• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

До основних видів діяльності відносяться праця, навчання, гра.

Поняття про діяльність, цілі і мотиви діяльності, її структура, засоби, процес опанування засобами діяльності.

ТЕМА 5. ПОТРЕБНІСНО-МОТИВАЦІЙНА СФЕРА ДІЯЛЬНОСТІ ЛЮДИНИ. ОСОБИСТІСТЬ.

Контрольні питання

1. Що являють собою емоції? Чим важливі емоції і почуття для людини?

2. Наскільки важливий вплив волі на прояв емоцій?

3. Від чого залежить тип темпераменту?

4. Що розуміють під характером? Які є риси характеру?

Мета:Розглянути такі психологічні категорії як діяльність, особистість, знання, уміння й навички та їх характеристики.

Перелік основних питань:

§ Поняття про діяльність, цілі і мотиви діяльності, її структура, засоби, процес опанування засобами діяльності.

§ Поняття про вміння, навички, процес їх формувань, умови формування умінь і навичок.

§ Поняття про особистість і її структуру, активність особистості і її джерела, розвиток і виховання особистості. Індивідуальні особливості особистості.

ДІЯЛЬНІСТЬ – можна визначити як специфічний вид активності людини, спрямований на пізнання і творче перетворення навколишнього світу, включаючи самого себе й умови свого існування.

У загальноісторичному плані основним видом діяльності, що визначає розвиток свідомості людства, є праця. Тому при вивченні свідомості окремої особистості необхідно враховувати особливості її трудової діяльності.

Тварини тільки споживають те, що їм дано природою. Людина, навпаки, більше створює, ніж споживає.

В процесі ГРИ, яка починається у дітей з підвищення уваги до окремих предметів і надалі стає грою сюжетної і за правилами, людина, яка починає свідомо діяти, пізнає навколишній світ. На цій основі в нього створюються певні уявлення, різні відтінки почуттів, вольові якості та знання про властивості предметів та їх призначення, про дорослих людей, їх взаємини, про самого себе, про свої можливості, достоїнства і недоліки.

Таким чином, в іграх, які, в кінцевому рахунку, відображають суспільні відносини, кожен учасник психологічно формується як особистість. Це найбільш характерно для дитячого віку.

НАВЧАННЯ – історично обумовлений процес, що відповідає потребам суспільства в формуванні свідомості особистості своєї епохи. Навчання являє собою прогресивне відтворення людини як свідомої особистості на основі засвоєння ним практичного та теоретичного досвіду людства. При цьому люди усвідомлюють процес навчання як особливий вид діяльності і навмисно встановлюють цілі, зміст, принципи, методи і створюють організаційні основи цього процесу.

У процесі навчання незалежно від віку кожна людина набуває необхідні знання, навички, вміння, які систематично збагачуються і вдосконалюються. При цьому у нього розвиваються розумові якості, почуття, воля, світогляд, моральні підвалини, що характеризують його як свідому особистість.

Особливе місце в житті людини займає ПРАЦЯ. У процесі фізичної та розумової праці люди впливають на природу і створюють все, що необхідно для задоволення їхніх матеріальних і духовних потреб. У цьому сутність трудової діяльності. Тому праця є вирішальною умовою формування особистості та її свідомості.

Однак це зовсім не означає, що праця автоматично, сам по собі, формує особистість з передовим свідомістю. Більше того, непосильна, виснажлива праця, як відомо, викликає у людини негативне до нього відношення, породжує тенденцію ухилитися від нього. Наприклад, рабська праця в епоху рабовласництва не міг виховувати людину і формувати у нього усвідомлено позитивне ставлення до праці і до знарядь праці.

У діяльності людина не тільки створює предмети матеріальної і духовної культури, а й перетворює свої здібності, зберігає й удосконалює природу, будує суспільство, створює те, чого без його активності не існувало б в природі.

Творчий характер людської діяльності проявляється в тому, що завдяки їй він виходить за межі своєї природної обмеженості, тобто перевершує свої ж генотипів обумовлені можливості. Внаслідок продуктивного, творчого характеру своєї діяльності, людина створила знакові системи, знаряддя впливу на себе і природу.

Розглядаючи основні види діяльності як умови формування свідомості особистості, необхідно враховувати, що в житті працю, навчання і гра часто взаємно переплітаються. Так, у грі чимало елементів вчення, а в навчанні - праці. У свою чергу і в праці, як правило, містяться елементи вчення. Але як би тісно перепліталися ні гра, навчання і працю, вони все-таки мають свої суттєві відмінності, які визначаються цілями кожного виду діяльності і способами їх досягнення.

Спільним же для гри, навчання і праці є те, що для задоволення своїх потреб людина повинна оволодіти відносинами між людьми, речами і явищами навколишнього світу, специфікою своєї діяльності.

В якості мети діяльності виступає її продукт. Предметом діяльності називається те, на що вона безпосередньо спрямована.

Будь-яка діяльність має певну структуру. Людська діяльність складається з дій і вчинків.

ДІЇ - це елементарна частина діяльності, в якій досягається найпростіша ціль, не розкладається на більш прості. Кожна дія має початок і кінець, смислове завершення і спрямоване на досягнення щодо близьких цілей. Дія завжди в тій чи іншій мірі усвідомлено.

Вчинкаминазиваються дії, які підпорядковані моральним принципам, моралі. Соціальне значення їх усвідомлюється людиною. Тому вчинки людей за своїм змістом бувають благородними і негідними, позитивними і негативними. Разом з тим вчинок - це ще і спосіб здійснення будь-якого конкретного дії. Скільки є різних способів виконання дії, стільки можна виділити різних вчинків.

