• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тема 1. Вступ до загальної теорії зайнятості, процента та грошей Д. М. Кейнса

Вступ

Навчальне видання

Кривобок В. Ю.

Загальна теорія зайнятості, процента та грошей Д. М. Кейнса. Конспект лекцій ¾ Харків: Вид. ХДЕУ, 2004. ¾ с. (Укр. мов.)

Розглядаються основні концепції теорії Д. М. Кейнса. Подані підходи вченого до визначення понять „заробітна плата”, „потреби”, „збереження”, „інвестиції”, „ціни”. Також розкриті погляди неокейнсіанців та посткейнсіанців.

Рекомендовано для студентів економічних спеціальностей.

© Харківський державний

економічний університет, 2004

© Кривобок В.Ю.

Конспект лекцій „Загальна теорія зайнятості процента та грошей Д. М. Кейнса” для студентів спеціальності 8.050.101 денної форми навчання

УкладачКривобок Володимир Юрійович

Відповідальний за випускСіроштан М. А.

Відповідальний редактор Сєдова Л.М.

РедакторДемченко Н.І.

КоректорБриль В.О.

План 2004 р. Поз. № 70-К.

Підп. до друку Формат 60 х 90 1/16. Папір TATRA. Друк Riso.

Ум.-друк. арк. Обл.–вид. арк. Тираж 100 прим. Зам. №____

Свідоцтво про внесення до Державного реєстру суб’єктів видавничої справи ДК № 481 від 13.06.2001 р.________________________________

Видавець і виготівник ¾ видавництво ХДЕУ, 61001, м. Харків, пр. Леніна, 9а

Зміст

Вступ 3

Тема 1. Вступ до загальної теорії зайнятості, процента та грошей Д. М. Кейнса 4

Тема 2. Визначення та поняття 14

Тема 3. Нахил до споживання 22

Тема 4. Спонукання до інвестування 38

Тема 5. Грошова заробітна плата та ціни 43

Тема 6. Короткі замітки у зв’язку з загальною теорією Д. М. Кейнса 58

Тема 7. Неокейнсіанські теорії економічного зростання. Неокейнсіанство та посткейнсіанство. 65

Тема 8. Сучасне посткейнсіанство 77

Рекомендована література 85

Зміст 86

В наш час єдиної теорії циклу не існує. Більш того, багато економістів в принципі заперечують циклічність розвитку економіки. Як правило, до них відносяться переважно прихильники неокласичної та монетарної шкіл. Ці економісти воліють говорити не про циклічність (цикл має на увазі більш-менш постійну періодичність), а про нециклічні коливання, викликані сукупністю довільних економічних факторів.

Особливе місце в даному випадку займають ортодоксальні марксисти, що визнають лише теорію промислового циклу К. Маркса, відкидаючи інші види циклічності. При цьому теорія промислового циклу в марксистів поширюється тільки на капіталістичну формацію, що ж стосується соціалізму, то тут, на їхню думку, розвиток повинен здійснюватися по висхідній прямій відповідно до так званого закону планомірного-пропорційного розвитку. Якщо неокласики відкидають циклічність через свою прихильність до закону рівноваги Вальраса (Сея), то марксисти заперечують цикл при соціалізмі, тому що стверджують, що в безкласовому суспільстві розвиток складається тільки з підйому і виключає спади.

Однак і серед економістів, які визнають циклічність, щодо природи цього явища немає ніякої єдності. У найзагальнішому змісті можна виділити три підходи до пояснення циклічності: екзогенний, ендогенний і еклектичний. Прихильники екзогенного підходу зв'язують природу циклу з винятково зовнішніми причинами, прихильники ендогенного підходу шукають внутрішні закономірності явища. Еклектики намагаються знайти й об'єднати раціональні початки двох перших течій.

Наше завдання полягає в тім, щоб з'ясувати, як до економічних циклів відноситься Д. М. Кейнс і чи існує в нього своя теорія економічних циклів.

1.1. Д. М. Кейнс основоположник макроекономічної школи. Умови та особливості написання книги „Загальна теорія зайнятості процента та грошей”

Джон Мейнард Кейнс (1883 ¾ 1946) ¾ англійський економіст, державний діяч і публіцист, основоположник однієї з найбільш значних течій економічної думки ХХ ст. – кейнсіанства.

