Середовище та фактори існування тварин

План

Тема 2. Середовище та фактори існування тварин. Живлення тварин

Висновки

Таким чином, можна виділити п’ять основних етапів розвитку екології тварин:

І. Передісторія екології

1. Античний період

Недиференційована біологія з неточними, іноді примітивними, але в більшості правильними, загальними уявленнями про життя й розвиток органічного світу.

2. Епоха Відродження

Час поділу біології на окремі науки, розширення уявлень про органічний світ та його різноманітність, накопичення нових фактів та точних відомостей, у тому числі й екологічних.

ІІ. Виникнення та розвиток екології як самостійної науки

3. Додарвінівський період

Екологія формується як самостійна наука з двома розділами: екологія видів та екологія угрупувань.

4. Дарвінівський період

Екологія тварин самостійна наука з головним практичним завданням – регулювання чисельності економічно важливих видів тварин та зміна природних угрупувань (біоценозів) у вигідному для господарства напрямі.

5. Сучасний період

Основна проблема – керування динамікою популяцій та продуктивністю угрупувань. Виникнення спеціальних установ, що детально вивчають екологічні особливості тварин, ведуть облік чисельності та стежать за її динамікою. Прогнозування впливу на окремі популяції, види, тваринні угрупування антропогенних факторів. Обґрунтування необхідності збереження усього біорізноманіття планети. Розробка теоретичних засад охорони тваринного світу.

Середовище та фактори існування тварин.
Життєздатність організмів та фактори середовища.
Шляхи та способи дії середовища на тварин.
Основні типи живлення тварин та пов’язані з ними пристосування.
Способи добування їжі.
Спеціалізація живлення тварин.
Екологія живлення: пристосування зоофагів та фітофагів.

Природним середовищем називається все, що оточує організми та прямо чи опосередковано впливає на їх стан, розвиток, можливості виживання та розмноження.

Для живих організмів важливим є не тільки хімічний склад середовища, але й його фізичний стан (температура, тиск, радіаційні умови, рухливість частинок, іонізація розчинів, електричний стан тощо). До складу середовища входять й усі інші організми свого чи інших видів, що прямо чи опосередковано контактують з певним видом.

Від середовища організм одержує необхідні речовини, йому віддає продукти метаболізму. Одержання і віддача речовин та енергії повинні бути хоча б відносно збалансовані, інакше порушується гомеостаз організму, й під загрозою стає саме його існування.

Постійним чи тимчасовим середовищем існування організмів є повітря (тропосфера), вода та кора вивітрювання літосфери (в ній інтенсивно заселений ґрунт, що є конгломератом трьох фаз – газоподібної, рідкої та твердої).

Середовище для паразитів – організм господаря, для сапрофітів – мертва органічна речовина: деякі нематоди успішно існують навіть в оцті, а личинки мух Psilopa – у нафті, живлячись мікроорганізмами.

Різні види, навіть існуючи поряд, використовують середовище по-різному: споживають різну їжу, відрізняються особливостями газового, водного, мінерального обміну та різним ставленням до температури, вологості, освітленості тощо.

У цьому змісті говорять про те, що кожний вид має „своє власне середовище” (Г.Нікольський, 1955; Боденгаймер), у сучасному розумінні – видоспецифічну екологічну нішу.

Так, зовсім по-різному живляться птахи-дуплогнізники лісів середньої смуги Європи. Строкаті дятли – насінням деревних порід та личинками комах – ксилофагів, що живуть у стовбурах дерев. Синиці – збирають комах, їх личинок та яйця з поверхні стовбурів та великих гілок або дрібних гілочок та чагарників (Parus major); гаїчки Parus montanus та Parus palustris, довгохвоста синиця Aegithalos caudatus споживають дрібне насіння дерев та трав ; мухоловки ловлять переважно літаючих комах (метеликів, мух).

Серед степових та пустельних гризунів сліпаки, цокори, сліпачки живляться корінням, кореневищами, цибулинами та іншими підземними частинами рослин; ховрахи живуть за рахунок цибулин, зелених вегетативних органів та охоче поїдають комах. Ще більше комах у раціоні тушканчиків та хом’яків.

Така ж відмінність спостерігається стосовно клімату. Наприклад, багато видів тварин живе в природних чи штучних сховищах (норах, дуплах тощо), інші тримаються відкритих просторів; одні активні вдень, інші – вночі, треті – цілодобово. Усі вони, хоча й живуть поряд, практично існують у зовсім різних кліматичних умовах.

Не все, що оточує організм, необхідне для його існування та впливає на нього в однаковій мірі.

Однак, для певного виду тварин елементи середовища можуть відігравати важливу роль і тим самим опосередковано впливати й на решту видів.

Фактори середовища, або екологічні фактори, можуть визначати можливість і успіх розмноження, росту, виживання. Їх ще називають умовами існування.

До них належать:

доступні для організму запаси речовин, що забезпечують метаболізм;
сприятливі радіаційні умови та температура для утворення білків та нуклеїнових кислот і перебігу пов’язаних з ними біохімічних реакцій (діапазон таких умов невеликий у порівнянні з відомими коливаннями їх на Землі);
необхідні густина та тиск середовища, що забезпечують збереження форми тіла організму та можливість його пересування;
видалення шкідливих продуктів метаболізму шляхом їх транспортування середовищем, або нейтралізації іншими способами та поглинання згубних для організму променів з довжиною хвилі в 2860 А⁰ та менше („озоновий екран”).

Як відомо, фактори діють на організм не ізольовано, а завжди у невід’ємному зв’язку один з одним, комплексно. Але цей факт не виключає певної самостійності та специфічності дії кожного з них.

Сукупність взаємодіючих факторів (їх констеляція) утворює, зокрема, такі добре відомі явища, як посухи, суховії, дощі, приморозки, заметілі тощо, тобто те, що може відігравати величезну роль в екології окремих видів тварин.

Завданням кожного екологічного дослідження повинно бути з’ясуванняння:

· які з факторів середовища, в якому поєднанні та при яких кількісних показниках необхідні для здійснення певного основного процесу чи життєвого циклу в цілому, тобто визначають не тільки його кількісну, але й якісну сторону, а тому є провідними факторами;

· які поєднання факторів та їх кількісні значення визначають інтенсивність процесу (розмноження, росту), тобто переважно його кількісну сторону;

· які фактори є лише нейтральним фоном, на відбувається перебіг явища, тобто є для нього байдужими.

Роль окремих факторів змінюється в залежності від їх поєднання з іншими. Так, добовий ритм активності комарів, мокреців, мошок у теплих південних районах визначається режимом освітлення, а на півночі – змінами температури, тому що вона в зазначених регіонах близька до порогу розвитку та життєдіяльності цих тварин.

Загальновідомою є класифікація факторів на : абіотичні, біотичні, антропічні .

Для тварин одним із найважливіших крім фізико-хімічних, що забезпечують метаболізм, є такий фактор, як їжа – міжвидовий біотичний фактор. Нагадаємо, що тварини живляться лише готовими органічними речовинами, тобто є типовими гетеротрофами .

Інші форми міжвидових та внутрішньовидових стосунків (хижаки для жертв, паразити для господарів, конкуренція, мутуалізм, альтруїзм) можуть відігравати важливу й навіть вирішальну роль у житті виду чи його окремих популяцій, але не мають обов’язкового значення для окремо взятої особини, тому що можуть ніколи не зустрітися в її житті. Це ще раз підкреслює відносність поділу факторів на провідні та другорядні. Певного значення вони набувають лише в залежності від конкретних обставин.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Визначення прийнятного ризику	\|	Мінливість середовища

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.022 сек.