• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Нетарифні методи регулювання.

Кількісні обмеження — це адміністративні методи нетарифного державного регулювання обсягу зовнішньоторговельно­го обігу, регіональної і товарної структури експорту та імпорту, що визначають кількість і номенклатуру товарів, дозволених до ввезення/вивезення. До кількісних обмежень належать: ліцензу­вання, контингентування (квотування) та «добровільне» обме­ження експорту.­

Ліцензії – спеціальний дозвіл, що отримується від державних органів, на ввезення, вивезення або транзит певної кількості то­варів за визначений проміжок часу.

Поділяю­ться за такими критеріями:

Заоб'єктом регулювання ліцензії різняться як експортні, імпортні та транзитні.

Закількістю (колом) суб'єктів торгівлі ліцензії поділяються на: індивідуальні та глобальні:

• Індивідуальні ліцензії — це дозвіл певній національній фірмі на експорт/імпорт товару, що видається на її прохання органом влади, контролюючим зовнішню торгівлю. Ліцензія регламенту всі найважливіші сторони зовнішньоторговельної угоди (кількість і вартість товару, країна походження тощо). Термін дії індивідуальної ліцензії обмежується, як правило, роком. Залежно від обсягу товару, що дозволяється вивозити/ввозити, індивідуальні ліцензії поділяються на разові та відкриті. Разоваіндивідуальна ліцензія – це дозвіл на одну експортно-імпортну операцію або здійснення зовнішньоторговельних операцій протягом певного терміну (як правило, року), але із зазначеним (фіксованим) обсягом товару. На відміну від разової, відкрита індивідуальна лі­цензія дозволяє фірмі здійснювати експорт/імпорт зазначеного товару без обмежень його кількості (або вартості) протягом пев­ного терміну (як правило, року).

• глобальна–дозвіл на безперешкоднийввіз чи вивіз даного товару в будь-яку країну світу за визначений проміжок часу без обмеження кількості чи вартості.

Запроцедурою отримання ліцензії поділяються на звичайні, які передбачають важливість відмови у видачі відповідного до­зволу, автоматичні та аукціонні.

• Ав­томатична ліцензія – це ліцензія, що видається на запит екс­портера/імпортера автоматично, тобто у всіх випадках, що не су­перечать чинному законодавству, а процес отримання ліцензії максимально спрощено. За механізмом дії автоматичне ліцензу­вання схоже з генеральною ліцензією, але в той же час зберігається правовий механізм, що дає можливість державним органам здійснювати контроль за динамікою, структурою та напрямами зовнішньої торгівлі країни.

Ліцензія отримана в результаті проведення аукціону, називатиметься аукціонною. При аукціонному розподілі ліцензій може застосовуватися кількісний та якісний підходи. Сутність кількісного (цінового) підходу полягає в тому, що уряд надає ліцензії визначеним фірмам пропорційно обсягам їх імпорту за попередній період пропорційно структурі попиту з боку національних експортерів тощо. При застосуванні якісних критеріїв уряди надають ліцензії, тим фірмам, які фактично або потенційно є конкурентоспроможнішими щодо організації експортно-імпортних операцій та забезпечення їх ефективності. Цей метод потребує створення експортної комісії, розробки адекватної системи критеріїв оцінки фірм, учасниць аукціону, проведення кількох етапів конкурсу, що за. звичай пов'язано з додатковими витратами, на які уряди йдуть неохоче. Тому при проведенні аукціонів з розподілу ліцензій найчастіше застосовуються кількісні критерії визначення кола майбутніх володарів ліцензій.

Якщо дозвіл на здійснення експортно-імпортних операцій стосується не окремої фірми, а всіх суб'єктів зовнішньоторгове­льної діяльності, то державні органи вводять генеральні ліцензії.

• Генеральна проста ліцензія — це постійно діючий дозвіл, який надає право імпортувати/експортувати зазначені товари без будь-яких обмежень за вартістю або кількістю. На практиці в ліцензіях такого типу вказуються лише товари, заборонені до ввезен­ня/вивезення, і зазначається, що решту товарів можна вільно вво­зити/вивозити на підставі цієї генеральної ліцензії. Однак до про­стих генеральних ліцензій можуть бути включені територіальні винятки, тобто країни, звідки чи куди не дозволяється цією ліцензією відповідно ввозити або вивозити товари. Цього недоліку позбавлена генеральна відкрита (глобальна) ліцензія як генераль­на ліцензія, що дозволяє операції по зазначених товарах з усіма країнами світу без обмежень і винятків.

Квоти (контингенти) — допустимі розміри обсягів екс­порту/імпорту товарів (робіт, послуг) і транзиту товарів певної номенклатури в натуральному або вартісному вигляді, що визна­чаються державами на певний період. Квотування (контингенту­вання) — це нетарифний засіб державного регулювання зовніш­ньої торгівлі шляхом встановлення системи квот. Квоти (або контингенти) можна поділити на групи за такими критеріями:

Заоб'єктом регулювання квоти поділяються на експортні, імпортні та транзитні.

