Мозок і психіка. Загальні уявлення про основні фізіологічні механізми функціювання мозку.
Мозок людини важить 1400 грам і складає 1/40 всієї ваги людини. За сучасними даними він має складну будову і є наслідком еволюції нервової системи – сукупності центральних і периферичних утворювань, що регулюють і контролюють усі функції організму.
Головний мозок складається з ряду відділів, пов’язаних один з одним. Нижній його відділ має назву довгастого мозку, він поєднує спинний мозок із головним. Над продовгуватим мозком знаходиться середній мозок, мозочок, ще вище – проміжний мозок. Усі ці відділи зверху покриті великими півкулями.
Довгастий мозок регулює дихання, серцево-судинну діяльність, органи травлення.
Середній мозок керує положенням і координацією тіла, регулює м’язовий тонус.
Мозочок регулює рівновагу і забезпечує координацію рухів.
Проміжний мозок відіграє велику роль в інтенсивних і емоційних проявах людини. Він містить центри обміну речовин і центри терморегуляції. В проміжний мозок поступають імпульси від органів відчуттів. Ці імпульси потім передаються в кору великих півкуль.
У продовгуватому і середньому мозку знаходиться особлива нервова тканина – ретикулярна формація, яка відіграє велику роль в життєдіяльності мозку, підтримує його активність.
Усі відділи головного мозку взаємопов’язані один з одним в єдину цілісну систему.
Психічна асиметрія притаманна лише людині, а передумови її становлення передаються генетично. Проте, характер цієї асиметрії (домінування лівої чи правої півкулі при функціонуванні психічних процесів) формується протягом раннього онтогенезу.
Якщо психіка людини, особливо її вищі прояви, залежать від спеціалізованої і водночас інтегрованої роботи головного мозку, то її поведінка, як і будь якої живої істоти, передбачає мобілізацію структур не лише центральної, а і периферичної нервової системи.
На рівні індивіда психіка ускладнюється, набуває нових рис і властивостей. У цьому разі її характеристика не вичерпується аналізом відношення «мозок – психіка». Остання тепер має розглядатись в межах відношення іншого порядку – відношення «буття – свідомість», що є змістом психогностичної проблеми.
1. Що являє з себе психологія як наука?
2. Чим відрізняється психіка від свідомості?
3. Яка будова головного мозку?
4. Назвіть рівні свідомості та вкажіть чим вони вирізняються.