• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Превентивне правове регулювання

І. Адміністративні методи регулювання зовнішньої торгівлі.

ТЕМА 7. РЕГУЛЮВАННЯ МІЖНАРОДНОЇ ТОРГІВЛІ

Превентивне (від лат. — запобіжний) правове регулювання — це сукупність інструментів правового характеру, за допомогою яких здійснюється вплив на напрями, умови, обся­ги зовнішньої торгівлі до початку виконання експортно-імпортної угоди.

До них належать:

а). Міжнародні торговельні договори та угоди — вид міжна­родних договорів та угод, що регулюють торговельно-економічні відносини між країнами.

б). Застереження в угодах — спеціально зазначені в договорах умови, згідно з якими регулюватимуться відносини сторін в разі настання непередбаченої раніше, але цілком вірогідної події:

• Валютне застереження — умова, що включається в угоду для страхування кредитора та експортера від ризику падіння кур­су валюти платежу з моменту укладання контракту до моменту його оплати.

• Інфляційне застереження — умова, що передбачає зміну рів­ня оплати, вартості у зв'язку з інфляційним підвищенням цін.

• Податкове застереження — умова, згідно з якою кожна сторона зобов'язується за свій рахунок сплатити всі податки та збори відносно цієї угоди на території своєї країни; регулює відносини між експортерами та імпортерами стосовно сплати податків.

• Патентне застереження — умова експортного контракту відповідно до якого експортер зобов'язується поставляти патентно чистий товар (на момент укладання контракту), а імпортер повинен не пізніше відповідного терміну, в разі надходження інформації, повідомити експортера про права та домагання третіх осіб.

• Ескалаторне застереження — умова контракту, що дозволяє врахувати зростання витрат на виробництво (реалізацію) при розрахунках за товари/послуги.

2. Торговельні режими – це умови торговельно-економічних відносин між державами що визначаються відсутністю або наявністю між ними відповідних торговельних угод.

а). Звичайний режим існує між державами в разі відсутності міжнародної торговельної угоди і не передбачає надання однією державою іншій на взаємній основі або в односторонньому порядку будь-яких пільг у торгівлі. Такі країни застосовують до товарів, що ввозяться, максимальні ставки мита (за умови використання складного митного тарифу).

б). Режим найбільшого сприяння – держави на взаємній основі надають одна одній переваги та пільги стосовно ставок мита і митних зборів, податків тощо, якими користується будь-яка третя держава. Режим най­більшого сприяння є головним у діяльності ГАТТ. Він передба­чає надання на багатосторонній основі митних пільг, а також преференцій стосовно внутрішніх податків і зборів, якими обкла­дається виробництво, обробка та обіг імпортованих товарів По­ширення режиму найбільшого сприяння веде до створення рів­них умов для конкуренції в зовнішній торгівлі.

в). Преференційний режим – особливий пільговий режим здійснення торговельно-економічних зв'язків, що надається од­нією державою іншій без поширення на треті країни. Найчасті­ше застосовуються такі інструменти преференційного режиму, як мінімізація або повне скасування мита, пільгове кредитуван­ня та страхування експортно-імпортних операцій, спеціальний валютний режим тощо. Преференції надаються на підставі укладених двосторонніх і багатосторонніх угод, участі в регіо­нальних інтеграційних угрупованнях, наднаціональних міжна­родних організаціях.

г). Дискримінаційний режим як сукупність дискримінацій­них заходів різного характеру (митно-тарифних і нетарифних) за­стосовується однією країною стосовно іншої, як правило, в разі виникнення між ними напружених відносин або конфронтації. Заходи дискримінації в торгівлі можуть застосовуватися і на ко­лективній основі (ембарго, економічна блокада, бойкот).

3. Митне регулювання – комплекс заходів та інструментів впливу на міжнародну торгівлю, що реалізуються через митну систему.

Митне регулювання здійснюється за допомогою нижченаведених складових:

• митний тариф;

• митні платежі;

• митні процедури.

а). Митний тариф – систематизований перелік товарів і відповідних ставок мита, які застосовуються для розрахунку вві­зного або вивізного мита на зазначені товари. В митному тарифі товари об'єднані в групи за походжен­ням (промислові, рослинні, мінерали тощо) та ступенем їх оброб­ки (сировина, напівфабрикати, готові вироби). По кожному това­ру зазначається ставка мита, якою він обкладається.

