МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||
Внутрішня політика1. Перетворено У HP на Українську державу монархічного типу на чолі з гетьманом. Сформовано уряд•■— Раду міністрів. Голова уряду — Ф. Лизогуб (голова Полтавської земельної управи, октябрист, нащадок славного козацького роду, великий поміщик із Лівобережжя. Батько був одним із найближчих . друзів Т. Г. Шевченка). Члени уряду: Дмитро Дорошенко(історик) — міністр закордонних справ. Микола Василенко(професор історії Київського університету) - міністр освіти та мистецтв. Виходець із селян Чернігівської губернії. Написав наукові праці з історії Гетьманщини. Якийсь час був членом Тимчасового уряду Росії. Кадет. М. Чубинський(професор Харківського університету) — міністр юстиції. Син відомого етнографа, автора пісні «Ще не вмерла України», український діяч і знаний правник. Стояв на правих позиціях, але до політичних партій не належав.
О. Рогоза(командувач однієї з армій Румунського фронту) - військовий міністр. Бойовий генерал, представник старовинного українського роду. A. Ржепецький(відомий київський фінансист) — міністр зе- мельних справ. B. Колокольцев — спершу державний секретар, перегодом міністр внутрішніх справ. Представники соціалістичних партій увійти в уряд гетьмана відмовилися. Особливістю нового уряду було те, що він формувався не за партійною, а за професійною ознакою. 2. Значної увагу було приділено впорядкуванню місцевого • розігнано органи місцевого самоврядування; • призначено губернських і повітових старост, переважно з місцевих поміщиків, земських діячів; • в Київ, Одесу, Миколаїв призначено отаманів; • міську, повітову міліцію переведено в державну варту (поліцію); • перевибори органів місцевого самоврядування проведено на підставі майнового цензу; • газети потрапили під жорстоку цензуру, заборонялися критика уряду, проведення зборів, мітингів, маніфестації. Наведення порядку чиновницький апарат здійснював авторитарними та репресивними методами. 3. Основна опора гетьманського режиму: • великі землевласники; • старе чиновництво царських часів, з-поміж яких було 4. Вирішення земельного питання: • відновлено приватну власність на землю; • поміщики за допомогою каральних загонів почали стягувати з селян контрибуції за втрати та знищене майно;
• селянам довелося повернути поміщикам землі й реманент, відшкодувати витрати,, яких зазнали поміщики; • поміщикам надавалося право використовувати примусову працю; • оголошено про поновлення свободи продажу-купівлі землі; • розроблявся новий земельний закон, за яким;
—усі великі земельні маєтки підлягали примусовому викупу державою і продавалися селянам по 25 десятин в одні руки; —окремі господарства" могли зберегти до 200 дес; —лісові угіддя залишалися за власниками і в розподіл серед селянства не потрапляли. Така реформа відповідала інтересам заможних селян. Мета аграрної реформи - створення міцного прошарку дрібних і середніх власників, тобто продовження столипін-ської реформи, від якої гетьман був у захваті. Більшість селян була незадоволеною. що спричинило масові селянські повстання. Негативно поставилися до реформи і великі землевласники. 5. Розвиток промисловості: • поновлювалися в правах власники фабрик, заводів, рудників, шахт; • відновлено приватну власність; • націоналізовані підприємства повертали попереднім власникам; • поступово відновлено залізничний рух; • засновано нові акціонерні компанії; • відроджено промислові підприємства та біржі; • промислові та торговельні кола дістали можливість суттєво впливати на економічну політику влади; • відбувався широкий збут товарів до Австро-Угорщини та Німеччини: • скасовано 8-годинний робочий день; •господарі на свій розсуд визначали рівень заробітної платні й тривалість робочого дня; • встановлювалися покарання за участь у страйках; • обмежувалися фінансові й економічні функції профспілок: обмежувалася свобода профспілкової діяльності, їм заборонялося втручатися в питання найму та звільнення робітників; •швидко зростало безробіття (улипні 1918 р. - 200 тис. осіб). Ці заходи викликали невдоволення робітників. Уже в червні розпочалися масові виступи. Відбувався тривалий страйк робітників. 6. Для зміщення грошової системи: • організовано діяльність міністерства фінансів; систему. Українські гроші (гривні), забезпечені природними багатствами України (головним чином цукром), стали стабільними; • створено державний бюджет; • відкрито кілька українських банків. 7. Створення регулярної української армії: • оголошено про відновлення козацтва як окремого стану населення і частини війська; • затверджено проект формування восьми корпусів і чотирьох кінних дивізій; • для підготовки офіцерів засновано спеціальні військові школи; • введено погони і військові звання; • затверджено текст урочистої присяги на вірність гетьману; . • прийнято закон, за яким військовим заборонялося вступати до партій та об'єднань, що мали політичний характер, а також брати участь у мітингах та маніфестаціях; • на листопад було призначено мобілізацію, яка мала дати 85 тис. вояків, але подальші події зірвали ці плани; • реорганізовано і зміцнено державний флот. У жовтні 1918 р. понад 70% кораблів Чорноморського флоту підняли українські прапори та прийняли присягу на вірність Україні. 8. У галузі культури: • відкрито понад 150 українських гімназій; • українську мову визнано державною; • прийнято закон про обов'язкове вивчення української мови, історії, географії України, історії української літератури; • вийшло з друку кілька мільйонів примірників українських підручників; • відкрито два українських державних університети - у Києві та Кам'янці-Подільському; •у російських університетах (Київському, Харківському, Одеському) почали працювати кафедри української • мови, літератури, історії та права; • засновано широку мережу загальнокультурних закладів та установ:
- Державний український архів, - Національну галерею мистецтв, . - Український історичний музей,
- Українську національну бібліотеку (налічувала понад 1 млн книг, серед них багато стародруків), - Український театр драми та опери, - Українську державну капелу під керівництвом О. Ко-шиця, Державний симфонічний оркестр під керівництвом О. Горілого тощо; • у листопаді 1918 р. відкрито Українську академію наук, Перші академіки:Д. Багалій, А. Кримський, М. Петров, С. Смаль-Стоцький, B. Вернадський, М. Кащенко, C. Тимошенко, М. Туган-Барановський, В. Косинський, Ф. Тарнавський.
■ 1817 •Влітку 1918 p..було створено Українську автокефальну православну церкву на чолі з митрополитом В. Липків-ським. Василь Липківський Відомий український церковний діяч, який був митрополитом Київським і всієї Русі Української автокефальної православної церкви. Ініціатор створення. Всеукраїнської Церковної Ради, очолював український громадський рух за автокефалію, яку і було створено за гетьманату у 19]8 р. Проводив українізацію церковного життя. Першу церковну службу українською мовою правив у Києві. Зазнавав переслідувань з боку більшовицьких, органів влади. Читайте також:
|
||||||||
|