Приховані обмеження

Технічні бар'єри являють собою національні стандарти якості, економічні вимоги, вимоги техніки безпеки, санітарно-ветеринарні та фітосанітарні норми, правила пакування і маркування, вимоги про дотримання ускладнених митних формальностей, законів про захист споживачів тощо.

Причинами виникнення технічних бар'єрів може стати:

• незбіг національних стандартів;

• розбіжності у системах виміру, які використовуються при виробництві товарів та оцінці їх параметрів;

• вищі порівняно з країною походження товару санітарно-гігієнічні норми, вимоги охорони здоров'я і техніки безпеки;

• вимоги щодо охорони середовища, які не може виконати експортер;

• різні вимоги до пакування, маркування тощо.

Державні закупівлі.Політика в рамках державних закупівель полягає в тому, що державні органи і підприємства повинні купувати визначені товари тільки в національних фірм, навіть якщо ці товари дорожчі від імпортних. Це збільшує урядові витрати, що лягають тягарем на платників податків. Використання політики державних закупівель деякою мірою дискримінує іноземних постачальників.

Обсяги таких закупівель часто досягають 10-15 % ВНП країни.

Як приклад можна навести встановлене американським урядом правило: «Купуй американське», що надає внутрішнім виробникам 50 % перевагу в різниці цін над іноземним виробником по контрактах міністерства оборони і 12 % перевагу по інших державних закупівлях.

Велика кількість товарів і послуг, безпосередньо закуповуваних національними урядами, а також вплив, який вони здійснюють за допомогою цієї політики закупівель на державні і приватні фірми, зробили преференційну державну закупівлю одним з найбільш характерних ознак торгівлі в даний час, особливо у випадках високотехнологічних товарів і послуг. Міжнародні правила по здійсненню державних закупівель відбиті в Угоді про державні закупівлі, прийнятій у рамках СОТ

Адміністративні формальності – нетарифні інструменти державного регулювання зовнішньої торгівлі, які можна об'єднати в такі групи:

• імпортно-експортні процедури;

• зовнішньоторговельне діловодство;

• консульські формальності.

Імпортно-експортні процедури — це законодавчо встановлені правила проведення зовнішньоторговельних операцій. процедура проведення експортної/імпортної операції поділяється на кілька етапів, які обов'язково включають: підготовку до укладання контракту, укладання контракту, виконання укладеного контракту. Ці етапи, в свою чергу, поділяються на десятки необхідних процедур, пов'язаних з отриманням ліцензії, страхуванням, розрахунками тощо. Саме ці процедури і є об'єктом регулювання (наприклад, обов'язковість використання міжнародних тендерів при державних закупівлях, регламентація процедури проведення та кола учасників товарів, необхідність виконання певних вимог для отримання ліцензії тощо).

Найпоширенішою серед імпортних процедур є процедура ліцензування імпорту. Бажаючи спростити і зробити транспарентними адміністративні процедури і практику, що застосовується в міжнародній торгівлі, а також забезпечити неупереджене і справедливе застосування і здійснення таких процедур і практики, сторони ГАТТ у рамках Марракеської Угоди про заснування СОТ уклали Угоду про процедури ліцензування імпорту, згідно з якою правила для процедур ліцензування імпорту повинні бути нейтральними у своєму застосуванні і вживатися неупереджено і справедливо.

Зовнішньоторговельне діловодство – порядок оформлення і роботи з документами, що обслуговують зовнішньоторговельний обіг (товаросупроводжувальними, транспортними, платіжними тощо).

Консульські формальності – різновид зовнішньоторговельного діловодства, практика, яка вимагає, щоб певні відомості про товар (ціна, витрати на виробництво тощо), умови виробництва (виконання технічних або санітарно-гігієнічних норм і стандартів тощо) були підтверджені консулом країни призначення товару, який знаходиться на території країни походження товару. Така практика зазвичай набуває форми вимоги надати консульську фактуру, завірену консулом держави, на територію якої експортується товар. Це – особлива форма митної фактури, яка оформлюється у випадках, коли вимагається спеціальне підтвердження (легалізація) для країни-імпортера на предмет відповідності умовам імпортного ліцензування, для спрощення імпортних процедур або з метою збору коштів на утримання місцевих консульств. Невиконання вимоги про видачу імпортером легалізованих консульських фактур у країнах, де існує такий порядок, може спричинити ускладнення під час митної очистки товарів, або значний штраф. Вимоги щодо оформлення консульських фактур найпоширеніші у країнах Латинської Америки.

Екстрене правове регулювання – сукупність правових регуляторів міжнародних торговельно-економічних відносин, що застосовуються при виникненні надзвичайних обставин, непередбачених ситуацій. Їх можна поділити на дві групи: інструменти силового торговельно-політичного впливу (ембарго, економічний бойкот, економічна блокада) та антидемпінгові процедури і заходи.

Інструменти силового торговельно-політичного впливу

• Ембарго (торговельне) — заборона експорту окремих товаріву дану державу або заборона імпорту окремих товарів з цієї держави. Має кілька видів, які можна класифікувати за такими критеріями:

* походження рішення щодо введення ембарго;

* об'єкт впливу;

* умови застосування;

* терміни дії;

*охоплення товарної номенклатури.

Рішення щодо введення ембарго може прийняти як міжнародна організація (міжнародне ембарго), так і окрема країна (державне ембарго). Але найчастіше міжнародна організація рекомендує використати ембарго, а країни вирішують самостійно питання щодо його застосування. Статутом 00Н передбачена можливість вжиття ембарго як колективного репресивного заходу стосовно держави, дії якої загрожують міжнародній безпеці.

За об'єктом впливу ембарго можна поділити на заходи щодо заборони експорту, імпорту і транзиту. Воно може бути введено як у воєнний, так і мирний час. Ембарго у воєнний час фактично стає економічною блокадою. У мирний час застосовується як інструмент впливу, засіб економічного та фінансового тиску на інші країни.

За термінами дії ембарго може встановлюватися на визначений або невизначений термін – до досягнення мети, заради якої воно вводилось. Зрозуміло, що обмежувальні заходи можуть стосуватися одного товару, кількох товарів або послуг, найчастіше ембарго встановлюється на експорт в певну країну озброєнняенергоносіїв або товарів подвійного призначення.

• Економічний бойкот – повна або часткова відмова від економічних зв'язків з фізичною або юридичною особою чи державою. У міждержавних спрямований на обмеження і припинення торгівлі з небажаною країною, а також на заподіяння їй збитків внаслідок цього.

• Економічна блокада – економічна ізоляція держави з метою підірвати її економіку шляхом припинення ввезення в країну товарів (сировини, готових виробів, напівфабрикатів тощо) і позбавлення її ринків збуту. При економічній блокаді зовнішньоторговельні, фінансові, кредитні та інші економічні зв'язки з державою, що блокується, забороняються (або від них відмовляються). Блокада може мати комплексний характер (тобто стосуватися всіх форм економічних відносин) або охоплювати тільки деякі форми (торговельна, кредитна, фінансова блокада тощо). Статут 00Н передбачає можливість застосування економічної блокади як колективного заходу країн-членів щодо встановлення та підтримки миру. Економічна, і в першу чергу торговельна, блокада, як правило, пов'язана з політичною і нерідко поєднується з військовою.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Нетарифні методи регулювання.	\|	ІІ. Економічні методи регулювання зовнішньої торгівлі

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.053 сек.