Роль профспілок після Першої світової війни

ТЕМА РОБІТНИЧИЙ І СОЦІАЛІСТИЧНИЙ РУХИ

Профспілки — масові організації, що об'єднують трудящих за загальними інтересами, за родом їхньої діяльності на виробництві, у сфері обслуговування та культурі. Профспілки виникли у ході боротьби трудящих проти експлуатації, за підвищення життєвого рівня й поліпшення умов праці. Після Першої світової війни було засновано великі профспілкові об'єднання — Амстердамський Інтернаціонал профспілок (1919 р.), Міжнародну конференцію Християнських профспілок (МКХП, 1920 р.), Червоний Інтернаціонал профспілок (Профінтерн, 1921 р.).

Політичні партії, в тому числі й більшовики, прагнули активно привертати профспілки на свій бік, надати їм статус політичних організацій, що вносило розкол у профспілковий рух за ідеологічними ознаками, ускладнювало консолідацію трудящих всього світу за свої права.

Лідери найбільшого профспілкового об'єднання — міжнародної федерації профспілок або Амстердамського Інтернаціоналу — стояли на позиціях проведення реформ у межах існуючої системи, що зближало їх із соціал-демократами. На другу половину 20-х років у лавах Амстердамського Інтернаціоналу, до якого входили головним чином профспілки західноєвропейських країн, налічувалося 13,3 млн членів. На позиціях соціального миру стояли християнські профспілки. Найбільш масового характеру вони набули у Німеччині, Франції, Бельгії, Голландії й деяких інших європейських країнах. Клерикальні робітничі організації об'єдналися 1920 р. у Міжнародну конференцію християнських профспілок. В основу її програми було покладено соціальну доктрину католицизму. Прибічники МКХП стверджували, що шляхом індивідуального морального вдосконалення й поширення духу християнської любові та співробітництва у відносинах між робітниками і підприємцями можна добитися соціальної справедливості та стабільності, не порушуючи основ системи, що вже склалася. Ці проповіді знаходили широкий відгук серед віруючих робітників, особливо католиків. Наприкінці 20-х років у лавах МКХП налічувалося біля 2 млн членів. У ряді країн Західної Європи (Іспанії, Португалії) і Латинської Америки (Аргентині, Уругваї, Мексиці) великий вплив мали профспілки, що перебували під впливом анархо-синдикалізму. Вони входили до Міжнародної асоціації трудящих, що налічувала на середину 20-х років біля 400 тис. членів. Лідери анархо-синдикалізму рішуче відкидали будь-які форми політичної боротьби. Вони закликали робітників до "прямої дії", вищою формою якої мав стати загальний економічний страйк як найбільш ефективний, на їхню думку, засіб встановлення нового колективістського ладу. Незважаючи на роз'єднаність і політизова-ність, профспілковий рух став потужним чинником боротьби трудящих за свої невід'ємні права.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
ЇХНІ ФОРМИ І МЕТОДИ БОРОТЬБИ	\|	Соціалістичні та соціал-демократичні партії. Соціалістичний робітничий Інтернаціонал

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.