• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Мюнхенська угода і загарбання Чехословаччини

Загарбання Німеччиною Австрії

Після оформлення блоку агресивних держав розпочався новий етап агресії нацистської Німеччини. Гітлер вдається до перегляду кордонів з метою включення до складу Ні­меччини всіх населених німцями регіонів. Першою жерт­вою відкритої агресії стала Австрія — батьківщина Гітлера. В листопаді 1937 р. гітлерівське керівництво прийняло рішення про форсовану підготовку до загарбання цієї країни. Ще раніше, 6 вересня 1937 р., у ході переговорів з Муссоліні в Берліні Гітлер отримав згоду італійського дик­татора на "аншлюс" Австрії.

11 березня 1938 р. за вказівкою Гітлера було підготов­лено директиву про вторгнення німецьких військ до Ав­стрії. Того ж дня німецьке керівництво в ультимативній формі зажадало від австрійського уряду скасувати всена­родне голосування, піти у відставку й передати правління "фюрерові" австрійських фашистів Зейс-Інкварту. Австрій­ський уряд виконав ці вимоги і віддав наказ своїм військам не чинити опору німецьким збройним силам, якщо вони вступлять до країни. Однак формального приводу для окупації Австрії у гітлерівців ще не було. Тоді Герінг телефоном увечері 11 березня дав вказівку Зейс-Інкварту, щоб той звернувся до Німеччини з проханням про "допо­могу" для встановлення в країні "порядку і спокою".

Ще до того, як Зейс-Інкварт виконав цю вказівку, Гітлер підписи директиву, згідно з якою 200 тис. німець­ких військ вранці 12 березня 1938 р. безперешкодно всту­пили до Австрії. Наступного дня було сформовано з нацис­тів новий піістрійський уряд, що прийняв закон, у якому Австрія проголошувалася "німецькою землею". Вже на початку квітня 1938 р. Велика Британія, Франція і США ліквідували свої дипломатичні місії у Відні, тим самим визнавши "аншлюс". Така позиція західних держав не могла не надихнути Німеччину на активізацію агресивних дій.

Після "аншлюсу" Австрії гітлерівський уряд почав готувати загарбання Чехословаччини. Гітлер висунув вимогу про передачу Німеччині Судетської області, де більшість населення становили німці і де активно діяла організація судето-німецьких нацистів (з 1935 р. — так звана судето-німецька партія), котра під гаслом боротьби за право судетських німців на суверенітет домагалася приєднання Судетської області до Німеччини. На Гітлера відверто орієнтувалася і глінківська партія в Словаки'.

У Берліні було розроблено план загарбання країни ("Грюн"); приводом для вторгнення мало стати вбивство гітлерівською агентурою німецького посла у Празі.

Враховуючи настрій народу, уряд Чехословаччини 20 травня 1938 р. оголосив часткову мобілізацію. Чехословаччина володіла однією з найсильніших армій в Європі, тому Гітлер змушений був відступити. Однак становище Чехословаччини було вкрай ускладнене позицією її захід­них союзників. Уряди Великої Британії, Франції, США від самого початку кризи домагалися капітуляції Чехословач­чини перед агресором. 22 квітня 1938 р. французький уряд повідомив Чехословаччину, що Франція не зможе подати їй допомоги в разі нападу Німеччини і що не варто також розраховувати й на допомогу Великої Британії. Західні країни наполегливо радили урядові Чехословаччини піти на поступки гітлерівцям. Вони рекомендували передати Німеччині ті райони, де німці становили більш 50% насе­лення. Американські дипломати заявляли, що США нічого не робитимуть з приводу цього питання, визнаючи за Німеччиною свободу дій у Східній та Південно-Східній Європі. У червні 1938 р. глава судето-німецької партії К. Генлейн висунув нову серію вимог, виконання яких призвело б до ліквідації суверенної чехословацької держави.