• Експортні квоти вводяться або відповідно до міжнародних стабілізаційних угод, які встановлюють частку кожної країни у загальному експорті конкретного товару (експорт нафти з країн ОПЕК), або урядом країни для запобігання вивезення товарів, дефіцитних на внутрішньому ринку (експорт нафти з Росії та цукру з України на початку 90-х років).

• Імпортніквоти вводяться національним урядом для захисту місцевих товаровиробників, досягнення збалансованості торговельного балансу, регулювання попиту і пропозиції на внутріш­ньому ринку, а також у відповідь на дискримінаційну торговель­ну політику інших держав.

Незважаючи на те, що стаття 5 ГАТТ проголошує необхід­ність забезпечення свободи транзиту, країни мають право за пев­них умов використовувати кількісні обмеження, а саме квоти на транзит деяких товарів, які і називають транзитними квотами.

За територіальним охопленням квоти поділяються на гло­бальні та індивідуальні (розподілені).

• Глобальна квота — загальний, нерозподілений по країнах розмір експорту/імпорту товарів у натуральному або вартісному вимірі на певний термін (рік, півріччя, квартал). Глобальний кон­тингент, обмежуючи загальну кількість товару, дозволеного до вивезення/ввезення, залишає імпортеру/експортеру свободу ви­бору країни-партнера. Якщо загальний розмір квоти розподіляє­ться по країнах, то така квота називається індивідуальною (або розподіленою).

За методом визначення (розрахунку) існує два типи індивіду­альних квот:

• пропорційна, створена на основі глобальної квоти і відтво­рююча регіональну структуру експорту/імпорту даного товару, що склалась; при цьому обсяги дозволеного експорту/імпорту розподіляються між країнами пропорційно до їх частки в імпор­ті/експорті у попередній період;

• двостороння, визначена двома країнами і закріплена у відпо­відній угоді; відкрита тільки для країн-учасниць цієї угоди.

За специфікою застосування можна виділити сезонні квоти тарифні контингенти. В деяких випадках застосування квот має чіткий сезонний характер, обмежуючи ввезення на ринок товарів у сезон переробки або споживання і дозволяючи експортерам інших держав поставляти продукцію у необмеженій кількості в міжсезоння, коли місцева продукція вже реалізована/перероблена уряди захищають національні фірми з сезонним характером виробництва або споживання товарів, від іноземної конкуренції.

«Добровільне» обмеження експорту (ДОЕ)– це кількісне обмеження експорту, що ґрунтується на зобов'язанні одного з торгових партнерів обмежити (чи не розширювати) обсяг експорту, прийнятого в рамках міжурядової угоди про встановлення квот на експорт товару.

Такі угоди укладаються, коли імпортуюча країна спонукає свого торгового партнера «добровільно» скоротити свій екс­порт. Наприклад, у 1981 р. Японія ввела ДОЕ (1,68 млн авто­мобілів) на експорт японських автомашин у США після того, як американські політики почали вимагати введення квоти на імпорт автомобілів з Японії. Японці надали перевагу ДОЕ над квотою, щоб саме Японія, а не США зберегла контроль над ви­конанням програми.

Приводом для ДОЗ звичайно є заяви національних това­ровиробників про те, що ввіз того чи іншого товару через кор­дон призводить до втрат на виробництві та дезорганізації місцевого ринку. Замість введення імпортних квот країна, що імпортує, робить політичний тиск на країну, що експортує, ви­магаючи від неї введення обмеження на вивіз визначеного то­вару. Угода підписується під натиском імпортера і тому «доб­ровільність» є поняттям відносним.

Засобом тиску на торгового партнера виступає погроза введення торгових обмежень на такому високому рівні, що бу­де поставлена під сумнів сама можливість міжнародної торгівлі між країнами.

У цілому економічний ефект від введення «добровільних» експортних обмежень експортером є негативним для імпорте­ра. Однак розмір його втрат зменшується завдяки збільшенню імпорту аналогічних товарів з країн, які не наклали «доб­ровільних» обмежень на свій експорт.

Читайте також:

1. Автоматизація водорозподілу на відкритих зрошувальних системах. Методи керування водорозподілом. Вимірювання рівня води. Вимірювання витрати.
2. Автоматичне регулювання.
3. Агрегативна стійкість, коагуляція суспензій. Методи отримання.
4. Адаптовані й специфічні методи дослідження у журналістикознавстві
5. Адміністративні (прямі) методи регулювання.
6. Адміністративні методи - це сукупність прийомів, впливів, заснованих на використанні об'єктивних організаційних відносин між людьми та загальноорганізаційних принципів управління.
7. Адміністративні методи управління
8. Адміністративні, економічні й інституційні методи.
9. Адміністративно-правові (організаційно-адміністративні) методи мотивації
10. Адміністративно-правові методи забезпечення економічного механізму управління охороною довкілля
11. Аерометоди
12. Акти застосування норм права в механізмі правового регулювання.

Переглядів: 889