Народився майбутній вчений 5 червня 1883 р. у м. Кембриджі. Його батьком був професор логіки й економіки Джон Невив Кейнс, який віддав сина на навчання в одну з приватних шкіл штату Ітон, де молодий Кейнс проявив неабиякі здібності до математики. Але стати професіоналом у цій науці йому не судилося.

Подальшу освіту він одержав у Ітоні, в королівському коледжі в Кембриджі (1902 – 1908 р.), а по закінченні працював у Міністерстві у справах Індії.

У 1908 р. майбутній великий учений був запрошений А. Маршаллом читати курс лекцій з економічних наук у Королівському коледжі Кембриджу, в якому й пропрацював до 1915 р. За свою першу економічну роботу „Індексний метод” він одержав у 1909 р. премію ім. А. Сміта.

У 1911 – 1945 рр. Кейнс – редактор “The Economic Journal”, одного з найбільш значних англійських економічних періодичних видань. З 1913 р. – секретар Королівського економічного суспільства.

У 1913 – 1914 рр. він був членом Королівської комісії з фінансів і грошового обігу Індії. Кейнс написав „Пропозиції за підставою державного банку в Індії”, а в 1913 р. вийшла його книга „Грошовий обіг і фінанси Індії”.

У період з 1915 по 1919 р. Кейнс служив у британському казначействі, займаючись проблемами міжнародних фінансів, насамперед міжсоюзницькими фінансовими відносинами. Він брав участь у всіх найважливіших міжнародних фінансових переговорах як експерт.

У 1919 р. Кейнс був головним представником британського казначейства на мирній конференції в Парижі, представником британського міністра фінансів у Вищому економічному світі Антанти, головою міжсоюзницької фінансової делегації на мирних переговорах, що завершилися підписанням 28 червня 1919 р. Версальського мирного договору.

З 1920 р. Кейнс – професор Кембриджського університету, де завдяки його зусиллям був організований факультет прикладної економіки. У 1921 р. він опублікував дослідження „Трактат про імовірності”, в якому особливу увагу приділив розробці практичних проблем економічної політики держави.

У 1923 р. Кейнс керував щотижневою газетою „The Nation” – органом ліберальної партії Англії, а трохи пізніше – журналом „New Statesman and Nation”. У „Manchester Anardian” (з 22 квітня 1922 р. по 4 січня 1923 р.) публікується серія статей Кейнса під заголовком „Відновлення Європи”, що положили початок публіцистичній діяльності Кейнса.

Післявоєнним економічним проблемам, переважно питанням грошового обігу і торгівлі, присвячені його роботи „Перегляд договору” (1922 р.), у якій він засуджує репараційну політику країн-переможиць, і „Трактат про грошову реформу” (1923 р.). Кейнс критикував фінансову політику У. Черчілля, в той час канцлера казначейства, у памфлеті „Економічні наслідки валютної політики містера Черчілля” (1925 р.).

У 1925 р. Кейнс відвідав СРСР, де прочитав дві доповіді: „Економічне становище в Англії” (14 вересня в діловому клубі ВСНХ) і „Економічний перелом в Англії” (15 вересня). Оцінка Кейнсом економічного становища СРСР у той момент виражена в його брошурі „Білий погляд на Росію” (1925 р.).

Кейнс брав активну участь у написанні опублікованої в 1928 р. групою економістів Ліберальної партії роботи „Індустріальне майбутнє Британії”. У цей період Кейнс займався проблемами безробіття, у 1929 р. разом з Х. Хендерсом ним написаний памфлет „Чи може Ллойд Джордж зробити це?” У 1936 р. з'явилася його головна праця „Загальна теорія зайнятості, відсотка і грошей” (рос. переклад – М., 1948 р.), у якому сформульовані основні положення кейнсіанства. Ця праця була написана внаслідок всесвітньої економічної кризи 1929 – 1933 рр., яка отримала назву Великої депресії.

Ця економічна криза зруйнувала всі міжнародні економічні зв'язки і призвела до масового скорочення виробництва в промисловості й інших галузях народного господарства майже всіх країн. Воно почалося в США восени 1929 р., далі – в Латинській Америці, Західній Європі, країнах Азії та Африки.

Першою ознакою економічної кризи прийнято вважати різке падіння цін на акції Нью-Йоркської біржі 24 жовтня 1929 р. Криза охопила, насамперед, важку промисловість. Випуск автомобілів, виплавка чавуну і сталі скоротилися на 80%. Усе промислове виробництво, національний доход, роздрібна торгівля скоротилися вдвічі, імпорт і експорт – на 75%. За роки Великої депресії збанкрутувало 130 тис. фірм, 19 залізничних компаній, 5 760 банків. Унаслідок цього мільйони громадян, утративши своє майно, робочі місця, залишилися без заощаджень, стали безробітними, жебраками. Таких у 1933 р. нараховувалося більше 17 млн. Промисловість США була відкинута назад на 17 років – до рівня 1911 р.

