Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Революція 1931 р.

Диктатура М. Прімо де Рівери

 

Державний переворот готувався майже відкрито. 13 ве­ресня 1923 р. генерал Мігель Прімо де Рівера, що коман­дував Каталонським військовим округом, заручившись підтримкою вояччини, духівництва та фінансової олігархії, захопив владу в Барселоні. Уряд подав у відставку, а король Альфонс XIII заявив Прімо де Рівері, який прибув до Мадриду: "Дай Боже тобі щастя. Вручаю тобі владу".

Замість звичайного уряду Прімо де Рівера створив військову директорію, що складалася з генералів і адміра­лів. Було оголошено стан облоги, скасовано конституцію, кортеси розпущено, влада на місцях перейшла до рук військових губернаторів. В маніфесті до народу диктатор визнав, що країна переживає глибоку кризу, обіцяв здій­снити докорінну ломку колишніх порядків і добитися оновлення.

Прагнучи привернути на свій бік широкі маси трудя­щих, Прімо де Рівера заснував фашистську партію "Патріо­тична спілка" й запровадив корпоративну систему (яку запозичив у Муссоліні), покликану створити подобу єд­ності іспанського суспільства. Встановлення диктатор­ського режиму збіглося з періодом стабілізації економіки в усьому світі, в тому числі і в Іспанії. Проте економічні заходи диктатури не супроводжувались руйнацією відста­лої, напівфеодальної структури іспанської економіки й мали на меті насамперед збільшити прибутки підприємців.

Упевнившись, що військова диктатура вкрай непопу­лярна, Прімо де Рівера замінив її на громадський уряд, але диктатору, як і раніше, належала необмежена влада. З 1927 р. у Іспанії почав зростати опір диктатурі та монархії. Першими виступили проти диктатури представники інте­лігенції, що вимагали демократичних свобод.

Лавірування Прімо де Рівери (скликання Національної асамблеї, що була проголошена спадкоємицею кортесів, але ніякої влади не мала, розробка проекту нової консти­туції) не допомагало: режим був приречений. Погіршення економічного становища країни остаточно добило дикта­туру: від неї відвернулися всі. Коли Прімо де Рівері відмо­вили у підтримці навіть командувачі військовими округа­ми, йому не залишалося нічого іншого, як тільки 28 січня 1930 р. піти у відставку. Крах диктатури став наслідком її неспроможності вирішити численні проблеми, що постали перед Іспанією.

 

 

Події 1931 р. за своїм значенням мали революційний характер. 12 квітня 1931 р. у країні відбулися муніципальні вибори, на яких перемогу одержали республіканці. 14 квіт­ня обурені натовпи народу почали захоплювати мунципалітети й самі проголошувати республіку. Король Альфонс XIII втік за кордон. Ввечері того ж дня новоспечений республіканець, в недалекому минулому консерватор і мо­нархіст Алькала Самора, що постав на чолі уряду, звернувся по радіо до народу із заявою, що республіку проголошено "без найменших безпорядків і Тимчасовий уряд готовий почати виконувати свої обов'язки". 15 жовтня 1931 р. уряд очолив республіканець Мануель Асанья. Обрані загальним голосуванням кортеси й уряд запровадили низку демокра­тичних реформ: проголосили свободу слова, друку, зборів; церкву відокремили від держави; розпустили релігійні ор­дени; надали автономію Каталонії; декретували помірковану аграрну реформу. Однак політика уряду була непослідов­ною: збереглися великі поміщицькі землеволодіння, реакційна вояччина продовжувала тримати під своїм контро­лем армію, монархісти залишилися в державному апараті, церква зберегла свій економічний вплив. Вирувала жор­стока економічна криза, проте каральний апарат республі­ки більше покладався на силові засоби вирішення гострих проблем. Першим негативним наслідком діяльності Уста­новчих кортесів і політики Асаньї стала поразка на виборах у листопаді 1933 р. урядового блоку: від його партій відвер­нулися виборці, розчаровані повільними темпами реаліза­ції реформ, проти них піднялася "інша Іспанія", глибоко вражена "безбожними кортесами".

Активізувалися й фашистські організації. Наприкінці 1933 р. син колишнього диктатора Хосе Антоніо Прімо де Рівера створив за образом і подобою гітлерівської партії Іспанську фалангу, що ратувала за насильницьке повален­ня республіки, вимагала створення корпоративної держа­ви, заснованої за найсуворішою ієрархією, із залізною дисципліною, національною ідеєю, намагалася з'єднати фашизм з католицизмом. Фаланга мала свої воєнізовані загони з декласованих елементів, що чинили погроми, терористичні акти проти учасників демократичного руху, намагалися створити в країні атмосферу нервовості та неспокою.

На початку січня 1936 р. президент розпустив кортеси і призначив вибори на 16 лютого 1936 р.

15 січня в умовах піднесення народного руху ліві партії підписали "Виборчий пакт", що ввійшов до історії як "Пакт про народний фронт". Документ було підписано представ­никами Іспанської соціалістичної робітничої партії, За­гальної спілки трудящих, Федерації соціалістичної молоді, Робітничої партії марксистської єдності (ПОУМ), Синди­калістської партії, Лівої республіканської та Республікан­ської спілки.

 


Читайте також:

  1. Антимонархічна революція 1952 р. в Єгипті.
  2. Б. Громадсько-політичний рух 60-90 рр. ХІХ ст. інтелігенції Росії та України, в центрі уваги яких був народ, селянська община та соціальна революція.
  3. Визвольна революція українського народу сер. 17 століття. Воєнні дії 1648-1649 р.р.
  4. Друга науково-технічна революція
  5. Ейнштейнівська революція
  6. Індустріально технологічна революція останньої третини ХІХ ст. та її вплив на світове господарство.
  7. Ісламська революція в Ірані.
  8. Йєменська революція 1962 р.
  9. Культура неолітичного населення України. Неолітична революція. Побут, духовна культура та мистецтво.
  10. Лекція 7. Українська національна революція 1917 – 1920 років.
  11. Лекція 9. Українська революція: доба Центральної Ради
  12. Листопадова революція 1918 р.




Переглядів: 1197

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Ситуація в Іспанії після Першої світової війни | Громадянська війна 1936-1939 рр.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

  

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.003 сек.