• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Негативні наслідки

1.Центральна Рада не змогла вирішити соціальних питань, припинити економічну кризу, що охопила українські землі з часів Першої світової війни, забезпечити міста продоволь­ством, домогтися порядку й законності.

2. Не мала сил, щоб протистояти агресії Росії.

3. Не здобула підтримки держав'Європи.

4. Центральна Рада не мала підтримки серед різних верств населення:

• великих промисловців та землевласників відлякували соціалістичні лозунгу (націоналізація землі, 8-годинний робочий день тощо);

• зрусифіковану частину населення не влаштовував наці­ональний характер влади;

• національно-демократичні кола засуджували Централь­ну Раду за її підтримку німецької окупації і пограбуван­ня німцями України;

• значна частина населення була незадоволена тим, що Центральна Рада не змогла навести в Україні порядок;

•селяни і робітники були незадоволені невирішеністю соціально-економічних питань.

5. Нехтування Центральною Радою необхідності створення міцної національної армії, здатної захистити від зовнішніх антиукраїнських сил і ліквідувати внутрішню анархію. Со­ціалістичні лідери Центральної Ради з недовір'ям ставили­ся до військовиків, не сприяли створенню боєздатних вій­ськових сил для захисту революції.

6. Центральна Рада не спромоглася вирішити аграрне пи­тання. Вона не пішла назустріч прагненням селянства роз­почати негайну аграрну реформу, були лише обіцянки наді­лити селян землею.

7. У складі Центральної Ради переважали помірковані
елементи, які відкладали на майбутнє, до всеукраїнських
Установчих зборів, вирішення найгостріших соціально-
економічних і політичних питань.

8. Не було єдності всередині Центральної Ради.

Гетьманський переворот

Гетьманський переворот Причини Гетьманського перевороту

1. Нездатність Центральної Ради опанувати ситуацію і до­сягти необхідного рівня державного та економічного роз­витку.

2. Криза соціальної політики Центральної Ради й несприй-нятність цієї політики поміщиками, промисловцями та ін­шими верствами населення.

3. Наростаюча загроза перетворення України на німецьке генерал-губернаторство.

4. Втрата авторитету Центральної Ради серед широких
верств населення в умовах окупації.

5. Господарська розруха, безладдя, анархія.

6. Зволікання Центральної Ради з проведенням аграрної ре­форми.

7. Відсутність боєздатної регулярної української армії і не­розуміння Центральної Ради про необхідність її створення.

8. Наявність протиріч всередині Центральної Ради.

9. Байдужість країн Антанти до долі України.

10. Зацікавленість окупаційної адміністрації у владі, спро­
можній виконати зобов'язання щодо постачання продо­
вольства Німеччині.

Українські політичні групи консервативного спряму­вання (партії «Українська громада», «Українські хлібороби-демократи») й офіцери українізованих частин та Вільного козацтва вступили в контакт з німецьким командуванням для встановлення в Україні твердої влади, а це було б для Німеччини гарантією успішного вивезення продовольства. П. Скоропадський особисто зустрівся з представниками ні­мецької окупаційної адміністрації і заручився їхньою під­тримкою для усунення Центральної Ради від влади.

29 квітня 1918 р.Всеукраїнський хліборобський з'їзд проголосив П. Скоропадського гетьманом України. Це був

фактично державний переворот, узгоджений з представни­ками німецької військової адміністрації.

У Грамоті до всього українського народу гетьман обіцяв
«забезпечити населенню спокій, закон і можливість творчої
праці». ■ • ^г

Було оголошено про припинення діяльності Централь­ної Ради і всіх органів влади.

«Коли б не було мого виступу, німці кілька днів пізніше завели б на Україні звичайне генерал-губернаторство. Воно було б оперте на загальні засади окупації і нічого спільного з українством... не було б» (П. Скоропадський про Гетьман­ський переворот у квітні 1918 p.).

Напередодні перевороту німці роззброїли першу дивізію синьожупанників, інші частини, які підтримували Цен­тральну Раду.

Під час перевороту розформовано галицький корпус Січових стрільців, що охороняв приміщення Центральної Ради і намагався дати відсіч німецьким частинам. Перево­рот відбувся майже безкровно, лише в сутичці з Січовими стрільцями загинуло троє вірних гетьманові офіцерів. УНР припинила існування.

Закон про тимчасовий устрій Українипроголошував, що вла­да в державі належить гетьману.

