяє два види суб'єктів військових злочинів — військовослужбовців і вій­ськовозобов'язаних під час проходження ними навчальних (чи пере­вірних) або спеціальних зборів.

Військовослужбовці — особи, які проходять військову службу. Це солдат, матрос, сержант, старшина, прапорщик, мічман, офіцер. До військової служби притягуються тільки громадяни України, які досягли певного віку і не старші граничного віку перебування на військовій службі.

Початком проходження строкової військової служби вважається день явки призовника до військового комісаріату для відправки до військової частини, установи, військового навчального закладу, на підприємство або організацію міністерства оборони. Закінчення цієї служби — день отримання військовослужбовцем документів від військової частини про звільнення в запас на підставі наказу про відрахування його зі списку особового складу частини.

Курсанти військових навчальних закладів проходять військову службу з дня зарахування до цього закладу.

Початок служби офіцерського складу, прапорщиків і мічманів визначається: а) для тих, хто перебуває на дійсній військовій службі (в день підписання наказу про присвоєння відповідного військового звання; б) для тих, хто зараховується на дійсну військову службу із запасу — в день залишення місця служби, зазначений у розпоря­дженні військового комісаріату. Закінченням проходження військо­вої служби цих військовослужбовців вважається день, з якого наказом по військовій частині вони виключені зі списків особового складу. Аналогічним чином визначаються початок та закінчення військової служби військовослужбовців за контрактом.

Військовозобов'язаний — особа, яка перебуває у запасі. Для військовозобов'язаних, призваних на навчальні (чи перевірні)або спеціальні збори, початком та закінченням служби є відповідно пер­ший день фактичного перебування на цих зборах і останній день цих зборів.

Специфікою військових злочинів є і те, що наряду з загальним спеціальним суб’єктом (військовослужбовець чи військовозобов’язаний) для багатьох військових злочинів притаманний свій індивідуальний спеціальний суб’єкт, тобто крім того, що суб’єкт є військовослужбовцем він повинен мати ще додаткові ознаки, напр.. як входити до складу наряду з охорони державного кордону – ст. 419, водій або механік бойової машини – ст. 415, особа, яка має доступ до державної таємниці військового характеру – ст. 422, командир або член складу команди гинучого військового корабля – ст. 428, військовопо­лонені ворожої армії, військовослужбовці України під час перебу­вання в полоні у ворога – ст. 431, військова службова особа – ст. 423, 424, 425, 426.

Не вважаються суб'єктами військових злочинів співробітники органів внутрішніх справ, робітники та службовці військових частин і установ, учні суворовських та нахімовських училищ.

Підлягають відповідальності за статтями про військові злочини (з посиланням на ст. 27) будь–які особи, які є співучасниками (орга­нізаторами, підбурювачами, посібниками ) цих злочинів.

У деяких випадках особа, яка вчинила військовий злочин, може бути звільнена від кримінальної відповідальності із застосуванням до неї заходів, передбачених Дисциплінарним статутом Збройних Сил України.

Читайте також:

1. IV. Питання самоконтролю.
2. V. Питання для самоконтолю
3. V. Питання туристично-спортивної діяльності
4. VI . Екзаменаційні питання з історії української культури
5. А.1 Стан , та проблемні питання застосування симетричної та асиметричної криптографії.
6. Актуальні питання управління земельними ресурсами та їх охорони
7. Аналогія права - вирішення справи або окремого юридичного питання на основі принципів права, загальних засад і значення законодавства.
8. Бесіда за запитаннями.
9. В лекції висвітлюються питання використання мережних структур, їх недоліки та переваги.
10. Виділення в природних комплексах незвичайних, унікальних ділянок і явищ і питання їх збереження.
11. Висновок з 1 питання
12. Відображення у навчальній програмі предмета «Я у світі» загальнокультурної компетентності

Переглядів: 758