Структура тарифу – кількість колонок (ставок мита стосов­но кожної товарної позиції), що застосовуються в тарифі. Прос­тий (одноколонковий) митний тариф передбачає одну ставку мита для кожного товару, незалежно від країни його походження. Складний (багатоколонковий) митний тариф встановлює по ко­жному з товарів кілька ставок мита, залежно від країни похо­дження товару (торговельного режиму).

У складному тарифі найвища ставка мита, як правило, є автономною, тобто встановленою державою. Вона максимальна і застосовується до товарів тих країн, з якими не укладено торговельних дого­ворів та угод. За нею слідує нижча, в більшості випадків кон­венційна ставка, що застосовується до товарів з країн, яким надано режим найбільшого сприяння в торгівлі та укладені відповідні торговельні угоди. Складні тарифи передбачають також особливо низькі, пільгові або преференційні ставки ми­та. Іноді вони взагалі відсутні, тобто товар може ввозитися без сплати мита. Крім того, в складному тарифі передбачено мож­ливість введення додаткових, особливо високих антидемпінго­вих і компенсаційнихставок мита.

Ставки мита. Мито – це державний грошовий збір (пода­ток), що стягується через митні установи із суб'єктів зовнішньо­торговельної діяльності за перетин через кордон держави товарів цінностей і майна. Мито стягується за товари, що ввозяться, ви­возяться, а також транзитні товари.

Мито виконує три основні функції:

– фіскальну – забезпечує поповнення дохідної частини державного бюджету та поліпшує стан платіжного балансу;

– протекціоністську – захищає національних виробників від іноземної конкуренції;

– балансуючу – запобігає небажаному експорту товарів, внутрішні ціни яких нижчі від світових.

Розмір мита визначається за допомогою ставок мита, які є час­тиною митного тарифу та класифікуються за різноманітними ознаками.

За об'єктом регулювання (напрямом товарного потоку) ставки мита діляться на:

• Імпортні ставки мита. Об'єктом регулювання є імпортні потоки, стосовно яких встановлюються повні, пільгові та преференційні ставки мита, тобто застосовується складний тариф.

• Експортні ставки мита регулюють національний експорт. При цьому застосовується простий тариф — кожній товарній позиції відповідає одна (вивізна) ставка мита.

• Транзитніставки мита встановлюються за товари інших держав, що перетинають митну територію даної країни. В сучасній практиці митно-тарифного регулювання цей вид ставок застосовується дуже рідко.

За методом розрахунку розміру мита ставки поділяються на чотири види.

• Адвалорна – це ставка мита, зазначена у митному тарифі у вигляді відсотка від ціни товару. Мито, розраховане помножен­ням цього відсотка на ціну товару (партії), теж називатиметься адвалорним.

• Специфічна– це ставка мита, зазначена у митному тарифі у вигляді певної грошової суми з одиниці товару, ваги, обсягу, по­тужності тощо.

• Змішана (комбінована) — це ставка мита, зазначена у митному тарифі у вигляді як відсотка від ціни товару, так і певної суми із зазначеної одиниці виміру товару. Змішане мито розрахо­вується як сума підрахунку мита за адвалорною та специфічною ставками.

• Альтернативна– це ставка мита, зазначена у митному тарифі у вигляді як відсотка від ціни товару, так і певної суми із за­значеної одиниці виміру товару. Альтернативне мито розраховується окремо як адвалорне і як специфічне, але стягуватися буде найбільша сума.

Залежно від країни походження товару ставки мита поділя­ються на:

• максимальні, які встановлюються для країн, з якими не укладені торговельні договори;

• мінімальні, які надаються країнам, що користуються режи­мом найбільшого сприяння;

• преференційні, діючі стосовно окремих країн або груп країн (членів інтеграційних угруповань).

За характером похо­дження:

• автономна ставка мита визначається відповідними державними органами та затверджує­ться країною самостійно, а не на підставі двосторонніх або бага­тосторонніх угод. Вона може цілеспрямовано встановлюватися країнами на високому рівні з метою початку дво- або багатосто­ронніх переговорів щодо їх зниження в обмін на бажані для краї­ни поступки.

• конвенційною називається ставка мита, що розраховується, обґрунтовується, погоджується в процесі укладання договору та остаточно фіксується після його підписання сторонами. Конвен­ційні ставки мита можуть бути результатами як двосторонніх, так і багатосторонніх угод.

За реальним впливом на об'єкт регулювання (експорт та імпорт). Номінальна ставка мита – фактичний розмір ставки, зафіксований у митному тарифі, а ефективна – це розмір ставки, який реально та ефективно захищає внутрішній ринок, або регулює експорт і транзит. Усі діючі ставки мита вважаються номінальними. Якщо вони виконують свої функції, то номінальні ставки можуть бути одночасно й ефективними. У разі неефективності існуючої, номінальної ставки мита, розраховується рівень ефективної ставки.

