Відкриття А. Ейнштейна, Н. Бора, М. Планка, Е. Резерфорда, 3. Фрейда та ін.

Найвизначніші відкриття першої половини XX ст. було відзначено Нобелівськими преміями. Нобелівську премію засновано 1901 р. шведським інженером-хіміком А. Б. Нобелем. Присуджується щорічно за видатні праці у галузі фізики, хімії, фізіології та медицини, економіки (з 1969 р.), за літературні твори, за діяльність по зміцненню миру. Премії з фізики, хімії, економіки присуджує Шведська королівська академія наук, з фізіології та медицини — Королівський Каролінський інститут, з літератури — Шведська академія, премії миру — комітет Норвезького парламенту. Розмір премії 1988 р. становив 2,5 млн. крон.

Макс Планк (1858-1947 рр.)— німецький фізик-теоретик. Народився в родині юриста. Навчався в Мюнхенському та Берлінському університетах, професор університетів у Кілі та Берліні, член Берлінської Академії наук, її беззмінний секретар (1912-1943 рр.). Ще студентом захопився термодинамікою, обгрунтуванню другого начала термодинаміки присвячено його докторську дисертацію (1879 р.). М. Планк досліджував застосування термодинаміки у фізико-хімічних процесах, зокрема в дисоціації газів і слабких розчинах. На основі теорії електролігів Планк обчислив різницю потенціалів двох електролітичних розчинів (1890 р.). 1900 р. довів, що на рівні атома енергія рухається не постійним струмом, а порціями, які він називав квантами.

Важливе місце в науковій спадщині Планка посідають його монографії з основних розділів теоретичної фізики, що вирізняються глибиною та ясністю викладення.

Почесний член АН СРСР, член Лондонського королівського товариства. Нобелівську премію присуджено 1918 р.

Альберт Ейнштейн (1879-1955 рр.) — видатний фізик, творець теорії відносності, один із створювачів квантовоїтеорії та статистичної фізики. З 14 років разом із родиною жив у Швейцарії. Після закінчення політехнікуму (1900 р.) працював вчителем, після цього патентознавець (до 1909 р.). У ці роки створив теорію відносності, провів дослідження по статистичній фізиці, броунівському руху, теорії випромінювання.

Відкриття Ейнштейна були визнані вченими всього світу й створили йому міжнародний авторитет. Ейнштейна дуже хвилювали суспільно-політичні події 20-40-х рр., він рішуче виступав проти фашизму, війни, застосування ядерної зброї. Брав участь в антивоєнній боротьбі на початку 30-х років. 1940 р. Ейнштейн підписав листа президентові США, в якому вказав на небезпеку появи ядерної зброї в фашистській Німеччині, що стимулювало організацію ядерних досліджень у США.

Нільс Бор (1885-1962 рр.) — видатний датський фізик, учень Е. Резерфорда. Спільно з Резерфордом розробив нову модель атома, що увібрала в себе всі зроблені ними відкриття. Бор, спираючись на ідею квантів Планка, створив квантово-планетарну теорію будови атома. Його праці присвячено корпускулярній теорії світла, дослідженню електронів, інших елементарних часток, енергії внутрішньоатомних посувань тощо.

Заснував у Копенгагені Інститут теоретичної фізики, лауреат Нобелівської премії (1922 р.).

Екріко Фермі (1901-1954 рр.)— італійський фізик, зробив великий внесок у розвиток сучасної теоретичної та експериментальної фізики. Навчався в університетах Італії, Німеччини, Голландії. В 1926-1938 рр. — професор Римського університету. Емігрувавши з фашистської Італії, працював у Колумбійському університеті (США), керував дослідницькими працями у США в галузі використання ядерної енергії.

У 1934-1938 рр. Фермі із співробітниками вивчав властивості нейтронів і практично заклав основи нейтронної фізики: вперше спостерігав штучну радіоактивність, викликану бомбардуванням нейтронами ряду елементів (у тому числі урану), відкрив явище сповільнення нейтронів і створив теорію цього явища (удостоєний Нобелівської премії 1938 р.). У грудні 1942 р. Фермі вперше вдалося здійснити ядерну ланцюгову реакцію у збудованому ним ядерному реакторі, де як сповільнювач нейтронів використовувався графіт, як пальне — уран. Останні роки життя займався фізикою високих енергій.