Правлячі кола Чехословаччини під тиском Великої Британії, Франції і США вирішили капітулювати й прий­няти пропозиції генлейнівців. У відповідь у Чехословаччині розпочався загальний страйк. За узгодженням з Берліном Польща і Угорщина також висунули претензії до Чехосло­ваччини. СРСР заявив польському урядові, що у разі нападу Польщі на Чехословаччину радянсько-польський пакт про ненапад буде денонсовано.

25 вересня радянський уряд повідомив уряд Франції, що 30 стрілецьких дивізій наблизилися до західного кордону СРСР, авіацію й танкові частини приведено до бойової готовності. Одначе всі зусилля врятувати Чехословаччину і мир у Європі не були підтримані західними державами, а керівники самої Чехословаччини не звернулися по допомогу до СРСР. У ці дні президент США Ф. Рузвельт звернувся до Гітлера із закликом до мирного врегулювання судетської проблеми. Однак послання було складене у вкрай м'яких тонах, і втручання США, за словами американського істори­ка Ф. Санборна, "зіграло роль головного вмиротворювача".

Долю Чехословаччини було вирішено на Мюнхенській конференції 29-30 вересня 1938 р. У конференцій брали участь Гітлер, французький прем'єр Далад'є, лідер фашист­ської Італії Муссоліні та британський прем'єр-міністр Чемберлен. Чехословацьку делегацію було запрошено ли­ше для того, щоб вислухати вирок.

Мюнхенська угода передбачала передачу Німеччині у термін з 1 по 10 жовтня 1938 р. Судетської області Чехо­словаччини зі всіма спорудами і укріпленнями, фабрика­ми, заводами, запасами сировини, шляхами сполучення (1/5 частина території, майже 40% промислового потенціа­лу), задоволення за рахунок Чехословаччини протягом З місяців територіальних вимог Польщі та Угорщини, "гаран­тію" учасниками угоди нових кордонів Чехословаччини.

30 вересня чехословацький уряд прийняв без згоди Національних зборів умови Мюнхенського договору. Пре­зидент Бенеш залишив свій пост і емігрував до Великої Британії, його місце посів колишній австрійський чинов­ник Є. Гаха.

Угода, підписана в Мюнхені, була одним з найбільш яскравих проявів політики "вмиротворення", що провади­лася напередодні Другої світової війни й остаточно роз­в'язала руки нацистським агресорам. Нав'язана Чехосло­ваччині силою, у порушення норм міжнародного права і законів Чехословаччини, Мюнхенська угода стала важли­вою віхою у підготовці війни. Згідно з договором між ЧРСР і ФРН (грудень 1973 р.), його учасники вважали Мюнхенську угоду, "маючи на увазі свої взаємні відносини згідно з нинішнім договором, нікчемною".

Так було покладено початок ліквідації чехословацької; держави. До початку Другої світової війни залишалися лічені місяці.

Читайте також:

1. Аншлюс Австрії. Мюнхенська конференція та її наслідки. Крах політики західних держав щодо умиротворення агресора
2. Арабо-ізраїльська війна 1973 р. та Кемп-Девідська мирна угода.
3. Генеральна угода з по тарифам та торгівлі
4. Договори у рамках Світової організації торгівлі. Генеральна угода з тарифів і торгівлі товарами, основна мета та принципи ГАТТ
5. Загарбання українських земель Великим князівством Литовським і королівством Польським
6. Закарпаття у складі Чехословаччини. Карпатська Україна
7. Зростання агресивності Японії, загарбання нею Північ-но-Східного Китаю
8. Зустрічна закупівля – це угода про взаємну купівлю. Вона має місце тоді, коли фірма погоджується придбати певний обсяг продукції для тієї країни, яка здійснила продаж.
9. Колективний договір та угода. Трудовий договір.
10. Кредитна угода
11. Ліцензійні договори як угода між ліцензіаром і ліцензіатом на право використання об’єкта інтелектуальної власності.
12. Мадридська угода про міжнародну реєстрацію знаків 1891 м, і Протокол до нього 1989 р.

Переглядів: 6313