Погляди Павла Скоропадського

Павло Скоропадський зробив спробу побудувати Українську державу на монархістсько-поміщицьких засадах, а водночас з тим намагався реалізувати у XX ст. українську державницьку ідею не як соціалістично-федералістську мрію, а як міцний державний лад на чолі з монархом.

Гетьманський режим був помірковано-консервативним. Павло Скоропадський сподівався, що державний переворот відкриє можливість побудови нової за формою Української

держави, яка, спираючись на заможні верстви суспільства, утвердить стабільний політичний лад, що грунтуватиметься на засадах приватної власності та зуміє забезпечити національне відродження.

У внутрішній політиці її. Скоропадський обстоював принцип приватної власності як у промисловості, так і в сільському господарстві. Тому всі соціалістичні експерименти він рішуче припинив.

Зважаючи на надзвичайну важливість установлення спокою Гладу на селі, гетьман розпочав підготовку до земельної реформи, щоб утворити міцний прошарок дрібних і середніх власників. Проте здійснити ці сподівання йому не вдалося, а реальний стан справ на місцях був далеким від сподівань Павла Скоропадського.

Вдалою виявилася національно-культурна політика П. Скоропадського, спрямована на відродження старовинних традицій, на українізацію. Гетьманат здобув широке міжнародне визнання.

Під впливом обставин погляди Павла Скоропадського змінилися на федералістські. 14 листопада 1918 р. він задекларував федеративну спілку з майбутн ьою небільшовинь-кою Росією. Він на той час вважав Україну рівноправною частиною майбутньої Російської Федерації, але без більшовиків, і готовий був використати всі ресурси України задля створення такої федерації, не зупиняючись навіть перед війною з більшовиками.

Федералістські погляди Павла Скоропадського були підставою для критики Українським національним союзом гетьманського режиму.

Відмовою від державної самостійності гетьман розраховував здобути якщо не допомогу, то хоча б прихильність з боку Антанти, але того не сталося.

В еміграції Павло Скоропадський відмовився від федералістських ілюзій щодо Росії. Він знайшов у собі сили повернутися до активного політичного життя, ставши провідником українського монархічного руху. Очолюваний ним

союз гетьманців-державників став в еміграції досить впливовою політичною силою, яка мала на меті об'єднання зусиль українського руху для боротьби за незалежність. Гетьманські організації існували в Німеччині, Франції, Великій Британії, Польщі, США, Канаді, інших країнах.

Внутрішня та зовнішня політика Української держави і ставлення до неї в суспільстві

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Негативні наслідки	\|	Внутрішня політика

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.