Зростання агресивності Японії, загарбання нею Північ-но-Східного Китаю

ТЕМА ВИНИКНЕННЯ ДВОХ ВОГНИЩ ВІЙНИ

Зовнішня політика Польщі

У польській зовнішній політиці після перевороту 1926 р. як головний напрямок зберігався курс на союз із Францією. Польща підтримувала тісні стосунки і з членом Малою Антанти — Румунією. З нею Польща була пов'язана договором про союз 1921 р. Протягом тривалого часу велися переговори з СРСР про укладення пакту про ненапад, що завершилися його підписанням у липні 1932 р.

Після смерті Пілсудського 1935 р. міністр закордонних справ Ю. Бек неухильно провадив курс на зближення із гітлерівською Німеччиною, а відносини з СРСР характеризувалися дедалі зростаючою напругою.

Під час чехословацької кризи 1938 р. Польща відмовилася пропустити радянські війська крізь свою територію Під час чехословацької кризи 1938 р. Польща відмовилася пропустити радянські війська крізь свою територію для подання допомоги Чехословаччині. Гітлер після Мюнхена зажадав від Польщі приєднання до Німеччини Гданська та проведення крізь польське Помор'є екстериторіальної автостради, що мала з'єднати Німеччину зі Східною Пруссією. Польща відхилила ці вимоги. Польсько-німецькі відносини ще більш погіршилися навесні 1939 р., коли Гітлер після ліквідації незалежної Чехословаччини посилив тиск на Польщу. Польща не капітулювала перед Гітлером, розраховуючи на допомогу Великої Британії та Франції, які в квітні 1939 р. заявили про свої гарантії незалежності Польщі.

Здійснивши поворот у зовнішній політиці вбік співробітництва із західними державами, польський уряд не пішов на зближення з СРСР. На цих позиціях Польща залишилася і під час англо-франко-радянських переговорів улітку 1939 р. її зовнішньополітичний курс створив несприятливі умови для відбиття гітлерівської агресії.

У роки Першої світової війни та у повоєнний період Японія зміцнила свої позиції на Азіатському континенті та у басейні Тихого океану. Війна та колоніальні загарбання протягом десятиріч були основними віхами японської історії. Короткочасні перерви між війнами слугували головним чином для ліквідації наслідків минулої війни й підготовки до наступної. Масштаби війн кожного разу ставали дедалі більшими. Це визначало значну роль мілітаризму в житті держави, вплив його на зовнішню і внутрішню політику.

Головними суперниками Японії на .шляху встановлення гегемонізму в Азії були США і Велика Британія. Відомо, що США ще 1924 р. розробили план воєнних дій проти Японії під назвою "Оранжевий план". Він залишався в силі до. 1938 р. Сутність суперечностей між Японією, з одного боку, і Великою Британією та США — з іншого, великою мірою визначила боротьба за встановлення політичного й економічного панування у Китаї. На думку японських правлячих кіл, 1931 р. створилася сприятлива внутрішня і міжнародна обстановка для здійснення загарбницьких планів.

Першим об'єктом нападу став Північно-Східний Китай. На його частку припадало 93% видобутку нафти, 79% вироблення заліза, 55% видобутку золота, 41% залізничних колій, 37% запасів залізної руди і 37% зовнішньоторгового обороту Китаю. Правлячі кола Токіо розраховували на розуміння Заходом акції по загарбанню Північно-Східного Китаю, завдяки якій Японія опинялася у прямому прикордонному межуванні з СРСР.

Японська промисловість швидко переходила на військові рейки, розгорталися нові галузі військового виробництва, налагоджувався масовий випуск озброєння й боєприпасів. Пріоритет віддавався авіа - і танкобудуванню. Зводилися нові військово-морські судноверфі. Паралельно створювався комплекс допоміжних галузей хімії, металургії, кольорових, легких і рідкісних металів.

Докладний план загарбання Маньчжурії опрацьовувався в штабі Квантунської армії влітку 1931 р. Привід для початку агресії шукали недовго: 18 вересня 1931 р. неподалік Мукдена на Південно-Маньчжурській залізниці японська агентура здійснила диверсію, — незначні пошкодження, завдані вибухом, стали "підставою" для окупації японськими військами всієї Південної Маньчжурії. У тримісячний строк Маньчжурія опинилася в руках агресора. Проте це виявилося результатом не стільки високої боєздатності армії самураїв, скільки відсутності серйозного опору з боку китайських військ. Проголосивши створення на території Маньчжурії маріонеткової держави Маньчжоу-го на чолі зі скинутим 1912 р. імператором Пу І, Японія фактично перетворила цю економічно розвинену територію на свою колонію. В січні 1932 р. Японія зробила спробу захопити Шанхай. Однак дії військ і населення, а також протести конкурентів (США, Великої Британії, Франції) примусили японську армію відійти.

Після завоювання Північно-Східного Китаю підбадьорена своїми успіхами Японія 27 березня 1933 р. офіційно вийшла з Ліги Націй. Навіть ця міжнародна організація розглядалася в Токіо як перешкода на шляху здійснення експансіоністського курсу.

Ліга Націй за проханням Китаю створила спеціальну комісію для вивчення цієї проблеми. Комісія рекомендувала вивести японські війська з Маньчжурії і передати її під міжнародний контроль. Японська армія тим часом почала просування вглиб території Китаю. Однак передбачені на цей випадок санкції проти Японії так і не було застосовано. З'явився перший прецедент безкарності агресора.

Окупація Маньчжурії виявилася порушенням російсько-японського Портсмутського договору 1905 р. Просування японських військ на північ безпосередньо погрожувало безпеці СРСР. Радянський Союз запропонував Японії укласти пакт про ненапад, одначе японська сторона відповіла відмовою, мотивуючи своє рішення тим, що момент для його укладення ще не визрів. Вище військово-політичне керівництво Японії, ставши на шлях агресії проти Китаю і підготовки до війни проти СРСР, США і Великої Британії, всіляко підвищувало міць збройних сил, створюючи плацдарми і військово-морські бази.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Зовнішньополітична доктрина СРСР. Радянсько-французький та радянсько-чехословацький пакти 1935 р.	\|	Діяльність Ліги Націй в умовах наростання воєнної небезпеки

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.