Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Внутрішня політика

1. Перетворено У HP на Українську державу монархічного типу на чолі з гетьманом. Сформовано уряд•■— Раду міністрів.

Голова уряду — Ф. Лизогуб (голова Полтавської земельної управи, октябрист, нащадок славного козацького роду, великий поміщик із Лівобережжя. Батько був одним із найближчих . друзів Т. Г. Шевченка).

Члени уряду:

Дмитро Дорошенко(історик) — міністр закордонних справ.
Походив із козацько-дворянського роду на Глухів-
щині. У студентські роки брав участь у діяльності
Революційної української партії (РУШ, під час Пер
шої світової війни дістав призначення крайового
комісара Галичини та Буковини з правами генерал-
губернатора. .

Микола Василенко(професор історії Київського університету) - міністр освіти та мистецтв. Виходець із селян Чернігівської губернії. Написав наукові праці з історії Гетьманщини. Якийсь час був членом Тимчасового уряду Росії. Кадет.

М. Чубинський(професор Харківського університету) — міністр юстиції.

Син відомого етнографа, автора пісні «Ще не вмерла України», український діяч і знаний правник. Стояв на правих позиціях, але до політичних партій не належав.

О. Рогоза(командувач однієї з армій Румунського фронту) - військовий міністр.

Бойовий генерал, представник старовинного українського роду.

A. Ржепецький(відомий київський фінансист) — міністр зе-

мельних справ.

B. Колокольцев — спершу державний секретар, перегодом

міністр внутрішніх справ.

Представники соціалістичних партій увійти в уряд

гетьмана відмовилися. Особливістю нового уряду було те, що він формувався не за партійною, а за професійною ознакою.

2. Значної увагу було приділено впорядкуванню місцевого
управління:

• розігнано органи місцевого самоврядування;

• призначено губернських і повітових старост, переважно з місцевих поміщиків, земських діячів;

• в Київ, Одесу, Миколаїв призначено отаманів;

• міську, повітову міліцію переведено в державну варту (поліцію);

• перевибори органів місцевого самоврядування проведено на підставі майнового цензу;

• газети потрапили під жорстоку цензуру, заборонялися критика уряду, проведення зборів, мітингів, маніфестації.

Наведення порядку чиновницький апарат здійснював авторитарними та репресивними методами.

3. Основна опора гетьманського режиму:

• великі землевласники;
•буржуазія;

• старе чиновництво царських часів, з-поміж яких було
чимало прихильників «єдиної і неподільної Росії».

4. Вирішення земельного питання:

• відновлено приватну власність на землю;

• поміщики за допомогою каральних загонів почали стягувати з селян контрибуції за втрати та знищене майно;

• селянам довелося повернути поміщикам землі й реманент, відшкодувати витрати,, яких зазнали поміщики;

• поміщикам надавалося право використовувати примусову працю;

• оголошено про поновлення свободи продажу-купівлі землі;

• розроблявся новий земельний закон, за яким;

—усі великі земельні маєтки підлягали примусовому викупу державою і продавалися селянам по 25 десятин в одні руки;

—окремі господарства" могли зберегти до 200 дес;

—лісові угіддя залишалися за власниками і в розподіл серед селянства не потрапляли.

Така реформа відповідала інтересам заможних селян. Мета аграрної реформи - створення міцного прошарку дрібних і середніх власників, тобто продовження столипін-ської реформи, від якої гетьман був у захваті. Більшість селян була незадоволеною. що спричинило масові селянські повстання.

Негативно поставилися до реформи і великі землевласники. 5. Розвиток промисловості:

• поновлювалися в правах власники фабрик, заводів, рудників, шахт;

• відновлено приватну власність;

• націоналізовані підприємства повертали попереднім власникам;

• поступово відновлено залізничний рух;

• засновано нові акціонерні компанії;

• відроджено промислові підприємства та біржі;

• промислові та торговельні кола дістали можливість суттєво впливати на економічну політику влади;

• відбувався широкий збут товарів до Австро-Угорщини та Німеччини:

• скасовано 8-годинний робочий день;

•господарі на свій розсуд визначали рівень заробітної платні й тривалість робочого дня;

• встановлювалися покарання за участь у страйках;

• обмежувалися фінансові й економічні функції профспілок: обмежувалася свобода профспілкової діяльності, їм заборонялося втручатися в питання найму та звільнення робітників;

•швидко зростало безробіття (улипні 1918 р. - 200 тис. осіб).

Ці заходи викликали невдоволення робітників. Уже в червні розпочалися масові виступи. Відбувався тривалий страйк робітників.

6. Для зміщення грошової системи:

• організовано діяльність міністерства фінансів;
•налагоджено грошовий обіг і вдосконалено грошову

систему. Українські гроші (гривні), забезпечені природними багатствами України (головним чином цукром), стали стабільними;

• створено державний бюджет;

• відкрито кілька українських банків.

7. Створення регулярної української армії:

• оголошено про відновлення козацтва як окремого стану населення і частини війська;

• затверджено проект формування восьми корпусів і чотирьох кінних дивізій;

• для підготовки офіцерів засновано спеціальні військові школи;

• введено погони і військові звання;

• затверджено текст урочистої присяги на вірність гетьману; .

• прийнято закон, за яким військовим заборонялося вступати до партій та об'єднань, що мали політичний характер, а також брати участь у мітингах та маніфестаціях;

• на листопад було призначено мобілізацію, яка мала дати 85 тис. вояків, але подальші події зірвали ці плани;

• реорганізовано і зміцнено державний флот.

У жовтні 1918 р. понад 70% кораблів Чорноморського флоту підняли українські прапори та прийняли присягу на вірність Україні.

8. У галузі культури:

• відкрито понад 150 українських гімназій;

• українську мову визнано державною;

• прийнято закон про обов'язкове вивчення української мови, історії, географії України, історії української літератури;

• вийшло з друку кілька мільйонів примірників українських підручників;

• відкрито два українських державних університети - у Києві та Кам'янці-Подільському;

•у російських університетах (Київському, Харківському, Одеському) почали працювати кафедри української

• мови, літератури, історії та права;

• засновано широку мережу загальнокультурних закладів та установ:

- Державний український архів,

- Національну галерею мистецтв, . - Український історичний музей,

- Українську національну бібліотеку (налічувала понад 1 млн книг, серед них багато стародруків),

- Український театр драми та опери,

- Українську державну капелу під керівництвом О. Ко-шиця, Державний симфонічний оркестр під керівництвом О. Горілого тощо;

• у листопаді 1918 р. відкрито Українську академію наук,
президентом якої став В. Вернадський.Мала три відді
ли: історико-філологічний, фізико-математичний та
соціально- економічний.

Перші академіки:Д. Багалій, А. Кримський, М. Петров, С. Смаль-Стоцький,

B. Вернадський, М. Кащенко,

C. Тимошенко, М. Туган-Барановський,
О. Левицький, П. Тутковський,

В. Косинський, Ф. Тарнавський.

■ 1817

•Влітку 1918 p..було створено Українську автокефальну православну церкву на чолі з митрополитом В. Липків-ським.

Василь Липківський

Відомий український церковний діяч, який був митрополитом Київським і всієї Русі Української автокефальної православної церкви. Ініціатор створення. Всеукраїнської Церковної Ради, очолював український громадський рух за автокефалію, яку і було створено за гетьманату у 19]8 р. Проводив українізацію церковного життя. Першу церковну службу українською мовою правив у Києві.

Зазнавав переслідувань з боку більшовицьких, органів влади.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Погляди Павла Скоропадського	\|	Зовнішня політика Української держави

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.008 сек.