Склад основних фондів промисловості і види їх оцінки.

ТЕМА 13. СТАТИСТИКА ОСНОВНИХ ФОНДІВ.

У даній темі розглядаються такі питання:

13.1 Склад основних фондів промисловості і види їх оцінки;

13.2 Завдання статистики основних фондів;

13.3 Показники використання устаткування;

13.4 Показники озброєності робочих основними фондами і статистичне вивчення робочих місць;

13.5 Амортизація основних фондів і проблеми статистичного вивчення впровадження досягнень науково-технічного прогресу (НТП);

13.6 Статистика НТП.

До складу виробничих основних фондів підприємств входять промислові основні фонди і непромислові виробничі основні фонди.

До промислово-виробничих основних фондіввідносяться засоби праці, які прямо або побічно беруть участь в процесі створення відповідної продукції і переносять на неї свою вартість.

Непромисловими виробничими основними фондамипідприємств є засоби праці, які застосовують у виробничих господарствах, що не відносяться за родом своєї діяльності до промисловості (капітальне будівництво, підсобне сільське господарство, торгівля і ін.).

У статистичній практиці їх називають виробничими основними фондами інших галузей. Невиробничі основні засоби використовують для задоволення культурно-побутових потреб працівників підприємств. У міру зношування вони поступово втрачають свою вартість, а відтворюють їх за рахунок національного доходу. До цієї ж групи відносяться житлові будівлі, об'єкти культури, охорона здоров'я і тому подібне. З 1971 р., в практику обліку і статистики введена типова видова класифікація основних фондів народного господарства, яка стосовно промисловості включають:

Будівлі- будівельні об'єкти, що забезпечують нормальні умови праці і виконання окремих функцій виробництва (виробничі корпуси заводів і фабрик, складські приміщення, депо і тому подібне).
Споруди- інженерно-будівельні об'єкти, що виконують технічні функції, необхідні для здійснення виробничого процесу (шахти, нафтові і газові свердловини, димарі, естакади і так далі).
Передавальні пристрої - комунікації, за допомогою яких здійснюється передача різних видів енергії, а також рідких і газоподібних речовин (внутрішньовиробничі нафтогазопроводи, електромережі, тепломережі, паропроводи і так далі).
Машини і устаткування, наступні засоби праці, що включають в свій склад:

силові машини і устаткування - засоби праці, що перетворюють один вид енергії в іншій;
робочі машини і устаткування - знаряддя праці, безпосередньо впливаючі на предмет праці або такі, що беруть участь в технологічному процесі виробництва продукції;
вимірювальні і регулюючі прилади, пристрої і лабораторне устаткування - устаткування для вимірювання параметрів і регулювання процесів виробництва, що мають самостійне значення і що не є складовою частиною машин;
обчислювальна техніка - пристрої, вживані для виконання обчислювальних робіт (ЕОМ, комп'ютери, табулятори, перфоратори).

У цій групі із загального підсумку виділяються самостійною позицією автоматичні кошти праці (працівника).

Трансформаторні засоби - технічні засоби для переміщення вантажів і людей (автомобілі, вагони, електрокари і так далі).
Інструменти загального призначення (електродрилі, зубила, молотки).
Виробничий інвентар і приладдя, службовці для охорони праці, полегшення виробничих операцій і для зберігання матеріалів (групові огорожі машин, верстаки, чани, бочки і ін.).
Господарський інвентар - предмети організації конторської праці і господарського обзаведення (меблі, що пишуть машинки і тому подібне).
Інші основні фонди - технічні бібліотеки і інші об'єкти, що не увійшли ні до однієї з перерахованих груп.

При вивченні складу основних фондів часто використовується укрупнене їх угрупування по функціональній ролі тих або інших засобів праці у виробничому процесі. За цією ознакою виділяють активну і пасивну частини промислово-виробничих основних фондів. До активних основних фондів відносять робочі і силові машини і устаткування, які правильніше вважати найбільш активною частиною основних фондів. На практиці до активної частини відносять засоби праці в будь-якій формі, впливаючі на предмет праці або контролюючі процес виробництва. До пасивної частини основних фондів відносять засоби праці, що забезпечують нормальні умови процесу виробництва. Для обліку основних фондів в грошовому виразі застосовують різні способи їх оцінки. У зв'язку з особливостями звернення основних фондів, характером участі їх у виробництві і зміною вартості їх відтворення розрізняють оцінку залежно від часу, до якого вона приурочена, і від стану основних фондів.

За часом, до якого приурочена оцінка, розрізняють два її вигляду:

первинну вартість, тобто вартість об'єкту основних фондів в умовах виробництва того часу, коли він був виготовлений;
відновна вартість, тобто вартість відтворення кожного об'єкту основних фондів в сучасних умовах.

Залежно від стану основних фондів розрізняють також два види їх оцінки: за повною вартістю, тобто за вартістю нового об'єкту і за вартістю кожного об'єкту, ще не перенесеною на продукт. Можливі чотири варіанти оцінки основних фондів, які і застосовуються в практиці обліку і статистики.

Повна первинна вартістьвизначається фактичною сумою, сплаченою за кожен даний об'єкт при його будівництві або придбанні, включаючи витрати, пов'язані з доставкою і установкою, а також додаткові витрати на розширення і модернізацію засобів праці в процесі їх експлуатації. За цією оцінкою основні фонди зараховують на баланс основної діяльності підприємства. Її застосовують при встановленні амортизаційного фонду. Оскільки витрати на створення і придбання засобів праці були проведені в різний час, при різних рівнях цін, то однакові по своїх споживних властивостях об'єкту можуть мати різну первинну вартість. Вказана неоднорідність первинної вартості з погляду незіставності цін приводить до того, що даний вид оцінки величини основних фондів робить їх непридатним для зіставлень, тобто за однаковою ціною основних фондів може ховатися розрізняють об'єм фізичних величин цих фондів.

Первинна вартість за вирахуванням зносу (залишкова) відповідає повній первинній вартості кожного об'єкту на даний момент за вирахуванням суми зносу, що утворилася до цього моменту суму зносу, потрібну для визначення залишкової вартості, показують в пасиві бухгалтерського балансу, залишкову вартість основних фондів відображають в річному звіті.

Повна відновна вартістьвизначається витратами, які необхідні для придбання даного нового об'єкту, включаючи витрати на доставку і установку в цінах і умовах того періоду, коли проводять переоцінку. В цьому випадку усувається незіставність цін, що дозволяє створювати одноманітну економічну обстановку на всіх підприємствах промисловості, інших галузей при визначенні сум амортизації, уточненні норм амортизації, вивченні змін в об'ємах основних фондів.

Відновна вартістьспівпадає з первинною у момент введення об'єктів в дію. У міру віддалення від моменту введення в дію основних фондів їх відновна вартість все більш відрізняється від первинної.

Відновна вартість за вирахуванням зносу відповідає тій сумі, на яку може бути оцінений кожен об'єкт в сучасних умовах відтворення з урахуванням його фактичної зношеності на момент переоцінки основних фондів. Відновну вартість визначають при проведенні інвентаризації і переоцінки основних фондів. Всі об'єкти основних фондів, що вводяться в дію після переоцінки, зараховуються на баланс підприємств за повною первинною вартістю відповідних років. Тому балансова вартість основних фондів промислових підприємств є в своїй основі змішаною, що необхідно враховувати в аналізі динаміки формування і використання основних фондів. Самі виробничі фонди, як економічна категорія, діляться на основні і оборотні фонди, що є складовими частинами категорії виробничих фондів.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Статистика робочого часу	\|	Завдання статистики основних фондів.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.