• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Терор у роки громадянської війни

Суворі заходи нової влади в економічній і соціальній сферах були можливі лише за умови встановлення політич­ної диктатури більшовицької партії. Цей процес фактично розпочався здобуттям влади у жовтні 1917 р. Було заборо­нено діяльність усіх небільшовицьких партій, заарештова­но їхніх лідерів, ліквідовано дореволюційні політичні інститути та суспільні організації, встановлено контроль над видавничою діяльністю, профспілками, іншими су­спільними організаціями. В листопаді 1917 р. поза законом було оголошено партію кадетів, її членів оголошено "воро­гами народу".

5 липня 1918 р. засідання V Всеросійського з'їзду Рад залишила фракція лівих есерів у складі 322 чоловік на знак протесту проти політики більшовицького керівництва. На­ступного дня ліві есери Блюмкін і Андрєєв убивають ні­мецького посла у РРФСР графа Мірбаха з метою спровокувати радянсько-німецьку війну. Того ж дня стався заколот лівих есерів у Москві, жорстоко придушений ла­тиською дивізією під командуванням І. Вацетіса. Після цих подій лідерів лівих есерів було заарештовано, їхні представники виводилися з Рад.

Навесні 1918 р. загони ВНК розгромили основні цент­ри анархістів у Петрограді та Москві. Навесні 1921 р. більшовики розправилися з меншовиками, заарештувавши більше 2 тис. чоловік і увесь ЦК. Більшість з них вислали за кордон, а інших було відправлено до Сибіру. Так фак­тично склалася однопартійна система.

Після замаху на життя Леніна 30 серпня 1918 р. та вбивства керівника Петроградської НК Урицького Раднарком 5 вересня 1918 р. видав постанову "Про червоний терор". Форми червоного терору були різноманітними: розстріли за класовою ознакою, система заручників, ство­рення концтаборів для ворожих елементів (Соловки) та ін. За далеко не повними даними (розслідування денікінської комісії, свідоцтво історика С. Мельгунова та ін.), жертвами червоного терору лише на півдні Росії стали 17 млн. чол.

Початок "білої справи" як ідеології й політики "білого руху" можна віднести на весну—літо 1918 р., коли, з одного боку, монархісти, з іншого, кадети почали консолідувати­ся в єдиний блок з метою боротьби проти революційного руху. Організатори цієї боротьби, виступаючи під націо­нальним прапором* стверджували, що тільки вони можуть покінчити з "анархією" і зберегти Російську імперію як велику державу. Ідеологи білого руху О. І. Гучков, В. В. Шульгін, М. М. Львов, П. Б. Струве та інші проповідували націо­нальну ідею врятування Росії від "засилля Інтернаціона­лу". Після повалення радянської влади припускалося встановлення військової диктатури, а після "вмиротворення країни" майбутнє мали вирішити Законодавчі збори на зразок Земського Собору. Саме друга частина цієї заяви й привертала до рядів "білого руху", особливо на першому етапі, майже всі антирадянські сили — до есерів і меншо­виків включно.

Одначе щоденна практика білогвардійських урядів де­далі чіткіше демонструвала тенденцію реставрації монархії на самодержавній основі. В міру поширення бойових дій на фронтах громадянської війни дедалі важче ставало мас­кувати справжні наміри організаторів і виконавців "білої справи" перед їхніми "демократичними союзниками" як всередині країни, так і за кордоном. На території, де господарювали білогвардійські війська, відновлювалися старі порядки, земля поверталася поміщикам, фабрики — власникам, робітники та селяни зазнавали кривавого терору, організовувалися єврейські погроми. Патріотизм, прого­лошений теоретиками "білої справи", насправді перетво­рювався на прагнення до реваншу й помсти. І, найголов­ніше, "національна" боротьба виявилася майже повністю залежною від інтересів іноземних союзників, без військо­вої, моральної й політичної підтримки котрих "білий рух" не мав змоги так довго існувати.

Мобілізація до рядів Добровольчої Армії була склад­ною справою. Гучков запропонував поповнювати ряди білогвардійців з-поміж російських військовополонених на території Німеччини і Австро-Угорщини (їхня кількість наближалася до 3 млн.). Доля їхня була складною, драма­тичною й по-різному складалася після повернення до Росії. Ревними виконавцями ідей "білого руху" були відомі у царській Росії військові діячі — Колчак, Денікін, Врангель.

Почалося велике протистояння на фронтах громадян­ської війни.

Читайте також:

1. Адміністративний устрій та окупаційний режим в Україні під час війни 1941-1945 рр
2. Алкени – вуглеводні, в молекулах яких є один подвійний зв’язок між атомами вуглецю . Алкені називають також олефінами або етиленовими вуглеводнями.
3. Антивоєнні рухи напередодні Першої світової війни
4. Антитерористична захист об'єкта.
5. Архівна справа в Україні в роки другої світової війни
6. Афро-азійський світ після Першої світової війни.
7. Близький Схід під час Другої світової війни.
8. Боротьба за союзників як провідна тенденція дипломатії в період війни
9. Боротьба за союзників як провідна тенденція дипломатії в період війни.
10. Великий терор
11. Види тероризму та його вражаючі фактори і збройні напади
12. Визначте місце України в планах імперіалістичних держав напередодні та на початку Першої Світової війни. В чому полягала трагедія українського народу в цій війні?

Переглядів: 1591