Економічна політика більшовиків у 1918-1920 рр.

"Військовий комунізм" мав дві основні риси: з одного боку, зростаюча роль держави у керівництві економікою, включаючи централізований контроль і управління, заміна дрібних промислових підприємств великими, заходи по введенню єдиного планування; з іншого боку, відхід від комерційних і грошових форм розподілу на користь постачання основними товарами й послугами або безкоштовно, або за твердими цінами, запровадження карткової системи.

У 1920 р. радянській державі належало 37,2 тис. підприємств. Внаслідок політики "військового комунізму" було встановлено повний державний контроль над управлінням промисловістю. Вся повнота економічної влади в країні належала Вищій Раді народного господарства (ВРНГ) та головкомам на місцях. Під націоналізацію підпадали навіть підприємства з кількістю робітників 5 чол. за наявності механічного двигуна і з кількістю 10 чол. без двигуна. В країні було впроваджено безгрошові розрахунки, скасовано торгівлю, введено прямий товарообмін, зрівняльний розподіл продуктів харчування серед працюючих, карткову систему. Будь-яких економічних стимулів не існувало, зацікавленість у результатах праці катастрофічно падала. Для праці в тилу було запроваджено трудову повинність, а після закінчення війни військові частини перетворювалися на трудові батальйони, які повинні були відновлювати народне господарство. У січні 1920 р. на Уралі було сформовано першу революційну трудову армію. Крім того, створювалися табори примусової праці, провадилася мобілізація так званих "буржуазних елементів" на суспільні роботи. Великого поширення набули "комуністичні суботники" (безкоштовна праця у вихідні дні). Нова влада фактично встановила продовольчу диктатуру на селі: було оголошено державну монополію на продаж збіжжя та його заготівлю, заборонено приватну торгівлю хлібом. Створений Наркомат продовольства дозволяв примусово вилучати збіжжя в селянських господарствах, із січня 1919 р. введено продовольчу розверстку, що передбачала вилучення збіжжя та інших сільгосппродуктів. Для здійснення продовольчої диктатури всюди організовувалися продовольчі загони, що отримали право застосовувати зброю. З метою зміцнення своєї влади більшовики створювали комітети бідноти (комбіди), що об'єднали сільський люмпен-пролетаріат та існували паралельно з Радами.

Однак проблему розподілу вирішити не вдалося. Прийнятий у квітні 1918 р. декрет, за яким Наркомпрод був уповноважений здобувати товари широкого вжитку Для обміну на селянське зерно, виявився марним. Спроби встановити норми споживання й фіксовані ціни у містах зазнали невдачі через нестачу продовольства й невміле керування. Торгівля існувала лише на "чорному ринку". Численні торговці, яких прозвали мішечниками, роз'їжджали країною з набором нехитрих товарів, обмінювали їх У селян на продовольство, яке після цього продавали в місті за фантастичними цінами. Влада таврувала мішечників, погрожувала їм в'язницею та розстрілом, але спекуляція продовжувала процвітати. Гроші втрачали ціну. Фінансову систему держави було фактично паралізовано.

У січні 1918 р. в атмосфері кризи, що швидко густішала, Ленін цитував знамениту фразу "хто не працює, той не їсть" як "практичну заповідь соціалізму", а Нарком по праці говорив про саботаж і необхідність введення примусових заходів. Така організація праці та розподілу перспектив не мала й була приречена.

13. Нова економічна політика (неп)

На початку 1921 р. більшовицька влада опинилася в глибокій кризі. Промисловість перебувала в стані розрухи. Через нестачу сировини й палива майже третина заводів і фабрик не діяла, інші працювали з неповним навантаженням. Обсяг промислової продукції порівняно з 1913 р. зменшився у 7 разів. Чавуну виплавлялося лише 3% від рівня 1913 р., сталі — 5%, вугілля видобувалося 30%. У 1921 р. на одну людину вироблявся 1 метр ситцю на рік, на одне селянське господарство вироблялося сто грамів металевих виробів. Виробництво цукру зменшилося в 45 разів. У країні буяла цілковита інфляція: коробочка сірників коштувала кілька мільйонів, кусок мила став коштовністю. Посівні площі скоротилися з 110 млн. десятин до 75 млн. 1921 р. розпочався жахливий голод, що охопив Поволжя, Приуралля, Казахстан, Західний Сибір, південь України. Голодувало біля 30 млн. чол. Вимирали цілі села. Незважаючи на допомогу світового товариства, загинуло понад 3 млн.. чоловік, 2 млн. дітей стали сиротами.

Початком здійснення нової економічної політики став X з'їзд РКП (б), що прийняв резолюцію "Про заміну продрозверстки продподатком". Сутність непу полягала в проведенні принципово нової економічної політики, заснованої на ринкових відносинах, різноманітних формах власності та економічних засобах управління народним господарством. Неп повинен був підготувати економічну базу для будівництва соціалізму в радянській державі. В сільському господарстві неп передбачав: заміну продрозверстки продподатком, розмір якого визначався напередодні посівної і був удвічі менший, ніж розмір продрозверстки; дозвіл організовувати кооперативи, а також оренду землі з використанням найманої праці. Скасовувалася кругова порука і вводилася відповідальність кожного селянина за виконання податку. Таким чином, селянин дістав змогу вільно обирати спосіб обробки землі та гарантії землекористування, що стимулювало розвиток сільськогосподарського виробництва й сприяло відновленню сільського господарства в найкоротший термін. Внаслідок непу обсяг сільськогосподарського виробництва 1925 р. майже досяг рівня 1913 р.

Неп сприяв кардинальним змінам у промисловості. З травня 1921 р. розпочалася здача в оренду націоналізованих дрібних, середніх і великих промислових підприємств колишнім господарям. Оскільки було неможливо поєднувати приватновласницьке сільське господарство з державною централізованою промисловістю в рамках однієї економіки, 6 серпня 1921 р. було проведено децентралізацію управління промисловістю. Багато підприємств було визволено від прямого адміністративного контролю ВСНГ, об'єднано в трести й переведено на госпрозрахунок.

Створений у лютому 1921 р. Держплан розпочав поточне планування економічного розвитку. Скасовано загальну трудову повинність, на зміну їй прийшла процедура добровільного найму і звільнення робочої сили. Створювався ринок робочої сили. Відбувся перехід від зрівнялівки до відрядної зарплати за результатами праці. Почалося залучення іноземного капіталу шляхом створення концесій і спільних підприємств. У торговельно-фінансовій сфері відновлювалися товарно-грошові відносини, було дозволено приватну торгівлю, створювалися умови для діяльності трьох форм торгівлі — приватної, державної й кооперативної, набирали сили кредитна, збутова й продовольча кооперації, провадилися ярмарки. До обігу вводилися цінні папери. Для стабілізації фінансів було налагоджено випуск грошей і конвертованої грошової одиниці — червінця (1 червінець дорівнював 10 золотим карбованцям). Було організовано діяльність Ощадного банку, провадилися регулярні держпозики й випуски цінних паперів.

Неп істотно змінював вигляд країни, пожвавив її економіку, змінив психологію людей.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Терор у роки громадянської війни	\|	Проголошення СРСР

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.013 сек.