Ірен Жоліо-Кюрі (1897-1956 рр.) — французький фізик, прогресивна громадська діячка. Дочка П. Кюрі та М. Склодовської-Кюрі. Після закінчення Паризького університету працювала у лабораторії М. Склодовської-Кюрі, 1925 р. захистила докторську дисертацію. Завідувала кафедрою у Сорбонні. У роки фашистської окупації брала активну участь у боротьбі французького народу проти фашистів.

Основні наукові праці — відкриття штучної радіоактивності, відкриття й дослідження процесів анігіляції і народження пар та ін. — Ірен Жоліо-Кюрі виконала спільно з чоловіком Фредеріком Жоліо-Кюрі. Досліджувала реакцію поділу ядер, працювала в Комісаріаті з атомної енергетики.

Член Всесвітньої Ради миру. Нобелівської премії удостоєна 1935 р.

Фредерік Жоліо-Кюрі (1900-1958 рр.) — французький фізик, один із засновників всесвітнього Руху прибічників миру. 1923 р. закінчив Школу фізики і прикладної хімії, 1926 р. одружився з Ірен Кюрі. 1930 р. захистив докторську дисертацію, з 1935 р. викладав у Сорбонні, 1937 р. отримав кафедру фізики і хімії в Колеж де Франс, якою керував до кінця життя. Очолював лабораторію атомного синтезу, працював у галузі фізики атомного ядра; за відкриття явища штучної радіоактивності удостоєний (разом з І. Жоліо-Кюрі) Нобелівської премії.

Після Другої світової війни керував будівництвом першого французького атомного реактора. З листопада 1950 р. — голова Всесвітньої Ради миру.

Ернест Резерфорд (1871-1937 рр.) — видатний англійський фізик. Вперше дав наукове пояснення суті радіоактивності на базі вчення про будову атома. В 1898-1900 рр. встановив, що при розпаді радіоактивних елементів виділяються два види випромінювання, які мають різну ступінь проникності, й означив їх першими літерами грецької абетки а (альфа) і р (бета). 1902 р. він виділив ізотоп торію (торій-Х). 1903 р. Резерфорд разом із фізиком Ф. Содді запропонували загальну теорію радіоактивності. Цю теорію вчений підтвердив низкою блискучих дослідів.

1911 р. Резерфорд запропонував планетарну модель атому, згідно з якою атом являє собою складну систему, що складається з позитивно зарядженого ядра дуже малого діаметра (порівняно з діаметром атома), навколо якого рухаються електрони.

1918 р. Резерфорд створив першу установку для штучного розщеплення атома азоту, які він "бомбардував" α - частками (тобто ядрами атомів гелію). В результаті цього експерименту Резерфорду вдалося спостерігати перетворення одного елементу на інший.

Проте наприкінці життя, 1934 р., Резерфорд висловив сумнів у тому, що отримання ядерної енергії в кількостях, достатніх для практичного використання, буде колись досягнуто. Можливо, знаменитий вчений розумів, що якщо буде звільнено "ядерного джина", люди використають його насамперед у військових цілях, тому він хотів якомога довше утримати його в лабораторних стінах.

Зігмунд Фрейд (1856-1939 рр.) — австрійський лікар-психотерапевт і психолог, засновник психоаналізу. Розвинув теорію психосексуального розвитку індивіда. В процесі формування характеру та його патології головну роль відводив переживанням раннього дитинства. Він розробив разом із Й. Брейєром "катартис". Від методу відреагування за допомогою гіпнозу забутих психічних травм перейшов до методу вільних асоціацій як основи психоаналітичної терапії. Принципи психоаналізу розповсюдив на різні галузі людської культури — міфологію, фольклор, художню творчість, релігію та ін. Головні праці Фрейда: "Тлумачення снів" (1900 р.), "Психопатологія повсякденного життя" (1904 р.), "Тотем і табу" (1913 р.), "Я і Воно" (1923 р.).

На основі вчення Фрейда виник цілий науковий напрям — фрейдизм. Фрейдизм, виходячи з теорії Фрейда про підсвідомість як основи діяльності людини, намагається звести форми культури та соціального життя до проявів первинних інстинктів, у першу чергу до статевого потягу.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Найважливіші досягнення науки	\|	Технічний прогрес

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.

Відкриття А. Ейнштейна, Н. Бора, М. Планка, Е. Резер­форда, 3. Фрейда та ін.

Відкриття А. Ейнштейна, Н. Бора, М. Планка, Е. Резерфорда, 3. Фрейда та ін.