Що стосується зовнішньої сторони депресії, то вона проявилася в надвиробництві товарів. Щоб стримати падіння цін, скоротити по всій країні запаси товарів були прийняті заходи для фізичного знищення зерна та інших товарів. Внутрішня причина кризи – відсутність якого-небудь контролю держав за промисловим і сільськогосподарським виробництвом.

Сільське господарство США в 1929 – 1933 рр. понесло важкі втрати. Близько 1 млн. фермерів збанкрутувало. З цього моменту вони ставали орендарями на чужій землі або поповнювали ряди міських промислових робітників. Катастрофа в аграрному секторі США заключалась у тім, що ціни на пшеницю, кукурудзу, бавовну знизилися більше, ніж у 3 рази.

Економічна криза в США збільшувалася і через невпевнені дії уряду, що відмовлявся від втручання в економічне життя.

Для Німеччини криза мала теж катастрофічні наслідки. Незважаючи на величезні досягнення в економіці, обумовлені „дауезацією”, країна опинилася в глибокій кризі. Різко скоротилося промислове виробництво, з'явилася величезна кількість банкрутств (близько 30 тис. виробників). Припинили свою роботу навіть цілі галузі (наприклад, сталеливарна). Катастрофічно знизився експорт. Якщо в 1929 р. він оцінювався в 13 483 млн. марок, то в 1934 р. знизився до 4 167 млн. Кількість безробітних досягла 8 млн. чол. Німеччина не мала можливості виплачувати репарації. У наслідок кризи в Німеччині до влади прийшов один із найжорстоких в історії людства режимів – нацистський.

В Англії економічна криза почалася трохи пізніше (наприкінці 1929 р.). Найбільші труднощі у зв'язку з надвиробництвом виникли з реалізацією товарів. Існувала проблема кредитів. Зупинялися тисячі підприємств, росла кількість безробітних. У 1932 р. промислове виробництво скоротилося на 25% у порівнянні з 1929 р.

У 1944 р. Кейнс – головний британський представник на Бреттон-Вудській валютній конференції, що розробила плани створення Міжнародного валютного фонду і Міжнародного банку реконструкції і розвитку, в основу діяльності яких покладений так званий „план Кейнса”, опублікований у Великобританії в квітні 1944 р. і тісно зв'язаний з ідеями, викладеними раніше Кейнсом у „Трактаті про грошову реформу”. Учений був призначений членом правлінь цих міжнародних фінансових організацій як представник Великобританії.

У травні 1944 р. коаліційний уряд Великобританії опублікувало Білу книгу про політика зайнятості – першу економічну програму, засновану на ідеях Кейнса. У 1945 р. Кейнс у якості одного з керівників англійської фінансової місії направлений у США для ведення переговорів з питань, пов'язаних з закінченням допомоги по ленд-лізу й одержанням великої позики в США. Кейнс був членом Лондонського королівського суспільства (академії наук Великобританії). 21 квітня 1946 р. великий учений помер.

Кейнс назвав свою теорію „теорією випуску і зайнятості в цілому”. Таким чином, він підкреслював, по-перше, що в центрі уваги питання про фактори, що визначають обсяг виробництва та зайнятості, а не проблема аллокации обмежених ресурсів і в зв'язку з цим проблема рівноважних цін; а по-друге, те, що визначають, є макроекономічний підхід.

Читайте також:

1. I. Вступна частина
2. IV. ТИМЧАСОВА ВАРТІСТЬ ГРОШЕЙ
3. А .Маршалл - основоположник неокласичної теорії.
4. Аксіоматичний метод у математиці та суть аксіоматичної побудови теорії.
5. Альтернативні теорії вартості
6. Альтернативні теорії капіталу
7. Альтернативні теорії макроекономічного регулювання
8. Альтернативні теорії максимізації
9. Альтернативні уявлення щодо макроекономічного регулювання: теорії раціональних сподівань та економіка пропозиції. Крива Лафера.
10. Аналіз загальної рівноваги
11. Аналіз загальної суми витрат на виробництво продукції.
12. Аналіз міжринкової взаємодії товарів і грошей

Переглядів: 969