Втручання тоталітарних держав до подій в Іспанії

Для здійснення своїх агресивних планів Гітлер потребував стратегічної бази (якою був Піренейський півострів), щоб опинитися в тилу Франції, поставити під контроль шляхи до Африки і на Схід, використати близькість півострова до Американського континенту. Західні країни, розв'язуючи руки Німеччині та Італії, проголосили політику "невтручання" щодо подій в Іспанії. Муссоліні направив до Іспанії 150 тис. солдатів, італійський військово-морський флот контролював узбережжя країни. Гітлер, зі свого боку, надав Франко значну кількість літаків, танків, артилерії, засобів зв'язку та тисячі офіцерів, що повинні були навчати та організовувати франкістську армію. Той факт, що 23 113 німецьких військовослужбовців було нагороджено Гітлером за заслуги у війні в Іспанії, свідчить про розмах німецької інтервенції. Великі монополії СІЛА надали значну матеріальну й фінансову допомогу режимові Франко. Водночас США заборонили продавати зброю, літаки і пальне Іспанській республіці.

Ставлення СРСР до війни в Іспанії було подвійним. З одного боку, Кремль, користуючись своїм впливом на компартію Іспанії, яку очолювали X. Діас і Д. Ібаррурі, прагнув експортувати соціалістичну революцію до Іспанії. З Радянського Союзу республіканському урядові було надано 1000 літаків, 900 танків, 300 бронемашин, 1550 одиниць артилерії. З іншого боку, радянські люди, щиро підтримуючи республіканців в їхній боротьбі проти фашизму, брали участь у бойових діях на полі бою в Іспанії (понад 2 тис. добровольців, головним чином льотчики й танкісти), надсилали продовольство й медикаменти. Багато іспанців та їхніх дітей знайшли у СРСР другу батьківщину, рятуючись від фашистських переслідувань. Щоправда, у СРСР влада влаштовувала їм перевірки на лояльність до ідеалів соціалізму, і значна частина емігрантів зазнала на собі "виховну" дію сталінського ГУЛАГу.

У жовтні—листопаді 1936 р. було сформовано перші Інтернаціональні бригади, що були втіленням антифашистської солідарності народів 54 країн світу. Республіці доводилося переборювати великі внутрішні труднощі, пов'язані з відсутністю достатньої згуртованості та єдності в лавах Народного фронту. У травні 1937 р. спалахнув швидко придушений путч анархістів і троцкистів, безпосередньою метою яких було захоплення влади в Каталонії. 17 травня 1937 р. було організовано новий уряд Народного фронту за участю ІСРП, КПІ та республіканців (його очолив соціаліст X. Негрін). Уряд ужив низку заходів по наведенню порядку в тилу, зміцненню регулярної армії, створенню військової промисловості.

У перебігу війни дедалі виразнішою ставала згубність для Іспанської республіки наслідків міжнародної блокади та італо-німецької інтервенції. Після падіння Каталонії (лютий 1939 р.) уряди Великої Британії та Франції оголосили про розрив дипломатичних відносин з республіканцями та про визнання фашистського уряду Франко (27 лютого). Опір республіки було зломлено 6 березня 1939 р. після державного перевороту, що передавав владу Національній хунті оборони (на чолі з полковником С. Касадо), яка потім прийняла вимогу Франко про беззастережну капітуляцію. 28 березня 1939 р. фашистські війська увійшли до Мадрида.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Громадянська війна 1936-1939 рр.	\|	Відновлення державної незалежності Польщі. Ю. Пілсудський

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.