• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Вторгнення Японії до Центрального Китаю

Напад Італії на Ефіопію

ТЕМА КОНСОЛІДАЦІЯ СИЛ АГРЕСОРІВ

Підготовка Італії до загарбання Ефіопії розпочалася, за визнанням Муссоліні, ще 1925 р. Спочатку припускалося анексувати її мирним шляхом за допомогою договору про дружбу (1928 р.). Однак це не вдалося. Тоді, починаючи з осені 1932 р., італійські фашисти розпочали ретельну роз­робку планів збройного вторгнення й поневолення ефіоп­ської держави. Після цього розпочалася безпосередня підготовка до нападу на Ефіопію. В Ерітреї, Сомалі та Лівії (італійських колоніях) зосереджувалися війська, будували­ся й реконструювалися морські порти, аеродроми, військо­ві бази. Затри роки в метрополії і колоніях було розгорнуто збройні сили до 13000 чоловік. Для ведення війни Італія різко збільшила закупівлю у США озброєння, літаків, нафти, сировини та інших стратегічних товарів. Велика Британія збільшила постачання вугілля, нікелю. Фран­цузькі заводи Рено постачали для італійської армії танки, проте найбільш істотну допомогу Італії подавала Німеччина.

Німеччину цілком задовольняло, що експансія Італії спрямована на південь, і, отже, її увагу до Центральної і Південно-Східної Європи, де інтереси Німеччини та Італії перехрещувалися, буде надовго відвернуто.

Стурбовані військовими приготуваннями Італії в Аф­риці, Велика Британія і США 1935 р. оголосили заборону на експорт зброї як до Італії, так і до Ефіопії, не розріз­няючи агресора та його жертву. Вночі на 3 жовтня 1935 р. без оголошення війни італійські війська напали на Ефіопію. Зазнаючи гострої нестачі в постачанні, озброєні головним чином гвинтівками застарілих зразків, мисливськими руш­ницями та списами, ефіопські війська чинили загарбникам, що використовували танки, літаки й отруйні речовини, героїчний опір протягом семи місяців.

Столиця Ефіопії Аддіс-Абеба упала 5 травня 1936 р. Імператор Хайле Селассіє змушений був залишити країну. В телеграмі генеральному секретарю Ліги Націй він писав, що зробив це лише через неспроможність продовжувати опір агресорові, й просив не визнавати загарбання фашист­ською Італією території країни. 9 травня 1936 р., коли італійці захопили не більше третини території Ефіопії, Муссоліні оголосив про остаточне її завоювання. Велика фашистська рада у Римі поспіхом видала декрет про пере­творення Італії на імперію й додання до титулу італійського короля титулу імператора Ефіопії. Ефіопія фактично перетворилася на італійську колонію.

Загарбання Китаю повинно було, з точки зору япон­ських керівників, відкрити для Японії нові джерела сиро­вини, ринки збуту, можливість використати дешеву робочу силу і створити надійний тил для нападу на Радянський Союз.

У жовтні 1935 р. Японія проголосила свою політику стосовно Китаю. Вона полягала в "трьох позиціях", викла­дених японським міністром закордонних справ Хіротой:

- союз Китаю з Японією для придушення комунізму в Азії;

- відхід Китаю від співробітництва з "варварами" (тоб­то усіх держав, окрім Японії);

- встановлення економічного співробітництва між Японією, Маньчжоу-го і Китаєм.

Цілком очевидно, що наслідування цим принципам означало втрату Китаєм політичної та економічної неза­лежності.

Правлячі кола Японії розраховували на те, що військо­во-технічна відсталість Китаю, слабкість його центрального уряду, якому часто-густо не підкорялися місцеві генерали, забезпечать перемогу за 2-3 місяці.

7 липня 1937 р. Японія розпочала війну проти Китаю. На липень 1937 р. для дій у Китаї японці виділили 12 піхотних дивізій.(250-500 тис. солдатів і офіцерів), 1200 літаків, біля 1000 танків і бронемашин, понад 1500 гармат. Від окремих боїв і сутичок японські війська незабаром перейшли до відкритого наступу на міста Бєйпін і Тяньцзінь і оволоділи ними за короткий час. Водночас із наступом на Півночі японці розгорнули військові дії у Центральному Китаї, розпочавши 13 серпня 1937 р. наступ на Шанхай. Після захвату Шанхая та Нанкіна у японців утворилися два ізольованих фронти — Північний та Центральний. Після двох "генеральних наступів" їм вдалося об'єднати ці фрон­ти й заволодіти важливими залізничними комунікаціями Китаю. До кінця року японські війська захопили Тянь­цзінь, Пекін, Нанькоу, Шанхай і тогочасну столицю краї­ни Нанкін.

20 лютого 1938 р., виступаючи у рейхстазі, Гітлер за­явив про визнання Німеччиною маріонеткової держави Маньчжоу-го і схвалив дії японських військ у Китаї. В квітні 1938 р. гітлерівський уряд припинив продаж зброї Китаю, а після цього відкликав своїх військових радників. Продовження агресії Японії завдало серйозних збитків інтересам західних країн, передусім США і Великій Брита­нії. Було цілком очевидно, що японська буржуазія піде тепер на швидке витіснення британських і американських конкурентів з китайського ринку. Однак якогось ефектив­ного опору Японії західні країни не чинили. Більше того, побоюючись конфронтації з Японією і всупереч закону про нейтралітет, США продавали агресорові стратегічну сировину.

Читайте також:

1. Банківська система та її структура. Функції Центрального банку.
2. Визвольна війна народів Китаю проти японської інтер­венції
3. ВИЩА ОСВІТА ЯПОНІЇ
4. Внутрішня та зовнішня політика Японії в 30-х роках.
5. Вторгнення на Русь почалося восени 1237 р., коли основнісили монголо-татар, перейшовши ріку Воронеж, рушили на руські землі.
6. Господарський роз-к Китаю в осьовий час та його ек.думка. 1 страница
7. Господарський роз-к Китаю в осьовий час та його ек.думка. 10 страница
8. Господарський роз-к Китаю в осьовий час та його ек.думка. 11 страница
9. Господарський роз-к Китаю в осьовий час та його ек.думка. 12 страница
10. Господарський роз-к Китаю в осьовий час та його ек.думка. 13 страница
11. Господарський роз-к Китаю в осьовий час та його ек.думка. 14 страница

Переглядів: 4134