П. Скоропадський очолив Гетьманат і зосередив у своїх ру­ках усю повноту влади (законодавчу, виконавчу і судову):

• створено гетьманський уряд — Раду міністрів;

• гетьман призначав отамана (голову) Ради міністрів. Ним став полтавський поміщик Ф. Лизогуб;

• мав право затверджувати і розпускати уряд;

• призначав Голову найвищого суду і суддів;

• контролював зовнішньополітичну діяльність держави;

• керував збройними силами;

• міг оголошувати воєнний чи надзвичайний стан;

• без затвердження гетьманом жоден закон не мав сили;

• проводив амністію тощо.

Замість назви «УНР» запроваджувалася назва «Українська держава».

29квітня 1918 р,новий гетьман дістав благословення ми­трополита.

Висновок

Унаслідок державного перевороту 29 квітня 1918 р. в Укра­їні встановлено республіку з авторитарною формою прав­ління, з міцною владою гетьмана П. Скоропадського.

Павло Скоропадський

. (1873-1945)

Суспільно-політичний діяч, воєначальник, гетьман Укра­їнської держави, представник старої української аристокра­тії. Походив із славного козацького роду Скоропадських, з якого вийшло, починаючи з XVIІ ст. чимало державних і вій­ськових діячів і шанувальників національної культури.

Народився 3 травня 1873 р. у Вісбадені (Німеччина). Дитинство минуло на Чернігівщині у батьківському маєт­ку. Батько був полковником російської армії. Навчався в Стародубській гімназії, Київському кадетському корпусі, в Пажеському корпусі в Петербурзі. Павло з дитинства вихо­вувався у пошані до української старовини та культури.

Зросійсько-японськоївійни П. Скоропадський повернув­ся полковником, з 1912 р. він ~ генерал-майор, а в Першій світовій війні — генерал-лейтенант, командир гвардійської кінної бригади, згодом - восьмого гвардійського корпусу.

Лютнева революція застала його на Волині командиром 34-го армійського корпусу.

Серед української громадськості популярності П. Ско­ропадського сприяло те, що він першим з-поміж генералів царської армії влітку 1917 р. українізував свій кінний кор­пус, а через кілька .місяців (Іб.жовтня 1917 р.) був обраний отаманом Українського вільного козацтва.

Діячі Центральної Ради, побоюючись його військ і Віль­ного козацтва, робили все можливе, щоб позбавити його впливу на маси. ■

Зростало невдоволення народних мас України Централь­ною Радою та її союзниками — німцями її австрійцями. У країні,тривало безладдя. Громадськість почала схилятися до встановлення сильної влади.

29 квітня 1918 р. делегати з'їзду хліборобів проголоси­ли Україну Гетьманатом - Українською Державою на чолі з Павлом Скоропадським. Переворот відбувся майже без­кровно, лише в сутичці з Січовими стрільцями загинули троє вірних гетьманові офіцерів.

14 грудня 1918 р. до Києва підступали війська С. Петлю­ри. Того самого дня гетьман з допомогою німців виїхав за кордон, зрікшися влади.

У 1921 р. П. Скоропадський разом із сім'єю (у нього було три дочки і син) поселився у Ванзеє — мальовничому пе­редмісті Берліна. Він брав активну участь у політичному та культурному житті української еміграції, зокрема заснував у Берліні український науковий інститут. Працював над свої­ми «Споминами», листувався з гетьманцями.

У 30-ті роки він тісно приятелював з колишнім прези­дентом Західно-Української Народної Республіки Є. Пе-трушевичем.

У роки Другої світової війни П. Скоропадський, корис­туючись впливом і зв'язками в німецьких військових колах, визволив із тюрми чимало українських патріотів.

Загинув гетьман від ран, заподіяних йому бомбардуван­ням авіацією союзників баварської станції Платлінг 26 квіт­ня 1945 р. у м. Меттен (Баварія).

Читайте також:

1. F) Наслідки демографічного вибуху.
2. V Такі негативні особистісні утворення, як самовпевненість і нерозвиненість автономії та ініціативи, обумовлюють неадаптивне старіння людини.
3. Адміністративний арешт активів та його наслідки
4. Аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства як методична основа діагностики його спроможності протидіяти кризовим явищам та ліквідувати їх наслідки
5. Антична колонізація Північного Причорноморья та її наслідки.
6. Аншлюс Австрії. Мюнхенська конференція та її наслідки. Крах політики західних держав щодо умиротворення агресора
7. Банкрутство підприємства: причини, наслідки, процедура.
8. Банкрутство підприємства: причини, оцінка ймовірності настання та наслідки
9. Безробіття і зайнятість населення: причини, види та наслідки
10. Безробіття, його види і наслідки.
11. Безробіття: сутність, види, соціально – економічні наслідки.
12. Безробіття: суть, причини, форми та соціально-економічні наслідки

Переглядів: 1134