Єдність дій і вчинків, що відбуваються в грі, навчанні та праці, є діяльність людини. У ній людина формується і виявляє себе як особистість, що володіє свідомістю. До цього слід додати, що вплив діяльності на формування свідомості конкретної людини багато в чому залежить від його професійної спрямованості.

Серед усіх понять, які використовуються в психології для пояснення спонукальних моментів у поводженні людини, самими загальними, основними є поняття мотивації і мотиву.

Термін «мотивація» представляє ширше поняття, ніж термін «мотив». Слово «мотивація» використовується в сучасній психології в двоякому сенсі: як позначає систему факторів, що детермінують поведінку (сюди входять, зокрема, потреби, мотиви, цілі, наміри, прагнення і багато іншого), і як характеристика процесу, який стимулює і підтримує поведінкову активність на певному рівні. Мотивацію, таким чином, можна визначити як сукупність причин психологічного характеру, що пояснюють поведінку людини, її початок, спрямованість і активність.

Мотив на відміну від мотивації -це те, що належить самому суб’єкту поведінки, є його стійкою особистісною властивістю, зсередини спонукає до здійснення певних дій. Мотив також можна визначити як поняття, що в узагальненому вигляді представляє безліч диспозицій.

МОТИВИ, ЛЮДСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ можуть бути різними:

- Органічними (задоволення природних потреб організму);

- Функціональними (задовольняються за допомогою різного роду культурних форм активності, наприклад ігор та занять спортом);

- Соціальними (породжують різні види діяльності, спрямовані на те, щоб зайняти певне місце в суспільстві, отримати визнання і повагу з боку оточуючих людей);

- Духовними (лежать в основі тих видів діяльності, які пов'язані з самовдосконаленням людини).

З усіх можливих диспозицій найбільш важливої ​​є поняття потреби. Нею називають стан потреби людини або тварини в певних умовах, яких їм бракує для нормального існування та розвитку. Потреба як стан особистості завжди пов'язана з наявністю у людини почуття незадоволеності, пов'язаного з дефіцитом того, що потрібно організму (особистості).

Відомий американський психолог А.X. Маслоу в 1954р. створив ієрархічну модель мотивації ("Мотивація і особистість"), запропонувавши наступну класифікацію людських потреб:

1. Потреби фізіологічні (органічні) - голод, спрага, статевий потяг і ін..

2. Потреба в безпеці - відчувати себе захищеним, позбутися страху, від агресивності.

3. Потреба в приналежності і любові - належати до спільності, знаходитися поруч з людьми, бути прийнятим ними.

4. Потреба у повазі (шануванні) - компетентність, схвалення, визнання, авторитет, досягнення успіхів.

5. Пізнавальні потреби - знати, вміти, розуміти, досліджувати.

6. Естетичні потреби - гармонія, симетрія, порядок, краса.

7. Потреби в самоактуалізації - реалізація своїх цілей, здібностей, розвиток власної особистості.

У відповідності зі своєю моделлю А.X. Маслоу стверджував, що вищі потреби можуть направляти поведінку індивіда лише в тій мірі, в якій задоволені його більш нижчі потреби. Що ж до самого високого класу здібностей - самоактуалізації, то, за А.X. Маслоу, самоактуалізація як здатність може бути присутнім у більшості людей, але лише у невеликої меншини вона є в якійсь мірі доконаний.

Друге після потреби по своєму мотиваційному значенням поняття -мета.МЕТОЮназивають той безпосередньо усвідомлюваний результат, на який в даний момент спрямована дія, пов'язане з діяльністю, що задовольняє актуалізовану потребу.

Якщо всю сферу усвідомлюваного людиною в складній мотиваційній динаміці його поводження представити у вигляді своєрідної арени, на якій розгортається барвистий і багатогранний спектакль його життя, і допустити, що найбільш яскраво в даний момент на ній освітлене те місце, яке повинне приковувати до себе найбільшу увагу глядача (самого суб'єкта), то це і буде мета.

Мета є основним об'єктом уваги, займає обсяг короткочасної і оперативної пам'яті; з нею пов'язані розгортається в даний момент часу розумовий процес і велика частина всіляких емоційних переживань. На відміну від мети, пов'язаної з короткочасною пам'яттю, потреби, ймовірно, зберігаються в довготривалій пам'яті.

Розглянуті мотиваційні освіти: диспозиції (мотиви), потреби і цілі - є основними складовими мотиваційної сфери людини.

Читайте також:

1. II. Мотивація навчальної діяльності. Визначення теми і мети уроку
2. IІI. Формулювання мети і завдань уроку. Мотивація учбової діяльності
3. V. Питання туристично-спортивної діяльності
4. Абсолютні та відності показники результатів діяльності підприємства.
5. Автоматизація банківської діяльності в Україні
6. Автоматизація метрологічної діяльності
7. АДАПТАЦІЯ ОБМІНУ РЕЧОВИН ДО М'ЯЗОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
8. Аксіоми безпеки життєдіяльності.
9. Аксіоми безпеки життєдіяльності.
10. Активізація пізнавальної діяльності учнів на уроках фізики.
11. Актуальність безпеки життєдіяльності. Сталий розвиток людини
12. Актуальність і завдання курсу безпека життєдіяльності. 1.1. Проблема безпеки людини в сучасних умовах.

Переглядів: 1383