б). Митні платежі – всі види платежів, що стягуються мит­ними органами країни з товарів і транспортних засобів, які перети­наються митний кордон, а також в інших випадках, передбаченими національними законодавствами. До митних платежів належить:

• мито;

• митні податки;

• митні збори.

Мито – один з видів митних платежів, що стягується митними органами з товарів, цінностей та майна, що перевозяться через кордон країни, передбачених митним тарифом. Розмір мита залежить від країни походження товару (торговельного режиму), розміру або вартості партії поставки і номінальної ставки мита, передбаченої для даної товарної позиції. Митом обкладаються всі товари – імпортовані, експортовані і транзитні.

Митні податки – це обов'язкові платежі, що стягуються ми­тними органами країни з товарів, які імпортуються.

До них нале­жить

• Прикордоннийподаток у більшості країн є постійним і обов'язковим у системі національного оподаткування. В основі прикордонного податкового режиму таких країн лежить «прин­цип призначення». У даному разі всі товари, що надходять на експорт, звільняються від сплати опосередкованих податків у країні походження, а обкладаються рівним прикордонним подат­ком у країні призначення товару. Метою застосування прикор­донного податку є створення однакового податкового режиму для товарів іноземного та національного виробництва і запобі­гання подвійному оподаткуванню.

• Спеціальні (надзвичайні) імпортні податки за економічним змістом мало чим відрізняються від мита. Вони застосовуються з метою прямого скорочення обсягів ввезення певного товару іно­земного виробництва у разі наявних складнощів або неможливості адекватного і швидкого підвищення ставок мита. Введення надзвичайних податків має тимчасовий характер.

• Плинні імпортні податки, як і мито, безпосередньо впливають на рівень ціни товару, але відрізняються від останнього тим, що їх ставка не є фіксованою; вона змінюється залежно від співвідношення внутрішніх і світових цін на певний товар. Ставка плинних податків підвищується, коли спостерігається падіння світових цін, і знижується при їх зростанні. Розміри плинних податків можуть змінюватися щоденно. Їх застосування дозволяє постійно підтримувати необхідний ступінь захисту внутрішнього ринку.

• Компенсаційні імпортні податки застосовуються в основному на продукцію сільського господарства з метою компенсації різниці між світовими та внутрішніми цінами, переважно в сезони збору та переробки врожаїв.

Митні збори – платежі, що стягуються митними органами країни (крім мита і митних податків) у відносно невеликих розмірах за виконання певних операцій на кордоні: за митне оформлення, зберігання товарів, митне супроводження, за консультування та інформування. Крім того, можуть існувати такі збори, як ліцензійний або контингентний, статистичний, марочний, бандерольний, штемпельний або гербовий, за зважування і пломбування тощо.

в). Митні процедури – це дії, що здійснюються органами митного контролю держав або інтеграційних угруповань з метою додержання законодавства з митних питань. Митні процедури регулюються митними формальностями, тобто сукупністю передбачених митним законодавством і нормативними актами відпо­відних органів вимог, виконання яких є обов'язковою умовою переміщення товарів через митний кордон. До основних регла­ментованих митних процедур належать:

– порядок пересування то­варів;

– організація досмотру товарів і вантажів;

– оформлення мит­них документів;

– перевірка правильності заповнення вантажної митної декларації;

– розрахунок розміру мита, митних податків і митних зборів;

– передача статистичних даних у відповідні органи.

Читайте також:

1. Авоматизація водорозподілу регулювання за нижнім б'єфом з обмеженням рівнів верхнього б'єфі
2. Автоматизація водорозподілу з комбінованим регулюванням
3. Автоматизація водорозподілу регулювання зі сталими перепадами
4. Автоматизація водорозподілу регулюванням з перетікаючими об’ємами
5. Автоматизація водорозподілу регулюванням за верхнім б'єфом
6. Автоматизація водорозподілу регулюванням за нижнім б'єфом
7. Автоматичне регулювання витрати помпових станцій
8. Автоматичне регулювання.
9. Адміністративні (прямі) методи регулювання.
10. Адміністративно-правове регулювання державної реєстрації актів цивільного стану, державної виконавчої служби, нотаріату та адвокатури.
11. Адміністративно-правове регулювання проходження державної служби
12. АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ У ГАЛУЗІ КУЛЬТУРИ

Переглядів: 1519